Карантин продовжили до 22 травня. Але вихід з нього все одно не буде миттєвим: з 12 травня на нас чекає послаблення режиму карантину.

З одного боку, частина людей навчилася жити в такій реальності й повернення на вулицю для них – це як знову сісти на велосипед після зимової сплячки – ніби й прикольно, але незвично. Інша частина так і не змогла пристосуватися до нової реальності й все ще відчуває  тривогу, страх та нав’язливі думки. Ми вирішили запитати у спеціалістів, що вони думають про досвід самоізоляції та як нам повертатися до звичного життя після режиму послаблення.

Підтримай The Village!

Donate

Марія Лемещук

Психологиня

Що відбувається з нашою психікою під час карантину?

Коли ми й наша психіка зустрічаємося з чимось невідомим, ми виходимо із зони комфорту, з’являється тривога та страх. Саме це ми спостерігали під час появи перших звісток про СOVID-19 і введення карантину. Завдяки пластичності й адаптивним можливостям нашого організму, карантин хоча й вніс значні зміни в життя, проте в цей період більшість людей змогли до нього пристосуватися. Адаптація пройшла успішно, комфорт знайдений у простих речах у межах оселі, а зі збільшенням кількості інформації тривога значно зменшилася.

Плюси самоізоляції

Більшість людей знайшли позитив у самоізоляції: час з рідними й наодинці з собою, можливість доробити всі заплановані побутові справи, більше часу на читання, спорт і саморозвиток. Люди сповільнили шалений темп життя. Навчилися висипатись і налагодили режим дня, більше часу звикли проводити з родиною. Багато сімей об’єднались і зміцнили свої родинні зв’язки піклуванням, турботою та любов’ю.

Усе це має позитивний вплив на психологічний стан людини, адже багато базових потреб задовольнилися. Люди почали більше прислуховуватися до себе, своїх думок та емоцій. Така чутливість має багато переваг. Це дало змогу вийти з режиму автоматизму й вимкнути режим автопілоту, що так довго був увімкнений у буденному житті. Є сподівання, що ця чутливість до себе залишиться як звичка. Переваги однозначно знайдено.

Мінуси самоізоляції

Поруч зі знайденими перевагами, на жаль, карантин і самоізоляція принесли значний негативний вплив на психологічний стан людини. Психологічна реакція на стресові події є закономірною. Перші наслідки спостерігатимуться у процесі виходу з карантину. Учені прогнозують, що тривалі наслідки будуть з’являтися ще протягом декількох років. До таких наслідків можна віднести симптоми посттравматичного розладу, тривогу, розгубленість і гнів. У науковій роботі «Психологічні наслідки карантину та як їх пом’якшити: короткий огляд даних» також зазначено підвищений ризик виникнення депресії, дратівливості, безсоння й емоційного виснаження.

Зона ризику й вихід з ізоляції

У групі підвищеного ризику медичні працівники й особи, що мали психологічні труднощі до періоду самоізоляції. Учені встановили, що коротший період карантину та що чіткішою є інформація, то легше людям адаптуватися до змін. Також позитивно впливає на психологічне здоров’я альтруїзм, волонтерство й допомога іншим.

Як тільки ми призвичаїлися до умов карантину, перед нами постає інший етап – повернення до звичного життя. Ізоляція й відсутність контакту з іншими людьми може мати вплив на комунікативні здібності людини. Цей вплив дуже індивідуальний і залежить від самооцінки, наявності в минулому соціальної фобії чи труднощів у комунікації. Якщо труднощі траплялися й раніше, є ризик скрутного спілкування в перший період після відновлення звичного життя. Якщо проблем у комунікації в людини не було, є велика ймовірність, що навіть якщо й буде легкий дискомфорт, то за декілька днів він мине.

Питання фінансів і безпеки

Фінансові труднощі й зміна способу життя грають значну роль у періоді відновлення. Для того, щоб криза торкнулася мінімально, потрібно визначити й конкретизувати, які труднощі можуть виникнути саме у вас. Необхідно визначити можливості позитивного впливу на ситуацію, якщо є така ймовірність. Направлення дій на вирішення проблеми значно знижує рівень тривоги. Важливо зосередитися на реальних труднощах, якщо такі існують, і на механізмах їх вирішення, не забігаючи в тривожних думках у майбутнє. На початку карантину ми вчилися, як бути в ньому, як правильного його розпочати, тепер перед нами стоїть не менш важливе завдання, як підтримати себе в період послаблення карантину, щоб не травмуватися й пройти цей процес свідомо.

