Підсумки року 20237 важливих книжок, які у 2023 році випустили українською

Кай Берд, Мартін Шервін «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея» 

BookChef

Переклад з англ. Н. Яцюк

«Історія Оппенгеймера – одна з найдраматичніших і найскладніших, з якими я коли-небудь стикався, – сказав в одному з інтерв'ю кінорежисер Крістофер Нолан. – Не думаю, що я коли-небудь узявся б за неї, якби не книжка Кая і Мартіна». Так, стрічка, про батька атомної бомби, видатного американського вченого Роберта Оппенгеймера, яку багато хто з критиків і глядачів вважає найкращою з того, що 2023-го вийшло на екрани, була знята за біографією, визнаною в США ледь не еталоном цього жанру. 

У наш час швидких думок і рішень важко повірити, що над книжкою можна працювати двадцять п'ять років. Але з «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея» було саме так. Історик Мартін Шервін почав роботу над нею 1980 року. Обростаючи матеріалом, зрозумівши всю глибину і складність особистості Оппенгеймера, Шервін потребував допомоги, щоб рухатися далі. Наприкінці 1990-х до нього долучився письменник Кай Берд. Разом вони змогли довести справу до кінця. Книжка побачила світ 2005 року. Медіа назвали біографію шедевром, найкращою працею, присвяченою «надзвичайній людині – талановитій і складній, водночас геніальній і наївній». Також «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея» отримала Пулітцерівську премію. 

Усього наведеного вище має бути достатньо для того, щоб зібратися силами та засісти за понад 700-сторінковий життєпис людини, яка створила найстрашнішу зброю, щоб решту життя виступати проти її застосування. 

Деніел Сокач «Поговорімо про Ізраїль»

«Лабораторія»

Переклад з англ. А. Цимбал

«Ця книжка – спроба пояснити, чому Ізраїль та ізраїльсько-палестинський конфлікт може доводити до повного сказу цілком притомних людей», – із часткою гумору й суму пояснює Деніел Сокач, американський активіст, генеральний директор фонду «Новий Ізраїль». Він прагне розповісти про «один із найскладніших конфліктів у світі», оминаючи пропаганду та будь-яку нудну риторику. 

Перед тим, як зануритися в історію, відмотавши хронологію подій на дві тисячі років назад, Сокач зауважує, що для нього особисто ізраїльсько-палестинський конфлікт – це боротьба «двох народів, обидва з яких мають право на цю землю, обманутих рештою світу, одне одним і кожен сам собою». Така позиція, безумовно, є цінною, тому книжка дасть багато корисної інформації та поживи для розуму тим, хто прагне й собі розібратися в тому, що вже багато років відбувається на Близькому Сході. 

Отже, Сокач звертається до історії походження євреїв та юдаїзму, заснування християнства, вигнання євреїв римлянами з Єрусалима, розповідає про те, як сформувалась єврейська діаспора у Європі, динамічно переходить до 19 століття та шовіністичного націоналізму в Росії й Польщі, що став причиною еміграції євреїв до Америки. Далі – про розвиток сіонізму… Але автор не забуває і про другу сторону конфлікту – палестинців. Сокач констатує, що розвиток сіонізму та хвиля імміграції євреїв до Палестини наприкінці 80-х років 19 століття стали причиною активізації націоналізму арабських палестинців. Потім будуть світові війни та геополітичні змагання… 

Книжка Сокача – чесна розповідь про виживання та прагнення справедливості обох сторін, жодну з яких автор не відбілює, нагадуючи, що до жахливих і негуманних методів вдавались обидві.  

Войцех Тохман «Сьогодні ми намалюємо смерть»

«Човен»

Переклад з пол. А. Бондаря

Під час повномасштабної війни Росії проти України велике значення має фіксація та документування злочинів агресора. Для майбутнього покарання, для збереження пам'яті про втрати, для багатьох інших важливих речей, без яких неможливе осмислення війни. Книжка «Сьогодні ми намалюємо смерть» польського репортера Войцеха Тохмана висвітлює геноцид у Руанді, що стався 1994 року. Тоді менш ніж за чотири місяці хуту вбили 800 000 тутсі… За твердженням автора, світові медіа проігнорували кровопролиття, масштаби та жорстокість якого не вкладається в голові. 

