Як у нихСкільки коштує життя в Берліні? Розпитали мешканців столиці Німеччини

Мультикультурність, креативні індустрії і схожість із Києвом – такий асоціативний ряд складається в більшості, коли йдеться про столицю Німеччини. Редакція The Village Україна попросила розповісти про життя в Берліні Марію, яка живе в Німеччині з дитинства; Анастасію, яка мешкає в місті протягом чотирьох років, і Наталію, яка разом із дитиною переїхала після початку повномасштабного вторгнення РФ.

 Раніше ми розповідали, скільки коштує життя в Празі та Варшаві.

Берлін є відносно дорогим містом у Німеччині, але в західній Європі місто вважається середнім за цінами. У порівнянні зі скандинавськими країнами або Берном Берлін дуже дешевий. А якщо порівнювати Берлін із Варшавою чи іншими східноєвропейськими столицями, то Берлін здається дорогим.

У Берліні одна людина може спокійно прожити, витрачаючи 40–70 євро на тиждень на продукти, а якщо постаратися – ще менше. Це, звісно, не враховуючи витрати на оренду, сплату за видачу-перевидачу документів (а таких ситуацій буде багато), попити каву, сходити в кіно та побалувати себе букетом свіжих квітів. Отже, Берлін трошки дешевше за той самий, наприклад, Марсель (порівнюю з ним, бо нещодавно там була).

Ми разом із молодшою донькою (12 років) тікали від війни в Берлін, бо з жовтня 2022 року тут жила моя старша донька з чоловіком. Деякий час жили з ними, а загалом довелося змінити житло чотири рази.

Усіх біженців з України спочатку реєстрували в соціальній службі. А першого червня автоматично перевели в джобцентр (усі, хто приїхав пізніше, подавали заяву відразу в джобцентр). Це державна організація, яка опікується безробітними, пропонує курси німецької, потім допомагає знайти роботу та виплачує фінансову допомогу.

Також кілька разів ходила в Бургеармт – це управління громадськими справами в кожному районі. Спочатку я тут робила прописку, вдруге – купувала річний талон на стоянку автомобіля, утретє – отримувала Берлін-пасс, який дає право на пільговий проїзд. Це щось схоже на Картку киянина, Берлін-пасс отримують люди на соцзабезпеченні.

Для мене тут на кожному кроці квест, особливо важко без знання мови та знання, як працює їхня система. Спочатку багато чого тут дратувало, але поступово починаєш розуміти це місто, багато стереотипів розбиваються вщент. Але попри те, що ми тут у безпеці та маємо соціальний захист, однаково дуже тягне додому.

Мінімальна зарплата в Німеччині –12 євро на годину. За стандартом, у тижні 40 робочих годин, але графік може значно відрізнятися. Не треба забувати про доволі гнучку систему оподаткування. Вона коливається від 14% до 45%, і на це впливає багато чинників, наприклад, те, чи перебуваєте ви у шлюбі.

Якщо підрахувати, то працюючи на пів ставки за мінімальну часову оплату, можна заробити приблизно тисячу євро на місяць (до оподаткування). За тисячу євро в Берліні складно прожити, якщо винаймати житло – на квартиру не вистачить, але кімнату зняти можна.

Заробітна плата може відрізнятися залежно від району Берліна. Наприклад, у західному Берліні люди заробляють зазвичай більше, ніж у східному. На практиці більшість людей заробляє від 1600 до 2500 євро на місяць (із вирахуванням податків). Студенти, які шукають додаткову роботу – максимум 1100 на місяць.

Берлін пропонує велику різноманітність районів. Якщо ви віддаєте перевагу зеленій місцевості, то можна жити, наприклад, у Тіргартені. Однак у місті також багато транспорту – це впливає на якість життя, і це потрібно враховувати.

Винаймати однокімнатну квартиру на одну людину, – наприклад, у центральному районі Мітте, – буде коштувати не менше тисячі євро на місяць. Якщо розглядати квартири не в центрі, то вони коштуватимуть від 600 євро. А якщо знімати кімнату, то треба платити від 500 євро.

Тут багато скамерів, тому краще шукати житло на таких платформах: Wg-gesucht, ImmoScout24, ImmoWelt.

У Берліні майже 85% населення орендують житло. Водночас пошуки орендованих квартир – це завжди велика конкуренція та стрес. Якщо ви звикли, що в Києві ви наймаєте рієлтора, який вам пропонує три квартири за день, то в Берліні квартири вам ніхто пропонувати не буде, бігати за вами й поготів. Це ви будете бігати за менеджерами квартир і приходити по три-чотири людини на перегляд (у найкращому випадку!)

