Як узяти тварину з прифронтових територій

За даними досліджень, унаслідок війни в Україні в тилових областях кількість тварин у притулках зросла на 20–30%, у зооволонтерів із прифронтових областей – на 60%, а у притулках біля фронту – на 100%.

Узяти тварину з прифронтової території – відповідальне рішення, до якого треба поставитися прискіпливо й ретельно зважити всі за й проти. Однак водночас – це можливість здобути вірного друга й подарувати хвостатому родину та безумовну любов, що повернеться сторицею.

The Village Україна разом із брендом Brit і представниками центрів адопції для тварин «Adopt Don't Stop» і «Зооплатформа» розповідають про проєкт «Відчуй свого. Віднайди себе» й особливості адопції тварин із прифронтових територій.

«Відчуй свого. Віднайди

себе

«Відчуй свого. Віднайди себе

як тваринам із прифронтових територій шукають дім

17 серпня бренд харчування для тварин Brit разом із центрами адопції волонтерських ініціатив «Adopt Don't Stop» і «Зооплатформа» розпочнуть «Місяць відкритих дверей». Під час нього люди, які готові взяти тварину з центру адопції, зможуть знайти свого пухнастого soulmate та забрати його з приємним бонусом – великим адаптаційним боксом від Brit. У ньому є всі необхідні для котика чи песика речі, що допоможуть тварині комфортно почуватися в новій оселі.

Щоби посприяти зустрічам майбутніх петперентів і домашніх улюбленців, Brit запустив велику платформу «Відчуй свого. Віднайди себе ». Там зібрали рекомендації щодо адаптації хвостатих, розмістили фотографії песо- та котомоделей, які ще очікують на своїх людей, а також показали щасливі історії від зірок і блогерів, які вже зустріли пухнастих друзів.

Незабаром на платформі оголосять локацію, де можна буде відчути свого. Стежте за деталями за посиланням.

Що треба знати про тварин із прифронтових територій

Серед тварин із прифронтових територій значно більше хвостатих із важким бекграундом, що на все життя залишить фобії й фізичні особливості. Такий песик чи котик потребуватиме щоденної роботи зі страхами, тривогами та реактивними станами. Саме тому господар має дотримуватися дисципліни, бути готовим працювати зі спеціалістами, а також любити та приймати те, якою тварина є – щось можна змінити, а щось так і залишиться.

«Худющі, з букетами хвороб. Найбільше сил іде саме на лікування й відновлення їхнього здоров’я. Часта звичка у хвостиків із прифронтових територій – накидатися на їжу, ніби бачать її вперше в житті. Буває, що тваринки приїжджають налякані й у стані стресу. Проте, як правило, кілька тижнів – і вони повністю звикають: округлюються й стають радіснішими», – розповідає Аня Свинарчук, зооняня «Adopt Don't Stop».

Водночас петперенти часто відзначають, що тварини з прифронтових територій надзвичайно лагідні та вдячні й із подвійною силою віддають свою любов. Проте якого б хвостатого ви не обрали, центри адопції з радістю допоможуть з адопцією і направлять на правильний шлях.

«Ми супроводжуємо всіх наших випускників і їхні родини протягом усього періоду адоптації. 24/7 працює гаряча лінія, де ми надаємо все: від базової інформації про тварин до порад у складних ситуаціях, та й просто даємо можливість виговоритися», – розповідає Альона Микитенко, директорка фонду організації «Adopt Don't Stop».

«Наш центр адопції також тримає контакт із сімʼєю після того, як прилаштовує тварину. Спілкуватися з новою сімʼєю потрібно насамперед для психологічної підтримки, адже їхнє життя кардинально змінюється з появою тваринки. Їх важливо підтримати. Нагадати, що в них усе добре, що в них усе вдається. А також надати консультації з догляду й виховання. Так ми контактуємо кілька перших місяців, доки не зрозуміємо, що життя наших підопічних на новому місці ввійшло в нормальний режим», – розповідає Марія, співзасновниця центру адопції «Зооплатформа»

Як обрати

«свого хвостика»

як обрати «свого хвостика»

Дуже часто тварини з центрів адопції знову опиняються на вулиці, оскільки петперенти не розрахували сили, посоромилися визнати це й просто викинули вихованця замість того, щоб повернути зоозахисникам. Саме тому передусім варто почати з тверезого погляду на свої можливості та чесного розуміння, з якими тваринами ви зможете давати раду.

