На коронавірус в Україні захворіли майже дві тисячі медиків – це дані від МОЗ станом на 29 квітня. Лише у Києві їх 124.

Михайло Данильчук – сімейний лікар, який також заразився COVID-19. Лікар переніс хворобу безсимптомно, як і більшість його пацієнтів. Говоримо з Михайлом про роботу під час епідемії, паніку пацієнтів і незвичайні симптоми коронавірусу.

Михайло Данильчук, 29 років

сімейний лікар

Коли почався спалах коронавірусу – я ставився до цього дуже скептично і до останнього не вірив, що цей вірус дійде до нас. Ну, де Китай, а де якесь містечко у Тернопільській області? Я планував весною кілька поїздок за кордон і був майже впевнений, що Україну це не зачепить. Поготів я не уявляв, що це все торкнеться нашого міста чи моєї сім’ї.

Сімейним лікарем я працюю вже 5 років. Починав свою роботу у сільській амбулаторії, потім працював у державній поліклініці. Зараз живу та працюю у невеликому місті Шумськ, що у Тернопільській області.

Після університету у мене було багато амбіцій і велике бажання розвивати якісну медицину в Україні, особливо після того, як побачив, як працюють лікарні у Великій Британії. Коли МОЗ очолила Уляна Супрун і почалася медреформа, мене це наштовхнуло на створення власної практики. Я хотів вести абсолютно чесний бізнес: платити всі податки та надавати допомогу людям.

У мене була ціль: відкрити приватну клініку, яка буде безкоштовною для людей – так і вийшло

Так я став лікарем-ФОПом, підписав угоду з Національною службою здоров’я України (НСЗУ). Це дозволило пацієнтам підписувати зі мною декларації та отримувати послуги безкоштовно. Я винайняв офіс, а згодом створив таку мініполіклініку, об’єднався з іншими сімейними лікарями. У мене була ціль: відкрити приватну клініку, яка буде безкоштовною для людей – так і вийшло.

Коли почався карантин – ми змінили роботу клініки, аби всередині будівлі не перебувало одночасно багато людей. Замість трьох лікарів, приймав лише один. Ми також почали обдзвонювати своїх пацієнтів: розповідали їм про правила профілактики, як передається вірус, чому важливо сидіти вдома. Відповідали на запитання. За цей час нам вдалося поінформувати майже тисячу наших пацієнтів і я вважаю, що це дуже важливо. Загалом на двох із моєю дружиною, яка також працює зі мною, у нас понад 2,5 тисячі пацієнтів.

«Ми не вірили, що вірус може бути безсимптомним»

Перша пацієнтка, у якої підтвердився COVID-19, прийшла до мене у понеділок 13-го [сміється]. Минув уже місяць карантину і тоді в місті ще не було жодного підтвердженого випадку коронавірусу. Це був звичайний огляд, нічого особливого. Я традиційно надягнув рукавички та маску, але у мене не було захисного костюма. У пацієнтки були легкі симптоми ГРВІ, які тривали досить довго, а напередодні прийому у неї зник нюх. Це стало основним симптомом і ми направили її на аналіз – результат позитивний.

Це був перший підтверджений випадок COVID-19 у місті, хоча я вважаю, що інфікованих на той час було більше. Уже пізніше я аналізував, з якими пацієнтами контактував, і розумію, що міг заразитися й раніше. Після цього почали фіксувати нових і нових пацієнтів із коронавірусом. Люди налякалися й почали дотримуватися карантину максимально відповідально.

Ми з колегами готувалися до сухого кашлю, високої температури, задишки та інших гострих симптомів. У нас був чіткий алгоритм дій за таких ознак, ми розповідали пацієнтам, що з цими симптомами з дому краще не виходити.

Про те, що втрата нюху чи проблеми зі шлунком також можуть свідчити про коронавірус – ми навіть не підозрювали, а інформацію про безсимптомний перебіг із колегами сприймали скептично чи навіть жартували з цього. Ми не розуміли, як збудник може не викликати будь-яких симптомів, якщо у підручниках з епідеміології писали зовсім інше. Згодом почало з’являтися все більше інформації щодо цього вірусу і виявилося, що може бути й отак. Зараз розумію, що потрібно було мовчати.

