На початку 2020 року Саша і Тихон Сахно купили старенький Volkswagen Bulli. Поки всі сиділи на карантині, вони самостійно переобладнали його в автодім і вже в липні того ж року вирушили на ньому в півторамісячну подорож до Болгарії та Туреччини. За цей час бус проїхав 10 000 кілометрів і встиг зламатися 5 разів.

Запитуємо Сашу і Тихона про їхній досвід подорожі: наскільки це комфортно та безпечно. Пара розповідає, як вони будували автодім, із якими пригодами та факапами стикнулися під час подорожі, які переваги та недоліки такого відпочинку, скільки він коштує та що особливого в подорожі в автодомі особисто для них.

Саша і Тихон Сахно

Як виникла ідея

Саша: Ідея створити власний автодім прийшла Тихону. Раніше я спостерігала за подорожами на автодомі, але навіть не підозрювала, що колись також буду так подорожувати.

Коли ми почали зустрічатися, Тихон занурив мене в дикі подорожі: ми ночували в наметах, їздили в подорожі автостопом. Потім ми почали подорожувати на машині й кілька разів навіть ночували в авто. І якось Тихон розповів мені, що мріє побудувати свій автодім і подорожувати на ньому.

Тихон: Я завжди любив подорожі й авантюри. У дитинстві батько часто брав мене із собою в подорожі, ми сплавлялись на плотах. З дитинства я обожнював подорожі та пригоди. Вперше подумав, що хочу автодім у років 16–18, коли побачив відео на ютубі. Я йшов до цієї ідеї поступово.

Саша: Протягом кількох років ми візуалізували цю ідею та морально готувалися. Із 2019 року ми почали відкладати гроші й уже на початку 2020 року купили бусик. Тихон сам пригнав його зі Львова.

Коли ми почали зустрічатися, Тихон занурив мене в дикі подорожі: ми ночували в наметах, їздили в подорожі автостопом

Тихон: Ми обрали саме цей фольксваген, тому що він дуже харизматичний. Дивишся на нього й він тобі подобається. Ми купили його за 2500 доларів, ще 1500 доларів витратили на переобладнання буса в автодім.

Саша: За час, поки ми мріяли про автодім, у нас сформувалися певні ідеї. Ми дивилися блогерів, які подорожують на автодомі. Тому розуміли, який нам потрібен функціонал, спальня, кухня, місце для зберігання речей, умивальник. Ніби маленька квартира в машині.

Тихон: Приблизно місяць ми малювали на папері різні варіанти компонування, думали, де що розмістити, щоб нам було зручно. Загалом мені подобається, що в нас вийшло – доволі компактно.

Як будували автодім

Тихон: В автодомі обов’язково має бути зручне ліжко. Ми зробили подіум, на який поклали матрац. Біля нього зробили шафу з ящиками, в яких ми зберігали речі. На них є спеціальні стопи та засувки, щоб речі не випадали в дорозі.

Також у нас є умивальник і два 30-літрові баки – один для чистої води, інший для брудної. На умивальнику є невелика автомобільна помпа та питний кран. Перед тим, як вирушати в дорогу, потрібно залити воду в баки, цих запасів вистачить на 2–3 дні, щоб помити посуд, прийняти душ. Для душу ми зробили окремий шланг, який дістається назовні.

Саша: Тихон робив усе власноруч, сам вирізав меблі, робив шафу. Ми разом займалися демонтажем, прибрали задні сидіння. Підлогу ми застелили ламінатом, а стелю затягнули вагонкою. Всередині наш бус весь дерев’яний і дуже затишний.

Тихон: У цілому, ми займалися переобладнанням бусу в автодім три місяці. Робили це у власному дворі, бо живемо в приватному будинку. Тоді почався карантин, у нас було багато часу, який ми приділяли будівництву нашого дому на колесах.

Перша подорож

Саша: Ближче до літа, коли ситуація з карантином почала спадати, ми розуміли, що авіаподорожі нам недоступні. Тоді бус був на фінальному етапі підготовки. Ми буквально сиділи на валізах, бо розуміли, що в будь-який момент можуть відкрити кордони й ми зможемо швидко вирушити в подорож.