Найважливіше правило – це поступовість. Оскільки ми поступово змінювали швидкий життєвий ритм на повільний, так само поступово нам потрібно й повертатися до звичного життя. Поступовість дасть можливість нашому організму знову адаптуватися до нового-старого життя. Важливо ставити перед собою реалістичні цілі й прислухатися до емоційного стану. Необхідно підбити підсумок цього життєвого періоду, зробити висновки, позитивні надбання впровадити в наступний життєвий період. Поруч з численними втратами, які приніс карантин, кожен з нас має певні здобутки, новий досвід, який так важливо не втратити в новому етапі нашого життя.

Спартак Суббота

Науковий директор інституту когнітивного моделювання

Згідно з концепцією стресу Ганса Сельє, самоізоляцію, як і будь-який інший адаптивний процес, можна поділити на три етапи:

  1. тривога: коли людина лише починає справлятися з певними подразниками, у неї ще немає толерантності до процесу. Тоді з’являється паніка, і людина стає слабшою, ніж зазвичай.
  2. адаптація: на цьому етапі людина вчиться бути більш стійкою до того, що відбувається. Їй вдається справлятися з різними подразниками й стати сильнішою.
  3. виснаження: тут може губитися контроль над ситуацією, деморалізація, порушення психічного стану через проблеми й таке інше. Знову може повернутися тривога та страх. Але якщо в першому випадку вони ведуть до розкриття потенціалу, то в третьому це, імовірніше, прохання про допомогу.

Мислення людей під час карантину

Ми в інституті провели деякі дослідження й зрозуміли, що люди почали мислити категоріями, які допомагають їм запобігти руйнування їхнього життя й зберегти стабільність. Наприклад, якщо на початку карантину люди були менш економними й могли навіть здійснювати емоційні покупки, то за якийсь час ця установка змінилася. Люди помітили, що роботи більше не стає, бізнеси закриваються, і стали мислити інакше, економити, заспокоювати себе та підтримувати близьких і подібне.

Але більш катастрофічні категорії: «усе пропало; не буде, за що далі жити; завтра я опинюся на вулиці» і тому подібне – ніхто не скасовував.

З’явилися нові цінності. Люди почали дорожити більш простими задоволеннями. Наприклад, прогулянка з друзями, особисті комунікації, похід у кав’ярню чи театр. Люди переосмислили дозвілля, яке їм було доступне раніше, з нового погляду. Крім того, стало зрозуміло, що багато людей не спроможні сприйняти самоізоляцію як усамітнення, від якого можна кайфувати, тому що воно не добровільне. У чому різниця між самотністю й усамітненням? Самотність – це вимушена відмова від соціальної активності. Тому багато людей не бачать у цьому задоволення.

Я не думаю, що карантин сильно вплине на спроможність людей спілкуватися. По-перше, кілька місяців – це не той період, за який ця здатність може атрофуватися. По-друге, така потреба домінуватиме. Тим паче багато людей не припиняли спілкуватися й будувати взаємини.

Нова реальність

Найбільше зміни торкнуться малого й середнього бізнесу. Тому саме там потрібно буде працювати над психологічним кліматом. У цьому аспекті нічого змінити особливо не можна, це потрібно прийняти, як факт реальності, і навчитися з цим жити.

Люди, які не задіяні у сферах малого й середнього бізнесу, зможуть повернутися до попереднього стану вже в найближчі 2–3 місяці.

Щоб підтримати себе в цьому періоді, потрібно розуміти, що день, коли карантин завершиться, це не день, коли завершиться пандемія. Просто людям потрібно вийти, тому що вже починаються психологічні й фінансові проблеми. Коли карантин послабиться, це не означатиме, що потрібно відразу кайфувати від усього, що можна. Краще тиждень-другий утриматися від цього й поберегти власне здоров’я.

Ілюстрації: rawpixel