Чи були занепокоєні міжнародні організації? Звісно. Чи намагалися щось зробити священник Католицької церкви, що мали б насаджувати милосердя у цих землях? Так, переймались збереженням реліквій… Ідучи за принципами школи польської репортажної літератури, Войцех Тохман викладає факти, не даючи власних оцінювальних суджень. У випадку з Руандою вони й не потрібні, бо спогади вцілілих звучать страшніше за будь-яку авторську інтерпретацію: «Слухаю і думаю: про щось жорстокіше я вже, мабуть, ніколи не почую, нічого жорстокішого людина точно вигадати не спроможна. Але ні. Те, про що я чую сьогодні, – ніщо порівняно з тим, що я почую завтра». 

Тохман наголошує на тому, що до приходу європейських колонізаторів на землі сучасної Руанди, її народ, що складався з трьох етнічних груп – хуту, тутсі й тва – не знав розбрату. Після Першої світової війни, коли Руанда стала колонією Бельгії, європейці підтримували розподіл між ними на суспільні верстви – заронили зерна ненависті. Пізніше їх підживлять місцеві політичні сили, що призведе до нищівної поразки людяності. 

Книжку «Сьогодні ми намалюємо смерть» читати дуже важко. Здається, ніщо не може пояснити природу людської жорстокості, яка живиться з різних джерел, щоби бути використаною будь-де на планеті – учора, сьогодні та, на жаль, завтра.   

Кет Голмз «Невідповідність: Як інклюзія формує дизайн»

ArtHuss

Переклад з англ. Л. Коцюк, О. Пелипенка

«Основні елементи нашої ідентичності формуються нашим досвідом з інклюзією та відчуженням. – пише у своїй книжці Кет Голмз, дизайнерка, популяризаторка інклюзивного дизайну продуктів, яка працювала в Microsoft і Google. – Ми вирішуємо, де ми свої, а де – аутсайдери». 

Зосереджуючи увагу на поняттях невідповідності та вже згаданого вище відчуження, авторка подає не так керівництво для спеціалістів, як викладає філософію підходу до інклюзивного дизайну. Концепція Кет Голмз ґрунтується на усвідомленні людської різноманітності. Відповідно до цього, «інклюзивний дизайн – це взаємодія з людьми, які можуть бути зовсім іншими, ніж ви, тож він розширює ваше уявлення про межі можливого». 

Авторка переконана, що предмет її вивчення здатен змінити суспільство. Голмз аналізує страхи й упереджені ставлення до інклюзії, пояснює, чому дизайнерам та архітекторам важливо працювати з нею, використовуючи можливість навчитися «пристосувати наші рішення до того, що потрібно людям». Авторка доречно зауважує, що часто нові, але все одно поодинокі, розробки в галузі інклюзивного дизайну ставлять своїм авторам пастки. За Голзм рішення для людей похилого віку або людей з інвалідністю проєктуються «з позиції супергерой – жертва, або благодійник» і часто підживлюють стереотипи про них. Щоб уникнути таких ситуацій, дизайнерка дає кілька чітких порад. «Невідповідність: Як інклюзія формує дизайн» – переконливе дослідження, поєднане з практичними інсайтами, професійним досвідом авторки, що спонукає до роздумів і заохочує до більш цілісного підходу до створення продуктів і середовищ.  

Джаніка Оза «Родина у вогні»

«Клуб Сімейного Дозвілля»

Переклад з англ. Н. Палій

«Родина у вогні» – дебют у великій прозі письменниці з Канади Джаніки Ози. Роман вийшов 2023-го, потрапивши до короткого списку престижної канадської Премії генерал-губернатора за англомовну літературу та до переліку найкращих книжок року за версією The New York Times. 

Родинна сага Джаніки Ози охоплює майже сто років життя-буття чотирьох поколінь однієї сім'ї. Події книжки починаються з 1898 року. Під час посухи та голоду, що панували на заході Індії, 13-річний Пірбгай намагався знайти роботу, щоб хоч якось підтримати маму та сестер, а тому погодився на загадкову пропозицію заможного торговця. Обманом Пірбгай   опинився на британському судні, що везло працівників до Африки – будувати залізницю. Борючись за виживання, скалічивши себе, хлопець нарешті отримав свободу й пристав до родини індійців, які давно мешкали в Кенії й постійно допомагали землякам. Так Пірбгай зустріне майбутню дружину – Сонал. 

