АрхітектураКуди поселити людей, що залишилися без домівок через війну. Запитуємо архітекторів

Через війну в Україні зруйновані чи пошкоджені більше 4 000 житлових будинків. Десятки тисяч людей залишилися без домівок. Мільйони українців переїхали з «гарячих» точок до більш безпечних районів чи областей. Усім цим людям потрібно десь жити.

Студія дизайну Balbek Bureau уже розробила проєктну пропозицію тимчасового містечка для переселенців. А компанія Loft Buro Олега Волосовського створила проєкт модулів, які можна розмістити в спортивних залах, шоурумах, офісах чи навіть бомбосховищах, аби їх можна було використати в якості житла.

Чи варто будувати щось постійне до завершення війни або слід обмежитися такими тимчасовими рішеннями? Запитуємо в архітекторів, як швидко вирішити житлове питання для українців, що змушені були переїхати.

Насправді, як вирішити проблему швидко, ніхто не знає, бо для цього потрібні насамперед кошти. Як архітектор я, звичайно, проти швидких рішень і побудови дешевого житла. Тому я би наполягав, щоб це були якісь «префаби», тобто попередньо в промислових умовах створені збірно-розбірні конструкції, які можна зібрати, розмістити в різних ОТГ на вільних землях, швидко туди заселити людей. Але з тим, щоб вони в перспективі переїхали в нормальне житло в наново спроєктованих містах. Я проти того, щоб роздати зараз забудовникам безкоштовно землю, щоб вони в черговий раз будували багатоповерхові мурашники.

Завдання можна поділити на дві частини. Перша частина – те, що можна зробити швидко і зараз. Тобто для тих, хто вже втратив житло чи виїхав в безпечне місце і живе в спортзалах по 100 людей або якихось інших не дуже сприятливих умовах. Для цих людей треба робити щось швидко і в безпечних областях.

Максимально швидкий варіант – це зводити будівлі невеликої поверховості – на 3-4 поверхи. Це можна зробити, грубо кажучи, за місяць-три. Там мають бути невеликі квартири в залежності від кількості людей в родині – хай це будуть двоспальні квартири 50 квадратних метрів і односпальні 30. Поряд треба швидко монтувати навчальні заклади, щоб діти могли продовжувати освітній процес. Доповнювати такі кластери варто виробничими майданчиками, куди можна перевезти невеличні виробництва зі східних областей.

Це можна і потрібно робити вже зараз. У районі Львова, Ужгорода, Чернівців, Івано-Франківська можна брати приміські ділянки й робити таку низьку та високощільну забудову. І якщо вже почати це робити, то за 3-4 місяці у людей буде зʼявлятися якесь придатне житло.

Ідеться про постійне житло. Бо війна може продовжуватися місяцями. І навіть, якщо вона закінчиться, багатьом людям однаково нікуди повертатися. Скоріше за все, вони там будуть жити рік і більше.

Так, туди не переселиш мільйон людей, звісно. Але якщо поширити цей проєкт по всіх областях і почати масово будувати, то для десятків тисяч людей це вирішить житлове питання.

Друга частина завдання – це відбудова зруйнованого житла. Але про це можна буде замислюватися, коли ситуація врегулюється і коли вже буде щось зрозуміло про майбутнє. Зараз про це неможливо говорити, бо ніхто не розуміє, коли й чим все це завершиться.

Я вважаю, що будувати нічого нового не потрібно. Витрачати великі фінансові, матеріальні та людські ресурси, мені здається, зараз недоречно. Бо це житло доведеться потім або руйнувати, або перевикористовувати. Отже, це неекономічно і неекологічно.

Якщо будувати швидко і дешево, то в людей буде відчуття, що вони живуть у контейнерах чи в наметі. І в таких умовах їм жити незрозуміло скільки, бо термін не визначений. Якби ми знали, що за місяць усе це завершиться, тоді можна і в наметі пожити. А так це може тривати роками.

