The Villagе Україна спілкується з киянкою Марією Вигівською, яка майже рік самостійно шиє собі одяг.

Фото: Анна Бобирєва

 Підпишись на канал про стиль KYIV LOOKS В TELEGRAM

Я почала працювати моделлю у 14 років. Мене просто зустріли на вулиці і сказали – тобі треба їхати працювати за кордон. Тож я багато подорожувала – переважно в країни Азії, бачила інші культури, інше сприйняття. Кілька років тому вирішила, що модельна кар’єра – це не те, чим я хотіла би займатися у житті в довгостроковій перспективі. Змінилося і ставлення до моди та одягу. Коли працюєш із професійними дизайнерами, відчуваєш, як річ пошита, з якого матеріалу зроблена. Коли ходиш по магазинах мас-маркету – одяг може бути неякісним чи занадто дорогим або просто не підходити тобі. Але є якісь тенденції, під які тебе заганяють. І от не подобається мені бірюзовий колір, а він у тренді. І що далі? Чому я маю прив’язувати себе під ці модні стандарти, якщо я хочу, наприклад, малинову сукню іншого крою?

Мотивацією до покупки швейної машини була якась внутрішня істерика: «Я не хочу більше підкорятися правилам і тенденціям». Я не хочу бути прив’язаною до брендів чи дорогих речей. Я почуваюся вільною, коли сама собі шию одяг. Тоді я почала вчитися шити – сиділа на YouTube, дивилася відео. Бувало таке, що шила ночами. Сідала о 8 ранку і вставала о 8 вечора. Інколи навіть їсти забувала.

Коли я одягаю свої речі – це неймовірне відчуття. Я відчуваю незалежність від брендів.

Особливо після того, як побачила в модельному бізнесі цей «зірковий пил» і те, як люди переймаються своїм одягом, сумками, гаджетами. Тепер я не парюся і шию собі те, що хочу. Такий одяг мені завжди пасуватиме. І я не витрачаю на це багато грошей.

 Я почуваюся вільною, коли сама собі шию одяг

 Можливо, воно десь неакуратно зшито, але настільки щиро і від душі

У мене не буває такого, що я сідаю малювати ескізи речей. Просто заходжу в магазин, вибираю тканину, яка мені подобається, відразу приміряю її на себе – моє чи не моє. Коли приходжу додому, у мене вже кілька варіантів, як я можу відшити цю тканину. Я купую по 5-6 метрів і повністю їх використовую. Починаю шити, і у мене політ фантазії, тому я ніколи не планую, що з цього вийде. Навіть якщо й відрізала щось не так – завжди ж можна пришити назад.

Так і не скажеш, скільки часу може зайняти пошиття – усе по-різному. Наприклад, одного разу нас запросили на весілля близькі друзі й ми дуже готувалися до свята. Я ходила по магазинах, дивилася собі сукню. До весілля залишився тиждень, але я нічого не могла знайти. Тоді зайшла в магазин, побачила тканину і зрозуміла, що це воно. І в мене був такий тиждень, що я шила, спала лише по чотири години і навіть пила каву, хоч зазвичай її не п’ю. Це було моє перше плаття, і вийшло воно дуже гарним. Коли ми прилетіли на весілля, я помітила недоліки і за кілька годин до церемонії почала перешивати його – щось зашивати, щось відрізати.

Іншого разу я пошила сукню за кілька годин. Нас запросили на день народження закладу, який відкрив наш хороший товариш. І як це часто буває – я відкрила шафу і зрозуміла, що мені немає що одягнути. Я згадую, що в мене є кілька метрів оксамиту. Дивлюся на нього і думаю: у мене залишилося дві години, щоб повністю зібратися. Але «гори хата, гори ліс»! Беру тканину і давай шити. Машинка працювала на максимальній швидкості, тому чули її всі сусіди. Але я таки приїхала в цьому платті і воно не розійшлося. Можливо, воно десь неакуратно зшито, але настільки щиро і від душі. Взагалі для жінки, яка вміє шити – немає нічого неможливого. Головне – не боятися.

Я шию речі тільки друзям і близьким на подарунок. У мене є біла спідниця, і люди часто кажуть, що хочуть таку ж. Але я не беруся за замовлення «давай ти мені пошиєш, а я тобі заплачу». Ні, я не людина, яка буде таким бізнесом займатися. Я буду лише тоді брати гроші за свою роботу, коли відчую, що на всі 100% готова створювати колекції, якістю яких могла б пишатися. Зараз або шию на подарунок, або ніяк.

Купую речі дуже рідко. Наприклад, взуття, сумки, в’язані светри, пуховики, джинси. Інколи бачиш у магазині річ і розумієш, що саме такої тканини в Україні не знайти. Тоді я купую її, але все одно перешиваю. Це взагалі одна з причин, чому я почала шити – дуже часто речі в магазині мені не підходили, бо я дуже худа, і їх все одно доводилося підшивати.

 Шию на подарунок або ніяк

Останні три роки я дуже цікавлюся темою екології. Коли я жила в Японії, ми сортували сміття у вісім смітників. Я дізналася, який пластик переробляють, як робиться скло. Наприклад, скло не завдає ніякої масштабної екологічної шкоди, а от речі, які виготовляють не з натуральних матеріалів – дуже довго або взагалі не розкладаються. Наш мас-маркет з недорогими і не дуже якісними речами, по суті, штампує продукцію, що носиться три місяці і яку потім викидаєш. У результаті – ми забруднюємо нашу планету. Через це я поважаю секонд-хенди – можна принести речі і їх поносить хтось інший. Варто не забувати про те, що ти несеш відповідальність не тільки за себе, а й за навколишнє середовище. Ми живемо в еру споживання. А по суті треба базові речі, а все інше – можна відшити з якісних матеріалів. Треба бути впевненим, що якщо ти купуєш річ – то будеш довго її носити і зможеш віддати комусь іншому. Я от віддаю речі подругам, молодшим сестрам.

Я настільки не люблю відриватися від шиття, що стараюся завжди брати з собою швейну машину, якщо їду надовго. Перед Новим роком запланували поїхати в Індонезію на місяць, і в аеропорту мій хлопець пояснював усім, чому ми летимо зі швейною машинкою. Навіть клявся, що ми нормальні люди і не нашкодимо. Коли ми збиралися в поїздку із швейною машинкою, то розуміли – це ризик, але летіти більше, ніж на тиждень без неї для мене – не варіант. Тому я дзвонила в авіакомпанію і конкретно дізнавалася про правила перевезення, розбирала машину на частини, проходила всі необхідні контролі та огляди. Зрештою, я не прогадала з розмаїттям тканин в Індонезії і була дуже щаслива взяти машинку з собою.

Як самостійно навчитися шити:

 У кожного вдома є наволочки – на них можна вчитися і пробувати певні стібки.

 Дивіться відеоуроки на YouTube.

 Відкрийте свою шафу і подивіться, як зшиті ваші речі. Змоделюйте їх і спробуйте відшити самостійно.

 Спробуйте підшити речі, які у вас вже є.

 Йдіть на курси і ставте багато запитань.

 Пишіть питання у Facebook людям, які вчаться на кравчинь.