Фешн-індустрія вже давно зруйнувала вікові стереотипи в моделінгу. На світових подіумах або обкладинках глянцевих журналів можна побачити моделей у віці 50+.
В Україні також є моделі у віці, які знімаються в цікавих проєктах і виступають на подіумах. Ми поговорили з українською моделлю, якій 62 роки. Валентина розповідає про свій шлях у моделінгу, сприйняття себе, конкуренцію та внутрішні зміни.
Валентина Іванова
62 роки
Як усе почалося
Я за фахом економістка й усе життя працювала у фінансово-економічній сфері. Завжди боялася камери та не дуже любила себе на фото. Твердо знала, що я не фотогенічна, це аксіома. Два роки тому дочка подарувала мені фотосесію. Це була чорно-біла зйомка. Уявіть моє здивування, коли фотографка одразу розмістила мої фотографії в себе у фейсбуці. Потім вона зробила мені ще одну фотосесію, кольорову, усе було, як вона бачила, і вийшло дуже гарно.
Після цього я почала отримувати запрошення. Усе відбувалося так швидко, і для мене було справжньою несподіванкою отримувати всі ці пропозиції. Наприклад, я ходила на подіумі на Львівському Fashion week, знялася в короткометражному фільмі. Також багатьом фотографам було просто цікаво мене пофотографувати, і ми робили іміджеві фотосесії.
На початку було страшно
Спочатку було страшно. Я тремтіла перед камерою, боялася не так поставити руку або ногу. Усмішка була трохи дерев’яна, але потім усе пішло, бо страшно менше, ніж подобається. Поки не набирається якийсь об’єм фотосесій, це трохи не комфортно. Зараз усе чудово. Буває страшно, коли мене знімає метр, але деколи я дізнаюся про це вже після зйомки.
Щоб займатися моделінгом, я пройшла курс самомакіяжу, навчилася робити зачіску, опановула по-новому плойку та праску для волосся. Я зрозуміла, що мейкап, який робила до того, був відголоском 80-х років. Смішно, але це був макіяж моєї молодості. Брови треба було трошки підняти дугою. На щастя, тінями я сильно не фарбувалася, але знала, що так роблять мої однолітки, коли йдуть на якийсь гарний захід. Ну ми в тому часі й залишилися. Але з початком моделінгу в моєму житті настав час усе проаналізувати та передивитися свої погляди.
Любов до зйомок, конкуренція та стереотипи
У зйомках мені цікаво все. Мені настільки подобається сам процес, цей ритм, танець, рух, що іноді я намагаюся себе заспокоювати, бо цей захват відволікає від самої роботи. Мені цікава робота кожного фотографа, інакша та несподівана. До деяких робіт я звикаю пів року й не можу навіть дивитися на них, а деякі мені дуже подобаються одразу.
Більшість фотомайстрів працюють комерційно, але, якщо є пропозиція творчої зйомки, я завжди кажу так. Наразі моделінг для мене хобі. Щиро кажучи, я мрію почати заробляти на цьому.
Мене запрошують на зйомки тому, що я така й такого віку. Деколи треба бути мамою, бабцею або їсти піцу в кадрі, бо в моєму віці люди також їдять піцу. Мені важливий результат зйомки, як він впливає на глядача, як на нього реагують. Якщо це гарно, немає різниці, якого я віку на фото. Відчуваю себе комфортно у своєму віці й сприймаю себе такою, яка я є.
Коли я прийшла на візаж перед показом на Fashion week, люди запитували: «Це також модель?» На мою відповідь так, усі казали: «Вау, як це круто». У мене не було проблем зі стереотипами щодо віку. Я розумію, що є зйомки, на які мене просто ніколи не запросять, і це нормально. Якщо це якийсь гламурний глянець, із моєю зовнішністю там робити нема чого.
Були деякі кастинги, які я не проходила, але це кастинги серед жінок мого віку. До речі, моделей мого віку стає все більше. Конкуренція не активна, але вона вже є. Приємно зустрічати багато красивих моделей у віці. Цікаво, коли після переговорів я не отримую зворотного зв’язку й потім бачу в ролику іншу модель, яку обрав автор, і розумію, що вона підходить туди більше. Мене це неймовірно тішить. На кожне нове обличчя свого віку я реагую: «Дівчата, браво! Так тримати».
Бути собою – це комфортно
Моделінг – це наступний крок до комфорту, у якому я опинилася з віком. Дуже класно бути старшою, мобільною, активною. Мені це подобається. Я завжди себе добре почувала, у мене ніколи не було вікового стопу.
Я завжди вважала, що не гарна, і зараз так думаю. Але я така, як є, і це добре. Бути собою – це комфортно. Думаю, що кожна жінка в моєму віці знає, яка вона. Єдине, що наше суспільство побудоване так, що вона знає це тихо. Жінка, яка виходить на пенсію, залишається в родині, у якій вона може бути гарною бабцею, господинею чи садівницею. Але мало хто з них виходить показувати це назовні, аби їхню красу побачило суспільство.
Щоб стати моделлю в моєму віці, потрібен збіг обставин. Я не думаю, що для цього потрібно щось активно робити. Знаю багатьох дорослих моделей жінок і чоловіків, яких у моделінг просувають їхні діти. Власне, у мене сталося так само. Діти й онуки мене дуже підтримують, їм це подобається.
Що далі
Я хочу розвиватися в моделінгу, рости, бути більш професійною, набирати більшу аудиторію та працювати з майстрами високого рівня. Я полюбила працювати перед камерою, спілкуватися з молодими людьми, моделями, стилістами, фотографами, бо, як правило, у цій індустрії в нас працюють молоді люди.
Я обожнюю атмосферу на подіумі та знімальному майданчику, цей дух творчості та якісно організовану роботу. Я змінилася, стала більш розкутою. Для мене важливо вміти правильно передати свої емоції, професійно працювати перед камерою. Це великий пласт навчання, і люди цьому вчаться роками. Розумію, що в мене на все є час і я хочу цим займатися.
Моделінг прийшов у моє життя дуже вчасно, я рада, що саме зараз почала опановувати нову для себе професію. Поки що не можу відмовитися від своєї основної роботи й вибрати щось одне.
Я досі працюю фінансисткою й часто їжджу на зйомки, коли в мене обід, а потім знову на роботу. На роботі помічають, що я з фотосесії, коли не встигаю стерти макіяж. Колегам також подобається те, чим займаюся, вони мене підтримують. У вільний час ходжу на пілатес, яким займаюся вже багато років. Також проводжу час зі своїми онуками.
Знайомі запитували мене, чи не набридло мені цим займатися. Мені не набридло: стільки нових речей пізнаю. Часом запитую себе, для чого цим займаюся? Напевно, тому що ці здібності були в мені завжди, а я себе стримувала. Дякую долі, що дала мені шанс побути іншою, потішити себе та своїх близьких.