Облогу Маріуполя російські окупанти розпочали в перші дні повномасштабного вторгнення. Українські захисники обороняли місто на заводі «Азовсталь» до 20 травня, доки не отримали наказ військово-політичного керівництва вийти. Місто майже повністю знищене через бомбардування росіян, більшість мешканців звідти виїхала.

Відновлення Маріуполя – це дискусія, яку потрібно починати вже зараз, ще до деокупації міста, так вважає більшість мешканців міста, яких опитали в межах проєкту Mariupol Reborn. Візію, присвячену відбудові міста, вперше представили 27 червня на Lviv Urban Forum. Так, бачення Маріуполя майбутнього підготували відразу чотири команди архітекторів: «Ре: Маріуполь» Сергія Родіонова, Ro3kvit, Zotov & Co та Big City Lab. Тепер команди працюють над тим, щоби обʼєднати власні проєкти у спільне бачення післявоєнного Маріуполя.

Поки що це тільки бачення, спосіб розпочати дискусію щодо відновлення, яку після завершення війни можна буде використати для більш ґрунтовних досліджень на місцях і конкретних архітектурних проєктів, кажуть у командах. Ми поспілкувалися з учасниками конкурсу про їхні проєкти, те, чим вони відрізняються одне від одного, і як планують їх обʼєднати.

Усі чотири студії, що працюють над візією міста, говорять про обʼєднання фрагментованого на мікрорайони Маріуполя й концепцію 15-хвилинного міста. Це значить, що будь-які сервіси, як-от робота, школи й магазини, мають бути в пішій або велосипедній доступності.

У команді Сергія Родіонова кажуть, що ідея полягає в тому, щоби залишити райони міста, але додати центр, який «було втрачено», зокрема через невдале розташування заводу «Азовсталь» – шкідливі речовини через неправильно розраховану розу вітрів дули в центр міста. Через це, кажуть архітектори, люди їхали в інші райони.

Візуалізації: «Ре: Маріуполь»

Крім того, у такий спосіб місту хочуть «повернути історичні корені» фортеці, форпосту на східному кордоні Запорізької Січі, адже саме через річку Кальміус запорізькі козаки поверталися з походів на південь. 

«Для мене як маріупольця цей проєкт наразі радше про те, щоби дати надію всім моїм близьким, – мамі, друзям, родичам. Це про те, що місто колись буде деокуповане й відбудоване ще краще. Це про те, щоби сказати, що є світло в кінці тунелю. Ми не розглядаємо це як архітектурний проєкт, бо в нас немає можливості зараз зробити серйозне дослідження», – каже Сергій Родіонов. [Дисклеймер: The Village Україна співпрацює із Сергієм Родіоновим як дизайнером, але це жодним чином не вплинуло на підготовку цього тексту.]

План міжнародної команди Ro3kvit також передбачає відбудову історичного центру й створення нового центру міста навколо гавані біля «Азовсталі». На думку архітекторів, місто має розвиватися вздовж моря на лівому й на правому березі. Головні акценти – людиноцентричність, безпека та квартальне планування міста.

Візуалізації Ro3kvit

Основою загальної системи мобільності в місті має стати велопішохідна мережа, а система громадського транспорту має стати швидкісною: трамваї – основні магістральні лінії з великою пропускною здатністю, автобуси й електробуси – система фідерів для трамвайної мережі. У такій системі передбачили облаштування декількох транспортних хабів, один із яких – Центральний вокзал міста. На оновленому вокзалі планують обʼєднати залізницю, автобусні перевезення, водний транспорт і пором.

«Ще до початку повномасштабного вторгнення, ми опитували містян і виявили, що оптимальна дистанція для пересування містом – 5–7 кілометрів, які можна проїхати на велосипеді», – каже ексзаступник директора Департаменту транспорту та звʼязку Маріупольської міськради Микита Бірюков, який працює з Ro3kvit.

«Під час розроблення проєкту ми брали інтервʼю у маріупольців, наймолодший учасник, 18-річний хлопець сказав нам: «Не варто розраховувати, що всі рвонуть в Маріуполь, бо це знакове місто. Люди рвонуть, якщо там буде офігенно», – кажуть у команді Ro3kvit.

За даними мерії міста, в Маріуполі зараз перебуває близько 150 тисяч людей, вони розкидані по різних куточках Маріуполя. Ідея Ro3kvit у тому, щоби зробити кожен мікрорайон самодостатнім, а всі ці «острівки» відновлювати поступово, обʼєднуючи в єдину мережу вздовж узбережжя.

