За час повномасштабної війни тварини стали, з одного боку, опорою та символами незламності – милі відео зі звірятами військових і вцілілі тварини на уламках будівель тримають бойовий дух. Але разом із тим ми знаємо про величезний кластер проблем, пов’язаний із тваринами, який тільки підкреслила війна.

Після деокупації Київщини стало відомо про майже повністю зруйновані притулки, загиблих із голоду, поранених і покинутих тварин. Від голоду гинуть й інші тварини в різних регіонах. Є тварини, яких не змогли вивезти за кордон, нестерилізовані й необроблені тварини, тварини, які несуть службу на передовій і зазнають поранень.

Про актуальні проблеми, які необхідно вирішувати зараз, поговорили з фондом, що опікується тваринами, притулком на Київщині та зоозахисною організацією.

 Раніше ми писали про те, як окупацію пережив притулок «Сіріус».

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

UAnimals

У жовтні 2022 року зоозахисний рух UAnimals провів черговий Марш за права тварин, але через війну він відбувся поза межами України – у Варшаві. Тоді організатори комунікували, що Марш покликаний привернути увагу світової спільноти до проблеми винищення російськими окупантами всього живого на своєму шляху. «Щодня тисячі українських тварин вмирають у жахливих умовах від голоду, зневоднення й поранень». Ми спитали про актуальні проблеми зоозахисників зараз – із чим їм доводиться стикатися щодня та чим страшна ця фаза війни для тварин.

Ольга Чевганюк

операційна директорка UAnimals

Проблеми залишилися всі ті, що й були до війни: жорстоке поводження з тваринами, їхнє використання у сфері розваг і т.д. Плюс додалася безпосередня загроза їхньому життю від обстрілів і загальних наслідків війни. Це стосується як диких тварин, так і безпритульних. Ще одна велика проблема – замінування територій, бо від цього гинуть багато тварин, стаються пожежі тощо.

Десь у середині минулого року ми зрозуміли, що в Україні відбувається екоцид, і винищення тваринного та рослинного світу є абсолютно цілеспрямованим завданням Росії.

Унаслідок дій Росії загинули щонайменше 50 тисяч дельфінів в акваторії Чорного моря та понад 6 мільйонів свійських тварин в українських господарствах.

Величезною проблемою є велика кількість безпритульних тварин на вулицях. Абсолютно всі притулки України переповнені – у кожному десь удвічі-втричі більше тварин, ніж було до війни. І сьогодні, коли UAnimals евакуює тварин із зон бойових дій, завдання десь розмістити та прихистити цих тварин є дуже непростим.

Оскільки волонтерам завжди було досить важко утримувати притулки, кількість тварин лише збільшується, а донейтів не збільшилося, бо фінансове становище українців – не дуже втішне, одним із проєктів, які ми реалізуємо, є гуманітарна допомога, допомога ліками, фінансова допомога.

Ми намагаємося допомагати насамперед на найнебезпечніших територіях, тобто на територіях, які перебувають під обстрілами або безпосередньо біля них. Якщо є якась можливість допомогти притулкам в окупації, ми також це робимо, але тільки якщо це питання життя та смерті тварин.

Наразі в UAnimals діє програма евакуації тварин: як домашніх, так і диких – понад 600 диких тварин вивезли за кордон. Продовжуємо безоплатно стерилізувати в різних містах, для активістів і волонтерів доставляємо гуманітарну допомогу: корми, ліки, а також сіно для свійських тварин. Ми допомагаємо притулкам пережити зиму: закуповували необхідне обладнання, генератори, запас їжі. Також UAnimals займається відбудовою – ми вже відбували понад десять зруйнованих Росією притулків. У нас у розробці є проєкт мобільної стерилізації, тому що не в усіх містах є лікарі на місцях, а тварин лише більшає.

На початку лютого UAnimals провели першу Всеукраїнську зоозахисну премію. Нею відзначили 20 зооактивістів, які рятують тварин під час війни.

Як можна допомогти:

  • Будь-яка людина може допомогти притулку, біля якого вона живе: від того, щоб сходити туди й запитати, чим можна допомогти руками, до того, щоб просто задонейтити притулку, якому довіряє, чи купити туди щось необхідне.
  • Важливо просто по-людськи ставитися до тих, хто нас оточує: нагодувати, якщо ви бачите голодну тварину, не закривати підвальні приміщення в містах, тому що коти є частиною екосистеми міста.
  • Реагувати на випадки жорстокого поводження, якщо такі є.
  • Якщо ви перебуваєте за кордоном, UAnimals часто організовує акції, мітинги та події, які привертають увагу світової спільноти до проблем в Україні. Тому якщо ви можете піти, підтримати або допомогти з організацією такої події, це буде дуже важливо – це виносить тему екоциду в Україні на міжнародний рівень.
  • Будь-яке поширення інформації про тварин: пости, репости – це вже допомога.