У той же час Західній і Центральній Україні є безліч будівель, які або використовуються не за призначенням, або стоять порожні. Їх і можна переобладнати під житло. Саме це роблять зараз у Європі.

Найпростіше – використати офісні будівлі, адже економіка впала, більшість компаній не працює, й офісні будівлі пустують по всій Україні. Вони теплі, у них є все необхідне для нормального життя. Єдине, що потрібно, – обладнати душові та кухні, але це дуже просто. На це потрібні мінімальні затрати. Якщо просто поставити перегородки, то з офісних будівель можна зробити чудове житло, де люди будуть почуватися людьми, живучи в «квартирі» з високими стелями.

Переробити офіс на житло можна за місяць. А на те, щоб побудувати нову будівлю, потрібен рік. І якщо ми візьмемо ділянку й почнемо там будувати дім, то поки ми добудуємо, він, можливо, вже нікому не буде потрібний.

Отже, я за теж, щоб перевикористовувати. Якщо завершаться і офісні будівлі, то треба брати інші обʼєкти. За статистикою, 75% будівель у містах – це житло, а 25% мають інші функції (офіси, школи, лікарні тощо). І ось в цих 25% можна знайти великий потенціал для того, щоб їх можна швидко перебудувати під житло. Мені здається, на цьому зараз треба зосереджуватися.

І архітекторам потрібно працювати з місцевими адміністраціями, піднімати архіви, дивитися, що є у власності міста, що можна швидко здати в оренду та у чого швидко змінити функцію. І під час воєнного стану треба забути про те, що кожна ділянка в місті має якесь функціональне призначення. Навіть якщо в будівлі статус комерції, не страшно, якщо ми зараз зробимо там житло.

Рішення можуть бути різноманітні. Назву деякі, що на поверхні.

По-перше, є багато збудованого і не проданого житла. Від забудовників лунають ідеї, що таке житло має викупити держава. Це виглядає, як рішення своїх бізнес-задач, а не державницька позиція. Вважаю, що таке житло потрібно надавати в оренду тим, хто залишився без житла і здатен заплатити, а тим, хто не здатен заплатити, забезпечити державну допомогу у вигляді різних субсидій.

По-друге, через велику кількість людей, які виїхали з того ж Києва, дійсно звільнилася й велика кількість квартир. Ніхто не веде цей облік. Впевнена, є багато бажаючих надати своє житло для людей, які його втратили. Це можна зробити на основі платформи «Дія» чи будь-якої спеціальної електронної платформи, де є можливість оформити запит на житло і пропозицію надати його. Якщо це буде підкріплено фінансовою моделлю – спрацює ефективно.

По-третє, розміщення будівель, що швидко монтуються. І тут має спрацювати формула:

вільна і придатна земельна ділянка з відповідним цільовим призначенням + якісний генплан + готовий недорогий тимчасовий будинок (бажано вже як реальний промисловий виріб, а не проєкт) + логістика/доставка + що робити з цим поселенням/будинками після війни. Тільки за всіх цих складників формула спрацює. Інакше це будуть марно витрачені кошти.

І головне – не перетворювати тимчасові рішення в постійні та зробити роботу над помилками, щоб зрозуміти причини проблеми. Наприклад, усвідомити, що в Києві не будували комунальне житло з 2006 року. Усвідомити важливість будівництва критичної інфраструктури і зайняти в питаннях будівництва нарешті державницьку позицію.

Якщо будувати щось нове, то корисно, міцно, надійно, капітально та красиво. За найкращими проєктами, обраними за результатами конкурсів. Найкращими архітекторами, найкращими інтелектуальними ресурсами. У жодному разі ми не можемо скотитися в будівництво «нью-хрущовок» із низькою якістю та заради швидкості. Нам українське суспільство цього ніколи не пробачить. В українців є запит на абсолютно нові простори і хорошу сучасну європейську архітектуру, засновану на наших традиціях.