Цінність житла в Берліні вимірюють не лише районом, а й зоною. Є три зони – A, B, C. Зоною А вважається все, що всередині кільцевої місцевої електрички. Її скорочено називають Ring. Усередині Ringbahn величезна інфраструктура: дістатися можна куди завгодно за малий проміжок часу, до того ж багато музеїв, архітектурних та історичних памʼяток, послуг, ресторанів, клубів, затишних спейсів і просто та сама берлінська естетика.

У зоні А ціна на однокімнатну квартиру може становити від 700 до 1200 євро. Для порівняння, у більш віддаленій від кільцевої електрички зоні В – від 450 до 800 євро. Зорієнтуватися за приблизними цінами на дво- й трикімнатні квартири можна за посиланням.

Щодо купівлі квартири, то це коштуватиме чималих грошей. Ось тут можна подивитися ціни.

Житло знайти дуже важко. Мені розповідали, що іноді на одну квартиру – понад 200 заявок. І тут уже не ти вибираєш, а тебе вибирають. Ми з донькою та котом знімаємо кімнату в невеликій двокімнатній квартирі. Іншу кімнату знімає жінка з 19-тирічною донькою. Наша кімната коштує 412 євро на місяць, і, наскільки я розумію, це дешево.

Ціна на Nebenkosten – фіксована за місяць, але наприкінці року роблять перерахування. Якщо ліміт перевищений, треба сплатити додаткові кошти. Перерахунок зазвичай роблять за вас.

Інша ситуація з електроенергією – контракт із постачальником треба ініціювати самостійно та сплачувати фіксовану суму щомісячно. Але, так само, як і з Nebenkosten, наприкінці року роблять перерахування й можлива додаткова плата.

Фіксована ціна за тепло та воду може коливатися від 30 до 100 євро на людину. Електроенергія буде коштувати приблизно від 70 євро за одну людину на місяць.

До речі, інтернет – не дешева штука, коштуватиме приблизно 50 євро. Ціни різні в різних провайдерів, але іноді немає вибору, як, наприклад, у моєму домі – є лише один доступний.

«Комуналка» виходить майже 120 євро на людину. Але з моменту повномасштабного вторгнення ціни надзвичайно зросли за німецькими мірками. Ніхто поки що не може назвати точну цифру, але зростання склало більш ніж половину.

За допомогою метро можна дістатися можна в будь-який куточок Берліна, навіть в єбєня. Метро в Берліні – це калейдоскоп веселих пригод. Не всюди, звичайно, але деякі гілки підкинуть розваг у вашу нудну поїздку. Кожен берлінер із якимось стажем знає, що U-Bahn без noise cancellation навушників не додасть здоровʼя.

Автобуси – більш спокійний, але трохи неточний транспорт. Самокати, велосипеди й електрокари – усе це у швидкому доступі, але може бути затратно, якщо постійно користуватися. Це як замовляти дві кави на день у хіпстерському кафе.

Квиток на транспорт у Берліні єдиний на все. Одна поїздка в один кінець на будь-якому муніципальному транспорті буде коштувати три євро. Купити їх можна або на станціях метро, або в додатку. Зі служб таксі я користуюсь Uber. Є ще декілька інших, як-от TaxiNow, і вони непогано працюють.

Майже всі берлінці мають місячний проїзний квиток, що коштує приблизно 60 євро. Без абонемента квиток коштуватиме майже 86 євро. Також тут популярні каршеринг і велотранспорт. Щодо таксі, то воно дуже дороге. Берлінці користуються Bolt або Uber.

Транспортна система тут дуже розвинена, хотілося б, щоб і в Україні так було. Ми в Берлін приїхали на авто, але тут я майже не користуюся автомобілем, бо на громадському транспорті легко можна дістатися до будь-якого місця. Ми купуємо пільговий проїзний за 27,5 євро. А з 2023 року ціну знизили до 9 євро на місяць, їздити стало ще приємніше. Донька навчається у школі, у неї проїзд безоплатний.

Найпопулярніші мережі супермаркетів – Lidl, Rewe, Edeka, Aldi, Netto, Kaufland. Якщо людина не так багато заробляє, краще йти в Lidl, Aldi, Netto. Я витрачаю десь 200 євро на місяць на їжу.

Ринки тут є, але вони не такі популярні, як базари в Україні. Тут люди люблять ринки одягу та секонд-хенду, де продають вінтажні речі.