Я розумів, що можу заразитися й був готовий до цього

«Я б здивувався, якби у мене був негативний результат»

Перші симптоми у мене з’явилися вночі, за кілька днів після контакту з першою пацієнткою. Почалися спазми й дуже різкий біль у животі, наступного дня у мене був розлад травлення. І це всі симптоми: не було температури й почувався я добре, що мене здивувало. Спершу я думав, що це проблеми з кишківником і вжив препарат, який допомагає у таких станах. Але він мені не допоміг.

Я вже тоді розумів, що це, ймовірно, коронавірус. До цього у моєї пацієнтки були такі ж симптоми й тест на COVID-19 показав позитивний результат. Тому вирішив просто більше пити рідини. Симптоми тривали десь добу і за цей час я не випив жодної таблетки парацетамолу. Можна вважати, що в мене був безсимптомний перебіг коронавірусу. Через деякий час зробив тест на коронавірус, який, звісно, показав позитивний результат. Я не припиняв працювати, правда віддалено, й почуваюся чудово, жодних скарг.

Ще до появи симптомів я розумів, що можу заразитися й був готовий до цього. Адже я контактував із кількома пацієнтами, у яких пізніше виявили коронавірус. Мій позитивний результат мене не здивував. Мабуть, я би більше здивувався, якби у мене був негативний результат, просто тому, що це майже нереально.

Моя дружина також перехворіла на коронавірус, у неї були легкі симптоми: піднялася невисока температура на кілька днів. Підозрюю, що переніс захворювання й мій син, хоча тест йому ми не робили. У нього також була невисока температура кілька днів і більше ніяких симптомів. Але після він почав їсти більше, дитину як підмінили – можливо, це якось пов’язано [сміється].

Про роботу на карантині

Після контакту з пацієнткою з COVID-19 я самоізолювався вдома і почав консультувати людей телефоном, а клініку ми закрили на карантин. Дзвінків стало більше, бо часто люди не розуміли, що робити. Бувало, поки говорив з одним пацієнтом – уже два пропущених виклики від інших. Також ми працюємо онлайн і надаємо рекомендації пацієнтам через месенджер. Наприклад, вчора я вперше проводив пальпацію живота через Viber: провів інструкцію мамі, яка самостійно оглядала свого сина. І провели ми її успішно, бо у хлопчика був апендицит і того ж вечора його прооперували.

За день зараз буває приблизно 15 дзвінків. Часто люди просто бояться і новини щодо кількості інфікованих сприймають досить критично. Також спілкуємося з батьками чи рідними хворих на коронавірус, бо вони не розуміють, що робити. Ми пояснюємо, заспокоюємо людей і надаємо рекомендації.

Частина моїх пацієнтів уже поінформовані та спокійно до цього ставляться, а інші ще не до кінця розібралися й панікують. Але так буде завжди, я майже впевнений, що через місяць–два пацієнти все ще телефонуватимуть і переживатимуть. Інформація надходить до пацієнтів у регіонах дуже повільно.

Те, що я заразився, означає, що десь я помилився

Зараз у місті 66 підтверджених випадків COVID-19, із них 15 осіб – це мої пацієнти. Я стараюся щодня телефонувати всім, слідкую за їхнім станом. Більшість із них перенесли захворювання майже безсимптомно або з легкими симптомами та не дуже високою температурою. Найстаршому пацієнтові 87 років і його стан поки найважчий з усіх.

Ще одна моя пацієнтка, яка до того ж вагітна, перенесла захворювання безсимптомно: не було жодних ознак хвороби, а температура завжди була на рівні 36,6. Тест їй зробили, бо вона була контактною особою. Але це не означає, що потрібно скептично ставитися до вірусу чи ігнорувати його небезпеку, бо це не дурниця. Треба бути відповідальним, але не впадати в паніку.

Коли лише почався спалах коронавірусу, я подумав, що було би круто захворіти. Я міг би вести щоденник, спостерігати за своїм станом, занотовувати все. Зараз думаю, що було би круто не захворіти: це би показало мою професійність. Те, що я заразився, означає, що десь я помилився. Бо вчив епідеміологію, я знаю, як себе захищати, навколо купа інформації про коронавірус. Якщо мені не вдалося не заразитися, то в мене мало знань чи я нічого не знаю. Мені навіть трохи соромно, що я захворів на COVID-19. Водночас розумію, що ситуації бувають різні й ніхто не застрахований, як би детально ти не вивчив цю тему.

Текст: Віра Стадник

Редактор: Андрій Баштовий

Літературна редакторка: Ніка Пономаренко

Верстка: Анна Шакун