Тихон: Спочатку в нас був маленька подорож Україною. Ми поїхали із друзями в Одесу. Це був наш перший виїзд, аби зрозуміти, як усе буде працювати в дії. На щастя, все було добре.

Саша: Коли друзі поїхали, ми вперше заночували в ньому. Тієї ночі падав сильний дощ, якраз був краштест нашого бусика. Але в нас є звукоізоляція, тому злива навіт, навпаки, створила колисковий ефект.

 Коли відкривали машину й бачили, що там дім, вони дуже радісно реагували й казали: «Ой, який у вас дім!».

Тихон: Потім ми поїхали в півторамісячну подорож у Болгарію та Туреччину. Дорога до кордону з Румунією зайняла в нас 3 дні. Ми заночували біля кордону, потім добу їхали транзитом через Румунію. В Румунії не можна було зупинитися, ночувати, бо давали лише 24 години, щоб перетнути кордон.

Саша: Ми хвилювалися, щоб не було проблем із перетином. Але прикордонники бачили, що ми молода пара й навіть особливо не оглядали нас. Коли відкривали машину й бачили, що там дім, вони дуже радісно реагували й казали: «Ой, який у вас дім!».

Тихон: До того ж машина сама собою цікава, бо старенька, їй 38 років.

Саша: Ми приїхали в Болгарію, коли було зовсім темно. Зупинилися заночувати у випадковому місці, як тільки перетнули кордон.

Тихон: Зазвичай ми шукаємо місця для зупинки в гугл-мапах, дивимось, аби це було місце на природі, біля річок.

У Європі є країни, де можна зупинитися тільки в спеціальних кемпінгах, але в нас не було з цим проблем. Ми зупинялися на ночівлю в парках, біля річок, на природі.

Що запам’яталося найбільше

Тихон: Найбільше запам’ятались гарні краєвиди. До прикладу, в Болгарії нам дуже сподобалося на Семи Рильських озерах, які розмістилися каскадами прямо посеред гір.

Саша: Найгарнішим місцем зупинки був дикий пляж у Туреччині. Ми спустилися з пагорба, не знаю як, бо зазвичай там можуть тільки позашляховики проїхати. Сюди тільки вдень приїжджають туристи на яхтах, а ввечері всі повертаються, і на пляжі нікого немає. Ми там залишилися на три дні.

Тихон: Також запам’яталися цікаві зустрічі. Одного разу ми стояли на обіді й поруч із нами паслися корови. Одна з них досить настирливо намагалася залізти в наш бус.

Саша: Це був серпень, ми тоді вже були Туреччині, де якраз був сезон кавунів. А корови дуже люблять їсти шкірки від кавуна. Мабуть, ми тоді теж їли кавун і шкірки були у смітнику. Корова почала туди лізти. Ми намагалися її відігнати, але вона наполягала на своєму.

Тихон: Також один із курйозів трапився з нами в парку. В Туреччині багато облагороджених парків, із бесідками, куди приїжджають родинами на відпочинок. Ми заїхали в один із таких парків, а він був закритий і під охороною. Нас там закрили, ввечері охорона робила обхід території та випадково натрапила на нас.

Нам почали стукати у вікно. Я вийшов, але вони не розуміли англійської. Я пішов до старшого, він не зрозумів, у чому справа, але дозволив нам залишитися.

Саша: Спочатку було тривожно, що нам стукають у вікна якісь невідомі люди.

Тихон: Ми читали про випадок, коли людей так пограбували. Вони ночували в бусі і їхню машину почали зламувати.

Саша: Це не єдиний випадок. Хтось може намагатися виманити людей із буса й щось вкрасти або навіть викрасти автівку. Ми начитались таких історій, тому трохи злякалися на початку. Але наша машина закривається. В разі чого, можна поїхати, оскільки ключі завжди під рукою. Але загалом це доволі безпечно. Ми намагаємося зупинитися ближче до природи та якомога далі від міст і селищ. Можливо, якщо зупинятися біля дороги, то якийсь неприємний інцидент може трапитися.

