Косів – це містечко на менш як 10 тисяч людей в Івано-Франківській області, відоме унікальним стилем розпису кераміки та своїм базаром із найрізноманітнішими сувенірами. У другому матеріалі із серії гідів українськими містами розповідаємо, де поселитися в Косові, щоб відчути «косівську» атмосферу, що подивитися в місті й де скуштувати страви традиційної кухні й випити карпатського чаю з трав або флет-вайт. Для цього розпитали Ольгу Рябушенко – підприємицю й коуча комʼюніті Zadovolena, яка переїхала з Одеси в Косів після початку повномасштабного вторгнення РФ.

Раніше ми розповідали, де їсти галушки й качану кашу в Полтаві та чим це місто схоже на Балі. 

 

   

 

«У мене велика мотивація показати Україні Косів таким, яким я його люблю і знаю», – починає розмову Ольга Рябушенко, яка народилася в Одесі, але в Косів уперше приїхала ще 20 років тому. За її словами, жити в горах було її мрією, яку вона вирішила не відкладати після початку повномасштабного вторгнення РФ. У Косові Рябушенко почала вести Instagram-сторінку «Валило», де показує «той Косів, який не помічають інші». За її словами, той факт, що вона не місцева, допомагає їй глибше досліджувати місто, тому за пів року вона встигла побачити «більше, ніж деякі місцеві за 30 років».

 

 

«Якщо туристи приїжджають і кажуть: «Што тут у вас здесь дєлать?», то Косів не для них», – каже Рябушенко. На її думку, Косів як місто сильно трансформувалося за ці два роки, зокрема через хвилю людей із великих міст. «Наталка Денисенко, яка робить «Залізну крамницю», жила тут пів року. Мені сподобалося, як вона сказала: «Олю, розвивайте косівське комʼюніті, бо це як український Убуд [із цим містом на Балі порівнювали й Полтаву в першому тексті серії гідів українськими містами – ред.]», – розповідає Рябушенко.

 

 

Що робити в Косові?

У Косові – найбільша в Україні концентрація майстрів (різьбярів, керамістів), через що в місті утворилося багато мистецьких спільнот, розповідає Ольга Рябушенко. Наприклад, у Косів переїхав запорізький фонд «Вільні», який проводить у «Центрі карпатської культури» різні події.

Крім того, можна придбати сувенір із Косова у крамниці кераміки, прикрас і хустин «Чічка». Вони чотири роки працювали онлайн, потім відкрили крамницю-кавʼярню у Львові, а тепер і в Косові. «Нам важливо, щоб по косівські вироби їхали саме у Косів, щоб місто розвивалося у туристичному напрямку та славилося своїми ремеслами», – коментують у крамниці «Чічка».

 

На цій локації працює й інше релоковане підприємство – українсько-шведський виробник килимів Vandra Rugs, який переїхав із Каховки на Херсонщині. Ці килими до 24 лютого 2022 року купувала кронпринцеса Норвегії Метте-Маріт й інші відомі люди, пише Forbes.

 

«У Верховину або Кривопілля люди їдуть, щоби покататися на конях або квадроциклах чи подивитися на природу. Косів більше приваблює людей, які їдуть подивитися на людей. Є один підприємець, який має кавʼярні в Одесі й Києві. Два роки тому він приїхав у Косів і питав у мене: «А що тут робити? Крім музею, нічого немає». Це був вечір пʼятниці й у вівторок ми не могли його вигнати», – розповідає, сміючись, Рябушенко.

Музеї в Косові є, й не один. Наприклад, Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини, для відвідування якого радять обовʼязково взяти із собою екскурсовода, Музей трьох поколінь родини Радишів, а також музей на базі мистецького коледжу, де можна придбати роботи студентів. Ще в Косові є музей-майстерня родини Стринадюків під назвою «Кока», де представлені деревʼяні роботи всіх членів сімʼї: батька, матері, старшого й молодшого синів, а також майстерня Сергія Дутки Gorno Ceramic Studio, де продають авторський посуд і художню кераміку, а також проводять воркшопи й цілі фестивалі.