Акценти мають бути на безпеку і запит людей, що пережили травму та прагнуть нового й прекрасного. Переконана, що всі технічні завдання для проєктів містобудування та об’ємної архітектури повинні бути написані за обов’язковою участю військових та людей місцевих громад. Саме їх незалученість або недостатня залученість призвела до такої кількості архітектурних та містобудівних помилок, які нам дуже дорого зараз коштують.

Перший шок після початку війни пройшов досить швидко. Певни час ми з співробітниками хаотично кидалися закривати запити з усіх боків, починаючи від продуктів харчування теробороні і закінчуючи порадами з захисних споруд.

Це теж добре, але після наради вирішили, що наш ККД краще направити на створення концепції нового житла для постраждалих районів від війни з Росією, на територіях, які відбудовуватимуться після перемоги України.

Відразу обмовимося – зараз не йдеться про відновлення центрів великих міст. Кожен із них вимагає дуже докладного вивчення стану конструкцій постраждалих будівель і принципово нового підходу до зонування мільйоників – раз вже вдихаємо нове життя.

Тим не менш, сотні тисяч людей залишилися без даху над головою взагалі. І я впевнений, більшість з них захочуть повернутися в рідні області після війни.

Ось для них ми вирішили створити концепт індивідуального житла.

Нового, технологічного, енергозберігального, простого в експлуатації та найголовніше – індивідуального. Це один із найважливіших критеріїв у боротьбі з багатоповерхівками совка, які стирали індивідуальність та категорично не відповідають концепції децентралізації мегаполісів.

Ця розробка – це наша особиста ініціатива – ми звернулися до різних компаній, але технології полегшених, енергозберігаючих, панельних споруд, відпрацьовані на високому рівні лише у компанії «Будова» – вони відгукнулися негайно.

На початку ми прописали собі тезово, що це повинні бути за конструктори:

Дуже розраховуємо, що наша пропозиція буде прийнята на рівні держполітики щодо розміщення більшості сімей, які втратили дах над головою і репатріантів, які повернуться додому.

Для початку ми повинні розібратися у типах житла для українців, які його втратили через війну. Найшвидший спосіб поселити внутрішніх переселенців і менш витратний – це знайти порожні на момент війни приміщення/будівлі, які максимально підходили б за функцією. Такі, як: гуртожитки навчальних закладів або адміністративні будівлі, у яких є санвузол та душ (більш комфортний варіант), спортивні зали з санвузлом, криті утеплені стадіони та інше (менш комфортний варіант). Можна подумати про використання повітроопорних конструкцій поруч із приміщенням, де є санвузли та душові (на кшталт покриттів кортів, спортивних залів, ковзанок тощо).

Також, якщо держава компенсуватиме людям, які приймають переселенців, не лише комунальні платежі, а й кошти (як це робить зараз Польща), думаю, багато місцевих жителів дадуть притулок переселенцям. В ідеалі, звичайно, компенсувати орендну вартість квартир, які багато хто зараз здає, але це все дуже затратно для країни, у якій йде війна.

Усе перелічене вище – це тимчасові варіанти на час війни. Я не вважаю, що будувати постійне житло до кінця війни в Україні раціонально. Можуть виникнути проблеми з логістикою деяких матеріалів, великих бюджетів на цей момент вимагає армія. І загалом зараз головне забезпечити перемогу у максимально швидкий термін – на це йдуть всі ресурси. Якщо все-таки будуть знайдені бюджети та можливість будувати під час військових дій більш постійне житло для людей, які втратили будинок, то тут треба відразу розуміти, що це буде нижче за якістю архітектури та функціоналом житло, ніж якби його будували вже після війни.

