«...Буває іду вулицею, а діти грають у війну: хтось стріляє, беруть одне одного в полон. Нещодавно хлопці взяли дівчинку в полон. Бо вони ж бачать це все навколо, живуть у цьому», – розповідає директорка вишгородського дитячого садка Наталя Шевченко.

На третьому році повномасштабного вторгнення для вихованців «Ластівки» вже організували харчування й сон в укриттях. Для цього встановили ліжка, столи й лавки, обладнують туалети, а ще приносять іграшки й навчальні книжки. 

Коли вимикають світло, доводиться вмикати генератори, бо садочки досі не під’єднують до ліній постійного живлення. І навіть так діти граються при світлі ліхтарів, бо потужності на все не вистачає: у пріоритеті кухня й укриття. А якщо передбачаються довгі вимкнення світла, кухарі приходять на роботу ще під час комендантської години, щоб встигнути приготувати сніданок.

Садок не працював майже пів року

З першого дня повномасштабної війни садочок припинив роботу й пів року діти сиділи вдома. З квітня вихователі й керівники гуртків почали проводити деякі заняття онлайн (так, дистанційка дісталась і до дошкільнят). А на початку літа 2022-го дітей із «Ластівки» почали приймати в іншому міському садочку, бо там було безпечніше.

Тоді ж розробили рекомендації, якими мають бути укриття в садочках, щоб там можна було приймати дітей. У «Ластівці» є підвал, але там дуже мало місця і він згодиться радше як теплопункт. Тож укриття вирішили обладнати на цокольному поверсі нового корпусу садка, який ще добудовують. Кошти на це виділила міська рада.

В укриття можна було потрапити лише через вулицю, а в самому приміщенні не було опалення, тож під час тривог діти мали спершу одягнути або хоча б взяти із собою куртки чи теплі кофти. Зараз в укриття можна потрапити із середини садочка, туди також провели централізоване опалення, і тепер діти перечікують тривогу хоч у футболках.

Пообідати й поспати тепер теж можна в укритті

 Укриттям слугують дві кімнати й довгий коридор, де є лавки, столики й шафки для дитячих речей. Вихователі й діти поприносили в укриття деякі іграшки, навчальні книжки, олівці й альбоми для малювання. Також в укритті спеціально оснастили туалет, де ще є й бойлер. 

У коридорі діти переважно їдять, але через те, що вмістити за стіл одразу всіх не виходить, спершу годують молодших. Ліжка, які виділила організація ЮНІСЕФ, розставили в кімнатах укриття. Найменші діти часто лягають на ліжка впоперек і сплять там навіть під час тривог. Коли дають відбій, а малі ще сплять, їх не будять, а лишають до кінця обіднього сну. Старші діти, які ще не встигли заснути, можуть повернутися в групи після відбою. «Але якщо це тривоги, коли треба бігати туди-сюди постійно, то ми лишаємо дітей в укриттях на обід і на весь денний сон», – каже директорка. 

Зараз за кожною групою додатково закріплений ще один дорослий працівник, який допомагає організувати дітей. Під час тривог дітей допомагають розбудити, зібрати й провести в безпечне місце вихователька, няня й інші працівники садочка: медсестра, керівники художніх, музичних і спортивних гуртків, методистка, пралі, бухгалтери. Директорка не закріплена за жодною з груп: вона слідкує, щоб усі пройшли в укриття.

Садок працює під час відключень світла й після обстрілів

Наприкінці листопада 2022-го в будинок на сусідній від садочка вулиці влучила російська ракета. «Тоді в садочку повипадали вікна й прогнулися віконні рами, пошкодило двері. У садочку було 70 дітей і ми всі сиділи в укритті. До нас також приходили люди із сусідніх будинків: бабусі, дідусі, молоді мами з немовлятами або підлітки з домашніми тваринами», – згадує Наталя Шевченко.

Тепер же в укриття пускають лише дітей і співробітників. За законом дозволено пускати тільки учасників освітнього процесу, але якщо хтось прийде із сусідніх будинків, людей не виганятимуть, пояснює директорка.