 

 

Крім музеїв, обовʼязково радять сходити на косівський базар, який працює щосуботи. Він насправді розташований не в самому Косові, а в Смодній, на межі двох населених пунктів. «Тому хтось називає його косівським базаром, а хтось – смоднянським», – пояснює Рябушенко. На ринку можна придбати традиційне гуцульське вбрання, зокрема й вишиванки, ліжник або килим, посуд ручної роботи, а також сирних «коників».

 

Після цього можна випити карпатського чаю на церемонії від «Валило» Ольги Рябушенко на водоспаді Косівський Гук. Для чаювання пропонують китайський, тайський і непальський фермерський чай. Крім того, можна взяти свій термос і приєднатися до церемонії.

Випити чаю можна в альтанці на горі Острий. «Підйом дуже легкий, якщо вибирати маршрут, який ближче до села Город», – каже Рябушенко. Якщо потрібна персональна екскурсія Косовом чи в гори поблизу, Рябушенко радить звертатися до Олександра Титика за номером: 096 519 1785.

Є варіанти й для активного відпочинку, наприклад, пограти в теніс на території готелю Bayka Spa Resort із краєвидом на гори. Якщо граєте професійно, ракетки й мʼячі краще брати свої, радить Рябушенко. Крім того, можна найняти приватного тренера з тенісу, для цього потрібно написати в приватні сюди.

«Косів не відкривається з першого погляду, його треба досліджувати. Це не та історія, коли ви приїхали, піднялися на конкретну гору й покаталися на конкретній гойдалці. Косів можна досліджувати тижнями й місяцями. Тут є все: кавʼярні з оранж-кавою та фільтром, косметологія, стоматологія, Косів закриває всі мої потреби із соціалізації. Єдине, якщо я хочу в кінотеатр, то я їду в Коломию – це десь за 30 кілометрів від Косова», – каже Рябушенко.

Що робити за Косовом?

– З'їздити в село Бабин до Богдана Петричука, який має приватну колекцію одягу, серед якої як стародавні сорочки, так і нові «рукавівки»;

– Завітати в сироварню «Далекі гори» в селі Снідавка та скуштувати рикоту з білим хлібом, сіллю й перцем;

– Заїхати в приватну садибу «Валило» в Яворові, «найдовшому селі України», де виготовляють традиційні ліжники – вовняні пледи.

 

Де жити в Косові?

«Інстаграмного» житла на кшталт Airbnb у самому Косові немає, одразу каже Ольга Рябушенко. Такі готелі або хатинки зазвичай можна знайти за межами міста, але в Косівському районі. 

 

 Готель «Три сосни» з краєвидом на гори й сосни. На території апартаментів є джерело з мінеральною водою, ставок, альтанки для відвідувачів і гриль для барбекю.

 «Сторічна хата» – це гуцульська хатинка, якій понад 100 років, розташована на висоті 790 метрів на Косівщині. Проєкт розвивають Інна й Едуард, які переїхали з великого міста. Можна зайти до них на каву, чай, літературний вечір, «керамічний майстер-клас» або навіть весілля з ночівлею у гостьовому будинку на двох або в наметі.

 «Хатинки» – проєкт, що розвиває Богдан Гуляк. Наразі орендувати можна дві хатинки в горах: «Ґреґіт» у селі Снідавка й «Дідорню» в Яворові. Незабаром планують відкрити третю хатинку. Так, до «Дідорні» пропонують добиратися трансфером, а не власним авто, а останні 350 метрів пройти пішки, щоб пройти через місцевий ліс. «Рекомендуємо нашим гостям обирати рюкзаки замість валіз. З валізою буде незручно», – кажуть засновники проєкту.

 «Високо Apartments» – це хатинка «високо на пагорбі» в селі Річка. Це будинок на сім людей із великою кімнатою на першому поверсі, спальнею на двох на другому поверсі, диваном-ліжком на кухні та власною дровʼяною піччю.

