Власний досвід«Радість, що кохана людина любить ще когось». Я – поліамор

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Ставлення до моногамії

Моногамія – це один з видів стосунків. Комусь підходить цей формат, хтось віддає перевагу іншому. Немає єдино правильних або неправильних стосунків.

У моногамних взаєминах є поняття «серійна моногамія». Це коли ви зустрічаєтеся з однією людиною, щось іде не так, ви розлучаєтеся, знаходите іншого партнера, потім знову щось іде не так – і ви знову розлучаєтеся. Класична моногамія – це коли ви зустріли людину і більше ніколи не розлучаєтеся. Як у лебедів: вони знаходять партнерів на все життя, і тільки після смерті одного той, хто залишився, може шукати іншого партнера.

Ця серійність виникає тому, що ми знаходимо якийсь недолік у своєму партнерові й не хочемо з цим миритися. Шукаємо того, у кого немає цього недоліку, і минулі стосунки завершуються. Хоча можна зробити по-іншому.

Наведу приклад з футболом. Я його люблю і регулярно дивлюся. Але я закохуюся у дівчину і, поки тривають перші бурхливі емоції, забиваю на футбол. Коли починаються стабільні стосунки, пристрасті вщухають, я розумію, що ця людина поруч, і знову хочу дивитися матчі. Починаю витрачати на це один вечір на тиждень, потім два, і зрештою дівчина думає: «Був такий цікавий молодий чоловік, щовечора гуляли, все було класно, а тепер шість вечорів із семи він дивиться футбол». Переважно розгорається кілька скандалів, відтак стосунки закінчуються. А все тому, що я не зміг пояснити дівчині, що не змінився насправді, просто поводився інакше, поки був закоханий. Але закоханість минула, з’явилася стабільність.

Спільні вечори – це погана база для стосунків. Але якщо базою для стосунків є емоційна близькість, тоді вечори, не проведені разом, не будуть великою проблемою.

Я не кажу про те, що якийсь формат кращий, а якийсь гірший. Це все варіанти. Серійна моногамія – це теж спосіб будувати стосунки.

Більшість людей так чи інакше практикує не ексклюзивні стосунки. Ми ж не дружимо тільки з однією людиною, бо, якщо будемо дружити з кимось ще, наша дружба буде не повною. Чомусь у нашому суспільстві є вислови «любові на всіх не вистачить» або «якщо ми будемо любити багатьох, то ми не будемо любити нікого по-справжньому». Мені здається, це не так. Батьки люблять своїх дітей, скільки б їх не було. Ось у мене троє дітей, і я не можу сказати, що я люблю їх однаково, до кожного я відчуваю іншу любов. Чомусь про дітей ми звикли так говорити.

Насправді ті, хто перебуває у моногамних стосунках, не можуть задовольнити всі свої потреби з одною людиною. Наприклад, ви любите малювати у вільний час, а ваш партнер полюбляє дивитися футбол. Вам важко постійно захопливо проводити час разом, оскільки у вас різні інтереси. Є певний спільний знаменник, на якому тримаються стосунки, але проводити багато вільного часу разом не вдається. Ось і подивимося на цю ситуацію критично: ви задовольняєтесь тим, що вам дає одна людина? Ні, ви та ваш партнер маєте ще інших друзів за інтересами. Ті, хто перебуває в поліаморних стосунках, роблять так не тільки з хобі, а й з тими речами, які зазвичай люди перекладають на свого партнера.

Є кілька видів поліаморних стосунків

1. Соло полі. Люди, які не обирають основного партнера, а взаємодіють з багатьма. За аналогією з моногамним світом – це люди, які ходять на побачення. З кимось вони ходять у кіно, когось кличуть до себе ночувати, а з кимось їздять на природу.

2. Поліаморія закритої групи. Формуються практично моногамні стосунки, але не на двох, це може бути троє, четверо і більше людей. І більше в цю групу нікого не пускають. Взаємодія з кимось поза цієї групою прирівнюють до зради.

3. Анархія стосунків. Ці люди не прив’язують себе до правил. Одне лише задоволення або незадоволення, тут як вийде. Єдине правило – жодних правил.

Різниця між соло полі та анархією стосунків у тому, що люди, які практикують анархію, відразу заявляють про те, що не буде жодних правил. Люди у соло полі переважно мають певні правила. Вони діють у межах своєї моральної моделі.