«Хвостата банда»

До повномасштабної війни фонд «Хвостата банда» опікувався єдиним комунальним для Києва притулком у Бородянці. У вересні 2021 року, за пів року до початку повномасштабної війни, вони проводили «Хвостатий забіг» із метою зібрати кошти для будівництва майданчика з вигулу тварин для цього притулку. Але через окупацію та недбалість керівництва в притулку сталася трагедія – майже всі тварини загинули, а ті, хто лишився, перебували в критичному стані. Наразі фонд допомагає опікуватися притулком Best Friend у Макарові. Щовихідних туди возять людей, котрі готові гуляти із собачками, соціалізувати їх і допомагати адаптуватися. Також у фонді виділили окремий напрям роботи – допомогу собакам, які працюють на фронті.

Олена Колесникова

керівниця фонду «Хвостата банда»

Аптечки для службових собак

Зараз ми працюємо над проєктом збору аптечок для службових собак, бо виявилося, що для собак-рятівників, які шукають людей під завалами, займаються розмінуванням, служать на передовій, не було ніяких аптечок, а ці тварини часто отримують поранення. Ми вийшли на головного кінолога, радилися з ветеринарами та зібрали оптимальний список необхідних ліків. Проблема була в тому, що якщо із собакою щось трапиться, військовослужбовець, за яким вона закріплена, не має ніяких лікарських засобів і може не встигнути надати першу медичну допомогу тварині.

Зараз ми зібрали 100 аптечок і вже передали Силам повітряної оборони, але маємо план зібрати ще 300 штук. Перевага цієї аптечки в тому, що на 75% вона складається з людських препаратів. Це означає, що людина за необхідності також може нею скористатися. Єдине – там, на жаль, немає собачого турнікета, але є звичайний джгут. Наразі можливості докупити турнікети немає, бо вони коштуватимуть як ціла аптечка. Вартість однієї аптечки зараз – майже 2000 гривень.

Ми все закуповуємо в Україні та шиємо сумочки також в Україні. Кравчині дуже багато над цим працювали, зменшували розмір та об’єм аптечки, бо якщо собака на завданні, його аптечку носить боєць. Також зробили резиночки всередині, щоб навіть якщо пес біжить і сумочка відкривається, нічого з неї не випало.

Ми розраховували на матеріальну підтримку міжнародних фондів, вони нам дуже співчувають, кажуть, що ми робимо важливу справу, але підтримати нас не можуть, бо політика багатьох фондів про те, щоб не підтримувати використання тварин на війні.

 Наразі допомогти можна донейтом або передати необхідні ліки напряму команді «Хвостатої банди».

Розформування притулку в Бородянці

Під час війни ми займалися також порятунком тварин із Бородянки – евакуювали всіх живих собак, які залишилися в притулку у квітні. Їх було 263. У нас не було для них місця, але ми домовилися про стайні на іподромі. Дивом зібрали людей: волонтерів нашої організації та просто небайдужих киян, які погодилися сидіти на іподромі 24/7 з тваринами, яким був необхідний догляд і які не могли лишатися самі, бо більшість із них перебували у критичних станах. Тоді не працювали магазини, аптеки та більшість ветеринарних клінік, але лікарі допомагали нам, розуміючи стан тварин і чергували з ними вночі в лікарнях, годували кожні три-чотири години по кілька ложок, тому що песики були зачинені без їжі та води, виснажені. Їх потрібно було годувати, вигулювати, давати вітаміни, обробляти. Половина з них перетворилися на диких тварин – вони були зовсім не соціалізовані, деяким неможливо було надати допомогу без залучення ветеринара.

Коли собаки стали видужувати, а ветеринари дали дозвіл на транспортування, ми почали відправляти собак за кордон. Це була окрема історія, тому що щотижня змінювався перелік документів, які потрібні на кордоні.

Загалом оформлення документів, щеплення та чипування одного пса коштували орієнтовно 3000–4000 гривень, а в нас їх було 263.

Але жодну тварину ми не покинули. Половина з них уже живуть у домівках, решта – у притулках за кордоном. Навіть ті собаки, які були несоціальними, були прилаштовані, бо з ними щодня працювали кінологи. П’ятьох із цих собак ми нещодавно відвідували в Житомирі. Їх не випустили до Європи, бо там їх не могла прийняти жодна організація. За європейськими правилами, їх би просто приспали.