Перше – це те, що використовуватимуться максимально місцеві матеріали, які є саме в тому регіоні, у якому ухвалено рішення це робити. Якщо є дерево, немає цегли – значить, дерев'яний каркас, немає дерева, а є бетонні блоки – будуємо з блоків тощо. Це можуть бути невеликі приміщення на різну кількість людей з ліжками, у кращому випадку за типом гуртожитків із загальними санвузлами, кухнею, можливо, маленьким загальним холом (за типом хостелів) та обов'язково з бомбосховищем.

На мій погляд, найкращий розвиток подій – це швидко знайти максимально комфортне житло тимчасового типу для всіх українців, які втратили житло. Повинен бути створений координаційний центр на державному рівні для цього завдання, який аналізуватиме ситуацію в спокійних районах України та спрямовуватиме, наприклад, людей з дітьми в окремі кімнати, а без дітей – у загальні великі приміщення.

Після закінчення війни необхідно розробити оптимальний якісний проєкт, а краще кілька проєктів, і добре прорахувати бюджет для різних регіонів із урахуванням містобудівної ситуації, логістики, ґрунтів, матеріалів та фахівців на місці. Це має бути комфортне, гідне та красиве постійне житло економ-класу з санвузлами, на кшталт невеликих апартаментів (для заощадження бюджету це, швидше за все, будуть будинки мінімум 4-5 поверхів, але, думаю, без ліфтів). Інакше ми ризикуємо отримати після війни безліч побудованих комуналок на довгі роки.

На нашу думку, для того, щоб вирішити проблему житла для людей, які втратили його через війну, потрібно перш за все правильно визначити, яке житло і за який проміжок часу ми хочемо отримати.

Кожен з таких проєктів потрібно оцінювати з точки зору впливу на чинне середовище, доступноість об’єктів сфери обслуговування, освіти, перспективу створення робочих місць і так далі, адже непродумане приєднання таких поселень може викликати значні проблеми в майбутньому.

Разом з тим потрібно прораховувати вартість такого житла, якість і комфорт проживання, довговічність – аспекти, завдяки яким можна визначити ефективність інвестицій на одного переселенця за кожним із проєктів.

Умовно такі проєкти можна поділити на кілька груп:

Про те, як вирішити питання житла для людей, які його втратили через війну, відповім з свого досвіду. Бо я також є біженкою і вже маю досвід переїздів як всередині країни, так і за її межами. Наскільки мені відомо, моє житло ще не пошкоджено в результаті бомбардувань, але я не можу повернутися туди. На жаль, це небезпечно для моїх маленьких дітей. І когось туди заселити теж не можу, бо, якщо туди прилетить снаряд, буду відчувати провину за надання небезпечної житлової площі.

Оскільки намагання знищення інфраструктури зі сторони агресора продовжуються, взагалі важко щось радити. Навіть під тимчасове або швидковозводиме prefabricated житло будь-якого масштабу потрібна надійна локація. Під час продовження бойових дій таких локацій все менше, тому я виступаю за максимальну евакуацію цивільних, які не беруть участі у бойових діях.

Але одним з варіантів може бути надання автоквартир (кемпінгів). Такий варіант є непоганим для пересування по країні (в безпечних зонах) та придатний для тимчасового виїзду з країни.

Також запропонувала би усім забудовникам розрахувати можливість продажу усього фонду квартир для постраждалих за рахунок держави, але з мінімальною маржою для забудовника. Таке рішення було б консенсусним, тому що іншої цільової аудиторії у найближчі роки просто не буде. Держава може для цього використати кошти, які надходять як допомога від інших країн світу, і, якщо це відбудеться, то за рахунок фінансових компенсацій від країни-агресора за напад на мирне населення незалежної України.

Ми не знаємо остаточного масштабу руйнації, яка спіткала житловий фонд. Але можна сказати, що такі міста, як Харків, Маріуполь, Тростянець, Охтирка, вже втратили багато житла. І ворог не розбирає, чи це приватне житло або багатоповерхівки, сучасні житлові комплекси або застарілі панельки. У будь-якому разі виникає питання, де жити мешканцям.

