Власний досвід«Друзі називають мене солоденьким»: я хворію на цукровий діабет

Цукровий діабет – хронічне захворювання, за якого підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну або ж організм не може ефективно використовувати вироблений інсулін. Розрізняють декілька типів діабету. Діабет 1-го типу (або ж інсулінозалежний) характеризується недостатнім виробленням інсуліну. Діабет 2-го типу (інсулінонезалежний) виникає через неефективне використання інсуліну організмом.

За даними ВООЗ, у світі живе більш як 420 мільйонів людей з цим захворюванням. Із нагоди Всесвітнього дня боротьби з діабетом, що відзначається 14 листопада, ми спілкуємося з Богданом Діордіцею, він живе з цукровим діабетом 1-го типу вже 13 років.

Богдан розповідає, як стикнувся з цим захворюванням у дитинстві та як змінювалося його ставлення до діабету з роками, чому він ледь не втратив ногу і як це вплинуло на створення застосунку для людей з діабетом Sugarrr.

Цукровий діабет у мене виявили в 10 років. Кілька місяців до того я почав худнути, мало їсти й часто прокидався серед ночі в туалет. Пізніше ми поїхали в гості до родичів і спочатку все було добре. Я ходив на риболовлю, веселився та гарно себе почував. Але вночі мені стало зле: сильно нудило, я не міг ходити й нічого не тямив. Батьки швидко повезли мене в лікарню.

Я мало що пам’ятаю, лише короткочасні ввімкнення. Пригадую, як хтось зайшов у кабінет і сказав: «Цукор – 37». Це дуже багато, навіть глюкометр стільки не показує. Потім пригадую, як маму не пускали у швидку, а вона накрила мене своєю курткою, щоби я не змерз.

Я впав у кому та пролежав у реанімації кілька днів. Реанімація – моторошне місце, особливо для дитини. Прокинувся з сильною слабкістю й не міг зрозуміти, де я. Поруч лежали інші діти, хтось з трубкою в носі, хтось підключений до апарата. Я спробував взяти стакан із водою, але не втримав і вилив на себе.

Потім прийшов лікар і сказав, що мене переводять у відділення. Я був дитиною й не розумів, про що йдеться. Спершу навіть подумав, що він має на увазі відділення поліції. [сміється]

Життя з діабетом інакше – і треба багато чого вчитися

Я пролежав у лікарні шість місяців, тому що мені діагностували складну форму діабету 1-го типу. Мама була зі мною в лікарні 24/7, через це навіть втратила на деякий час роботу. Спочатку було важко ходити, але з часом я відновився.

У лікарні мені сказали, що треба ходити в школу діабету. Подумав: «О ні, мені що однієї школи не вистачає?» Я бачив, як інші діти в палаті проколюють собі пальчики, записують щось у зошит. Мені здалося це дуже дивним. Потім зрозумів, що життя з діабетом інакше – і треба багато чого вчитися.

В одному з кабінетів лікарні була облаштована школа діабету. Пам’ятаю, на стінах було багато плакатів з інформацією про те, як рахувати вуглеводи, скільки вуглеводів міститься в певних продуктах. Також там було багато іграшок, навіть зі шприцами й інсуліновими помпами. Таким способом дітям намагаються показати, що інсулінові помпи й уколи – це не страшно.

Багато дітей відмовляються від помп або датчиків постійного моніторингу цукру, тому що їм не подобається бути обвішаними гаджетами. Діти не хочуть виділятися в школі, і часом дуже складно запевнити їх у тому, що це не потворство.

На щастя, мене це обійшло стороною і я не соромився діабету. Напевно, усе тому, що я був у більш-менш свідомому віці. Було складно, але я адаптувався до нових правил харчування, помп, уколів інсуліну. З маленькими дітьми набагато складніше. Важко пояснити трирічній малечі: «Раніше ти пробігав повз стіл і брав цукерку, а зараз не бери». Зрозуміло, що дитина не усвідомлює, чому так.

На мою думку, батьки діабетиків – герої. Пам’ятаю, як у відділенні мами обмінялися між собою роздруківками, книжками про діабет. Вони ночами читали й училися того, як жити з цим діагнозом, оскільки хвороба потребує постійного контролю. Думаю, батьки морально ламаються частіше, ніж діти. Дитина поплакала, коли їй заборонили з’їсти солодке, і заспокоїлася. А батькам постійно доводиться думати, як допомогти дитині жити повноцінним життям із такою кількістю обмежень. Моя мама трималася стійко, принаймні вона не показувала, що їй складно. Мені сказали: «Це, це й це не можна їсти», – я слухався.