Ми допомагаємо тваринам, які потребують операцій, ліків, страхуємо з перетримкою та перевезенням тварин за кордон. Ще популярний запит про допомогу – люди знаходять цуценят, розуміють, що ті невакциновані, і телефонують нам. Це важливо, бо може запобігти розповсюдженню інфекцій.

Притулок для тварин у Гостомелі

На початку повномасштабного вторгнення Гостомель був в епіцентрі бойових дій, притулок сильно постраждав: уламки російських ракет знищили цілий сектор із вольєрами, вибили всі вікна, постраждав дах. У серпні 2022 року завдяки зусиллям волонтерів, команди притулку та зоозахисному руху UAnimals притулок вдалося відновити. І хоч персонал під час окупації залишився з тваринами – засновниця притулку Ася Серпінська 24 лютого відразу поїхала туди, багато тварин загинули. Онука Асі, Марія, наразі керує притулком. Ми поговорили з нею про основні виклики, які стоять перед притулком зараз.

Марія Воронська

власниця та директорка гостомельського притулку для тварин

Беруть менше тварин, ніж віддають.

Зараз у нашому притулку живуть майже 600 собачок. Днями приїхали ще десять цуценят із Лимана і їхні матусі. На жаль, зараз більше тварин здають, ніж беруть. Ця тенденція почалася ще за часів ковіду. До того ми мали суперстатистику – 95% тварин, які потрапляли до притулку, знаходили сім’ю. Під час карантину це в понад два рази зменшилося. Зараз ми можемо за місяць влаштувати п’ять-вісім тварин. Люди не хочуть брати зараз собачок, бо не знають, що на них самих чекає завтра, чи буде в них можливість і сили утримувати тварину. Буває, телефонують нам бабусі-дідусі, кажуть, що діти поїхали за кордон, лишили тварин, а їм складно доглядати – просять забрати. Ми всіх намагаємося переконати, що тваринці краще в сім’ї, ніж у притулку, але часто чуємо щось на кшталт: «Заберіть, інакше я їх утоплю».

У січні ми прилаштували 20 тварин. Це, на нашу думку, непоганий результат. Але все ж таки хочеться, щоб це була цифра приблизно 50 тварин. Бо коли ми 50 тварин віддамо в сім’ї, ми зможемо врятувати ще 50 тварин. Щоразу, як людина бере в нас тварину, ми їй кажемо, що вона рятує зараз не одну, а відразу двох тварин: ту, яку забирає, бо дарує їй сім’ю, і ту, яку потім урятують із вулиці, бо для неї тепер є місце в притулку.

Стерилізація. Щоб не топити, потрібно загалом контролювати популяцію бездомних тварин. Минулого травня, після окупації, коли ми трошки прийшли в себе, усвідомили ту кількість безпритульних тварин, яка з’явилася. Тобто роками Київ і Київська область намагалися зупинити проблему з безпритульними тваринами, а за два місяці все пішло шкереберть. Зараз дуже важливо наголошувати на питанні стерилізації та робити її доступною, бо кожна нестерилізована безпритульна тварина може народити 10, 12, 15 цуценят. Ми, до речі, помітили тенденцію, що почали народжуватися цуценята в дуже великих кількостях. Певно, природа теж реагує на екоцид. Тваринки почали розмножуватися в такій кількості, від якої ми відвикли. Зараз, якщо до нас потрапляють цуценята, то це мінімум 12 за раз.

Якщо в Україні ми б стерилізували 80% тварин, років за десять проблема безпритульних тварин узагалі би була вирішена. Тому треба потроху починати, попри те, що йде війна. Треба думати про майбутнє, бо все закінчиться, а проблема з безпритульними тваринами чекатиме на нас, якщо зараз не почнемо її вирішувати.

Фінансування. До повномасштабної війни Київ був єдиним містом, яке оптимізувало роботу комунального підприємства й так виділяло гроші на підтримку найбільших притулків області, які виконували для міста аутсорс із догляду за безпритульними тваринами. Цієї допомоги вистачало на один місяць із 12, але це був перший крок від держави до підтримки приватних притулків. Після перемоги, ми сподіваємося, держава знову працюватиме над цим.

Наразі всі говорять про те, як нагодувати тварин, але мало хто говорить про оплату праці людей, які працюють із тваринками. Щоб мати у притулку відповідальних людей, ти маєш їм платити зарплатню. До того ж, наприклад, наш притулок – старий корівник, який ми латаємо, але він потребує додаткового ремонту. Щоби більше тварин брали, потрібно, щоб притулок мав привабливий вигляд, щоби люди хотіли приїжджати, робити фото, а це все потребує витрат. Багатьом міжнародним фондам зараз не до нас – вони мають свої клопоти.