Рік за роком авторка розповідатиме про життя цієї родини: їхніх дітей, онуків і правнуків, аж до 1992-го. За допомогою спільної історії нащадків Пірбгая та Сонал письменниця розповідає не лише про звичаї й традиції індійців, кохання, материнську любов, а й порушує ширші теми колоніалізму, імміграції, расизму. Спільна історія однієї родини суголосна долям багатьох інших людей, яких кидало в море змін. Випливали не всі, але ті, кому вистачило сил на боротьбу, здобули нове життя вже на інших континентах.

Ребекка Кван «Вавилон. Прихована історія»

«Жорж»

Переклад з англ. Г. Литвиненко

Четвертий роман популярної американської письменниці китайського походження Ребекки Кван. «Вавилон. Прихована історія» – чистої води speculative fiction, тобто вигадана історія, яка поєднує риси різних жанрів фантастики, зосереджуючись на внутрішньому світі героїв, а не на, скажімо, технологіях чи створенні нових світів.

Читачу, знайомому з трилогією Ребекки Кван «Макова війна», слід знати, що «Вавилон. Прихована історія» відрізняється від попередніх книжок авторки. Роман, що 2023-го отримав «Неб'юла», одну з найпрестижніших премій у галузі фантастики, подає альтернативну історію розвитку світу на момент першої половини 19 століття. Над усіма панує Велика Британія, яка змогла розгадати магію перекладу. Завдяки їй в Оксфордській вежі, що отримала назву Вавилон, учені накладають на злитки срібла спеціальні пари слів, які творять дива: покращують простір, дають змогу людині стати непомітною, захищають воєнно-морський флот тощо. Колонізуючи світ, британці збираю талановитих дітей із різних його куточків, щоби дати їм освіту й навчити сріблярства, розширюючи межі свого панування.

Так в Оксфорді опиняється Робін Свіфт, уродженець Кантону. Там він знайомиться з Віктуар із Гаїті, Рамі з Індії та британкою Летті. Разом вони навчатимуться на перекладацькому факультеті, дружитимуть, закохуватимуться, дізнаватимуться, що таке дискримінація за статтю чи кольором шкіри. Урешті троє з них долучаться до протестного руху «Гермес», щоби запобігти війні Великої Британії з Китаєм ціною власних життів… «Вавилон» – повільна, вдумлива історія, у яку вкладено багато роботи авторки. Ребекка Кван змогла наповнити філософією мови, критикою капіталізму книжку, яка б мала належати масовій літературі, але якісно переросла її.

Чарльз Стросс «Палімпсест»

«НК-Богдан»

Переклад з англ. Б. Стасюка, Р. Ященка

Світом жанрової літератури заволоділо фентезі. Перелік найкращих книжок року за версією Goodreads, бестселери 2023-го Amazon, де романтичне фентезі Ребекки Яррос посунуло любовні романи Коллін Гувер, чи, врешті, на видавничі портфелі українських видавців – красномовне тому підтвердження. Що ж робити прихильникам наукової фантастики, тієї самої, де космос, технології й невтішні прогнози щодо майбутнього людства? Триматися своїх улюблених авторів і не пропускати вихід їхніх книжок українською. Саме тому в нашій добірці є видання Чарльза Стросса,шотландського письменника, який працює в жанрі наукової фантастики, хоча, от халепа, фентезі він теж не гребує. 

Але зосередьмося на «Палімпсесті». Це збірка малої прози автора, до якої ввійшли тексти, створені в перше десятиріччя 2000-х років. Чарльз Стросс пише іронічно, зухвало, захопливо, ніби й не прагне сподобатися читачу. Теми збірки «Палімпсесті» варіюються від ядерної війни між США та СРСР, але не на планеті Земля, а на плоскому диску, де раптом опинилися люди, до подорожі в часі та забороні інтернету. Щодо жанрів, то в цій книжці Стросс демонструє, наскільки розмаїтою може бути його проза, що переходить від наукової фантастики, лавкрафтівських жахів до альтернативної історії. Ця еклектична суміш гарантує, що кожен читач знайде щось для себе, незалежно від того, чи є він фанатом космічних опер, чи кіберпанку.