«Кураж Базар» йде на перерву до 27 січня. У 2018 році році команда переїхала на нову локацію – з Арт-заводу Платформа на ВДНГ. За 2019 рік вони зробили 11 подій і зібрали майже 10 мільйонів гривень на благодійність. Фотопроєкт «Кураж Базару» «Будь любым» отримав золоту нагороду Effie. Це 46 різних історій: тих, хто не може ходити у 17, і тих, хто танцює у 75, рудих, що витирали веснянки огірком, та альбіносів, які пишаються своєю вродою, хлопця зростом метр у 29 років і багато інших.

У 2020 році «Кураж Базар» змінить формат і стане денним фестивалем, розповідає засновниця проєкту Альона Гудкова.

Ми вирішили поговорити з Альоною про те, яким був 2019-й для проєкту: що вдалося, а що ні; як пережили переїзд і які відчуття від нової локації; дізналися про критику команди та цінності, якими вони керуються, а також розпитали про причини зміни формату.

Фото: Констянтин Гузенко

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Дві історії про вдячність та одна про хейт

Які в тебе відчуття від завершення року?

Найважливіший висновок, який я для себе зробила, – ми рухаємося далі. Це означає, що все більш-менш стабільно і мене влаштовує те, що відбувається. Я бачу, що запит на нашу роботу зростає, а команда обростає новими зв’язками. Ми даємо людям емоції та враження, доступ до спільноти.

Ще один маркер розвитку для мене – це рівень довіри. У 2019 році ми збирали гроші на ліфт, щоби люди з інвалідністю та пенсіонери могли потрапити на другий поверх барахолки. Сума була не мала – 980 000 гривень. Одного дня мені в інстаграм написала Вєра Брєжнєва, ми не були до цього знайомі. Вона сказала, що хоче допомогти та покрити суму, якої бракує. Це було 542 097 гривень. Завдяки цьому ми змогли зібрати всю суму. Як би мені не було іноді складно, я не маю права зупинятися, коли це настільки потрібно людям.

Я відчуваю сильну підтримку. Наш проєкт «Будь любым» став для нас каталізатором вдячності та хейту одночасно. Я отримала безліч листів щодо цього. Дехто писав, що був на межі самогубства, але після перегляду проєкту зрозумів, що треба жити далі. Для мене важливо це чути.

Ще один важливий епізод у році – інтерв’ю для YouTube-шоу Big Money з Євгеном Черняком. Мене лякали, що він досить прагматичний і прямий, але в розмові спрацював підхід «Моя правда». Я була з ним максимально щирою та відвертою. Для нас ця розмова стала презентацією «Куражу» для загалу – людям, які могли й не знати чи знати дуже мало. Тепер це відео можна дивитися і тим, хто вливається в команду, і тим, хто хоче стати нашим партнером. Мені багато людей зі всієї України написали після інтерв’ю, що хочуть допомогти: і фінансово, і послугами, і товарами. Це теж історія про вдячність.

Хоча є інша частина світу, де я – зло. Хтось навіть каже: «Ти піаришся на інвалідах». Пригадую лист, який мені надійшов після розмови з Черняком. У ньому людина досить детально розповіла, чому вважає мене порожньою пластиковою іграшкою, яка займається «типу благодійністю». Я цей лист роздрукувала та показувала друзям. Дехто злиться або знецінює те, що ми робимо, типу «вічно на щось гроші просите» або «скільки можна той ваш павільйон ремонтувати?». Я не заглиблююся у хейт, а фокусуюся на людях, які бажають мені та проєкту добра. Навіщо перетягувати армію хейтерів на свій бік, коли я маю в кілька разів більше людей, що допомагають?

Я не заглиблююся у хейт, а фокусуюся на людях, які бажають мені та проєкту добра

А що допомагає переживати хейт і фокусуватися на хорошому?

Насамперед правда та конструктив. Я завжди кажу правду, що б там не було. З погляду енергії це дешевше. Якщо у нас трапився якийсь факап і команда приходить до мене з питанням: «Що робити?», я кажу: «Пишіть правду». Якщо ми, наприклад, невчасно почали реєстрацію, значить, так і треба говорити. Коли кажеш правду, ніби трохи оголяєшся.

Якщо в людини є хоч трохи емпатії, вона пробачає

Мені колись Гарік Корогодський сказав, що виховані люди, якщо їм хочеться висловити зауваження, або роблять його коректно, або роблять це в приваті. А навіщо спілкуватися з невихованими?

П*******и в кайф

А тепер можемо зробити кілька кроків назад і поговорити про те, якими були очікування від 2019-го?

