ГідДе наша Прага? 7 міських рішень Праги, які може використати Київ

У 2015-му новостворений празький міський Інститут планування та розвитку (IPR) констатував, що Прага за якістю громадського простору відстає від найбільш розвинених західноєвропейських міст. За взірець для розвитку чеська столиця взяла Відень і Берлін – міста, які регулярно опиняються на найвищих позиціях у рейтингах якості життя.

Київ рухається в тому ж напрямі, намагаючись запозичувати найкращі західноєвропейські практики. На цьому шляху місто поки що займає позицію у другій сотні рейтингу, тимчасом Прага – у першій сотні та вище за всі інші європейські столиці, що колись були соціалістичними (як-от Будапешт і Варшава).

Низка значних і дрібних міських рішень, про які почали говорити в Києві, у Празі вже втілені в життя. Журналістка The Village Україна Вероніка Масенко місяць прожила в Празі та розповідає, як працює в Чехії те, про що мріють в українській столиці. Спойлер: працює не все.

Як це працює у Празі:

У столиці Чехії «мапу доступності» запустили у 2016-му, рік потому додали англомовну версію. Мапа доступна на офіційному сайті міста, на ній позначені понад 1000 будівель і громадських місць, перелік яких постійно доповнюють. Проєкт розвивають міська рада та Інститут планування і розвитку (IPR) разом із празькою Організацією власників крісел колісних.

На мапі позначені кілька категорій об’єктів – доступні, частково доступні та неінклюзивні. Їх можна відфільтрувати за розділами, як-от заклади культури й освіти, лікарні, банки, адміністративні будівлі, ресторани, спортивні майданчики, парки, вбиральні, паркінги. До кожного об’єкта додана довідка, у якій описані під’їзд до будівлі, територія та внутрішні приміщення, вказано, якого типу там сходи, ліфти, чи доступна вбиральня, чи достатньо широкі проходи. Також прикріплені фото локацій. Проєкт отримав нагороду від чеської Національної ради людей з інвалідністю.

Крім того, у Празі є інтерактивна мапа станцій метро з позначенням їхньої доступності й інформацією про роботу ліфтів для маломобільних людей (лише 15 станцій із 61 не оснащені витягами). У розкладі трамвайних та автобусних маршрутів також позначені ті рейси, якими можуть скористатися люди з інвалідністю. Відповідні позначки є і на табло на зупинках. Низькопідлоговий транспорт, доступний для людей на візках, використовують на всіх лініях.

Як це працює у Празі:

Міські садки – доволі популярне заняття серед жителів Праги, які у вихідні люблять збиратися в community gardens на барбекю та свіжі овочі, розповідали нам мешканці чеської столиці. Перші міські городи з’явилися у Празі у 2012-му році в районі Голешовіце, десятиліття потому їх було вже майже 60 по всьому місту.

Створення садків починалося з ініціативи окремих громад, однак із часом практикою зацікавилися районні та міська адміністрації. Наприклад, муніципалітет підтримує проєкт Metrofarm, який запустив чотири локації для садівництва у двох районах Праги, а також організацію Kokoza, яка допомогла облаштувати більш як 20 городів у місті. Місто заохочує та фінансує створення таких просторів, бо це «несе велику користь для мікроклімату та для психічного добробуту жителів», відзначали в міській раді.

Є різні формати міських городів, у деяких можна не лише вирощувати рослини, а й займатися тваринництвом, наприклад, доглядати за курми. Також у міських садках можна компостувати органічні відходи.

Як це працює у Празі:

У 1990-му останній президент Чехословаччини та майбутній перший президент Чехії Вацлав Гавел назвав панельки «кролячими хатками», придатними лише до знесення. Однак доля їхня склалася зовсім інакше – після завершення комуністичної епохи таке житло мало великий попит, а держава почала вкладатися в модернізацію будівель.

«Кошти Європейського Союзу спрямовували на покращення теплоізоляції будинків і перефарбування бетону. Це підштовхнуло Прагу до поголовного захоплення модернізацією [радянських панельних будівель]», – пише автор Bloomberg CityLab Фергус О’Салліван. З’явилося навіть видання, яке позиціює себе як журнал для 4 мільйонів жителів панельних будинків у Чехії з ідеями щодо покращення таких просторів.

На початку 21 століття запустили кілька державних програм, спрямованих на реновацію житлових масивів. Станом на 2011 рік більшість старих житлових масивів у Празі були модернізовані: у районах Ďáblice, Malešice та Bohnice з найбільшою часткою панельної забудови відремонтували майже 70% багатоквартирних будинків. Реновація передбачала суцільне утеплення фасаду, заміну вікон, електромереж і ремонти в місцях загального користування.