«На першому етапі містяни мають відвоювати історичний центр свого міста, щоби зберегти свою ідентичність [...] Якщо раніше пляма забруднення накривала центр міста, то зараз можна знову почати жити в центрі. Ми вважаємо, що потрібно розвернути місто до моря та розвиватися довкола нього», – кажуть архітектори.

У Big City Lab також підтримують ідею самодостатніх мікрорайонів. «Ми бачимо розвиток «острівців» навколо шкіл – саме вони можуть стати серцем громади. Звісно, ми не зможемо відбудувати одразу всю інфраструктуру необхідну для якісного життя. Натомість школа, як мультифункціональна будівля, закриває більшість потреб», – кажуть у команді.

Так, актова зала може стати місцем збору для громади, а якісний спортивний зал для початку може замінити тренажерні зали. У класах після уроків можна буде проводити курси підвищення кваліфікації для дорослих, а шкільне подвірʼя – це відразу й дитячий майданчик, і сквер для прогулянок, переконані у Big City Lab.

Згодом ці «острівці» потрібно обʼєднати, кажуть у Big City Lab. На перший час пропонують зʼєднати їх «зеленими коридорами», щоби містяни могли добиратися до іншої частини міста пішки, велосипедом або громадським транспортом.

Чи залишиться Маріуполь портовим містом?

   

Концепції чотирьох архітектурних студій різняться, хоч всі вони й пропагують мультиекономіку: команда «Ре: Маріуполь» робить ставку на технології, а Ro3kvit і Zotov & Co на порт. Це рушії економіки, які мають повернути містян у Маріуполь, а також привести нових жителів і туристів.

Візуалізації: Big City Lab

«Ураховуючи геополітику й мілке море, ми не впевнені, що Маріуполь може стати великим портом у довгостроковій перспективі. Скоріше Бердянськ може стати таким центром», – каже Родіонов. Відповідно, за його баченням, головні інвестиції слід спрямовувати в галузі, що забезпечують сталий розвиток і не так сильно залежать від чинника кордону, як важка промисловість і порт. Це можуть бути знання, технології, інновації та дослідницькі кластери. Для відбудови міста пропонують облаштувати кампус «Мозаїка», куди мають зʼїжджатися науковці й архітектори. Пізніше кампус у будівлі колишнього вокзалу має перерости в університет.

У Big City Lab кажуть, що план відновлення економіки базується на двох етапах: перший – це логістика, безпека, чисте виробництво металу й освіта. Відштовхуючись від цього навколо кожного з секторів пропонують розвивати малий та середній бізнес, медицину, технології, будівництво, рекреацію й альтернативну енергетику.

Візуалізації: «Ре: Маріуполь»

У міжнародній команді Ro3kvit хочуть розвивати портову інфраструктуру, зокрема перенести порт і залізничний вокзал на територію «Азовсталі» й прибрати залізницю вздовж моря. Це повʼязано з доступністю мешканців до моря в центральній частині міста, адже зараз залізниця до вокзалу й порту йде прямо по центральному пляжу. Транспортування морем є найефективнішим, до того ж Азовське море неглибоке й легке для навігації, пояснює консультант Світового банку з питань торгівлі та транспорту в регіоні Європи та Центральної Азії Натан Хатсон. У такий спосіб планують закрити потребу в матеріалах для відновлення Маріуполя й збудувати логістику для відновлення інших регіонів на сході України.

Візуалізації Ro3kvit

Утім, перед тим, як запускати дорогий бізнес у Маріуполі, потрібно забезпечити захист для міста. «Маріуполь розташований на кордоні, на кордоні між авторитарним світом і демократичним. Ми не віримо, що Росія переродиться. Це [Маріуполь] потенційно ризиковане місце, у яке навряд чи прийдуть інвестори. Буде складно туди привести умовний Mercedes-Benz, щоби побудувати завод», – визнає Сергій Родіонов.

Маріуполь має стати містом-фортецею, де буде військова база, бажано міжнародна, додає Родіонов, а вже після встановлення «парасольки» з ППО й кораблів можна починати сталу відбудову міста.

Як працювати з памʼяттю та травмою містян?

   

Будь-яке місто України, – незалежно від того, чи перебувало воно під окупацією з 2014 року, – після завершення війни стикнеться з тим, щоби вшанувати загиблих військових і цивільних. Це будуть і памʼятники, й меморіальні центри й інституції, що проводитимуть дослідження травми українців. Але як правильно це зробити?

У Mariupol Reborn кажуть, що важливо не робити з міста музей війни просто неба: вшановувати минуле й памʼятати власну історію, але акцентувати на майбутньому. Для цього потрібно звести меморіальні центри, що займатимуться вивченням памʼяті.

