Є питанняЯк міленіали інвестують 1000 доларів

30% ($300) від цих грошей я зразу покладу на накопичувальний рахунок. У мене є правило відкладати 10-30% від будь-яких доходів. Це перше, що я роблю. Вже після того переходжу до інших обов’язкових оплат і покупок. Я вирішую відкласти 10 чи 30 відсотків залежно від фінансового тиску, який є зараз. Якщо знаю, що в мене багато одноразових, але великих витрат – відкладу 10%. Якщо витрат менше – 30%. Таким чином я створюю собі подушку безпеки і фонд для майбутніх інвестицій у бізнес.

50 доларів підуть на оплату місячної підписки на Coursera. Я проходжу кілька курсів одночасно, і всі вони потребують оплати.

Ще 300 доларів я витрачу на книжки. У мене є список книг, які маю замовити на Amazon. Переважно це професійна література (маркетинг, бізнес) і фундаментальна література (психологія, філософія). Я купую книжки за принципом «актуальних знань, які не старіють». Наприклад, я ніколи не придбаю книжку про просування в Instagram. Усе, що в ній є, застаріває ще до того, як книга виходить з друку. Купувати видання про інструменти, які змінюються занадто швидко, – це гроші на вітер. Тому я читаю багато фундаментальної літератури. Останні найбільш корисні книги, які я купив з цієї категорії, – «Tools of Titans» і «Tribe of Mentors» Тімоті Ферріса.

А 350 доларів, які залишаться, я витрачу на консультації дієтолога і терапевта. Маю актуальне завдання – вибудувати собі дієту. Не в сенсі дієту для схуднення, маються на увазі правила харчування. Я стараюсь оптимізувати в житті все, що можна оптимізувати, щоб фокусуватись тільки на важливому. Тому я оберу консультації, щоб розписати:

• що я повинен їсти в звичайні дні й у дні високих навантажень (я бігаю і плаваю);
• список базових продуктів, аби не думати, що купувати в супермаркеті, а йти за типовим сценарієм;
• список рецептів для сніданків, обідів і вечер;
• рекомендації страв і продуктів, які допоможуть мені відновлюватись, коли в мене особливо багато роботи.

Я не хочу зайвий раз думати про те, що треба їсти. Я їм фактично все і певен: дієтолог набагато краще зможе прописати, що мені треба їсти, аби працювати і тренуватись. Хай профі це вирішить за мене, а я просто звертатимусь до інструкцій і менше паритиму собі голову.

Ця інвестиція важлива, бо якщо я приберу пункт «що поїсти?» зі щоденного пулу завдань, то цим самим звільню свою оперативну пам’ять для важливіших питань.

Тисяча доларів разового прибутку – хороший бонус, щоб інвестувати в себе, тому обираю навчальні програми чи курси. І в коротко-, і в довгостроковій перспективі відсотки від інвестиції в знання будуть значно більшими, ніж, наприклад, від депозиту в банку.

Коли людина усвідомлено розширює навички та вміння, їй стає легше віднайти унікальну комбінацію власних сильних сторін і розширити межі особистості. У швидкоплинному світі це дає величезну перевагу, не лише в професійній сфері, а й в особистому спілкуванні та вмінні насолоджуватися життям.

Якщо сьогодні отримаю екстра 1000 доларів, запишуся на освітній курс в одному з університетів Іспанії. Там є короткострокова навчальна програма з комунікації із собою та світом.

Це сума, яку доцільно вкласти у себе із розрахунку збільшення своєї вартості як спеціаліста чи розширення світогляду як особистості.

Для мене прийнятний один з таких варіантів:

1. Пройти курс із публічних виступів та презентацій, це те вміння, яке однозначно потрібне у сучасному світі і яке можна й треба завжди покращувати. На залишок коштів можна додатково попрактикуватись в англійській мові.

2. Відвідати одну з глобальних конференцій на кшталт Web Summit у Лісабоні, щоб отримати порцію заряду та бачення, куди рухається світ. Після таких івентів ти розумієш, що всі ці «інноваційні стартапи» роблять такі ж хлопці й дівчата, які тебе оточують, і що ти можеш більше. Це, безумовно, вартує цієї тисячі доларів.