Люди, які встановлюють правила, якось себе обмежують, адже зазвичай правила стосуються того, що робити не варто. У людей, які практикують анархію стосунків, не існує такого. Сьогодні вони можуть піти на БДСМ-вечірку, завтра в шаховий клуб, а післязавтра цілком змінити свою думку. Таким чином вони шукають формат, який підходить їм найбільше.

4. Егалітарна поліаморія. Всі партнери мають рівні права. Тобто, якщо хтось із тих, з ким я взаємодію, приходить до мене щодня ночувати, то це право мають усі інші. І це теж проговорюється, відбувається процесинг.

5. Ієрархічна поліаморія. Вибудовуються сходи: хтось на цих сходах стоїть вище і має більше прав, хтось відповідно нижче. При тому, що не завжди офіційний чоловік або дружина перебуває на найвищому щаблі.

Моя дружина бісексуальна і за пів року після весілля сказала мені, що хотіла б мати стосунки з дівчатами. Я був не проти й, своєю чергою, запропонував організувати якийсь формат на трьох. Так ми почали шукати дівчину, яка була б готова до схожих стосунків. Це теж один з видів поліаморії, називається «поліаморія єдинорога». Такі стосунки рідко вдається побудувати, тому в назві є єдиноріг. Надто багато факторів, які мають збігтися. Я не кажу, що цього не можна зробити, але на практиці реалізувати важко.

Наразі в нас ієрархічна поліаморія і ми з дружиною перебуваємо на верхньому щаблі цієї драбини. Поки що я не зустрів людей, які покривають більше потреб, ніж Марина. Скажімо, з нею це 60%. Водночас я спілкуюся з людьми, які покривають 5%, 10%, 30%. Іноді ці сфери покриття інтересів перетинаються, коли різні люди покривають одні й ті самі сфери.

Я не йду цілеспрямовано до якихось змін у наших стосунках. Просто добре усвідомлюю, що немає нічого вічного. Не факт, що через роки я буду продовжувати практикувати поліаморні стосунки або жити в Києві. Цією словесною конструкцією я нагадую собі про те, що світ дуже гнучкий.

Ревнощі

Ревнощі я відчував досить часто протягом цих восьми років. Поліаморія – це не про відсутність ревнощів, адже це така ж емоція, як радість або смуток. Насправді люди не завжди ревнують свого партнера до людини протилежної статі. Припустимо, я перебуваю у моногамних стосунках і шість вечорів із семи моя дівчина проводить з подругою. Хіба я не буду ревнувати дівчину до подруги? Буду. Просто тому, що ревнощі – це страх. Невпевненість або незадоволеність щодо якогось питання. У поліаморії буває навіть більше ревнощів, ніж у моногамії.

Щоб уникнути скандалів, існує процесинг. Ми сідаємо та обговорюємо проблему. Тут важливо мати soft skill – зловити себе на будь-якому відчутті. Зрозуміти, що зараз я точно відчуваю ревнощі. А потім з цим прийти до партнера і сказати: «Люба, я тебе ревную». Гарні питання до себе – це «до чого» або «чому».

Скандали створюють наші внутрішні діти. Дитина, яка влаштовує істерику, тому що їй не дали цукерку. Але ми чудово розуміємо: якщо розв’язувати проблеми та висловлювати свою незадоволеність тільки скандалами, це виснажує і так довго не триватиме.

Якщо мені не подобається взаємодія моєї дружини з якимось партнером, я намагаюся це висловити, пояснити, чому я почуваюся погано. Передусім собі, бо якщо ти не можеш це пояснити собі, то не зможеш й іншим.

Поняття комперсії як абсолютної протилежності до ревнощів може бути як у моногамних, так і в поліаморних стосунках. Тоді ми можемо порадіти з того, що близька людина проводить час з іншими.

Насправді, якщо розмити межі понять поліаморії та моногамії, і з одного боку буде моногамія, як у лебедів, а з іншого – анархія стосунків, то принципи будуть загальні для всіх. Комперсія – це характеристика не стосунків, а людського спілкування. Навіть перебуваючи в моногамних стосунках, люди можуть робити все те саме, просто не взаємодіяти з іншими. Така у них домовленість. Якщо подивитися на це широко, моногамія – окремий прояв поліаморії. Просто група людей є маленькою, а домовленості такі, що нас двоє і ми нікого в цю групу не пускаємо.