The Village Україна з’ясовує, чи є в столичній підземці вбиральні, як ними скористатися, та куди йти в туалет у Києві.

Наталка Макогон

радниця начальника КП «Київський метрополітен»

Публічних туалетів ні з часу запуску метрополітену, ні за час його існування, передбачено не було. В майбутньому ідею їх облаштування запропоновано не буде.

Чому в метро немає туалетів?

 Тривалість поїздки

Оскільки, проїзд в метро є короткотривалим, публічних туалетів в конструктивах станцій запроектовано не було.

 Вартість

Для облаштування кількох кабінок у київському метро потрібно повністю перебудовувати станції. Наскільки громадська частина Києва готова до того, що метрополітен буде витрачати шалені гроші, щоб обслуговувати саме мережу туалетів?

 Безпека

Все, що стосується території станції, перевіряється поліцією. Ви ж не будете встановлювати камери спостереження у кожну кабінку і перевіряти, з чим, яка людина заходить.

Що робити, якщо в туалет потрібно терміново?

  В інфраструктурі метрополітену передбачені службові туалети для працівників. В екстрених випадках пасажирам з дуже маленькими дітьми наші співробітники йдуть назустріч і відводять їх у службові туалети. Але наголошую — для масового відвідування вони не передбачені.

 Зараз в інтернеті за невеликі гроші можна знайти засоби, які використовують для того, щоб «зводити» дитину в туалет

 В інших випадках потрібно піднятися наверх станції і зайти в туалет найближчого закладу харчування. Раніше було прийняте рішення Київради, яке дозволяє скористатися громадською вбиральнею будь-якого такого закладу.

Місто розглядає облаштування мережі наземних туалетів в місцях найбільшого скупчення людей. Зокрема, це місця зупинки транспорту або пересадок. Наприклад, на Лівобережній, де є електричка, наземний і підземний транспорт, і все сходиться в одному вузлі.

Облаштувати наземну мережу громадських вбиралень значно дешевше, вигідніше і правильніше, ніж спроектовувати її десь під землею, розуміючи, що це буде дуже дорого.

Сергій Щелкунов

автор петиції про створення мережі громадських вбиралень

Не думаю, що метрополітен має вирішувати, дорого це чи недорого. Це завдання  міської адміністрації. Нехай порахують і скажуть – скільки. Чомусь міський бюджет іде на абсолютно ідіотські в’їзні стели за півтора мільйона гривень, на тротуари вишиванкою, на ще якийсь непотріб в той час, коли в місті не вистачає таких базових елементів інфраструктури як громадські вбиральні.

Радянські містобудівники виходили з позиції, що так, дійсно, метро – це стратегічний об’єкт, бомбосховище, і тому туалетів тут немає. Але вони були поряд зі станціями метро. Скажімо, метро Нивки – на виході існувала досить велика громадська вбиральня, яку пізніше переобладнали під гральні автомати.

Питання не в тому, щоб облаштовувати туалети на самих перонах, а щоб на кожній станції був доступ до адекватних вбиралень. Якщо там можна будувати магазини або торгівельні площі, чому не можна зробити туалети – не знаю.

Сучасна громадська вбиральня має бути комплексом, який задовольняє гігієнічні потреби киян. І це не тільки, вибачте –  «пісяти» і «какати». Це дезінфікувати руки, мати можливість змінити підгузники, доступ до питної води, до товарів гігієни, це доступність з точки зору мобільності. Дірка в підлозі чи смердючий біотуалет – не те, куди можна йти в сучасній європейській столиці.

Петиція «Створення мережі громадських вбиралень в Києві» передбачає реалізацію в три етапи. Перший – облаштування туалетів в місцях великого скупчення людей і транспортних потоків. Другий – місця рекреації та відпочинку. Третій – райони і квартали, де проживають мешканці, з певною відстанню щодо встановлення цих вбиралень.

Сьогодні в нас влаштовують туалети в парках, невідомо де, в  той час як біля станцій метро їх немає. Такий пріоритет, як на мене, не є правильним.

У нас виключно щось робиться під вибори, щоб потім можна було про це розказувати або у Facebook, або на білбордах. Але чим більше розголосу і усвідомлення проблеми з вбиральнями серед населення, тим більше шансів на те, що щось зміниться.