House of Europe – програма Європейського Союзу, яка відповідає за можливості для творчості й професійного обміну. У 2021 році вона почала реалізовувати регіональну програму з мобільним павільйоном. У межах ініціативи архітекторам поставили завдання спроєктувати конструкцію, яка не матиме сталої локації та зможе подорожувати різними містами.

За задумом організаторів, мобільний павільйон виконує три функції: архітектурну (безпосередня активізація громадського простору), інформаційну (фактично це виїзний офіс House of Europe, де можна дізнатися про програму, її ідеї та проєкти і як взяти в них участь) і культурну (це майданчик для культурних заходів від кінопоказів і лекцій до концертів).

Як обирають місто

Місто обирають організатори проєкту. До них є певні вимоги: це мають бути міста, яким бракує культурної інфраструктури та які водночас демонструють високий потенціал.

Узимку 2021 року організатори провели відкритий конкурс для всіх міст, окрім Києва, Львова, Одеси та Харкова, адже в цих містах розвинена культурна інфраструктура та реалізують чимало проєктів за підтримки ЄС.

Серед понад 150 заявок обрали перші чотири міста:

  • Миколаїв;
  • Кам’янець-Подільський;
  • Івано-Франківськ;
  • Дрогобич.

Через тривале виготовлення модулів та інші фактори, включно з пандемією, стартував проєкт улітку 2021 року. Першим містом, яке відвідав павільйон House of Europe, у липні став Миколаїв. Із 31 липня по 28 серпня він перебуває в Кам’янці-Подільському, а з 10 вересня по 3 жовтня – в Івано-Франківську.

Останнім побачить павільйон Дрогобич уже у 2022 році. Тоді ж проведуть ще один конкурс, де визначать додаткові два міста.

Локації для розміщення павільйону учасники пропонують самостійно ще на етапі конкурсу, а також отримують попередній дозвіл на розміщення конструкції від органів місцевої влади, додають організатори.

Що в програмі

У кожному місті павільйон перебуває 3–4 тижні. Під час цього на території проводять кінопокази, музичні концерти та лекції. У Миколаєві на церемонії-відкритті був виступ Alyona Alyona, а на закритті – Latexfauna.

Також на локації проводять зустрічі з представниками програми, на яких можна проконсультуватися щодо грантових можливостей і проводять дискусії.

Наприклад, у Миколаєві були лекції про архітектуру й урбаністику («Агенти змін»), неформальну освіту («Українська академія лідерства») і те, як створювати історії та будувати простори (Марк Вілкінс, The Naked Room).

Як будували павільйон

Підготовка до проєкту стартувала наприкінці 2019 року. Тоді організатори обрали три команди, кожна з яких мала представити по дві концепції.

Враховуючи постійну зміну локацій, архітектори мали спроєктувати універсальний громадський простір, не маючи розуміння контексту середовища. Перемогу здобула команда з чотирьох архітекторів: Івана Протасова, Яни Бучацької, Дмитра Міхєєва й Тараса Барана. Для них це була перша офіційна колаборація.

«Робота над концепцією мобільного павільйону відрізнялася від нашого звичного таймлайну в проєктуванні, коли ми спочатку їдемо на локацію й дивимося на простір і контекст. У цьому випадку не було відомо, куди саме поїде павільйон, тому проаналізували локації різних міст і масштаб різних площ. У результаті передбачили для павільйону декілька конфігурацій розташування, щоб він міг адаптуватися до будь-якого контексту та середовища», – розповідає Іван Протасов.

Проєктування тривало три місяці, але сама концепція народилася в авторів за два тижні. Далі проєктували лише інтер’єрні рішення та деталі.

Фінальна споруда складається з чотирьох компонентів: двох контейнерів, двох амфітеатрів із синьої склопластикової решітки, в основі яких конструкції Layher. Усе збирають на місці. Амфітеатри павільйону можуть приймати майже 100 осіб. Загальна площа – 180 м².