 Будинок для ретриту «Вдома» біля села Космач, за 40 хвилин від Косова. Його здають в оренду людям, «закоханим у гори, походи, спокій і карпатську автентичність». Хатина збудована й відреставрована винятково з екологічних матеріалів у традиційному гуцульському стилі, кажуть власники.

  Хатинка-готель «Дідова Хатчина» є за 15 кілометрів за Косовом, у селі Яворів. Це родова ділянка Олега Луканюка з власною полониною, кухнею та гостьовими будинками. У «Хатчині» також проводять майстер-класи, присвячені традиційному ремеслу, наприклад, розпис ікон із фондом «Землячки».

 «Хитра стайня» – це будиночки в горах, які будують разом із фермою альпак у Карпатах. Це проєкт сімʼї з трьома дітьми, яка переїхала з Києва й тепер вирощує зелень у теплицях і курей, які несуть кольорові яйця.

 Будиночок Tvoya – це хатина на два поверхи в лісах під Косовом із терасою, ванною біля вікна й «усім необхідним, для інстаграмних сніданків»: повним набором посуду, тостером, вафельницею, а також карпатським чаєм і кавою.

   

 

Незабаром у Снідавці поряд із Косовом також мають відкрити готель із рестораном під назвою «Жива».

 Раніше ми розповідали, як це – відкрити хатинку-готель у Карпатах.

 

 

Де поїсти й випити карпатського чаю або кави?

У Косові є не тільки автентичні колиби, хатчини, кераміка й косівський базар, але й кавʼярні з флет-вайтом, як у Києві, квіткові й продуктові магазини, а також ресторани, «у які можна піти, коли хочеться вдягнути сукню». На думку Ольги Рябушенко, це все є в Косові, бо тут живуть люди, які «мають підприємницьке мислення». Ось кілька закладів, які варто відвідати в Косові:

 

 Майстерня кераміки та кави «Гончар», де можна випити флет-вайт, зʼїсти десерт і заразом зробити виріб із глини прямо на місці. У кавʼярні є гончарне коло й гончарі – пан Орест або його син Микола. «Це місце нетворкінгу. Зазвичай після косівського базару тут збирається багато класних людей і відбувається купа нових знайомств», – каже Рябушенко

 «Найсмачніша кава», органічне какао, капуоранж і вафлі гофре на будь-який смак у кавʼярні Cactus Coffee. Є вафлі з авокадо і яйцем, томатами чері й лососем або солодкі з малиною, чорницею чи «ягідний мікс». Столики в Cactus Coffee є лише на вулиці

 Ресторан сучасної кухні «Веранда» з літнім майданчиком, піцою, «Цезарем із креветкою» й коктейлями. «Це місце, коли душа бажає зняти трекінгові черевики, джинси й одягнути сукню», – додає Рябушенко.

 Піца на дровах біля водоспаду Косівський Гук, де є тільки дві піци – з мʼясом і без. «Кажуть, пічку будували самі італійці», – додає Рябушенко. Замовити піцу додому можна за телефоном: 067 266 6895.

  Колиба «Колиба» в селі Соколівка, де подають традиційні гуцульські пироги з вишнями й вершками, форель на грилі, «гуцульську дошку» зі смаженим мʼясом, ковбасками й картоплею, а також сирники.

 Ресторан «Аркан» на березі річки з краєвидом на невеликі водоспади в селі Шешори, вісім кілометрів від Косова. Подають грибну юшку, рибу на грилі й шоколадний фондан. Усередині закладу дубові столи, прикрашені косівською керамікою.

 Деруни, вареники, стейк із лосося, а також капучино й кава з лікером Baileys у «Брускеті», де поки що є тільки один столик.

Крім того, біля водоспаду Косівський Гук зранку й на заході сонця іноді проводять чайні церемонії, до яких можна долучитися, узявши із собою термос із чаєм і чашку. Після чаювання там проводять прибирання, щоб на місці завжди було чисто. «Це такий кайф, місце сили. Це просто приємно, прийти туди випити чаю й зʼїсти бутерброд», – згадує Рябушенко.