28 липня відбулося третє й наразі фінальне судове засідання про порушення авторських прав архітектора будівлі «Квіти України» Миколи Левчука. Суддя не побачив порушення авторських прав у руйнуванні головного фасаду будівлі та не задовольнив позов архітектора, ухваливши рішення на користь забудовника.

Позов автора «Квітів» базувався на тому, що він не погоджував реконструкцію будівлі, а будь-які роботи з реконструкції без згоди автора є порушенням закону. Новий власник вирішив перетворити «Квіти» на офісний центр із підземним паркінгом, частково демонтувавши фасад і втричі збільшивши площу будівлі.

Ми поцікавилися, що думає про рішення суду спільнота «Зберегти Квіти України», яка разом із юристами й архітектором бореться за відновлення автентичного вигляду «Квітів». Запитали, що буде далі з будівлею, чи буде апеляційна скарга, а також чому ця справа є важливим прецедентом для всієї української архітектурної спільноти.

Будинок «Квіти України» збудований у 1980-х роках у стилі модернізм за проєктом архітектора Миколи Левчука. Там розміщувалася оранжерея для флористів і квітковий магазин. Останні десятки років будівля перебуває в приватній власності. На початку червня 2021 року стало відомо про реконструкцію будинку. Його хочуть перетворити на офісний центр із паркінгом. 12 липня 2021 року екскаватори почали зносити атріум «Квітів» і значно пошкодили фасад. Небайдужі кияни зупинили ці роботи. Будівля отримала охоронний статус пам’ятки архітектури й монументального мистецтва. Але потім було розпочато три судові справи: проти статусу пам’ятки, проти активіста з ініціативи «Зберегти Квіти України» і щодо доведення авторського права архітектора автентичної будівлі Квітів.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

Уляна Джурляк

архітекторка, учасниця ГО «Зберегти Квіти України»

Чому суд ухвалив таке рішення, які агрументи забудовника «спрацювали»?

Поки що ми почули лише рішення суду. Упродовж десяти днів чекатимемо на письмове роз’яснення, і вже з нього буде зрозуміло, які саме аргументи – наші й відповідача – спрацювали або не спрацювали.

Загалом провели три судові засідання. Процес рухався таким способом, що й автор будівлі Микола Левчук, й ініціатива, і громадськість загалом були досить оптимістично налаштовані. Суддя досить уважно ставився до всіх аргументів, тому ми були дуже здивовані й засмучені рішенням суду, але чекаємо на роз’яснення.

Відразу після цього ми подамо апеляційну скаргу. Ми дуже сподіваємося на вищі судові інстанції. Якщо потрібно буде, дійдемо й до третьої інстанції, тобто до Верховного Суду. Як ініціативна група, а тепер уже громадська організація, у статуті якої прописаний захист будівлі «Квіти України», ми не збираємося зупинятися на цьому рішенні й будемо працювати далі.

Фото: Олексій Арунян, Ґрати

За законом «Про авторське право і суміжні права», автору належить право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекручуванню. А за законом «Про архітектурну діяльність», внесення змін до затвердженого проєкту проводиться винятково за згодою автора.

Компанія-девелопер, підрядник й автор реконструкції «Квітів» стверджують, що авторські права належать не Левчуку, а інституту «Київпроєкт», у якому він працював над будівлею; що демонтаж частини будівлі був обумовлений раптовою аварійністю; а також що Микола Левчук втратив своє авторське право, коли не погодив реконструкцію на умовах девелопера.

У «Квітах України» наголошують, що авторське немайнове право не можна втратити, продати, передати, також його не можна позбавити, тому заяви про належність права на «Квіти України» «Київпроєкту» є безпідставними. Що стосується аварійності будівлі, відповідачі надали декілька висновків експертизи конструкцій, але деякі з них суперечать один одному, а на деяких немає дат і підписів, кажуть активісти.

Вимога про припинення будівельних робіт мала діяти на час досудового розслідування. Чи означає рішення суду, що забудовнику дозволять продовжити роботи з «Квітами»?

