Восени в Києві заснували проєкт «Містетика», який займається реставрацією балконів в історичних будівлях Києва. Над проєктом працюють юристка Оксана Варакіна та мистецтвознавчиня Настя Василашко.

Раніше ми розповідали історію киянина, який відновлює двері в історичних будівлях Києва й історію пари Тетяни та Костянтина Ус, які реставрують старі будинки.

«Містетика» – це проєкт про красу нашого міста, який заснувала Оксана Варакіна. Тобто якщо ми говоримо про місію проєкту, то це про те, що є бажання прогулюватися старим містом і кайфувати від того, що бачиш довкола. У майбутньому ми плануємо розбиратися не тільки з балконами, а ще й кондиціонерами та вивісками. Бажань багато, але зараз пріоритет – саме балкони.

Чому балкони та як ми до цього підходимо?

За старими будівлями в центрі ніхто не доглядає, через це вони мають занедбаний вигляд, з часом вони стають аварійними та як наслідок – звідти виселяють людей, а будинок потрапляє на мапу закинутих. Тому, ми вирішили працювати у цьому напрямі, щоб привернути увагу до цієї проблеми та заохотити киян дбати про архітектуру. І тому зараз ми саме працюємо над тим, щоби фінансувати зняття цар-балконів на будівлях початку ХХ ст. у Києві.

Як відбувається процес і де знаходять власників балконів?

Ми створили сторінку «Містетики» в Instagram і репостнули з неї сторіз, що шукаємо балкони. Хто готовий нас пустити до себе? Завдяки репостам ми швидко знайшли перші балкони. Поки відреставрували лише один балкон. Сам демонтаж займає лише один день. Якщо є проблеми, то може затягнутися на два дні.

Скільки коштують роботи?

15 «Київських тортиків». [сміється]. Але якщо говорити в більш твердій валюті – один балкон орієнтовно 5000 грн – це якщо без билець. Я хотіла приховувати це, часто казала, що зібрала серед своїх знайомих. Але насправді я витрачаю власні кошти, які виділила спеціально на старт проєкту та його розголос. І вже після плануємо шукати фінансування для того, щоб робити масштабні проєкти.

Про плани на майбутнє

Ми плануємо дебалконізувати мінімум 30 балконів протягом наступного сезону весна-літо. У пріоритеті будинки, у яких зголосилися всі власники цар-балконів, для того, щоб повністю в одному будинку демонтувати всі балкони.

Щоби відновити первинний вигляд балкону, ми найчастіше можемо бачити балкон усередині, де нічого не роблять. Або, якщо зруйнували один балкон, то ми можемо мати доступ ще до такого самого сусіднього та зрозуміти, що до чого. Але якщо виникне запитання саме архітектурного проєкту, то є архівні джерела, де можна шукати.

Щоби популяризувати проєкт, у нас нещодавно виникла ідея: якщо ми будемо демонтувати багато балконів в одній точці, то вже треба наробити шуму. Наприклад – запросити оркестр. Знайти «заброшку», де є можливість вийти на балкон, щоб його трошки облаштувати та продати там, для розвитку проєкту, обід або вечерю для когось. Проводити штуки, які можуть зацікавити своєю неочікуваністю.

У майбутньому плануємо знімати пластик, зберігати, а далі з цього робити артоб'єкти та використовувати далі. Це проєкт, який у розробці.

Про фейли

На початку осені ми ходили різними нетворкінгами й архітектурними форумами. Вливалися в тусовку, так би мовити. І під час перерви сиділи та дивилися на будинок навпроти початку ХХ століття, й Оксана каже: «Подивися на цей балкон! Пішли прямо зараз говорити!». І ми такі дві маленькі дівчини заходимо в під’їзд, нас зустрічає жіночка дуже комунікабельна: «А хто?», «А що?», «А куди?». Ми намагаємося з нею спокійно спілкуватися, усе культурно, щоб нас просто впустили в під’їзд, а ми вже далі підемо квартирами. А вона каже: «Почекайте, а, може, ви аферистки? Випадково не продаєте каструлі?».

Ми обмінялися поглядами, думаємо, які каструлі? І вона починає розповідати про торгових агентів. Зрештою ми зайшли в під’їзд, але люди не зреагували. Вони або не відчиняють, або такі: «Що? До побачення». Ця жіночка сказала теж, що нічого не буде робити, тому що повітря в Києві жахливе, і тільки балкон її рятує. Хоча її балкон виходить у двір.

Ще був прикол, що пластик із балкона, якщо його можливо утилізувати та повторно використовувати. І ось був етап, коли ми зв'язалися з «Україною без сміття», але вони сказали, що саме такими матеріалами вони не займаються, і дали контакти іншої компанії, яка використовує пластик для виготовлення чорних кошиків для овочів і фруктів із переробленого пластику. Спілкувалася години дві. Я кажу, що нам потрібно будь-якими силами цей пластик утилізувати. А вони мені кажуть: «Дівчино, вам це не рентабельно, не займаєтеся маячнею». Я дві години говорила, що ціль – не заробити на тому, що вони куплять пластик менш як 300 кг. Вони казали: «Дівчино, заспокойтеся».

Потім була схожа ситуація, коли ми шукали тих, хто дебалконізує. А вони мені теж. Я кажу: «Мені треба зняти балкон». А вони: «Така-от сума». А я кажу: «Ні, мені треба саме демонтаж». А вони: «Тобто? Ви хочете сказати, що у вас є балкон із пластику, і ви хочете його зняти?» Я пам’ятаю, коли з ними переговорювала, мені чоловік казав: «Увімкни гучномовець і просто записуй відео трешу, який вони говорять». Одні кажуть, що готові за гарну ціну демонтувати, але якщо ви встановите наш новий балкон. Я кажу: «Ви не розумієте? Мені не потрібен новий балкон». Це окрема історія, як ми йшли до реалізації цього. Нам здавалося, що люди готові заробляти, якщо їм дають гроші. А фактично: «Навіщо вам це?»

У нас був Reitarska Project, який не відбувся. Ми публікували цілу історію на сторінці «Містетики» в Instagram. Там серія фейлів про те, як нам не вдалося скасувати Рейтарську від графіті. У нас була мета – чисті стіни Рейтарської, але нам пояснили, що в цьому немає сенсу. Оскільки малювати ніхто не перестане й доведеться цією сізіфовою працею займатися кожні три місяці. Але наш мотив був на дуже високому рівні. Ми запросили навіть команду, яка зараз реставрує костел. Ми зустрілися, а вони кажуть: «Так, круто, усе зробимо, але якщо будемо чистити, тинькування відвалиться, і будуть плями. Тому замалюйте, якщо вам це не подобається або ж потрібна серйозніший підхід і реставрація фасаду». Потім після обговорювання цього проєкту з іншими, ми зрозуміли, що це частина нашої культури. Ми не проти сучасних графіті, але за те, щоб подбати про збереження історичної архітектури.