Для мене гроші – це енергія, результат спільної праці багатьох людей. Я щиро вірю в те, що найгіршим вибором для молодої людини – це «скласти гроші в банку для кращих часів». Коли тобі 20-30 років найкращою інвестицією буде інвестиція в себе, у свій розвиток чи здоров’я. Адже все взаємопов’язано: вкладаєш у себе – вдосконалюєшся – починаєш заробляти більше.

Якщо змоделювати ситуацію про 1000 доларів у кишені, то я рухалася б у таких напрямках:

1. Короткі інтенсивні подорожі.

Ніщо так не розвантажує мізки, не заряджає енергією та новими ідеями, як 2-3 дні в новому місті. Я називаю їх про себе power trips. Ніколи не їду, щоб просто погуляти містом, а завжди з якоюсь ціллю, так набагато цікавіше.

Останній раз вийшло вирватися до Копенгагена. Я дуже люблю сучасну архітектуру, і там розташовані одні з найвідоміших  житлових комплексів у світі. З появою безвізового режиму це стало зовсім просто й ніщо не заважає полетіти на лекцію чи концерт і погуляти. Я впевнена, такі речі прокачують дуже сильно.

2. Самоосвіта.

Я давно не підтримую формальну університетську освіту, але класні інтенсивні курси – те, що треба. Причому не прямо пов’язані з основною діяльністю. Якщо займаєтеся маркетингом, але мрієте знімати відео – йдіть на курс монтажу відео. Світ змінюється настільки динамічно, що ви з легкістю зможете мігрувати у відеомаркетинг або повністю робити щось нове. Сюди ж входять підписки на книги та аудіо типу Bookmate і Audible. Воно того варте.

3. Фітнес-трекер.

Я так довго сиджу в офісі, що серйозно задумуюсь придбати щось, що контролюватиме мою фізичну активність і якість сну. Це сильно впливає на продуктивність і роботу, тому вважаю це крутою інвестицією.

4. Покупки для душі.

Дуже важливо робити самому собі подарунки за маленькі перемоги. Так ти відчуваєш, що працюєш недарма. Для мене такими є кросівки (я дуже давно люблю Nike, обов’язково заходжу в магазини, вивчаю історію бренду), друковані версії Wired (купую в усіх аеропортах) та косметика.

Одразу визначимося з термінологією. Мова йтиме лише про фінансові інвестиції. Я не братиму до уваги подорожі, навчання та покупки. Це теж інвестиції, але їх ROI неможливо кількісно виміряти.

Тому, я бачу дві інвестиційні стратегії.

1. Патріотично-оптимістична, гривнева.

Кладемо 27 000 гривень на депозит в улюблений український банк. Наприклад, Monobank (16%) чи «ПриватБанк» (14,5%) – і через 5 років подвоюємо початкову суму вкладу. Мінуси підходу – ризик падіння курсу та нестабільність банків. Плюси: усе просто, мінімальне занурення у фінансові процеси.

2. Збалансована, доларова.

Гуглимо інвест-стратегії провідних гравців ринку. Це відкрита інформація, але для прикладу візьмемо Darrow Kirkpatrick. У 2017 році він зробив 20%, а за останні 13 років –  приблизно 7% щороку. Аналізуємо його портфоліо за останні роки й копіюємо стратегію розподілу інвестицій. Наприклад, беручи за основу 2017 рік, ми могли б вкласти 45% в акції, 38% у бонди, 10% в золото та цифрові валюти, 7% у кеш і зробити плюс 200 доларів до нашої тисячі. Мінуси підходу – вимагає занурення в процеси і наявність базової фінансової грамотності. Плюси: стабільність інвестицій, немає прив’язки до економіки України, що гарантує більш спокійний сон уночі.

Особисто я за другий варіант. А враховуючи дозвіл на відкриття рахунків в іноземних банках з початку 2017 року, друга стратегія видається ще привабливішою.