Передусім були вищі фінансові очікування. Я думала, що ми заробимо більше, але вийшло менше. У мене немає регулярного заробітку. Лише в жовтні я призначила собі зарплату 50 000 гривень, яку отримую незалежно від того, був прибутковим місяць чи ні. Як власниця бізнесу, я дуже вболіваю за те, що роблю і багато ресурсів реінвестую. У якийсь момент з’ясувала, що залишилася зовсім без грошей. Крім того, Євген Черняк після інтерв’ю сказав, що власникові бізнесу варто мати зарплату в проєкті.

Загалом ми багато витратили за рік. Наприклад, Night Market коштував нам майже чотири мільйони гривень, тому що був великий технічний райдер, тому що хедлайнерами були Gus Gus, тому що Леся Патока робила всім костюми індивідуально, тому що було багато циркових артистів тощо.

Але в мінус ми пішли лише у вересні, коли був «Літературний Кураж Базар». У той період ми вклалися інфраструктурно, адже працюємо на державному об’єкті, який ремонтуємо самостійно. Робили, наприклад, асфальт, щоби люди не стояли у калюжах, і ще купу всіляких дрібниць. Я не скаржуся, це були свідомі витрати, я сама дала на них зелене світло. Вже у жовтні ситуація вирівнялася.

Наразі складно сказати, що саме працює найкраще. На це впливає безліч факторів: погода, події у місті, наповненість нашої програми, інформаційна повістка і багато іншого. Наприклад, на той же «Літературний Кураж» ми очікували більше людей. Ми мали крутих хедлайнерів і гарну погоду. Але прийшло менше, ніж ми думали. Водночас у жовтні, який був холоднішим, не мав теми та виступів, прийшло 12 000 гостей. Це парадокс, який ми прийняли з командою і вже не намагаємося вираховувати. 

Точно знаю, що будь-який захід треба робити добре, а там уже як піде

Що зміниться?

У 2020 році «Кураж» стане денним танцювальним фестивалем для всіх з чотирма акцентами: це барахолка, музика, перформанс, благодійність.

1. Назва скорочується до «Кураж». Люди переважно кажуть: «Я на Куражі». Крім того, «Кураж барахолка», «Кураж лекторій», «Кураж освіта» вже давно розвиваються за окремими сценаріями. Це дає нові можливості розвитку проєктів як окремо, так і разом.

2. Увесь дизайн майданчику плануємо зробити в одному стилі, без прив’язки до теми. Водночас на кожній події давати гостям щось нове. Адже більшість відвідувачів не пам’ятають теми події, але пам’ятають атмосферу. Мета: перетворити захід на суцільну фотозону.

Розкажи більше про новий формат у 2020-му. Чому вирішили змінити його і в чому конкретно зміни?

У цій історії два моменти. Насамперед як власниця бізнесу, який не приносить мені мільйони, я роблю тільки те, що мені подобається. Тобто, якщо я так п*****у і не заробляю мільйон, то маю принаймні від цього кайфувати. Тому я підбираю в команду людей, які мені подобаються, зі схожими смаками, щоб у нас не було зашкварів усередині.

Продовження цієї історії у кейсі Night Market. Мені дуже подобається танцювальна музика. Але тепер я не готова вриватися всю ніч, тому що діти, собаки, обов’язки. Тож я подумала зробити денний фестиваль для таких самих тусерів, як я. На Night Market прийшло багато красивих людей зі своїми дітьми, бабусями, собаками, і вони так круто танцювали та відривалися вдень, що цей пазл у мене склався.

Я довго думала над зміною, тоді презентували формат команді. І вони його підтримали. Ті гроші, які я витрачала на разові декорації, тепер хочеться витрачати на музику, на колаборації із супервайзерами.

3. «Кураж» поділять на Basic і Special. Basic: звична подія з барахолкою, лекторієм, мистецтвом, фудкортом. На захід будемо обирати лише найбільш актуальну музику, лекторів, митців, виконавців. Special – тематичні події, що залишаться незмінними. «Зірковий» – про відомих українських людей, усі гроші з нього йдуть на благодійність; «Реп-Шмеп» – про хіп-хоп; «Літературний» (разом з Yakaboo) – письменники, видавці, книги; «Різдвяний» – йо-хо-хо тематика та подарунки.

Я не експертка у всьому, але точно знаю, що я добрий менеджер і маю смак. І готова знайти досвідчених людей, які допоможуть нам зробити крутий денний фестиваль колаборацій. Наприклад, арткураторкою року буде Катя Тейлор, за музику форматів Basic відповідатиме Ігор Смайлов, костюмеркою і постановницею циркового «Куражу» буде Леся Патока. І це лише невелика частина людей, з якими ми будемо співпрацювати у 2020 році.