«Важливим завданням також було інтегрувати павільйон у громадський простір, зокрема, через амфітеатри та створення штучного ландшафту. І на етапі монтажу в різних містах ми вже спостерігаємо й помічаємо, як змінюється середовище, коли в ньому з’являється павільйон. Це ніби штучні гори, які створюють новий цікавий досвід для громадського простору. Люди можуть підніматися на них, спускатись або просто сидіти й з нового для себе ракурсу дивитися на площу, сприймаючи її під іншим кутом», – каже Протасов.

Найбільше в павільйоні використали саме світловідбивальні, дзеркальні та напівпрозорі матеріали, які мають створювати ефект безбар’єрності. «Склопластикова решітка – один з основних матеріалів павільйону – пропускає світло й через неї можна бачити, що відбувається довкола, на вулиці, навіть коли двері залишаються зачиненими. Це прибирає відчуття замкнутого або ізольованого простору, а також створює зв’язок між зовнішнім і внутрішнім середовищем», – коментує співавторка Яна Бучацька.

Щоб мати змогу краще інтегрувати павільйон у будь-яке середовище, на етапі проєктування продумали десять різних конфігурацій розміщення. Проте, крім цього, важливим завданням було забезпечити мобільність конструкції та можливість транспортування. Модулі повинні легко розбиратися та легко перевозитися, що також, за словами архітекторів, стало незвичним досвідом.

Зараз команда продовжує вести авторський нагляд і надавати супровід. Зокрема, перед розміщенням вони вивчають основні потоки людей на площі, щоб краще орієнтувати амфітеатр і вхід в інфозону.

Для чого павільйон

Для реалізації другої функції під амфітеатром розташований мініофіс, який слугує інфопоінтом.

«Павільйон – це багатофункціональний простір, усередині можна провести воркшоп чи лекцію. Також він працює як інфопоінт, де люди можуть дізнатися більше про House of Europe чи програму павільйону або просто випити каву. Окрема зона відведена під бібліотеку з підбіркою цікавих книг і періодичних видань. Тут є можливість затриматися довше, ніж потенційно потрібно. За бажанням містяни можуть відвідувати павільйон щодня, оскільки він повністю інтегрований у буденне життя міста та сприяє взаємодії між мешканцями», – коментує співавтор Дмитро Міхєєв.

Хто підготував ілюстрації

Для кожного міста український ілюстратор Сергій Майдуков створює постери або листівки, які потім відвідувачі можуть взяти з собою. Наприклад, ось ілюстрація для Миколаєва:

Є міста, до яких під час згадування відразу вибудовується конструкція зі спогадів, видатних особистостей, типового плину життя, звичок, локацій. А є міста, під час розмови про які, крім уявної точки на мапі та особливого звучання фонетики, виникає вільний простір. Миколаїв для мене такий.

Я передивився всі видатні та знакові миколаївські споруди, набережні, парки, порти, академії – усе гарне, усе незнайоме. І, головне, нічого з цього окремо, на мій немісцевий погляд, не може сформувати цілісний образ Миколаєва.

В універі з нами вчився хлопець із Миколаєва Кіпер. Що мені в ньому подобалося, це трохи пихи та майже фізично відчутне прагнення свободи. Я перебрав усе від порту до пам’ятників, поки думав над постером, але все здавалося трохи заважким і статичним як для міста вітру. Тут я згадав про Кіпера та зрозумів, що Миколаїв для мене – це свобода.

Сергій Майдуков

ілюстратор

Наступну ілюстрацію отримав Кам’янець-Подільський:

«Сонце як геральдичний символ імпонує мені, зокрема, через свій незмінний «казковий» і дещо архаїчний спосіб виконання. У ньому для мене – сила, відкритість і, даруйте на слові, оптимізм. Я був у Кам’янці-Подільському двічі. Місто для мене – це літо та легенда. І геральдичне сонце, перепрочитане в іншій графіці, тут грає, на мою думку, якнайкраще», – додає Майдуков, який має досвід співпраці з виданнями The Washington Post, The New Yorker, The Guardian, The Wall Street Journal, The Financial Times, а також брендами Google, Adobe і McDonald’s.

За програмою павільйону можна стежити за посиланням. Програма розрахована до 2023 року.