АрхітектураБудинок замість елеватора: 10 проектів архітектурної премії ЄС, на які варто звернути увагу
Переглядаємо найкращі проекти премії імені Міса ван дер Рое разом з експертами
The Village Україна розповідає про європейські проекти, номіновані на архітектурну премію Євросоюзу імені Міса ван дер Рое. У 2019 році серед номінантів конкурсу – 383 роботи із 38 країн світу.
Разом з експертами-архітекторами обираємо найцікавіших номінантів та розповідаємо, яким чином вони можуть стати прикладом для українських архітекторів та місцевого містобудування.
Олексій Пахомов
архітектор, співзасновник архітектурної студії BURØ
Країна: Франція
Студія: Lacaton & Vassal
Три соціальних будинки, зведені на початку 60-х років, реконструювали та оновили: у них стало більше простору, більше світла.
Гарний приклад того, що можна зробити із серійними багатоквартирними будинками, якщо їх знесення не є доцільним. Втручань у планування майже не було, через що мешканці не покидали своїх осель на час будівельних робіт. Архітектори розширили квартири заскленими лоджіями, які одночасно виконують функцію зимового саду завглибшки 3,8 метра. Також вони замінили маленькі вікна на панорамні розсувні з можливістю вийти на лоджію з кожної кімнати.
Житлова площа квартир суттєво збільшилась, великі вікна поліпшили освітленість і краєвиди з помешкань. Це суттєво вплинуло на сприйняття дому та якість життя загалом.
Країна: Копенгаген
Студія: COBE
Перебудова зернового елеватора на житловий будинок із 38 квартирами.
Радикальна трансформація та високий клас житла. Елеватор побудували 1960-го і згодом перестали використовувати. Його було дешевше знести, ніж реконструювати, однак елеватор залишили як згадку про промислове минуле та об’єкт, що є природним орієнтиром території, найвищою будівлею району. Жодної історичної цінності він не мав, тому фасад змінили, утеплили й облицювали оцинкованою сталлю. В інтер’єрах залишили частини обладнання та відкритий бетон.
У Києві є доволі багато промислових зон, навіть у центральних районах, у яких промислові об’єкти можна перетворити на житлові. Цей проект може бути гарним прикладом формування міської інфраструктури.
До речі, це мій фаворит на перемогу.
Країна: Велика Британія
Студія: Groupwork + Amin Taha
Будинок в історичному районі Лондона – два поверхи займають офіси, а решту – вісім квартир.
Ділянка, на якій зводили будинок, – історична, в XI столітті там був монастир. Архітектор проекту виконував також функцію девелопера, проектування і будівництво зайняло п’ять років. Для оздоблення фасаду відродили технологію самонесучого кам’яного каркасу. Архітектор отримав кілька премій за цей будинок у Британії. Проте будинок, на погляд місцевої громади, не вписується в історичний контекст району. Ситуація нагадує наш Театр на Подолі: громада протестує суто проти естетики, яка їй не зрозуміла. Рух уперед найчастіше суперечить загальноприйнятим нормам смаку. Якщо намагатися потурати смаку людей, які не є фахівцями, професія не буде розвиватися, як було в архітектурі 90-х-2000-х років в Україні.
Країна: Німеччина
Студія: Brandlhuber+ Emde, Burlon; Muck Petzet Architekten
Terracehouse – багатофункціональна майстерня-студія із залом для проведення засідань, помешканнями та офісами.
Терасований будинок від Арно Брандлхубера в Берліні – це майстерня з житловою частиною та вільним плануванням. На етапі будівництва тут встановили лише санвузли та кухні, всі інші перегородки користувачі можуть розташовувати на свій розсуд. Кожен поверх має терасу з ухилом у подвір’я, які разом утворюють каскадний водоспад під час зливи.
Цей проект зачіпає майже повною відсутністю декоративного оздоблення, ви бачите саме ті матеріали, з яких зроблено будинок: бетон, скло, метал. Жодних загравань із контекстом, лише функція, якою вона є. Такі проекти можуть бути показовими в Україні з погляду позбавлення комплексів радянської людини.
Країна: Іспанія
Студія: OFFICE Kersten Geers David Van Severen
Заміський будинок у лісі в гірському регіоні за дві години на південь від Барселони.
Solo House – прекрасний приклад чистої архітектури: від архітекторів для архітекторів. Щоб реалізувати проект, інвестор найняв десяток фахівців, які перебувають в авангарді архітектурної думки, і кожен з них спроектував будинок, який згодом будуть здавати в оренду. Водночас бриф – мінімальний, творець проектує так, як він вважає за потрібне.
