В Україні слід заборонити сурогатним матерям народжувати для іноземців – так вважає уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба. За його словами, сурогатне материнство – це заробляння грошей на торгівлі дітьми та експлуатація жінок. Адже Україна не може контролювати, що стається з дітьми, яких вивозять за кордон. До того уповноважений президента зазначає, що сім’ї можуть іти на махінації, аби стати батьками.

Водночас уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявляє, що в Україні необхідно законодавчо врегулювати роботу центрів, які надають послуги сурогатного материнства. Наприклад, слід детально прописати права жінки, яка виношує дитину, і самого немовляти, але не забороняти такі послуги. В Україні комерційне сурогатне материнство дозволено з 1997 року. Регулюється воно наказом Міністерства охорони здоров’я, тож має свої правила та обмеження.

Про те, як влаштоване сурогатне материнство в Україні зсередини, говоримо з Кареном Кас'яном – співзасновником компанії, що займається пошуком сурогатним мам та донорів яйцеклітин в Україні. 

Підтримай The Village!

Donate

Карен Кас'ян

співзасновник компанії Eclore

Сурогатне або замінне материнство – це допоміжна репродуктивна технологія. Їх існує досить багато, а це один із підвидів. Жінка добровільно погоджується завагітніти з метою виносити та народити генетично чужу їй дитину. Немовля віддають на виховання іншим особам, які є генетичними батьками. Тобто вони фактично та юридично вважаються батьками дитини, незалежно від того, хто виносив і народив. В Україні можливий лише такий варіант замінного материнства. Сурогатна мама не може бути генетичною мамою дитини – це незаконно.

За 2018 рік було проведено 1125 циклів допоміжних репродуктивних технологій за методом замінного материнства. Цикли – це не означає фактичну вагітність чи народження, часом потрібно зробити дві-три спроби. Що цікаво: сурогатне материнство складає лише 3,3% від усіх циклів допоміжних методів репродуктивної технології, тобто це дуже мало. Водночас для порівняння – за даними МОЗ у 2018 році в Україні було проведено понад 81 тисяч абортів, а в пологових будинках відмовилися від 347 дітей.

Я з партнером займаємось пошуком потенційних сурогатних мам і донорів яйцеклітин. Тобто як сервіс ми співпрацюємо з клініками репродуктивної медицини. Також надаємо консультаційні послуги клінікам стосовно їхніх послуг. Наприклад, вивчаємо ринок і пропонуємо партнерам способи, завдяки яким можна вдосконалити надання таких послуг, зробити умови кращими для всіх сторін.

Як це відбувається?

Сурогатне материнство не є чимось унікальним і це не найбільш поширена репродуктивна технологія серед пар, які з різних причин не можуть мати дітей. За даними ВООЗ, понад 15% сімей є безплідними, але скористатися такими послугами зможе лише невелика частина з них.

Законодавство України має перелік досить жорстких пунктів, яким мають відповідати сім’ї, що хочуть стати батьками у такий спосіб. Це мають бути сімейні пари, які здійснили не менше чотирьох циклів допоміжних репродуктивних технологій, і всі вони мали виявитися неуспішними. Наприклад, це ЕКЗ (екстракорпоральне або штучне запліднення). Тобто лише після чотирьох невдалих спроб вони отримують право подати заявку на замінне материнство. Сурогатне – також можливе, якщо в пари є проблеми зі здоров’ям, коли вагітність не може відбутися або несе велику загрозу для здоров’я дитини та матері.

Не можна прийти й сказати, що «хочу дитину» – це так не працює

Усі сім’ї, які звертаються по допомогу до сурогатних мам, пройшли важкий і довгий шлях до цього, це не просто забаганка. Не можна прийти й сказати, що «хочу дитину» – це так не працює. Потрібно надати докази, зібрати відповідний пакет документів, що ти маєш право отримати таку послугу, що достатньо старався народити дитину до цього. Інакше зробити це законно в Україні не можна.