Ми прагнемо, щоб локація стала комфортним місцем, в якому можна буде відпочити. І щоб нам не треба було витрачати гроші на нескінченні зміни. Тобто зміни і так будуть, ми живий організм. Але я хочу давати контент не за тематиками, а найкращий актуальний контент, який є на цей момент.

Власне житло та хоботуни, що не бояться

Що у вас змінилося після переїзду на нову локацію?

За відчуттями це наче жити на орендованій квартирі й нарешті переїхати у власне житло. Платформа дала нам багато, але там щоразу треба було збирати результати своєї роботи в коробочку та чекати місяць, щоби знову їх дістати. На ВДНГ більше простору для творчості. Наприклад, ми не знімаємо гірлянду або можемо розмалювати павільйон, якщо треба. Звісно, це «втомлена» будівля, яку ми постійно ремонтуємо та покращуємо. Усе це робимо своїми силами – від електрики та ремонту даху до сантехніки. Наприклад, ми встановили 40 туалетних кабінок, на другому поверсі повністю поміняли світло, це коштувало 400 000 гривень. Ще поклали новий асфальт, зробили баскетбольне кільце, лікуємо дерева на території, ведемо перемовини про скейт-парк. Ми хоботуни, що хочуть відремонтувати нору, у якій живуть. Загалом на павільйон витратили близько 5 мільйонів гривень.

Основний напрям благодійної допомоги у 2020 році:

дестигматизація безпритульних і формування толерантного ставлення до людей зі складними життєвими обставинами.

Щодо команди, то мені складно було віддати комусь управління своїм «дітищем». Але зараз у нас добре склалися стосунки і я маю в команді дві лідерки – Наташу Арзамасцеву та Настю Лєпіхову. Наташа відповідає за контент, Настя – за операційне управління. Вони дуже мені у всьому допомагають, є відчуття підтримки та синергії. Я вкладаюся в людей, мені важко з ними прощатися, якщо доводиться. Адже я не працюю з тими, хто мені не подобається. Якщо мені не підходить людина, я відразу про це кажу і ми з нею прощаємося. У нас такий темп, що є сенс працювати лише з людьми, які розділяють твої цінності та перебувають на одній хвилі.

У нас є чорний список, там речі, через які я звільняю без роздумів. Це брехня, крадіжка та плітки. Я категорично проти цього. Я розумію, що можна обговорити нову зачіску чи щось таке, але коли починається якийсь зашквар, що потенційно може нашкодити команді, бренду чи мені – це звільнення. Колись я так попрощалася з трьома дівчатами і ні краплі не шкодую. Вони продовжують пліткувати про нас, тільки тепер в іншому місці. Наші робочі цінності: сенс у будь-якій дії, спрямованість на розвиток і чесність. Це базові. А ще логічне мислення та готовність ї*****и. Я часто нагадую команді про них.

Мені не подобаються люди, які мене бояться. Я буваю жорсткою, іноді мене несе. Дівчата часом жартують, що в мене зажди є аргумент типу дисфункція щитовидки, тому я буваю такою емоційною. Я стараюся усе максимально докладно пояснити, щоб не було аргументів на кшталт «ми не розуміли». Я за відкритість, а страх, навпаки, паралізує, не дає думати.

Час для себе

Останні два місяці пронеслися на нереальній швидкості. Мама нещодавно написала мені повідомлення, що не потребувало відповіді. Я його просто відкрила й закрила. Хоча раніше завжди надсилала бодай сердечко у відповідь. Дитину із садочка забираю тепер останньою. Раніше у мене був час для себе, для своїх потреб. Але в цей період усе інакше. Немає Альони-дружини, дівчинки, мами, є Альона-підприємиця, керівниця, SMMниця, прибиральниця і так далі. Я пішла на навчання до Кирила Куницького, і на одному заняття він сказав, що підприємець – це мрійник, у якого повинен бути час, щоб помріяти. Але саме зараз часу помріяти немає, треба вриватися.

Такий період, словом.

Раніше у мене був час для себе, для своїх потреб. Але в цей період усе інакше

Зараз мені важливо з усіма домовитися, зафіксувати домовленості, закрити бюджет, щоб розуміти, що моя «жопа» прикрита, а команді не потрібно буде у квітні шукати гроші на реалізацію проєкту. Спланувати все на найближчий період. А тоді можна поїхати в Барселону та полежати біля моря. Мене надихають красиві міста. Який найважливіший урок 2019-го? Те, про що я мріяти не могла у перший рік на «Куражі», тепер мені здається «легкотнею»: привоз артиста, збір коштів на потреби важливих проєктів чи антикризові комунікації. Зросли масштаби. Усе можливо, тільки треба ї*****и.

Фото: Констянтин Гузенко