Ні. Тому що будівля досі захищена статусом архітектурної пам’ятки, щойно виявленої й місцевого значення. Вона захищена постановою про заборону робіт від Міністерства культури й департаменту охорони культурної спадщини КМДА, тобто державою та містом.

Паралельно зі справою щодо порушення авторських прав є позов від власника будівлі до Міністерства культури й департаменту охорони культурної спадщини про скасування статусу пам’ятки. Але поки триває судовий процес, будівля захищена.

Фото: Ксенія С.

Іще одне «коло захисту» – це арешт будівлі в кримінальній справі за самоправство. Кримінальне провадження відкрили після подання близько тисячі заяв від містян, які були об’єднані в одну. Через те, що там немає єдиного постраждалого, наскільки нам відомо, справі поки що не дали рух. Але арешт на будівлю є, ним також заборонені будь-які будівельні роботи.

Чи може якось змінитися хід справи з огляду на те, що зараз в Україні воєнний стан, а власник будівлі має російський номер платника податків і мав російський паспорт?

Інформація, яку опублікувало «Слідство.Інфо», про російський номер платника податків і паспорт власника будівлі Олексія Пишного, поки що ніяк не фігурувала у справі.

Якщо під час воєнного стану ми стали б розвивати історію з власником-росіянином, то будівля могла би бути націоналізована. Ми думаємо про цю опцію, проте є також певні бентеги з цього приводу. Бо в такому разі держава націоналізує будівлю, яка зараз не в найкращому стані. Це навіть не та будівля, яка була рік тому, до 12 липня. Вона буде потребувати відновлення за гроші українських платників податків. Або держава може передати цю будівлю у власність міста – і тоді місту доведеться шукати якісь ресурси на її відновлення.

На нашу думку, це не найкращий варіант. Тому що злочинець не буде покараний, а будівля ще довго простоїть і не буде відновлена.

Як справа з авторським правом на «Квіти» позначиться на українській архітектурній спільноті загалом?

Для України ця справа щодо авторського права на будівлю досить унікальна й безпрецедентна. І в разі нашого успіху вона стане гарною опорою, гарним кейсом для подальшої роботи архітекторів на багато поколінь.

Микола Левчук. Фото: «Зберегти Квіти України»

Якщо ми підемо простішим шляхом і врятуємо одну будівлю, ми не створимо поле для захисту інших будівель, інших архітекторів. І дамо «зелене світло» забудовникам.

На останньому засіданні суду ми якраз розглядали як доказ пресконференцію власника будівлі, яку він проводив разом з архітектором Георгієм Духовичним, автором проєкту реконструкції. І Духовичний говорить про те, що будівництво в Україні загалом і в Києві дуже комерціалізоване, що в архітекторів немає іншого вибору, як погоджуватися на перебудову своїх творів, творів своїх колег. Сама архітектурна спільнота не бачить варіантів, коли архітектор захищає свої авторські права.

А йдеться ж про те, що цілісність твору порушена. Порушена без відома архітектора, що суперечить закону про архітектурну діяльність. І в разі відстоювання авторських прав Левчука він може претендувати на повне відновлення свого твору. Тобто все те, що було зруйноване, має бути відновлене в погодженні з автором будівлі або за первісним проєктом. Коштом того, хто це зруйнував.

Ми дуже часто повертаємося до досвіду з «Тарілкою» на Либідській. Тоді частина нашої ініціативної групи теж долучилася до протестів проти знесення тарілки, проти «реконструкції» за задумом девелопера. Тоді ми теж намагалися захистити авторське право архітектора Флоріана Юр’єва. На жаль, Юр’єв не дожив до того моменту, коли ми змогли це зробити, він помер минулого року. Гадаємо, якщо ми матимемо якийсь робочий, успішний кейс тут, на «Квітах», то зможемо повернутися до справи з «Тарілкою», зможемо пропрацювати й інші проблемні ділянки.

Обкладинка: Ксенія С.