В Україні заборонені одностатеві шлюби, тож українські клініки не можуть надавати послуги таким парам. Навіть якщо вони громадяни країни, де це дозволено: в Україні вони підпорядковуються законам України. Водночас ми не можемо унеможливлювати варіант, що одностатеві пари можуть іти на певні махінації: наприклад, одружуватися з жінкою і вже потім разом подавати документи.  Такий момент існує. 

Почати програму сурогатного материнства можна після того, як майбутні батьки дитини подають усі потрібні документи та заповнюють заявку. Потім – іде процес пошуку сурогатної мами та, якщо є потреба, яйцеклітин. Тільки генетично споріднені (хоча б на 50%) з дитиною батьки можуть скористатися таким методом. 

Запліднення відбувається поза тілом жінки й виношує вона не свою генетичну дитину

Сурогатна мама та її чоловік, якщо він існує, також заповнюють документи, де погоджуються надати таку послугу. Обидві сторони підписують договір і лише тоді починається процес. Після підготовчого етапу замінній матері вводять уже готовий ембріон і через деякий час наступає вагітність. Вона може не початися з першого разу, часом цю процедуру доводиться робити двічі. Тобто запліднення відбувається поза тілом жінки й виношує вона не свою генетичну дитину.

За станом здоров’я сурогатної мами та дитини слідкують упродовж усієї вагітності. На останньому триместрі вагітності жінці рекомендовано переїхати до міста проведення програми, щоб мати доступ до кваліфікованого сервісу в короткий термін. Батьки, якщо це іноземці, також повинні прилетіти в Україну за місяць до пологів для закінчення циклу. Після народження проводиться юридичне оформлення батьківства та дитина передається генетичним батькам.

Про ризики та форс-мажори

Вагітність під час програм сурогатного материнства є справжньою: це особливий стан і він має свої ризики. Тому щось дійсно може піти не так, як і під час іншої вагітності, у нашому житті ми не застраховані ні від чого – але можемо мінімізувати ризики. Якщо пара просто захотіла народити дитину й завагітніла, то відповідальність лежить на них. У випадку із замінним материнством відповідальність також лежить на клініці, на замінній матері, на технологіях, тож це дійсно не так просто, як може здаватися на перший погляд.

Усі можливі ризики, умови, обов’язки всіх сторін зафіксовані в договорі. Між майбутніми батьками та сурогатною мамою обговорюються пункти до його підписання. Документ можуть редагувати, сімейна пара чи жінка можуть додавати свої пункти. Усі зацікавлені у позитивному результаті. 

Вагітність під час програм сурогатного материнства є справжньою: це особливий стан і він має свої ризики

Якщо говорити про ризики, то їх ми ділимо на медичні: щось стається зі здоров’ям жінки, плодом чи здоров’ям генетичних батьків. Зокрема, прописуємо всі компенсації, які отримує сурогатна мама. Наприклад, якщо доведеться зробити кесарів розтин або щось стається з плодом. Або як діятимуть сторони, якщо щось станеться з батьками дитини. Ми знаємо, що буде відбуватися в кожній ситуації, яка гіпотетично може статися – усе це прописується заздалегідь. В будь-якому випадку обидві сторони зобов'язані виконати умови договору. 

Сурогатне материнство в Україні розвивається вже давно. За ці роки всі спеціалісти, що працюють у сфері, напрацювали певний досвід і знають, що може статися. Тому всі ризики вже відомі й урегульовані в договорі. Але існують ризики, які ми не можемо передбачити – форс-мажори. Наприклад, як-от із коронавірусом і закриттям кордонів. У таких випадках сторони обговорюють як можна розв’язати проблему вже після того, як це сталося.

Скільки коштує сурогатне материнство?

Не кожна жінка може бути сурогатною мамою: відбір дуже жорсткий. З 10 охочих, які проходять перший відбірковий етап, тільки 2–3 жінки стають учасницями програми. Потрібна жінка, яка вже народила генетично та фізично здорову дитину. Сурогатними матерями стають дійсно особливі жінки, які мають міцне здоров’я, а зараз це не таке часте явище, на жаль.

Частині жінок також відмовляють через стан психічного здоров’я. Медичні психологи проводять консультації з жінками, аби виявити можливі психологічні порушення та зрозуміти, чи готова жінка стати сурогатною мамою. Ці жінки розуміють, на що вони йдуть і що їх чекає, інакше вони просто не будуть допущені до програми – занадто великі ризики.