Відновлення та відбудова втраченого житла залежно від фінансування та обсягів може в кращому випадку затягнутися від трьох років у кращому випадку і до п’яти-семи років в гіршому. На цей час потрібно терміново вирішити питання швидкого забезпечення дешевим житлом тих, хто його втратив. Я можу розповісти про технології будівництва. Фінансування – це окрема тема. Сучасні технології дозволяють збирати будинки як конструктори. Одна із сучасних тенденцій – це каркасно-модульна технологія, під якою мається на увазі конструктив з попередньо інстальованими комунікаціями і навіть оздобленням. Залежно від потреб конкретної родини ці будинки можуть бути більшими чи меншими, у залежності від наявності інженерної інфраструктури, централізованим або автономним підключенням до водопостачання. Це і септики, бо ми знаємо, що є проблеми з очисними спорудами, їх практично немає в селах.

Але ці будинки треба обладнати всіма притаманними міському житлу зручностями. Ми знаємо, що більша частина мешканців, які втратили житло, – з великих міст. Такі будинки мають зручне планування та можуть виготовлятися в цехах цілодобово по конвеєрному принципу. Виробництво може не зупинятися ані на годину. На місцевості цей будинок збирається як конструктор за лічені дні. Привозиться контейнер з модулями і збирається до купи. Це житло може бути як тимчасовим, на час зведення багатоповерхівок, або постійним, бо воно придатне. Воно може збиратися в будь-якій місцевості з будь-якими ґрунтами та рельєфами, аби була транспортна доступність, щоб можна було довезти. Але треба звертати увагу на наявність місцевої деревини та деревообробних комбінатів. Бо це забезпечить швидку логістику.

Інша справа – це відновлення зруйнованих багатоповерхівок. Враховуючи, що дійсний в українських містах житловий фонд дуже застарілий і вже не відповідає сучасним вимогам до енергоефективності, вийшли терміни його експлуатації. Тож нове житло будуть споруджуватися на місці зруйнованих, бо там є комунікації. Це дійсна структура міста. Це навколишня інфраструктура. Ми не можемо залитися пустими місця, де була зруйнована будівля. Але цей новий будинок повинен бути технологічним.

Одним з можливих вирішень проблеми тимчасового переміщення людей через війну є модульне/швидкозбірне житло. Звісно, як і у будь-якого рішення, тут можуть бути свої переваги та складнощі.

Безперечними перевагами є можливість налагодження масового уніфікованого виробництва, що позитивно впливає як на якість «заводського виготовлення» у порівнянні зі звичайним будівництвом, так і на швидкість з якістю: конвеєр дозволяє виготовляти багато і при цьому мінімізуати «людську помилку» будівництва.

Говорячи про складнощі, варто відзначити, що модулі мають бути ретельно розроблені, а технологія виготовлення має бути налагоджена для отримання згаданих швидкості та економії.

Окрім того, варто також задумуватися щодо подальшого використання цих модульних конструкцій для ефективного використання ресурсів. Тут є три шляхи: подальше перевикористання модулів для інших функцій, подальше перевикористання складових модулів для інших потреб та переробка модулів (а точніше матеріалів та елементів). Усі з означених шляхів відповідають концепції cradle-to-cradle (від колиски до колиски, концепція, заснована на ідеї безвідходних систем виробництва – ред).

У 2016 році ми розробили модульну адаптивну архітектурну систему Unit E, яка підходить як для житла, так і для роботи (в тому числі тимчасово переміщених людей та бізнесів). Система не дійшла до стадії повноцінної реалізації, але зараз ми вирішили поширити розробку з закликом/пропозицією до охочих людей/компаній, що мають відповідні потужності та експертизу, до втілення. Основною особливістю розробки є універсальність та трансформативність будівлі, що може складатися з ідентичних модулів у будь-яку необхідну конфігурацію.