Ситуація 1: до вас звертається хтось із близьких із проханням позичити йому певну суму грошей і зі словами: «Поверну найближчим часом».

Ситуація 2: до вас звертається хтось за рекомендацією та з проханням позичити гроші й готовністю написати розписку.

Ситуація 3: ви є тією людиною, яка просить у борг. Про що вам потрібно пам’ятати?

Любомир Остапів

партнер iPlan.ua, засновник соціального проєкту «Сімейний Бюджет»

У нас великою популярністю наразі користуються позики на дрібні покупки. У людей не закриті базові потреби. Але це, фактично, наркоманія. Залазиш у боргову яму й потім із неї вибратися стає дуже непросто, іноді без сторонньої допомоги дуже складно. Наче провалитися під лід у холодну воду. Добре, якщо позичив хтось зі знайомих. Але якщо це якась контора – пиши пропало.

Людина бере нові кредити, щоб загасити старі, їй не вистачає, тому що там відсотки грабіжницькі: 50% річних – мінімум, а часто – 70, 100, 1000%, якщо це кіоски біля метро. Має статися диво, щоб людина могла кілька кредитів закрити, в яких ставка 500%. Це диво у вигляді якогось великого бонуса, різкого підвищення зарплати, інакше вона на своєму рівні доходів уже не може вилізти з цього болота.

Фінансово грамотна людина не буде під 100% річних брати кредит на чайник чи навіть на відпустку. Фактично, люди відбирають час у себе, тому що в майбутньому їм потрібно буде ці відсотки обслуговувати. Якщо пасивний дохід мені купує час, то позики й відсотки – крадуть його. Люди потрапляють у цю пастку, коли хочуть дозволити собі те, чого вони не можуть дозволити, коли в них немає вміння терпіти. Скільки треба на телевізор збирати? Багато сімей можуть у межах року це зробити, але ж хочеться саме зараз. Це вже емоція, яка дорого коштує.

За грішми до мене звертаються підприємці й навіть далекі родичі. Чому я даю в борг? Колись хотів працювати з підприємцями, по суті, це – як додатковий заробіток. Я не хочу позичати на споживчі кредити, щоб чайника купити, навіть некомфортно це психологічно. На підприємство нормально, на розвиток бізнесу – теж, для мене це була ризикована інвестиція.

Усі позики я ділю для себе на три категорії.

Перша категорія

Це друзі й родичі, я б навіть сказав близькі друзі та родичі – перше коло. Цим людям я готовий позичати суму, яку я, у разі чого, готовий втратити. Ментально для себе я розумію, що якщо вони ту суму не віддадуть, то мені погано не буде. Я не позичаю великі суми, які, якщо я втрачу, мені болючі будуть. Це все суми, які я легко можу віддати, може, це благодійність. Це десь кілька сотень доларів. Найбільше було – 10 000 гривень. У таких випадках я навіть не беру розписку, просто домовилися й дав.

Друга категорія

Ширше коло людей. Це більше підприємці, яких я знаю, або які прийшли до мене за рекомендацією близьких, друзів. Раніше я міг позичити під розписку або навіть за договором. У мене тут якраз був фейл. Я позичив фермерці на покупку двох корів – 36 000 гривень. Вона прийшла до мене через сайт, це був стартап, який запускав онлайн-краудфандинг, вони там верифікували позичальників. У неї була непогана кредитна історія, рейтинг. Я довірився інформації та позичив, вона певний час платила, але потім просто зникла.

Згодом з’ясувалося, що вона з вухами в боргах. Вона якось нахімічила з документами, через що отримала і рейтинг, і все інше. За весь час вона повернула мені десь до 8000 гривень. Через колекторів я дізнався, що майна в неї особливо не було, а на те, що було, уже наклали арешт. Так я зрозумів, що грошей не поверну. З нею в мене був кредитний договір. Я тоді був менш у цьому плані досвідчений. Вийшов фактично договір без застави, бо там було написано, що заставою є дві корови.

Таким позичальниками, як правило, банки кредити не дають. Вони взагалі дуже бюрократичні. Часто вони не дають, тому що дійсно не варто, а часто – це просто питання бюрократії, коли підприємець не може пробитися через тонни папірців.

Є в мене інший кейс. Мабуть, більш успішний. Я теж позичив підприємцю 100 000 грн. Це була рекомендація мого гарного знайомого, самого підприємця я не знав. Він платить, були там затримки трохи, але, загалом, він обслуговує цей борг. Не можна сказати, що це успішна історія, бо основну суму він не повернув, але відсотки він сплачує.

Третя категорія

Це професійні майданчики для позик, вони є по всьому світі. Єдине, що в Америці вони зараз працюють нормально через онлайн. Зробив договір, віддав їм кошти, вони роздають кредити далі. В Україні це більше працює за готівковими розрахунками, онлайн-платформи немає. Якби я зараз хотів займатися позиками, то йшов би до людей, які цим займаються професійно.

Умови позики варіюються. Якщо брати ринкові умови, як зараз, мабуть, то долар буде в межах 20–25 % річних, за умови, що є застава нерухомості чи авто. Гривня із заставою буде від 30% річних, мабуть. Якщо це не ментальна благодійність, я радив би обов’язково взяти заставу. Суми можуть бути різними, залежно від спроможностей і суми, яку позичаєте.

Як бути, якщо дав у борг, а мені його не повернули

Можна йти в суд із розпискою (якщо вона була) або піти до колекторів – заплатити їм, і вони будуть працювати з людиною та її боргом – дзвонити, писати й так далі. Можна навіть продати колекторам свої борги, але лише з розпискою вони їх навряд куплять, мають бути нотаріально завірені договори. У такий спосіб можна повернути бодай частину своїх грошей. А далі боргом займаються спеціально навчені люди.

Під розписку краще давати суму, яку потенційно не страшно втратити. Адже займатися судами й таким іншим – марудна справа, яка вимагає багато часу. Якщо вже хочеться бути захищеним, а сума значна – краще зробити договір і нотаріально його засвідчити.

Обкладинка: gifnews