За даними ВООЗ, депресія – найпоширеніший психічний розлад, від якого страждає близько 300 мільйонів людей в усьому світі. Вигорання, про яке так багато говорять останнім часом, підвищує ризик появи депресії. Ці процеси можуть здатися схожими, часом незрозуміло, що є причиною відчуття смутку та безсилля: депресія чи вигорання? Ми говоримо з гештальт-терапевтом Тимуром Гончарем про те, чим вигорання відрізняється від депресії, чому все більше людей стикаються з цією проблемою та що робити, аби не вигоріти.

Тимур Гончар

лікар-психіатр, гештальт-терапевт

Що таке депресія

Депресія – це клінічний стан, який виникає з різних причин. Депресія може бути обумовлена непростою життєвою ситуацією, стресом або виключно внутрішніми причинами.

У психіатрії існує поняття «ендогенна депресія» – це коли в житті людини все більш-менш нормально, а депресивний стан однаково розвивається. Тобто депресія виникає не через зовнішні фактори. У психіатрії ще немає остаточної відповіді, але це пов’язують з особливостями нейромедіаторів у центральній нервовій системі, зокрема із серотоніном.

Проте частіше депресія виникає через зовнішні фактори. У нас заведено називати депресією будь-яке зниження настрою, але це неправильно, оскільки депресія – це синдром, а не один симптом.

Основні ознаки депресивного стану:

  • стабільне зниження настрою, пригніченість, смуток (не менше двох тижнів)
  • сповільнення психічних процесів. Людина починає працювати ніби у сповільненому режимі: важко думати, міркувати, концентрувати увагу
  • зниження фізичної та психічної активностей. У людини зникає бажання й інтерес робити будь-що, має мало бажань, вона не може отримувати задоволення

Це три основні симптоми депресивного синдрому, на основі яких відбувається діагностика. Навколо цих симптомів можуть з’являтися й інші, оскільки клінічні форми депресії дуже різні. Час від часу можуть бути динамічні покращення настрою протягом доби, наприклад, але в цілому ці симптоми мають бути постійно.

Складнощі діагностики депресії в тому, що інколи основні симптоми спочатку не виражені. На початку депресії можуть виникати симптоми, які не стосуються психічної діяльності: біль у серці, головний біль, закреп. Люди зазвичай не звертаються до психіатра з такими симптомами. А потім поступово з’являється відчуття слабкості, знижений настрій, знижена активність, сповільненість.

Існують різні ступені важкості депресивного стану, тому симптоми теж можуть мати різний ступінь вираженості. Щоби точно визначити депресію, необхідний психіатр.

Чому все більше людей стикаються з депресією

Останнім часом зустрічається все більше депресій. Часто це депресії із тривожним компонентом. Насамперед це пов’язано з умовами нашого життя: урбанізація, підвищена відповідальність, прискорений темп життя, до того ж соціально-економічні умови та пандемія.

Усе це викликає соціальний стрес, який кожен переносить по-своєму. У когось є ресурси, щоби виходити з цих переживань, а в когось їх менше, тому й виникає депресивна реакція.

це пов’язано з умовами нашого життя: урбанізація, підвищена відповідальність, прискорений темп життя

Часто в депресивні стани потрапляють тривожні й інфантильні особистості. А також люди, які дивляться на світ у темних фарбах, постійно думають: «Я поганий», «Світ поганий, складний». Люди з таким мисленням мають ризик потрапляти в депресивні стани, коли в них виникають якісь труднощі.

Зріла людина, яка достатньо добре усвідомлює своє «Я», активна, має багато сфер життя, з яких вона може отримувати задоволення, має менше шансів потрапити в депресивний стан.

Що таке вигорання

На відміну від депресії, вигорання не виділяють, як клінічно значущий стан, а проте він досить часто зустрічається. Вигорання – це особистісна криза, пов’язана із професійною діяльністю.

Насамперед вигорання пов’язане з емоційним і фізичним виснаженням, яке призводить до особистісних змін. У людини виникає викривлене уявлення про себе та свою діяльність, що призводить до міжособистісних проблем.