Близько 80% жінок, які стали донорками чи сурогатними матерями, повертаються та беруть участь у таких програмах. Часто жінки, які стали донорами яйцеклітини, потім стають сурогатними матерями також. Не можна сказати, що для них це просто можливість заробити. Звісно, гроші відіграють ключову роль, це нормально: вони надають послугу, яка має бути оплачена. Але ці жінки також готові допомогти парам, які не можуть мати дітей, і роблять це. Для мене це сильні духом люди, бо треба бути дуже сміливою, аби на таке наважитися. Хоча б тому, що сурогатне материнство – це тривалий і складний процес, який має кілька етапів і всі потрібно пройти.

Сурогатні мами розуміють, на що вони йдуть і що їх чекає, інакше вони просто не будуть допущені до програми

Вартість послуг сурогатної мами відрізняється, залежно від програми. Але тут існує досить прогресивна система оцінки. У середньому це коштує 20–23 тисячі доларів за весь цикл, який триває майже рік. Основну винагороду сурогатна мама отримує вже після народження дитини. Кожна жінка, яка бере участь в такій програмі, також має щомісячну винагороду на утримання. Для того, аби вона мала змогу правильно харчуватися, жити в хороших умовах, щоб це не загрожувало її здоров’ю та здоров’ю дитини. Окремо також є кошти на одяг для вагітних, житло та інші винагороди.

Якщо говорити про донорство яйцеклітини – це коштує в середньому від 30 тисяч гривень. Кількість разів, коли жінка може стати донором, є обмеженою. Робиться так для того, аби це не мало згубного впливу на здоров’я жінки.

«Сурогатне материнство вирішує багато проблем»

Замінне материнство дає змогу стати батьками тим людям, які цього насправді хочуть. Воно вирішує багато проблем. Ці сімейні пари дійсно проходять важкий і тривалий процес до того моменту, коли стають батьками. Сурогатне материнство – це виграш для всіх сторін, такий win-win-win. Це можливості для сурогатної матері, це щастя для батьків, і це також можливість для розвитку медицини. Такі програми дозволяють удосконалювати рівень репродуктивних технологій в Україні, адже лікарі набираються досвіду та мають можливість покращувати ці методи.

Більшість клієнтів, які звертаються за послугами сурогатного материнства, це іноземці. Українці теж є, але менше. У низці європейських країн замінне материнство також існує та є законним, але там воно в кілька разів дорожче, ніж в Україні. Сурогатне материнство – це дорога послуга. Крім виплат замінній мамі, замовники також оплачують послуги клініки та багато іншого.

Українські клініки відомі в усьому світі тим, що надають дійсно якісні послуги за оптимальною ціною. Тобто це не означає, що в нас дешево чи рівень медицини низький. У нас дійсно хороші спеціалісти, професійне обладнання. Просто в Україні оптимальне співвідношення ціни та якості, тому наші клініки такі популярні.

Яка це торгівля, якщо все відбувається за добровільною згодою сторін і регулюється законом

Негативні моменти також є, вони присутні всюди. На цій темі досить часто спекулюють і, я думаю, це тому, що про неї мало говорять. Наприклад, що це торгівля людьми. Але яка це торгівля, якщо все відбувається за добровільною згодою всіх сторін і регулюється законом.

Усі клініки, які займаються репродуктивними технологіями й сурогатним материнством зокрема, намагаються вести бізнес максимально прозоро та дуже продумано підходити до цього процесу. Інакше – це порушення закону й дуже великі ризики для компанії. Варто зазначити, що програми сурогатного материнства не є їхнім основним джерелом заробітку. Вони надають низку інших послуг у сфері репродуктології, тому для них дуже важлива репутація: як на українському ринку, так і за кордоном.

Водночас ми маємо зважати на той факт, що ми живемо у країні, де існує корупція. Тому не можемо стверджувати, що всі 100% програм сурогатного материнства відповідають вимогам. І це також негативний момент.

Ілюстрації: rawpixel.com