ГідСмородинський узвіз, Татарка, Лиса гора: Безлюдні місця для прогулянок у Києві. Частина 2
Ще більше місць для прогулянок без людей
Карантин в Україні триває, а під час прогулянок потрібно дотримуватися соціальної дистанції задля безпеки. Тому ми продовжуємо розповідати про безлюдні локації Києва, де рідко можна зустріти людей і безпечно прогулятися містом. Локаціями ділиться Софія Грабовецька – гід у капелюшку, власниця бюро екскурсій Walk & Talk. Kyiv Tours.
Ще 7 безлюдних місць Києва тут (перша частина гіду безлюдними місцями): НАОМА, Олегівка, урочище Горбачиха, руїни на Бехтеревському провулку, дача Хрущова, Зелений театр та Косий капонір
Лиса гора на Видубичах
Мабуть, наймістичніше місце Києва. Багато людей тут хіба на Гелоувін, а в інші дні моторошно від того, що їх немає. Вважається, що за часів Київської Русі на Лисій горі проводили свої обряди язичники, тому тут розташоване Язичницьке капище. Обряди проводили після того, як християнство прийняли ті кияни, які не хотіли нової віри. Але не відомо, чи було тут капище до цього. Щонеділі до сучасного капища можна навіть приєднатися, а в будь-який інший день пожертвувати хліб, молоко, монетку для древніх богів. Цю місцину ще називають Перунів пагорб.
Згодом частина Лисої гори перейшла під владу Печерського монастиря. Тут християнські монахи розміщували свої пасіки. З ХІХ століття міська влада викупила ці землі в церкви для використання їх у військових цілях. Місцеві мешканці були проти будівництва фортеці, адже це передбачало руйнування багатьох будинків поблизу гори та значну вирубку старого лісу. Але військовим удалося домогтися дозволу на будівництво форту. Через те, що фортечна справа йшла вперед, форт доволі швидко застарів. Із 1897 року його перетворили у військові склади й гарнізонну в’язницю, а 1906 року в північній частині гори встановили шибениці для виконання вироків над «державними злочинцями».
Смородинський узвіз і Вілла Верде
Узвіз відомий від початку XX століття під двома назвами: сучасною від прізвища купців Смородинових, чия садиба на Куренівці згадується з середини XVIII століття, і Диковський узвіз від розташованої на ньому садиби Дикого. Смородинський узвіз залишався єдиним коротким шляхом з Татарки на Куренівку до того, як проклали Подільський спуск.
Поруч з узвозом Вікентій Хвойка в 1893 році розкопав Кирилівську стоянку. Там знайшли експонати, яким не менше ніж 25 тисяч років. Ще до Хвойки тут проводили дослідження, завдяки чому знайшли печери на схилах яру.
Смородинський узвіз ще називають «Хрущовською дорогою», тому що Микита Хрущов оселився в резиденції на Лук’янівці. Через це узвіз облагородили. Дотепер узвіз зберіг свою кам’яну бруківку, якій уже понад 100 років.
Існують різні легенди про узвіз. Одна з них розповідає, що в Смородинській печері жив змій, якого здолав Микита Кожум’яка – той самий, який нібито мешкав в урочищі Кожум’яки між Подолом і Старим містом (зараз територія Воздвиженки).
Байкове кладовище та Протасів Яр
Мабуть, незвичне місце для прогулянок, але точно безлюдне. Та й узагалі у Львові на Личаківському гуляємо, а про своє не знаємо. Байкове кладовище − одне із найстаріших у Києві. Перші поховання тут з'явилися в 1834 році, їх зробила лютеранська й католицька громади міста. Колись ця ділянка землі належала генерал-майору Сергію Байкову, від чого власне й походить назва кладовища.
Це перший київський цвинтар, де ховали представників усіх конфесій і віросповідань. Усю територію поділили на секції: лютеранську, католицьку, православну та юдейську. Цю різницю можна й зараз побачити, якщо уважно роздивитися поховання в різних частинах кладовища. Також тут досі можна знайти старовинні каплички та склепи, а один із них створив архітектор Владислав Городецький.
На Байковому кладовищі поховано багато видатних постатей, серед них – Леся Українка, Михайло Грушевський, Богдан Ступка. Уздовж центральної алеї стоять надгробки Павла Тичини, В’ячеслава Чорновола, Миколи Лисенка, Марії Заньковецької й Наталії Ужвій.
Пагорби Татарки
Красиве місце з видами на Поділ і Дніпро на ще одній із київських гір − Юрковиці. Тут стояли давні слов’янські поселення, були кладовища. У першій половині ХХ століття гору частково знесли під час підготовки до експлуатації кар’єру цегляного заводу. Руїни цієї будівлі досі можна побачити з пагорбів.
Ще 7 безлюдних місць Києва тут: НАОМА, Олегівка, урочище Горбачиха, руїни на Бехтеревському провулку, дача Хрущова, Зелений театр та Косий капонір
Фото: Костянтин Гузенко