Потім слід завітати в центр адопції та познайомитися з підопічними, провести з ними трохи часу, а після невеликої паузи «на подумати» приїхати ще раз. Так, тварини, які найбільше припали до душі, до вас звикнуть і поводитимуться довірливіше, а ви краще зрозумієте, чи є у вас метч.

Буває й таке, що песик чи котик обирає господаря сам! Він привертає увагу грою чи просто демонстративно лягає на переноску, застрибує на коліна.

«Інколи люди дуже відповідально ставляться до свого вибору і готові брати боязку, несоціальну чи нездорову тваринку. Тому що розуміють, що в такої крихітки шансів знайти родину набагато менше. Цим людям велика шана! Насправді вони рятують цю тварину вдруге. Адже ми можемо надати хороші умови проживання, турботу, любов. Але це ніколи не замінить їй родину», – розповідає Аня Свинарчук з «Adopt Don't Stop».

Як підготуватися до адопції тварини

Альона Микитенко

директорка фонду «Adopt Don't Stop»

Найкраща підготовка починається з адекватної оцінки своїх можливостей і бажань: власного здоров’я, фінансів, часових, моральних і фізичних ресурсів. Будь-яка тварина – це кошти, терпіння, сили та час.

Не зайвим буде ознайомитися із сучасними поглядами на потреби, життя й добробут домашніх тварин: читайте науково обґрунтовану інформацію, стежте за профільними спеціалістами.

Порадьтеся з родиною й розгляньте всі можливі кейси та сценарії, що ви будете робити, якщо знадобиться поїхати в інше місто або ви не зможете взяти тварину на робочу зустріч, або…, або…

Підготуйте житло до появи нового члена родини: узгодьте з близькими базові правила поводження з улюбленцем, поставте міцні сітки на вікна. Також зробіть аудит житла на небезпечні речі: доступ до дротів, хімікатів і побутових засобів, небезпечних рослин. Такі речі й цінності варто одразу заховати.

Заплануйте, де буде тварина спати, їсти, якщо це кіт – де буде лоток.

Поставте центру адопції якомога більше запитань про тварину. Наприклад, ми зберігаємо всі історії хвороби, щоденники самопочуття й інше та з радістю розповідаємо майбутнім господарям всю інформацію щодо здоров’я, темпераменту й особливостей тварини.

Основне, що варто пам’ятати, – потрапляючи в новий дім, тварина не розуміє, що відбувається. На адаптацію та побудову довіри потрібні час, терпіння та правильні зусилля.

Підтримка й відданість:

чому варто взяти додому хвостатого

Наталія Облакевич

психологиня та психоаналітикиня

Тварини дійсно здатні впливати як на душевний, так і на фізичний стан здоров'я людини. У моїй практиці були досить складні пацієнти, з психіатричними діагнозами, які в процесі психотерапії брали з центру адопції «складних» собак. Тих, кого ніхто не хотів брати. І я бачила на власні очі, як їхнє спілкування допомагало моральному зціленню.

Чому так відбувається? Передусім виховання тваринки пробуджує почуття відповідальності. Догляд і турбота дають людині можливість почуватися потрібною, відповідальною та значущою. Це допомагає структурувати свою денну рутину, щоби встигати дбати за твариною. Окрім того, собака любить безумовно. Саме ця глибока й віддана любов робить диво. Адже тобі радіють, тебе зустрічають, навіть коли ти вийшов із дому на п’ять хвилин.

Коти також відчувають настрій людини й часто приходять «втішати» – тертися носиком, перебирати лапками, муркотіти. Це розслабляє та наповнює позитивними емоціями. А ще, коли вони муркотять, видають акустичні коливання певних частот: від 4 до 44 Гц, частіше – 16–20 Гц, що позитивно впливають на нормалізацію обмінних процесів в організмі.

Під час війни люди й тварини особливо потрібні одне одному. Адже сьогодні так багато покинутих тварин, які потребують турботи, і людей, які потребують тепла. Спілкування з хвостиком знижує стрес і тривогу, допомагає із соціалізацією й навіть повертає здатність мріяти та будувати плани.