Комфорт

Тихон: Із початку ми вирішили не робити в автодомі біотуалет, хоча багато хто робить. Ми ходили в туалет на заправках або в закладах, коли гуляли містами.

Для приготування їжі в нас є спеціальна газова горілка. Ми взяли із собою звичайний посуд: каструлі, сковорідки й готували собі їжу.

Також у нас є електрика. Для цього ми поставили додатковий акумулятор, який заряджається від генератора автомобіля, коли він їде. А переїзди в нас довгі, тому акумулятор встигає добре підзарядитися. Він дуже об’ємний і його цілком вистачає на розетки, лампочки, зарядку телефонів.

Ще в нас є душ. Я знаю, що багато хто їздять без душу й миються на стоянках для далекобійників. Але мені подобається, як ми обладнали собі душ. Там є спеціальний шланг, який витягується з автодому, можна прийняти душ прям біля машини.

Ще в нас не було інтернету, бо ми не купували місцеві сім-карти. Ми все-таки відпочивали й не хотіли витрачати багато часу на соціальні мережі

Саша: Проблем із душем у нас не було. На початку є певний дискомфорт, але він незначний, швидко звикаєш до такого стилю життя.

До речі, готувати також зручно. Біля ліжка в нас є розкладний стіл, на якому ми все розкладаємо та готуємо. Зручно, що все під рукою: тут раковина, тут плита, тут ми їмо, тут спимо.

Тихон: Ми не брали холодильник, але в планах це є. Холодильник – потрібна річ у такій подорожі. Але багато продуктів можуть нормально зберігатися й без нього. Єдине, якщо ми купуємо м’ясо, його треба в той самий день приготувати. Ми купували продукти на 2–3 дні вперед. У переїздах завжди траплялися маленькі містечка, де можна купити овочі та фрукти.

У цій подорожі я почала читати багато книжок. Тихон постійно був за кермом, а я читала в дорозі. Я взяла із собою купу книг

Саша: У нас у запасі було багато круп, консервів. Але ми купували багато сезонних продуктів і робили салати. Труднощів із цим не було, їжі завжди вистачало. У нас навіть з’явився режим: ми прокидалися, снідали, їхали, зупинялися на обід і ввечері вже готували вечерю. Також у нас з’явилася традиція – ми завжди завантажували на заправках фільми на телефон і ввечері влаштовували собі перегляд кіно.

У цій подорожі я почала читати багато книжок. Тихон постійно був за кермом, а я читала в дорозі. Я взяла із собою купу книг. Зазвичай, коли береш у відпустки книжки, ти їх так і не читаєш. А в цьому випадку, навпаки, я багато прочитала.

Тихон: Також у нас з’явилося правило, що якщо в нас щось закінчується, треба відразу це купити й не відкладати на потім. У нас був випадок, коли в нас закінчився дизель і ми стали на трасі, де не було заправок. Нам довелося йти й шукати дизель, ми несли його у пляшках, бо навіть не мали каністри.

Саша: Ми завжди поповнюємо запаси води й набираємо повні баки. З цим у нас проблем не було. В Болгарії є спеціальні джерела, в яких ми набирали воду, а в Туреччині це можна зробити на заправці.

Саша: Ще в нас не було інтернету, бо ми не купували місцеві сім-карти. Ми все-таки відпочивали й не хотіли витрачати багато часу на соціальні мережі. Ловили інтернет на заправках, аби написати родичам, відправити фото.

У нас був запланований маршрут, якого ми дотримувались, і завантажені карти, які були в офлайн-доступі. Ми жодного разу не заблукали.

Труднощі та факапи

Тихон: Ми були чотири дні в Каппадокії, хотіли подивитися на повітряні кулі, але через карантин їх там майже не було. Ми вирішили змінити місце й поїхали не тією дорогою, бо хотіли скоротити. Ми їдемо, і за поворотом дорога різко стає вузькою, через квадроцикли, які там часто їздять. Їхати назад – не варіант, бо там був крутий схил.