Найчастіше до вигорання схильні люди помічних професій, які працюють у форматі «людина – людина»: це лікарі, вчителі, соціальні працівники, психологи. Вигорання може виникати в умовах роботи з підвищеною відповідальністю й емоційною напругою. У зоні ризику й люди інтровертивного складу, які звикли справлятися з переживаннями наодинці.

У процесі цієї діяльності, людина, окрім того, що стикається із факторами напруги, як правило, не отримує задоволення та відповідної «оплати» своєї праці. Мається на увазі не тільки матеріальна, а й емоційна оплата.

Людина віддає багато сил та енергії, а отримує дуже мало. Відповідно, відбуватися деідеалізація, знецінення себе та своєї діяльності, може змінюватися поведінка. Людина може стати більш цинічною й озлобленою. Це може проявлятися у спілкуванні з колегами й іншими людьми.

Людина, яка вигоріла, починає уникати підвищеної відповідальності, не виходить на роботу. Думка про роботу може викликати відразу, інколи навіть фізичні симптоми нудоти чи проносу. Це дуже псує якість життя, що довше тривають ці процеси, то гірше, оскільки на тлі вигорання може виникати депресія.

Чим вигорання відрізняється від депресії

У вигоранні людина може отримувати задоволення від інших сфер життя. До емоційного спаду та виснаження призводить напруга, пов’язана лише із професійною діяльністю. А депресія – це стан, який зачіпає всі сфери життя. Людину в депресивному стані не радує ні робота, ні стосунки, ні друзі, ні хобі – нічого.

У вигоранні людина може стати відстороненою, дратівливою, конфліктною.

Емоційне реагування відрізняється від депресії, оскільки в депресії всі емоції найчастіше зі знаком мінус, а у вигоранні можуть виникати афективні спалахи ярості чи агресії.

Як помітити вигорання

  • Утома. Ви відчуваєте втому там, де її не має бути. Тобто за тих самих обсягів роботи ви втомлюєтеся більше.
  • Небажання працювати. Вам не хочеться йти на роботу, ви думаєте про роботу, як про щось погане й огидне.
  • Знецінення себе. У вас виникають думки на зразок: «Я не піду на роботу, тому що я поганий спеціаліст, я однаково нічим не допоможу». Відбуваються когнітивні викривлення щодо професійної діяльності та себе, так званий «синдром самозванця». Хороший професіонал може відчувати всередині, що він нікчемний, не компетентний, постійно у чомусь винуватий.

Дуже часто вигорання пов’язане із психосоматичним компонентом. Через зміну напруги психіки можуть виникати функціональні порушення внутрішніх органів. Це можуть бути головний біль, сердечний біль, проблеми з кишківником, нудота.

Як уникнути вигорання

Насамперед потрібно робити те, що дійсно цікавить, розуміти матеріальну й емоційну ціну роботи, яку ви робите. Також важливо зберігати баланс між навантаженням і відпочинком.

Якщо с людини є багато сфер, у яких вона може отримувати емоційну нагороду, ризик вигорання зменшується. Якщо робота стресова, і крім неї, нічого немає, шанси вигоріти збільшуються.

Треба жити повним життям. Якщо на роботі складний період, намагайтеся не концентруватися на цьому та компенсувати це іншими аспектами. Наприклад, спілкуванням із людьми, захопленнями, стосунками.

Як допомогти собі, якщо вигорання сталося

Інколи людина може не усвідомлювати, що вигоріла, продовжує працювати. Тому треба помітити, що щось не так, спробувати виявити причину. У такому стані найкраще звернутися до психолога чи психотерапевта, який допоможе розібратися в тому, що відбувається, а далі відштовхуватись уже від цього.

інколи людина може не усвідомлювати, що вигоріла, продовжує працювати

Важлива саме психологічна допомога, оскільки коли людина вже вигоріла, просто відпустка навряд чи допоможе. Щоби підтримати себе, варто дотримуватися режиму сну та відпочинку. Правильно харчуватися та займатися фізичною активністю.