Ціни на продукти вищі, ніж у Києві й у Польщі (я раз на місяць їду до Польщі, тому можу порівнювати). Але в магазинах часто є знижки, і в мобільних додатках є купони на знижки. Я вже знаю, у якому магазині й що можна вигідніше купувати. Також є багато турецьких магазинів, де великий вибір і більш-менш адекватні ціни на овочі та фрукти.

Я думаю, найбільш відвідувані мережі – Rewe та Edeka. Це такі собі «Сільпо» 2015 року. Чек на одну людину на три дні буде коливатися від 25 до 50 євро.

Є і «АТБ-подібні» – це Lidl, Aldi, Netto. Вони виглядають як склад, там продають найдешевші товари, але рідко коли можна зустріти повний зашквар, як-от гнилі овочі. Закупитися в такому магазині одній людині можна до 20 євро на два-три дні.

Також є біомаркети – Alnatura, Denns і BioCompany. Це богемні магази з претензією на біо, хоча деякі товари дійсно відповідають якості: наприклад, мʼясо й овочі. Чек у такому магазині непередбачуваний, але я призвичаїлася більше ніж на 50 євро продуктів не набирати.

У мене своя рутина відвідування магазинів: важкі продукти на кшталт консервації, меду, соусів (коротше, усе, що в банках і довготривалого зберігання) замовляю онлайн в Edeka (сервіс називається Bringmeister) раз на тиждень або два. Овочі, мʼясо та сир я частіше беру в біомаркетах. А інші продукти типу молока, сметани, шоколаду – у фізичному Edeka.

Ще є багато азійських супермаркетів. Там іноді закуповуюсь для азійських страв, а буває, купую заморожену рибу та морепродукти. Так чомусь виходить дешевше.

Ринків також багато. Особливо турецьких, де можна дешево затаритись. Є також богемні ринки типу Markthalle Neun, де можна купити бурячок розміром із томат черрі, з листям і свіжою землею. Ціна, звісно, відповідна – за німецьку землю у твоєму шопері. На таких ринках багато тусівок. Я обожнюю їх, й іноді туди ходжу. Там можна купити свіжу рибу прямо з берегів Франції.

Також мені подобається, що в Берліні можна смачно поїсти за відносно малі гроші. Наприклад, можна підкріпитися раменом або фо за смішні 10 євро. Просто завітайте в Кройцберг-Нойкьольн.

Я б не сказала, що ціна на одяг значно відрізняється від української. Коли я жила в Києві, бувало й таке, що в Києві деякі бренди дорожчі. Усе через брак офіційних ритейлерів.

Але в Берліні є своя Lamoda, називається Zalando. Я там багато чого купую: бо нема бажання вештатися магазинами одягу, а ще тому, що процес повернення товару є одним із найзручніших. Загалом повернення (як і отримання) товарів у Німеччині – завдання нетривіальне. Як правильно оформлювати повернення, можна подивитися тут.

Брендові речі, звичайно, дорогі, але є й бюджетні магазини. Намагаємося купувати необхідні речі на розпродажах.

Держава не платить за страхування, платите ви навпіл зі своїм роботодавцем, і називається це statutory insurance, що перекладається як обовʼязкове страхування.

Гроші за страховку автоматично знімаються з вашої зарплатні, тому створюється ілюзія, що платить держава. Але ви швидко приходите до тями, коли втрачаєте роботу, бо за страхування однаково треба платити. І вам треба викручуватися самій або самому.

В окремих випадках, як не дивно, приватне страхування може бути дешевшим, ніж обов’язкове. Але можна нормально прожити й просто з обовʼязковим страхуванням. Майже 90% зайнятих мають саме цей вид страхування здоровʼя (і я також). Якщо ви дійсно захворієте – вас точно вилікують на нормальному рівні. Тільки ще dental insurance доведеться купити, бо багато послуг стоматолога не покриваються.

Крім медичної, тут є багато інших страховок, і як вони працюють – зрозуміти складно. Я живу тут усе життя, але досі не зрозуміла. Наприклад, якщо ви живете одна, працюєте, і у вас немає дітей, то роботодавець платить за вас від 120 до 200 євро на місяць.

У нашому випадку страхування сплачує джобцентр. Здається, це 210 євро на місяць. Страхування багато чого покриває: наприклад, мені воно покрило МРТ, візити до лікаря, повний курс вакцинації для доньки Частину ліків отримала також безплатно, оплатила 10% від вартості.

Коли записуєшся до лікаря, то дуже незвично, що найближчий термін може бути лише через місяць. І навіть якщо ти вже записався на конкретний час, то можна ще довго чекати, поки викличуть до кабінету. Максимум у нас був – чотири години очікування.