Діабет можна не контролювати, і в цьому його небезпека

Я достатньо швидко розібрався, що і як потрібно рахувати. Звик до того, що за пів години до їжі треба колоти інсулін. Щоправда, коли мене не контролювали, я хитрив, думав: якщо вколоти більше інсуліну, зможу з’їсти щось солоденьке.

Так я почав погано контролювати діабет, і швидко розпустився. У підлітковому віці міг забути інсулін і просто не вколоти його. Деколи не зважав на високий рівень цукру, бо думав: «У мене ж нічого не болить». Цим і небезпечний діабет. Так, його можна не контролювати. Ти можеш себе погано почувати, але тут і зараз не помітиш, що твоє тіло руйнується, що нога відвалюється, що зір або нирки псуються. А коли помітиш, може бути пізно.

На щастя, за 13 років життя з діабетом у мене не було критичних випадків, коли я або люди поруч не могли допомогти мені. Бувають випадки гліпоглікемії (зниження рівню глюкози в крові), але зазвичай одразу відчуваю, що в мене падає цукор. Я починаю тормозити, стає складно розмовляти, але чомусь починаю говорити ще більше при тому, що я й так балакучий. Також починаю губитися в думках, вкриваюся холодним потом, відчуваю слабкість і паніку. Я встигаю вчасно розпізнати цей стан і допомогти собі.

Але часом траплялися незручні ситуації. Річ у тім, що я не хотів ховатися та йти у вбральню, щоби робити собі укол. Міг сидіти в закладі й швидко вколоти собі в живіт інсулін. Було безліч випадків, коли охоронці або адміністратори бачили це й намагалися мене вигнати. Якось у вбиральні на автовокзалі я колов інсулін, і до мене підійшли з охорони й сказали: «А ну вийшов звідси». Дехто бачить мене зі шприцом і думає, що я наркоман. Але потім переді мною вибачаються.

Я ніколи не втрачав свідомості від гіпоглікемії, але мої друзі та близькі знають, що робити, якщо це станеться. У моєму випадку потрібно викликати швидку та виміряти мені цукор. Якщо рівень цукру низький, вколоти глюкозу. У цей момент мозок голодує від нестачі глюкози в організмі, і, якщо цього не зробити, можна прийти до тями вже з порушеннями в мозку. Головне, не потрібно людині без свідомості нічого класти до рота: ні цукор, ні солодощі – це може погано закінчитися.

Мені подобаються дві мої ноги, і я не хочу втрачати жодну з них

З роками моє ставлення до діабету змінилося. Напевно, тому що з віком починаєш відповідальніше ставитися до свого здоров’я. Раніше я дозволяв собі їсти, що схочу, і думав: «Нічого страшного, уколюся, коли буде високий цукор». Зараз я більше слідкую за своїм здоров’ям. Діабет треба контролювати, бо, якщо не робити цього, доведеться платити своїми грошима та здоров’ям.

Вирішальну роль у зміні мого ставлення до діабету зіграв випадок із ногою півтора року тому. Я лягав спати й відчув, що ліва нога відчуває ліжко інакше, ніж права. Я почав рухати ногами та зрозумів, що вони відчувають по-різному. Почав щупати ліву ногу, пішов під гарячий, холодний душ, а лівій нозі ні боляче, ні гаряче, ні холодно. Виявилося, що це діабетична полінейропатія.

У той момент стало страшно, я усвідомив, що мені подобаються дві мої ноги і я не хочу втрачати жодну з них. Крім цього, у мене стався ще один випадок із ногою. Я випадково потрапив голкою у волосяний фолікул на нозі – і за декілька днів нога сильно набрякла. Я почав ходити по лікарях, але мало хто хоче братися за такі випадки, оскільки людей з діабетом ризиковано оперувати: рани заживають набагато довше та складніше. Організм діабетиків більш вразливий перед інфекціями.

Довелося викликати швидку й робити вигляд, що я вдарився ногою. Мене вже не могли не прооперувати. Лікар швидкої подивився на мою ногу та сказав: «Давай думати, пробуємо оперувати чи, може, все ж таки…» Він мав на увазі ампутацію. У цей момент стало дійсно страшно.

Ми з друзями давно жартуємо, що в мене буде гарний протез або інвалідний візок з турбодвигуном. Фраза «став не з тієї ноги» в моєму контексті завжди була смішною. Друзі часто називають мене солоденьким. Я теж себе так називаю, навіть хотів колись зробити таке татуювання. Але не без сумних думок. Інколи думаєш: «Чому саме в мене діабет? Я не хочу постійно колотися, міряти цукор». У деяких моментах без гумору було б набагато складніше, жарти допомагають впоратися зі страхом.

