Є питанняУ тебе вимагають хабар: що робити?

Наразі термін «хабар» залишився в побутовому вживанні, у кримінальному законодавстві використовують термін «неправомірна вигода». Якщо службовець вимагає від вас, ви обіцяєте або надаєте щось службовцю за незаконне використання ним свого владного ресурсу – це хабар. Якщо йдеться про матеріальний бік, це можуть бути гроші та майно.

Немає єдиного критерію, аби зрозуміти, що у вас вимагають хабар. Те, на що можна орієнтуватися: ви помітили свідоме затягування службовою особою вашої справи, почули фрази на кшталт «ви розумієте, як це робиться», «у нас це швидко не робиться» тощо.

Якщо прохання про внесення коштів має характеристику «добровільного», варто просто не здійснювати такі внески. У більшості випадків, що мені відомі, це працює.

Відповідно до закону, «хабар» можуть просити лише службові особи (керівники установ, міністерств і відомств та їх підрозділів). Викладач, лікар прирівнюються до службової особи, а медсестра, до прикладу, – ні, бо не виконує організаційно-розпорядчі функції. Тоді правоохоронці можуть кваліфікувати її дії як «вимагання» за статтею 189 Кримінального кодексу.

Проте розбиратися з тим, «хабар» це чи «вимагання», мають фахівці. Навіть якщо ви сумніваєтеся в кваліфікації діяння, але впевнені в його незаконному характері – повідомляйте правоохоронців, вони розберуться.

При вимаганні неправомірної вигоди не йдеться про суми, вона може бути будь-яка. Це і переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або отримують без законних на те підстав.

Якщо у вас просять зробити так званий «благодійний внесок» чи «пожертву» – це внесення коштів або майна тільки за власним бажанням особи, примусити це робити її ніхто не має права.

Коли вам пропонують хабар, є два варіанти розвитку подій. Усе залежить від того, яку ви маєте мету. Якщо йдеться про те, щоб закрити ситуцію і піти далі – просто кажете «ні».

Якщо ж ви хочете, щоб людину притягнули до відповідальності, і вже розумієте, що готові співпрацювати з поліцією, варто піти іншим шляхом. Можна натякнути, що ви не проти, наприклад: «Зустрінемося наступного разу». Після цієї розмови варто йти до правоохоронців.

Також за першої потреби можна ввімкнути диктофон на телефоні або камеру. До речі, на держслужбовців не поширюється правило про те, що вони зобов’язані надати згоду на зйомку. Відтак йдете в поліцію, і у вас уже є доказова база – наприклад, запис із телефона.

Після цього варто максимально контролювати діяльність правоохоронців. Я думаю, що ті, хто стикався зі схожими ситуаціями, розуміють: правоохоронні органи не завжди якісно виконують свою функцію. Що більше контролю і тиску з боку самої особи, то більша ймовірність, що справа дійде до суду. А вже від суду залежатиме, чи притягнуть чиновника до відповідальності.

Якщо йдеться про «благодійні пожертви», встановити, що це була не пожертва, а неправомірна вигода, може лише суд. Для цього все має бути формально правильно оформлено. Наприклад, у випадку з лікарнями і пожертвами на їхній фонд йдеться про зв’язок між тим, що ці кошти йдуть не на цілі благодійного фонду, а на оплату послуг якогось лікаря. Тоді це обман, і через суд можна встановити факт, що ці дії були насправді вимаганням хабаря, а не благодійним внеском.

Дзвоніть 102 або надсилайте заяву поштою, на електронну скриньку чи несіть у відділення. Поліція зобов’язана зареєструвати будь-яке звернення про правопорушення (усне, письмове, анонімне, самостійно виявлене) в Журналі єдиного обліку, внести дані до єдиного реєстру та розпочати розслідування. Вам мають повідомити номер справи, те, хто її буде розглядати, й куди звертатися для контролю за розслідуванням.

Поліція організує оперативно-розшукові заходи (проведуть відео- та аудіозйомку, нададуть мічені купюри тощо), що буде стовідсотковим доказом вчинення злочину. Самостійно здійснити аудіо- чи відеозапис теж можна, але він не буде мати встановленої сили доказу, якщо суддя не встановить інше.

Що робити, якщо хабар вимагає поліція? Зверніться до прокуратури, НАБУ, СБУ з повідомленням про злочин. Також можна звернутися до журналістів у ЗМІ, часто це пришвидшує процес розслідування, оскільки справа набуває публічності.

Я був військовослужбовцем. Мав отримати інвалідність. Для цього потрібно було звернутися в Клініку амбулаторної допомоги, яка відсилала документи на комісію. Їх зібрали в папку, сказали написати там свій номер, номер когось із батьків і пообіцяли зателефонувати, коли потрібно буде приїхати на комісію. Подзвонили і повідомили, що комісія забракувала мої документи, бо не було одного із записів у свідоцтві про хворобу.

Я знову пішов у клініку. Мені сказали: «Обійдіть приміщення з іншого боку, там є металеві двері. Ви туди постукайте, вам хтось допоможе». Я пішов без зайвої думки. Дивлюся – там Центральна військово-лікарська комісія, це взагалі окрема гілка, що не має стосунку до госпіталю. Проте пішов до їхнього начальника, розповів ситуацію. Той відповів, що треба чекати людину, яка вийде з відпустки. За певний час я знову приїхав туди і познайомився з цим лікарем. Він сказав, що з’їздить на комісію і вирішить, що не так.

Я поїхав додому. Раптом до мене телефонує тато і каже, що до мами подзвонили з клініки і сказали, що вона має туди приїхати і поговорити про мою інвалідність. Ми з батьком вирішили, що піде він, бо вже очікували, що будуть вимагати хабар.

Поїхали туди, я увімкнув диктофон, поклав татові в кишеню піджака, і він зайшов. Лікар сказав, що комісія хоче, аби за мою інвалідність батько заплатив 1,5 тисячі доларів. Він погодився.

Ми відразу ж поїхали в СБУ на Берестейській, сказали, що у нас вимагають хабар, що ми хочемо написати заяву. І наступного дня в прокуратурі оформили протокол доказу.

Передача хабаря відбувалася за два чи три тижні, коли правоохоронці все спланували. На батька встановили камеру, дали йому мічені купюри. Він пішов у клініку, сказав, що приніс гроші й передав їх лікарю.

Проте, щоб відповідали всі винні, я мав отримати довідку – те, за що ми «дали хабар». Коли я вийшов з приміщення з довідкою, під ним чекали хлопці з СБУ в цивільному. Мені шепнули, щоб я ішов пити каву, а СБУ почала обшук.

У лікаря з клініки знайшли чотири наших купюри, а також інші гроші та документи. Наші купюри були доказом того, що він брав хабар.

Далі працівники СБУ подали документи в суд. Суд виніс вирок – два місяці тримання під вартою з можливістю внести заставу у два мільйони гривень за кожного. Оскільки, крім наших грошей, там знайшли ще близько 20 інших папок з документами та коштами, допити у справі досі тривають.