Вартість послуг висока, а якість посередня, тому я ними майже не користуюся. Наприклад, зробити гель-лак коштує від 45 євро, і за кожну маленьку послугу, як зняття лаку, треба доплачувати. Більше я люблю поліш – він коштує 25–30 євро, а стирається за три-чотири дні. Тому мені краще зробити манікюр самій, ніж іти в салон.

Стрижка та фарбування волосся – то теж окрема історія, бо майстри тут, наче з Одеської Молдаванки 2010 року (не ображайтесь, дорогі майстри з Молдаванки 2010 року). Потрібно шукати гарні салони, зазвичай із чуваками-перукарями (чи це мені просто так подобається), а коли знайшли – триматися руками та ногами, бо черги на місяці вперед. Ціна в такому салоні буде від 80 євро.

Масажі тут занадто relaxed, навіть якщо вмовляєш масажиста зробити тобі боляче. Ціна за годину сеансу – 50–80 євро. Виїзд на дім зустрічається рідко, але можливий, якщо оплатити таксі в обидва кінці.

Ціни на б’юті-процедури тут дуже високі, тому я зазвичай роблю їх у Польщі. Наприклад, манікюр-френч буде коштувати 45 євро (якщо корекція – 20 чи 30 євро), а в Польщі – 10 євро максимум. Щоб пофарбувати волосся в блонд, у Берліні треба заплатити до 300–400 євро, щоб підстригти кінчики – 50–60 євро.

До місцевих я не зверталася, начитавшись інформації про якість та ціни. До прикладу, мені потрібно було пофарбувати волосся, я написала в одну перукарню, де працювала українка. Зі знижкою ціна була від 50 євро, тому я вже чудово навчилася фарбувати волосся сама.

Без манікюру та гель-лаку протрималася місяці три. Нічого не хотілося, але потім з’явилося бажання привести нігті до ладу й знайшла майстриню-українку. Манікюр із гель-лаком коштував 25 євро.

Зі школами в Берліні теж є проблема. Не вистачає місць і вчителів теж. Деякі діти вже дуже довго чекають на місце в школі.

Нам пощастило: випадково в одній із груп я побачила оголошення, що одна приватна школа вирішила взяти до себе 12 українських дітей. Я швидко написала їм лист із мінімальною надією на позитивну відповідь, бо дітей багато, а місць лише 12. Але нас запросили на бесіду з директором школи, й із травня донька там навчається. Щоправда, годину витрачає на дорогу в один кінець.

Багато чую та читаю в українських групах, скільки буває булінгу щодо українських дітей. У школі, де навчається донька, його немає, але є багато інших проблем, як мовний бар’єр, різний менталітет – місцеві діти не дуже прагнуть спілкуватися з нашими. У нашому випадку великий плюс у тому, що німецьку викладає україномовна вчителька, теж біженка з Києва.

Це приватна школа, оплата залежить від зарплатні батьків. Школа працює за системою Монтессорі (мені взагалі не дуже подобається ця система, але в даній ситуації це невеликий плюс).

Обов’язковий перший внесок – 500 євро. Оплата за сніданки й обіди – 60 євро на місяць. Усі наші витрати перейняв на себе Бургерамт, а джобцентр перераховує кошти на канцтовари двічі на рік.

Берлін – це місто тусівок різного плану. Тусу можна знайти абсолютно всюди, навіть у комунальному саду.

Басейни в Берліні до смішного доступні. Наприклад, одне відвідування у Stadtbad (міський басейн) буде коштувати приблизно 5 євро. Для Берліна це дуже дешево, адже кава в середньому коштує 4 євро.

Я в клубах не тусуюсь, я більше по камерних концертах і барах. У середньому можна за 20–40 євро гарно провести вечір. Словом, більшість розваг дуже доступні для середньої німецької зарплати.

Квиток у кіно може коштувати від 10 євро, але є бюджетніші варіанти. Наприклад, польське кіно коштує 5 євро: там показують один фільм один раз на день, і глядачі не знають, що це за фільм – це сюрприз. Також улітку є кінотеатри просто неба.

Щодо музеїв, то можна придбати карту на рік, вона коштує майже 60 євро. У спортзал я ходжу за 25 євро на місяць, але є й більш фенсі-варіанти, за 80 євро.

Для українців було дуже багато пільг. Усі державні музеї безплатні, тому я навіть цін не знаю. Ми ходили в деяких із них, а також в один із зоопарків. Хочеться потрапити в музей Мадам Тюсо, квиток туди коштує 28 євро. Ще дуже хочеться в головний зоопарк (ціна квитка – 23,5 євро). У кінотеатри можна знайти квитки від 5–6 євро.