Наразі в Чехії діють не програми співфінансування модернізації, а кредитні програми, що передбачають низькі відсотки на ремонт і модернізацію житлових будинків.

Як це працює у Празі:

У Празі громадські вбиральні облаштували більш як на 45 станціях метро із 60. Міський оператор громадського транспорту DDP опікується туалетами в підземних переходах до станцій, у вестибюлях і сполучних коридорах між станціями, на сайті DDP є повний перелік вбиралень із зазначенням їхнього розташування та графіку роботи. У 2016-му оператор вирішив модернізувати 25 вбиралень, зробивши частину з них доступною для людей з інвалідністю. Однак на цьому приємності закінчуються, адже вартість відвідування туалету у празькому метро не входить до вартості квитка. Після модернізації ціна зросла удвічі – до 10 крон [16 гривень].

У той час, як у Києві відсутність розвиненої мережі громадських вбиралень компенсує рішення міської ради про вільний доступ містян до туалетів у закладах харчування, у Празі таке правило не діє. У більшості кафе доступ до вбиральні можна отримати лише за кодом на чеку, а в популярних фастфуд-мережах навіть відвідувачам закладів доведеться додатково платити за вхід до вбиральні. Так, у McDonald’s, що біля центральної станції Muzeum, вхід до вбиральні коштує 10 крон. Стільки ж доведеться заплатити за відвідування туалету в Burger King. У деяких торгових центрах ціна досягає 20 крон [32 гривні]. Усі міські громадські вбиральні також платні, хоча їхня концентрація в місті відносно висока.

Через проблему з доступністю вбиралень містяни запустили соціальні ініціативи, які розвивають мережу безоплатних туалетів. Восени 2021-го стартував проєкт Nouzovka, який пропонує культурним закладам, закладам харчування та муніципальним установам клеїти на двері наліпки про те, що в їхніх приміщеннях можна безоплатно скористатися вбиральнею. Активісти навіть створили мапу таких вбиралень на противагу платним громадським туалетам. За кілька років до цього запустили аналогічні ініціативи SOS WC і Probuďme Nusle в різних районах міста.

Як це працює у Празі:

Дані про велосипедистів потрібні, щоб формувати стратегію розвитку велоінфраструктури в місті та відстежувати її результативність. У Празі для таких цілей є велотрекери, які надають дані про використання велодоріжок у режимі реального часу. Це один з інструментів, який дає змогу зрозуміти, наскільки успішно місто виконує цілі своєї Концепції розвитку велосипедного транспорту.

Велотрекери встановлені на магістральній мережі велодоріжок, вони фіксують кількість велосипедистів, напрям їхнього руху та температуру повітря. Ця інформація збирається на міській платформі даних Golemio.

Дані дають змогу місту більш ефективно спрямувати фінансові ресурси на розвиток велоінфраструктури, адже демонструють, де доцільніше будувати стоянки для велосипедів, де прокладати велосипедні доріжки або облаштовувати нові пункти прокату.

Наразі велодоріжки у Празі частіше облаштовують у віддалених районах, де вони виконують рекреаційну функцію, на роботу ними не їздять, розповідали нам місцеві жителі. Розвиток інфраструктури для велосипедистів багато років поспіль є одним із головних пунктів програми чеської Партії зелених.

Як це працює у Празі:

Більшість містян користуються довгостроковими проїзними на кілька місяців або на рік. Водночас у всіх видах транспорту можна оплатити карткою разовий квиток на проїзд тривалістю від 30 хвилин до доби. Такі квитки друкують прямо у трамваях і тролейбусах у момент оплати. На них відображений час, коли був куплений квиток, і термін його дії.

Також користування громадським транспортом у Празі спрощує навігація з фіксацією станції в режимі реального часу. Такі табло наявні навіть у трамваях старого зразка, а не лише в метро (як наразі в Києві).

Як це працює у Празі:

Гранітна крихта не усуває ожеледицю, однак дає гарне зчеплення, якщо йдеться про пішоходів. На відміну від піску, крихта не здувається вітром і не призводить до запилення, її можна зібрати та використати повторно (хоча це нелегкий процес).

У Празі крихтою обробляють більшість тротуарів, сіль дозволено використовувати тільки на автомобільних дорогах. Тротуари не дозволяють обробляти сіллю з 2009 року через те, що це шкодить зеленим насадженням і взуттю перехожих, також контакт із нею шкідливий для тварин.

Подекуди в Чехії сіль забороняють і на проїжджій частині, як-от біля охоронних зон природних парків. Однак гранітна крихта як альтернатива солі виявилася незручною для автомобілістів. Так, коли крихту стали використовувати на дорогах у горах Шумава на південному заході Чехії, власники автівок стали повідомляти про пошкодження шин, лобового скла та лакофарбового покриття.