Ми створюємо застосунок Sugarrr, який допомагає контролювати діабет

Після ситуації з ногою я зрозумів, що настав час слідкувати за діабетом. Почав шукати застосунки для контролю діабету й знайшов. Але їх виявилося так багато, що довелося створити окрему папку в телефоні.

Тоді я працював у фудтех-стартапі та подумав, що хочу створити свій стартап – застосунок з усіма необхідними для контролю діабету опціями. Чому Facebook може зрозуміти, що в певний момент мене зацікавлять, наприклад, зволожувачі повітря, а застосунок для діабету не може зрозуміти, що я хочу порахувати кількість вуглеводів саме в цьому хлібі?

Так ми з товаришем почали створювати застосунок Sugarrr. Ми зверталися до інвесторів, подали проєкт у фонд українських стартапів, але не отримали фінансування, бо були зовсім зелені. Потім ми вчасно потрапили на пре-акселераційну програму від Українського католицького університету, і там нас навчили правильно валідувати ідеї. Ми стали багато спілкуватися з людьми, що хворіють на діабет і досліджувати його. Поступово почали розуміти, що і як може вирішити наш застосунок.

Ми робимо Sugarrr для людей, що активно слідкують за своїм діабетом. Це можуть бути люди, які тільки дізналися про свою хворобу й на них звалилося безліч інформації, яку важко перетравити. Або люди, які стикнулися з ускладненнями від діабету й потребують постійного контролю свого стану. Щодня ампутують більше 2500 ніг діабетиків. І згідно зі статистикою 55% від цих хворих ампутують ще одну нижню кінцівку в найближчі роки.

Механіка Sugarrr полягає в тому, що застосунок збирає дані з сенсорів, глюкометра, помпи, фітнес-трекера, телефона й аналізує їх. У такий спосіб дані з сенсорів чи глюкометра дозволяють програмі відслідковувати рівень глюкози в крові та сповіщати, якщо рівень цукру не в нормі. Ми аналізуємо та порівнюємо дані про цукор, інсулін, активність і спожиті вуглеводи. За якийсь час користування ми вже можемо повідомити хворого, що за тих чи тих умов його рівень цукру наблизиться до критичного.

У Sugarrr уже є альфа-версія сканера, що дозволяє швидко заносити показники в застосунок, без зайвих рухів. Найближчим часом ми хочемо додати функцію зчитування штрих-кодів і відображення складу продуктів. Це пришвидшить підрахування спожитих діабетиком вуглеводів.

Уся система Sugarrr спрямована на те, щоби швидко збирати й аналізувати дані. Сподіваємося, зручність цього процесу стимулюватиме людей з діабетом контролювати свою хворобу та допоможе попередити можливі ускладнення. MVP нашого застосунку вже майже готовий на iOS, а прямо зараз ми активно шукаємо Android-розробника. Реліз Sugarrr заплановано на грудень 2021 року.

Що таке дібет і яким він буває

Цукровий діабет – це група хронічних захворювань, що характеризується абсолютною або відносною недостатністю інсулінового апарату. Інсулін виробляється за допомогою ендокринної функції підшлункової залози. Якщо підшлункова залоза виділяє мало інсуліну або не виділяє взагалі, це свідчить про наявність цукрового діабету 1-го типу. Йому характерна нестача інсуліну в крові, тому пацієнтам назначається інсулінотерапія.

За 2-го типу діабету підшлункова залоза виробляє інсулін, але в організмі людини відбувається резистентність клітин до гормону інсуліну. Через це починає рости рівень глюкози в крові й організм не може позбутися її.

Також існує гестаційний діабет, що характеризується підвищенням рівня цукру під час вагітності. Жінки, у яких виник гестаційний діабет під час вагітності, мають схильність до 2-го типу цукрового діабету.

Як допомогти людині з діабетом, якщо їй стало зле

Людині з діабетом може стати погано через гіпоглікемію (зниження рівня цукру в крові) або гіперглікемію (підвищення рівню цукру в крові).

Якщо людина знаходиться у свідомості, але каже, що відчуває сильне запаморочення та знає, що в неї діабет 1-го типу, це може бути гіпоглікемія. Зазвичай люди з діабетом одразу відчувають, що в них падає цукор, і знають, що робити. Ви можете допомогти, давши людині теплий солодкий чай або цукерку. Їй має стати краще, оскільки рівень цукру в крові підвищиться. Але це треба робити тільки, якщо людина у свідомості та розмовляє з вами.

Якщо людина втратила свідомість, без заміру цукру ви не зможете дізнатися причину й відповідно не зможете самостійно надати медичну допомогу. Тому передусім необхідно викликати швидку допомогу й чекати на неї.