Коли архітектор не має «підганяти» будинок під конкретного клієнта, ми отримуємо експериментальний і штучний продукт, який при цьому непогано працює як бізнес. (Будинок, який Петер Цумтор закінчив для подібного проекту в Девоні на півдні Англії, вже заброньований на весь 2019 рік без вільних дат).
Архітекторам, які хочуть розвиватися, рекомендую витратити час і роздивитись креслення та фото.
Куба Снопек
Дослідник архітектури, куратор освітньої програми Харківської Школи Архітектури, автор проекту «Сцена», номінованого на премію
Країна: Польща
Студія: BBGK Architekci Sp. z o. о.
Sprzeczna – демонстраційний проект, розроблений для того, щоб показати префабрикацію – технологію, яку скомпрометували в Польщі у радянські часи, – під новим кутом. Відповідно до цієї технології, будували з префабрикованих (поштучних) елементів, переважно з великих залізобетонних панелей, за типовими проектами. Результатом стала будівля, зібрана з численних великогабаритних елементів, виготовлених на заводі, а не побудована робітниками на будівельному майданчику.
Це – експеримент в сфері префабрикованої архітектури. Раніше архітектура переважно реалізувала житлову та публічну функції. Все змінилося після «консервативної революції» Рейгана і Тетчер на Заході (Рональд Рейган – американський політик, президент США у 1981-1989 роках; Маргарет Тетчер – прем’єр-міністерка Британії у 1979-1990 роках) і розвалу СРСР. Після цього архітектура здебільшого реалізувала приватні інтереси. Тепер ми повертаємося до технології префабрикації, але виявилося, що за останні десятиліття ми втратили ті знання, які мали у 80-ті роки. Цей проект – повернення префабрикації в дуже ефектній формі.
Країна: Україна
Студія: Drozdov&Partners
Театр розташований в історичній частині міста – на Андріївському узвозі. Архітектори реалізували його як один із найбільш сучасних театрів в Україні з технічного погляду. Театр облаштований, зокрема, для людей з інвалідністю. Під час його зведення відбувся конфлікт – кияни наполягали, що театр не вписується в загальний історичний вигляд узвозу.
Це проект, який загалом почав дискусію про архітектуру в Україні. Яка вона повинна бути? Хто повинен це вирішувати? Наскільки важливі думки суспільства та експертів? Водночас досить дивно, що саме цей проект став початком палкої дискусії: він дуже простий у хорошому сенсі. Архітектори театру з великою повагою ставляться до контексту: матеріалів, із яких він зроблений, та масштабів вулиці, на якій зведений.
Країна: Німеччина
Студія: GMP Architekten Von Gerkan, Marg und Partner
Палац культури у Дрездені, побудований у 1969 році, реконструювали – оригінальну будівлю інтегрували в новий дизайн і побудували концертну залу міжнародного значення на 1 800 місць.
Ще недавно постсоціалістична архітектура вважалася непридатною для збереження. У Берліні німці знесли одну з найпрекрасніших будівель епохи Німецької Демократичної Республіки – Palast der Republik, щоб на його місці «відновити» королівський палац (насправді побудувати торговий центр із фасадом палацу).
У Дрездені, натомість, з’явилися архітектори, які відновили палац культури і зробили його сучасним.
Проблема спадщини соціалізму універсальна для всього посткомуністичного простору, вона всюди викликає питання. В архітектурі найчастіше змішуються хороша публічна програма і тоталітарна політична символіка. Відокремити одне від іншого складно.
Країна: Грузія
Студія: Alexander Brodsky; Wunderwerk
Павільйон для чача-церемоній – приміщення з відкритим каміном усередині, створене для того, щоб у холодну пору там можна було збиратися та пити міцний грузинський алкоголь. Замість сидінь – порожні ящики з-під вина. Його розмістили на місці колишнього винного заводу.
Павільйон Бродського в Тбілісі – дуже маленький і скромний проект. Тбілісі відомий своєю стар-архітектурою (архітектура, яку створили зірки – ред.). Цей проект доводить, що така архітектура нікому, крім політиків, не потрібна, вона нічого не дає місту. А цей павільйон показує, що із залученням незначних коштів, діючи в невеликому масштабі, можна дати місту щось дуже якісне.
Країна: Польща
Студія: Arch_it Piotr Zybura; PAG Pracownia Architektury Głowacki; Horn Architekci та інші
Проект – це комплекс багатоквартирних і доступних для потенційних мешканців будинків.
Це теж експеримент, який побудований на гарній та неочевидній традиції. 90 років тому у Вроцлаві (тоді називався Бреслау) звели експериментальне житло – архітектори намагалися зробити його дешевшим, якісним і доступним. Тепер, коли житло знову стає занадто дорогим, архітектори Вроцлава вирішили побудувати ще один такий експериментальний район. Вийшло непогано.
Фото: miesarch; обкладинка - Андрій Шурпенков, для The Village Україна