На початку серпня Настя Жеребецька, співзасновниця та дизайн-директорка бюро spiilka, власними силами прибрала й озеленила клумбу біля свого будинку в центрі міста. Раніше на цьому місці валялися недопалки та стояв старий пеньок.

Запитуємо Настю, чому вона вирішила облаштувати міську клумбу самостійно замість комунальників і бізнесу, що відповідає за цю територію. І дізнаємося, як це зробити на практиці.

Настя Жеребецька

співзасновниця та дизайн-директорка бюро spiilka

Мене дратувало, що біля мого будинку так брудно

Ідея облаштувати клумбу біля дому в мене з’явилася після подорожей Україною. Цього року ми з чоловіком їздили в Івано-Франківськ і Львів та помітили, що ці міста набагато чистіші за Київ і виграють за благоустроєм. Коли повернулася додому, відчуття, що всім плювати на сміття на вулицях, тільки підсилилося.

Я живу в центрі міста, неподалік від cтанції метро «Палац Україна». Мене вже давно дратує, що люди ставляться до мого двору, як до свого. Приходять туди курити, випивати та викидають недопалки в клумбу, де моя мама посадила квіти.

Клумба, яка мала настільки неприємний вигляд, що люди сприймали її, як міський смітник

Із зовнішньої частини мого будинку є «Нова пошта», а перед нею клумба, яка мала настільки неприємний вигляд, що люди сприймали її, як міський смітник. Збоку стояв старий невикорчуваний пеньок, який ніби закликав: «Поставте на мене пляшку пива та залиште після себе сміття». У якийсь момент мені це настільки накипіло, що вирішила все змінити.

Ні комунальники, ні «Нова пошта» не змінювали ситуацію

Я завантажила застосунок «1551», бо від знайомих знала, що комунальні служби реагують на скарги в ньому. Я стала писати туди запити й просила поставити урну та поприбирати сміття. Приблизно що два дні я фотографувала сміття у своєму дворі та з вулиці перед будинком, щоб там поприбирали. Через 2–3 дні комунальники прибирали. Без моїх запитів цього не відбувалося.

Спочатку мене найбільше дратували люди, які викидають сміття в клумбу. Але згодом я зрозуміла, що справжня причина не в них. На вулиці Великій Васильківській на відстані від метро до мого будинку немає жодної урни. Якщо ти п’єш, куриш чи їси морозиво, тобі просто немає куди викинути сміття. Одного вечора хтось поставив на пеньок порожню пляшку з-під пива, а за вихідні вона наповнилася недопалками. Не маючи урни, люди викидали сміття в маленьку дірочку. До мене прийшло розуміння, що це не люди такі погані, там просто потрібна урна.

Я знову написала в «1551» звернення до відділу контролю за благоустроєм Голосіївського району та до ЖЕКу з проханням поставити урну. Мені відповіли, що урна вже є біля метро й нову ставити не будуть. А клумба перед будинком – це територія, за яку відповідає «Нова пошта».

Після цього я написала безліч запитів у «Нову пошту», і 90% відповідей було: «Будь ласка, звертайтеся до менеджера». Виявилося, що окремої людини для прибирання території в компанії немає, цим займається менеджер відділення у вільний час, якого в нього немає, адже він займається своєю першочерговою роботою. Урну також відмовилися ставити, бо, за словами компанії, урни в них крадуть.

Я зібрала 25 000 гривень від небайдужих людей

Оскільки ніхто не міг вирішити ситуацію зі смітником і прибиранням, а клумба мала жахливий вигляд, я вирішила змінити цю ситуацію самотужки. Отримала дозвіл у ЖЕКу, у благоустрою та в «Нової пошти», щоб переконатися, що я точно можу це робити.

Про свою боротьбу за чисту клумбу я багато розповідала в себе в Instagram. Коли вирішила все-таки зробити клумбу за власний кошт, запропонувала читачам свої послуги як артдиректорки. Я не хотіла просити фінансової допомоги, а от заробити гроші за консультації здалося гарною ідеєю. Цікаво, що багато людей захотіли підтримати мене просто так. По-перше, їм близька проблема міської неохайності, по-друге, люди хотіли стати частиною боротьби. Я отримала аж 6000 гривень від різних людей. Хтось надіслав 500 гривень, хтось – 2000.

Ще 3000 гривень я заробила на garage sale, коли розпродала старі речі. Близько 15 000 заробила на благодійній лекції про айдентику та дизайн, яку мені влаштувала школа Bazilik. Тобто завдяки небайдужості людей я зібрала близько 25 000 гривень, решту оплатила самостійно. Загалом прибирання, вивіз сміття, купівля землі, кори, рослин, послуги з ландшафтного дизайну обійшлися приблизно в 40 000 гривень.

Оскільки ніхто не міг вирішити ситуацію зі смітником і прибиранням, а клумба мала жахливий вигляд, я вирішила змінити цю ситуацію самотужки

Я не хотіла просто прибрати клумбу та як-небудь засадити її, тому запросила спеціаліста. Мені порадили написати Андрію Каранді – ютуберу та ландшафтному дизайнеру. Я написала йому, і в той же день він приїхав оглянути клумбу, оцінив освітлення та підібрав рослини, які найкраще приживуться та за якими буде легко доглядати. Спочатку хотіла зробити там сад каміння з невеликою кількістю рослин і галькою. Але дизайнер сказав, що до цієї території таке рішення не пасуватиме. По-перше, якщо люди продовжуватимуть смітити, сміття буде дуже помітним на білому камінні. По-друге, у тій зоні краще садити рослини, які переживатимуть напівтінь і зможуть жити без постійного поливу. Після його консультацій ми ще й вирішили використовувати рослини, притаманні Україні: мальва, калина, іриси. Ще там є чебрець, герань, барбарис, котяча м’ята.

Перед висаджуванням нових рослин, потрібно було викорчувати злощасні пеньки, забрати будяки, прибрати сміття. Тож окрім ландшавтних робіт, я ще замовляла вивіз сміття у приватної компанії.

Я сама доглядаю за клумбою

У «Новій пошті» мені обіцяли, що їхні працівники будуть долучатися до прибирання клумби у вільний час. Але поки що вільний час видається, скажімо так, надто рідко. Тому я стежу за територією сама. При тому, що вона належить успішному бізнесу.

Зараз нові недопалки на клумбах усе ще з’являються і їх прибираю я. Єдине, із чим погодилася допомогти «Нова пошта», – це з доступом до крану для поливу рослин. У нашому будинку кран замурований, ним користуватися не можна, щоб жителі не платили додаткову копійку за користування ним. Я була щаслива, що отримаю доступ до крану від «Нової пошти», аж поки не виявилося, що це той самий замурований кран.

Тому я ношу воду для поливу з дому 5-літровими пляшками. Клумба займає 35 м², тому доводиться приносити воду кілька разів.

Якщо є жага до змін, треба брати й робити

Мабуть, я б могла пройти пекельний шлях збирання підписів по всіх квартирах, щоб відкрити доступ до крану чи встановити урну. Але оскільки будинок у центрі міста, там живе багато пенсіонерів і людей, які орендують житло. Навряд чи вони захочуть у це вкладатися. Тому я вирішила зробити все сама за підтримки небайдужих людей.

Головний мій висновок із цієї ситуації та порада всім, хто захоче повторити мій шлях: якщо є жага до змін, треба брати й робити. Не слід чекати, доки щось зробить міська влада чи бізнес. Варто заручитися підтримкою сусідів або інших небайдужих людей і починати зміни самостійно.