Хоч у це поки що важко повірити, але календарне літо розпочалося. Навіть якщо зовні воно може бути не таким, як нам хочеться (холодним чи дощовим), усередині ми можемо зробити його кращим, якщо почнемо практикувати корисні звички та наповнювати життя всім тим, що пропонує цей сезон.

Ми запитали в наших читачів про те, без чого в них не проходить літо, і зібрали їхні звички в одну підбірку.

Підтримай The Village!

Donate

Прокидатися на світанку, поки місто ще спить

Юля, 29 років

Весною та влітку я починаю прокидатися якомога раніше, поки не доходжу зовсім до прокидання на світанку.

У цей час місто ще спить, немає ніяких дзвінків і переписок, відволікань на дурниці. Для мене це найбільш продуктивний час для роботи. Найприємніший час для прогулянок чи вуличного спорту.

Ранній підйом робить день довшим, можна більше встигнути зробити всього. Я від цього відчуваю природний прилив сил, ніби біоритми підлаштовуються під одну хвилю із сонцем і природою. Узимку та восени, коли сонячного світла стає менше, такого імпульсу в мене вже немає.

Купувати квіти в бабусь

Артем, 24 роки

Моя літня звичка – це купувати квіти в бабусь. Я працюю на Контрактовій, їх тут можна зустріти біля Житнього чи біля самого входу в метро. Вони коштують недорого, а бабусі ніби самі розквітають, коли підходиш до них за покупкою.

Раніше я дарував ці квітки випадковим людям на вулиці, які мені сподобалися.
Тепер у мене є дівчина, я дарую ці квіти їй. Зараз пора піонів, до речі, вони дуже круто пахнуть.

Нагулювати пішки 10 000 кроків

Наталка, 25 років

Моя звичка – ходити мінімум 10 000 кроків у день. Саме влітку находити їх легко, бо погода цьому сприяє. Це, так би мовити, мій літній «марафон»: за літо накрокувати мільйон. На кожен день припадає по 10 869 кроків.

Ця звичка стала актуальна для мене з появою сина. Дуже ми любимо насолоджуватися природою й дихати справді свіжим повітрям. Це буває можливим тільки в селі (с. Кучинівка, Чернігівська область). У нас дуже багато лісів. І коли з міста приїжджаєш туди, то відразу розумієш, чому ліси називають «легенями» планети.

Коли ж гуляємо в місті, то беру із собою каву. І це вже як ритуал.

Раніше я думала, що 10 000 – це дуже багато й треба витратити на це часу. А зараз озираючись, розумію, як мало рухалася.

Ходити пішки на роботу та з роботи

Юля, 23 роки

Знаєте таких людей, які кажуть: «Та тут близько! Кидай авто, давай пішки!». А потім ведуть годинами через увесь Київ? От це я. Обожнюю теплі літні вечори, коли можна нікуди не поспішати. Просто увімкнути музику в навушниках і йти улюбленим маршрутом, розглядати будівлі, які виглядають інакше під час заходу сонця, насолоджуватися ароматами, які чути з відкритих кав’ярень.

Це для мене така собі медитація, щоб відпустити весь негатив робочого дня й не нести його додому. До того ж це й фізичне навантаження, якщо гуляти не одну годину.

Не можу назвати себе людиною спорту. Зазвичай уже після п’яти кілометрів бігу хочу лягти на найближчу лавку і кликати лікарів, а в залі відпочинок між вправами інколи триває довше за саму вправу. А от ходити можу хоч цілий день і лише ввечері відчути легку втому.

Ось за такі прогулянки я обожнюю літо. Коли місто не паралізують дощі чи хуртовини та вже не потрібно носити на собі теплий зимовий одяг, який поки вдягнеш, то вже втомишся.

Носити із собою на роботу купальник

Іванка, 25 років

Коли працювала 3 роки в дівчачому колективі, на Полтавській, ми традиційно після роботи о 18:00 виїжджали в бік Дніпра. На Труханів, Гідропарк чи ближче до Петрівки. Але заїжджати додому по пляжні речі всім було незручно. Тому всі в офісі мали «робочу пляжну сумку» з кремом, купальником і тому подібним.

Звичайний вівторок серед тижня перетворювали на пляжний день, з волейболом, сидром і креветками. Це створювало настрій літа й позбавляло відчуття, що ти живеш лише роботою. Відчувала себе як житель Лос-Анджелеса з постійно вигорівшим волоссям. А ще це мотивувало мене швидко впоратися із задачами, щоб не затримуватися.

Останні 2 роки працюю без колективу (лише 2 директори). Без компанії зриватися важче. Тому з 2-х разів на тиждень можливість з’являлася раз на два тижні. Найчастіше тоді, коли точно одягну зранку купальник замість білизни – і вороття немає. Цього року поки що лише чекаю, щоб нарешті +20. Але звичку пропагуватиму.

Купувати багато овочів і готувати літні салати

Роман, 26 років

Я живу на Печерську, поруч зі мною є маленький риночок «в ямі». Там купа різних дрібних магазинів, у тому числі з фермерськими овочами.

Починаючи з травня там можна купити все, що заманеться – зелень, огірки чи помідори, редиску, полуниці та черешні, кабачки, молоду картоплю. Словом, що душа забажає. Улітку люблю заходити туди та скуповуватися, щоб пакунки потім не вміщалися в руках.

А потім удома готувати з цього всього літні салати, з оливковою олією та приправами. Дуже люблю, як вони пахнуть. Для мене це і є літо.

Поїздка в гори, до Карпат

Марина Павлина, 28 років

Є в нашої сім’ї одна літня традиція, без якої спогади про літо будуть, безперечно, не такі яскраві. Це поїздка в гори, до улюблених Карпат.

Велика компанія рідних і близьких друзів, три-чотири машини, десь 8 годин у дорозі з постійними жартами та іграми – і тиждень справжнього кайфу від чистого повітря та величі природи, від походів у гори та втомлених ніг, від теплих розмов за вечерею з дорогими тобі людьми.

Кожен із нас чекає на цю поїздку ще за пів року: обговорюємо наші плани так, щоб у всіх співпала відпустка. Зараз намагаюся пригадати і, здається, цій нашій звичці вже років п’ятнадцять. І от уже за місяць, на початку липня, 22 щасливі людини вирушать у своє справжнє літо.

А ще я не можу уявити жодне своє літо без смачнючої черешні.

Учора, до речі, купила спробувати, але вона була ніяка. Мабуть, тому й літо не хоче починатися. Хто скаже, де знайти солодку черешню?

Обкладинка: rawpixel.com