Візуалізації: «Ре: Маріуполь»

Місця, де сталися найбільші трагедії, наприклад, драмтеатр у Маріуполі, більше не зможуть містити розважальну функцію, вважають у «Ре: Маріуполь». У команді Сергія Родіонова пропонують облаштувати на цьому місці Центр памʼяті. Це ж стосується й «Азовсталі», де планують організувати ландшафтний парк, присвячений героїчній обороні міста й Центр сталі – музейний і культурний комплекс про індустріальний розвиток міста та регіону

Візуалізації: «Ре: Маріуполь»

«У кожному районі Маріуполя є драмтеатр, трагедія подібного масштабу є в кожному районі. Як не пріоритезувати певні наративи й говорити так, щоби кожен був почутий? Від того, як ми працюватимемо з памʼяттю, залежить те, як наскільки нам вдасться мобілізувати суспільство для відбудови», – каже архітекторка Ro3kvit Аліса Александрова.

Бачення фасаду Драматичного театру й площі від Ro3kvit

Ro3kvit пропонує звести центр дослідження памʼяті й меморіальний комплекс, який би працював із травмою містян на території ТЕЦ заводу «Азовсталь». Частину цехів «Азовсталі» пропонують використати для чистого виробництва й припортової переробки, а іншу як частину меморіального центру для розповіді про оборону «Азовсталі» й промислову історію міста.

«Азовсталь» і способи вирішення екологічної проблеми міста

   

Незабудовану частину «Азовсталі» пропонують віддати природі. Для містян хочуть створити тури, щоби досліджувати, що відбувалося на території заводу, зокрема в бункери, де тримали оборону українські воїни. Утім, архітектори сходяться на думці, що в найближчі щонайменше 10–20 років після деокупації Маріуполя «Азовсталь» не зможе стати повноцінною частиною міста через високу забрудненість. 

У команді Сергія Родіонова кажуть, що «Азовсталь» має стати таким собі аналогом Припʼяті, яка майже повністю заросла деревами й рослинами «так, що не видно міста».

Візуалізації: «Ре: Маріуполь»

У Ro3kvit також кажуть, що велику частину «Азовсталі» потрібно віддати природі. «Азовсталі» немає, ми більше не говоримо про завод у центрі міста. Ми говоримо про те, що індустрію будемо виносити на північ, як це було до «Азовсталі», щоби вона не розділяла місто», – каже архітекторка Аліса Александрова.

Попередньо, на території планують магістраль, що зʼєднає два береги міста, а також меморіальний проєкт. Утім, кажуть архітектори, для серйозного проєкту щодо «Азовсталі» потрібне ґрунтовне дослідження, яке не вийде провести, доки Маріуполь перебуває в окупації. Тож умовний проєкт може змінюватися залежно від результатів такого дослідження.

Фінальну візію відновлення Маріуполя можуть представити вже до кінця 2023 року. У Mariupol Reborn кажуть, що архітектори всіх команд «на 60–70% дивляться в один бік», утім, мають домовитися щодо спільного драйверу економіки: чи це будуть технології та відбудова, чи портова інфраструктура. 

Бачення нового залізничного вокзалу і зон відпочинку навколо трансформованої «Азовсталі» від Ro3kvit

Після цього проєкт планують показати містянам, військовим і бізнесу, щоби продовжити працювати над його вдосконаленням. «Зараз відбувається склад процес поєднання концепцій [...] Усі команди по-новому подивилися на власні проєкти, їхні сильні й слабкі сторони, можливість синтезу. З цього може вирости щось значне на світовому рівні. Що важливіше, з цього процесу може сформуватися ядро єдиної команди, яка під час запуску самого проєкту розростеться не менш ніж до 200–300 людей», – каже народний депутат Дмитро Гурін з команди Ro3kvit.

У Zotov & Co кажуть, що різні концепції можуть існувати й незалежно одна від одної, ба більше – їх потрібно робити частіше, адже це стимулює розвиток до створення більш формальних документів, які доведеться робити в майбутньому.

З Маріупольською міською радою, яка працює у вигнанні, ведуть «прямий діалог», каже Сергій Родіонов. Попри це, після деокупації Маріуполя й створення конкретних архітектурних планів може виникнути конфлікт інтересів із бізнесменами, які володіють землею уже зруйнованих заводів в Маріуполі, зокрема Рінатом Ахметовим. Холдинг «Метінвест» Ахметова володіє двома найбільшими заводами в Маріуполі – «Азовсталлю» та Металургійним комбінатом іменні Ілліча.