Саша: Там скелясто-глиняна місцевість. У якийсь момент машину почало нахиляти в бік і у нас виливався дизель. Здавалося, що машина зараз перевернеться.

Це був стресовий момент, але потім Тихон зібрався. У нього вийшло трохи вирівнятися. Я встигла це сфотографувати, і саме на ці фото люди найбільше відреагували в соцмережах.

За цю подорож машина ламалась п’ять разів. Одного разу відмовили гальма. 

Тихон: За цю подорож машина ламалась п’ять разів. Одного разу відмовили гальма. Просто машина стара, гальма дуже перегріваються й не встигають охолоджуватися. Одного разу ми їхали серпантином у горах і дуже перегрілися. Тоді була критична ситуація – попереду світлофор, машини стали, а ми їдемо з гори й не можемо зупинитися. Довелось виїжджати на узбіччя, там вийшло зупинитися.

Ми передбачали, що машина буде ламатися, тому взяли із собою багато інструментів. До цього я не дуже ладнав з автотехнікою, але довелося навчитися. Перед виїздом я прочитав багато літератури, оглядів про те, як і що ремонтувати. Кожного разу ми самі лагодили машину, але серйозних ламань не було. Глушник відвалився – прив’язав його назад, важіль коробки передач вивалився – теж прикріпив. Гальма самі запрацювали, коли охололи.

Які переваги такої подорожі

Саша: Великим плюсом подорожі на автодомі є доступність будь-якого місця. Той самий дикий пляж – яскравий приклад того, що можна дістатися та зупинитися де завгодно та на скільки завгодно. Ми були там самі, ніби на безлюдному острові, все в нашому розпорядженні. Це один із найбільших плюсів для мене.

На автодомі ми можемо поїхати, куди хочемо, коли хочемо. Це дає повну свободу дій, нас нічого не обмежує. Сподобалось місце – можемо затриматися, не сподобалося – просто взяти й поїхати звідси.

Тихон: Для мене автодім – це одні плюси. Я не люблю пакетні тури, коли ви приїжджаєте в готель, постійно в одному місці й просто лежите на пляжі. Я люблю активний відпочинок.

Саша: Це суцільна романтика. Ніби готель із тисячею зірок. У нас відкривається багажник, можна лягти й дивитися на небо.

Ми подорожували півтора місяця. Якщо порівняти зі звичайним життям у Києві та стресом, із яким доводиться стикатися, то в цій подорожі за кілька тижнів я відчула спокій і гармонію, мене перестало багато що турбувати. Так можна жити й жити.

Які мінуси

Саша: Єдиний мінус подорожі в автодомі – це спека в машині.

Тихон: Так, у Туреччині було дуже спекотно, в деякі ночі було неможливо спати.

Саша: Вночі ми не відкривали вікна, бо не було сіток і налітало багато мошок і комарів. У нас на стелі є вентиляція, яка може видувати та вдувати повітря, тож відкривали лише її, бо там є сітка. Ми хочемо допрацювати цей момент і поставити сітки на вікна. У дорозі не було спекотно.

Скільки обійшлася подорож

Тихон: Подорож на автодомі – це супербюджетно. За півтора місяця ми проїхали 10 000 км і витратили 1200 доларів на двох. З них 650 на дизель, а все інше на їжу.

Саша: Ми не витрачали багато, але й не обмежували себе. Якщо нам хотілося, ми ходили й у кафе, і на платні екскурсії.

Чим особлива подорож на автодомі

Саша: Для мене подорож на автодомі стала справжнім відкриттям. Я думала, що це буде більш некомфортно. Я мрію, що коли в нас з’являться діти, ми матимемо дуже великий автодім, комфортабельний, і всією сім’єю будемо подорожувати на ньому.

Тихон: Для мене автодім – це насамперед свобода – вибору та пересування. Романтика і пригоди в чистому вигляді, це контакт із природою. Тепер це єдиний різновид відпочинку для мене.

Саша: Ми думаємо, що це тільки початок. Восени хочемо поїхати на медовий місяць у Чорногорію. Також у майбутньому хочемо влаштувати Євротур і доїхати до краю Португалії.