Батькам про внутрішні проблеми садочка під час війни й відключень світла намагаються не розказувати. «Наше завдання – забезпечити дітей у садочку максимально, щоб батьки могли ходити на роботу. Ми ж маємо нагодувати, вкласти спати дітей, доглядати за ними й розважати весь день у теплі й безпеці».

«Коли не було світла, ми гріли чайник на вулиці на весь садок»

Під час перших відключень світла у 2022-му садочок користувався маленькими генераторами, потужності яких вистачало на один чайник і комп’ютер. «Пам’ятаю, якраз був день, коли через тривоги не встигли приготувати повноцінний сніданок і я стояла на вулиці біля генератора гріла чайник на весь садок, щоб усім вистачило чаю», – розказує Наталя.

Тоді ж директорка звернулася до міськради, щоб на садок виділили генератор: насамперед треба було забезпечити світлом кухню й укриття. У лютому 2023-го в «Ластівці» з’явився генератор. Компанія-підрядник підключила його, провела всі виходи, щоб вихлопні гази не потрапляли на територію садочка чи сусідів, пояснила принцип роботи генератора. Садок самостійно обслуговує генератор і закуповує пальне для нього за кошти міськради. «Я прошу суму, купую талони, міняю їх, купую пальне, заправляю й слідкую, щоб був запас палива», – розказує Наталя.

На початку генератор працював автоматично: зникає світло – вмикається генератор. Це було зручно для кухні, бо кухарі починають готувати з п’ятої ранку й під час відключень ніхто б не приїжджав увімкнути пристрій. «Потім я порахувала, що це дорого. Бо, наприклад, ми зварили їсти, тривоги немає, світло в укритті не треба, а в групах можна пересидіти й так. Тому генератор перевели на ручне керування», – каже Наталя. Тоді ж директорка, електрик і всі кухарі пройшли інструктаж, щоб вмикати генератор самостійно.

Кухарі ходили на роботу під час комендантської, щоб приготувати сніданок

Хоча у 2022-му був період, коли кухарі приходили на роботу й на четверту ранку. «Це ситуації, коли світло вимикали на більш ніж половину дня й ми не могли приготувати нічого. Тому кухарі вирішили приходити на роботу раніше, щоб до шостої ранку, поки за графіками було світло, максимально приготувати їжу на день, а потім перебивалися генераторами», – розказує Наталя.

Директорка виписувала кожному кухареві спеціальну довідку-перепустку. І коли працівників «Ластівки» під час комендантської зупиняли патрульні, кухарі показували «пропуски» й пояснювали, що йдуть готувати їсти в дитячий садок і жодних проблем не було.

Уже з лютого 2023-го садок постійно працював попри відключення електрики й дітям завжди подавали сніданок, обід і вечерю. «Бувало, що не приймали дітей узагалі, але тільки через дуже довгі повітряні тривоги, що тривали ще з ночі».

«Діти вже не бояться, вони звикли. Як і до війни»

Під час відключень світла в кабінетах працівників електрика є. А от у дитячих групах використовують туристичні ліхтарі, які купували садок і батьки окремо. Торік по вечорах усіх дітей збирали у великому музичному залі. Усі брали із собою ліхтарики, іграшки й так гралися. Дітям так навіть більше подобалося: вони вигадували нові ігри всі разом і «бігали-дуркували» по-своєму.  

Діти звикають, вони знають, що в садочку світло вимикають так само, як і вдома. «Вихователі й батьки пояснюють, чому світло вимикають і тому жодних істерик немає. Навіть діти в яслах (2–3 роки) не бояться, вони позвикали. Як і до війни», – каже директорка. 

«Зараз діти дуже швидко подорослішали, дуже багато прям по-дорослому роздумують про війну, про солдат і горе», – ділиться Наталя. Тому в садочку намагаються проводити різні свята й фізкультурні розваги, запрошують театри, щоб відволікти дітей від війни.

 «Але реалії такі, що буває іду вулицею, а діти грають у війну: хтось стріляє, беруть одне одного в полон. Нещодавно хлопці взяли дівчинку в полон. Бо вони ж бачать це все навколо, живуть у цьому».

Фото: Віка Гриненко