The Village Україна дізнається у людей різних професій, яким є їхній робочий простір. У новому випуску стратегічний директор Banda Agency * Ярослав Сердюк.

Фото: Анна Бобирєва

* Banda Agency – одна з найбільш титулованих українських рекламних агенцій. Серед нагород – перемога на всесвітньому дизайнерському конкурсі Red Dot Award за айдентику пісенного конкурсу Євробачення-2017 з «намистом». Двічі ставало найефективнішою агенцією в Україні за результатами Effie Awards, ще двічі отримувало звання найкреативнішої агенції.

Про роботу стратегічного директора

У більшості клієнтів, які до нас приходять, немає бренд-стратегії. У них є торгова марка, якій п’ять, десять, чи навіть 15 років, але самого бренду ще немає. Бренд – це та емоція, яку ти відчуваєш, коли чуєш його назву. Мабуть, таке визначення мені найбільше подобається.

Ми разом зі стратегічним відділом думаємо, для кого цей бренд, до кого ми будемо звертатися, хто купуватиме наші продукти. Знаходимо цільову аудиторію, хоча я не дуже люблю цей термін. Завжди персоналізую та шукаю конкретну людину – Юлю чи Сашу, для яких цей бренд підходить. Далі ми переходимо до створення комунікаційної стратегії та шукаємо повідомлення, за допомогою якого людина помітить нас.

На цьому моя робота як стратега не завершується. Я все життя був копірайтером. Ми так колись агенцію відкривали – два арт-директори та копірайтер – стратегів ще не було. Згодом ми зрозуміли, що повинен з’явитися стратегічний відділ, і після цього мені довелося «перепрошитися». І наразі я продовжую бути в якомусь сенсі копірайтером, моя робота продовжується аж до виходу в ефір.

 Бренд – це та емоція, яку ти відчуваєш, коли чуєш його назву

 У нашому бізнесі ми маємо постійно вбивати погані ідеї, щоби залишалися тільки хороші

У цій роботі важливо бути хорошим психологом, розуміти поведінку людей. Йдеться не про те, як вони поводяться, а про те, чому вони так поводяться? Тільки-но знаходиш це розуміння – можна вже щось прогнозувати. Важливо бути губкою, яка вбирає у себе важливу інформацію та спостереження, і йдеться не тільки про книги з маркетингу чи стратегії. Наприклад, йдеш на обід – не сиди в навушниках, тому що поряд за столом точно хтось щось скаже. Треба дослухатися до того, про що говорять люди, фіксувати це.

Також треба бути «вбивцею ідей». У нашому бізнесі ми маємо постійно вбивати погані ідеї, щоби залишалися тільки хороші. На презентації може бути п’ять чи навіть десять ідей, і майже всі треба вбити, залишивши ту єдину, в якій може бути потенціал. Розмови щодо цього мають бути аргументованими, конструктивними та вільними від образ, упертості й решти того, що не дає рухатися вперед. Багато копірайтерів чи креативників уперті. Я таким не був. Якщо креативний директор казав, що це не спрацює, я йому довіряв і був вдячний, хоча, можливо, десь усередині мене це зачіпало.

У цій всій роботі чимало рутини. Наприклад, ми збираємо інформацію про те, що роблять два найближчі конкуренти. Або ж, наприклад, клієнт виготовляє кефір, який хоче продавати мамам, тому для розуміння треба посидіти в групах для мам і почитати, що вони пишуть. Чи, скажімо, клієнт на зустрічі каже, що читав певну книгу, яка йому якось допомогла, тоді хтось із команди береться за неї, а через 2-3 дні розповідає на 3-4 слайдах основні ідеї цього тексту. Усе це про гнучкість мислення та швидкість реакції. Треба добре розуміти, чого клієнт хоче. Адже це він створив бізнес і заробив мільйони, тож у своїй справі він розбирається краще за інших.

Комунікація

Я не люблю дзвонити і не люблю, коли мені дзвонять. Загалом телефоную дружині, батькам, і ще в мене один друг є близький. Усім іншим я надаю перевагу писати, і щоб мені писали. Якщо мені дзвонять, я можу навіть розізлитися. Написати – це швидше і менше затрат енергії.

Телефон

Мій найголовніший інструмент – це нотатки в iPhone. Тут безлад загалом, як і всюди. Я з дитинства такий, і мені насправді зручно. Зберігаю сотні записів ще зі свого першого айфона. Користуюся нотатками, мабуть, раз на півгодини. Будь-яку думку одразу фіксую, щоб не забути. Буває, прокидаюся вночі з якоюсь ідеєю, хоча мені й лінь, і телефон не тримаю біля голови, бо це шкідливо, все одно встаю і йду записувати.

У звичайний блокнот не пишу нічого. Використовую їх, коли є якийсь напряг – малюю всілякі нісенітниці: фраза, довкола візерунки, квіти. У цьому всьому немає ніякого сенсу. Такі речі допомагають мені думати.

Читаю вже 2-3 роки тільки в Kindle. Це зручно – придбав на Amazon і воно відразу тобі завантажилося. У мене правило – щоранку 10-15 хвилин читати, також читаю під час обіду чи у ванній. Друковані видання майже не купую, хіба щось круте з малюнками, щоб було приємно в руках потримати.

Twitter – моя улюблена соціальна мережа, мені подобається формат. Тебе не затягує, ти отримав моментально всю інформацію і закрив.

Facebook я видалив з телефона, бо він почав мене дратувати. Натискав на нього і дивився одні й ті ж картинки по колу. Тепер заходжу або через браузер, або коли у мене відкритий ноутбук.

Є Telegram, але ним я не користуюся як месенджером, а як каналом отримання новин. Зараз читаю історії хлопця, який пише з тюрми у Росії. У нього реально талант письменника, я ніби поруч із ним сиджу. Щодня заходжу, щоб дізнатися його новини. При чому в них там один телефон на камеру.

Slack – це як Facebook, тільки по роботі. Я його часто відкриваю, щоб знати, що у нас відбувається на проектах.

У мене є онлайн-біржа, я на ній завис, як і багато інших людей. Вклав у криптовалюти 1000 доларів і тепер спостерігаю, що відбувається. Але, по суті, від нового року нічого кардинально не змінюється.

Люблю грати в Play Station, маю чат, за його допомогою можна домовлятися з кимось про ігри чи бої. Моя улюблена гра зараз – UFC 3. Можу ввечері, щоби зняти напругу, провести 3-4 бої і вимикаю.

Маю окрему папку для музичних додатків, але я туди давно не заходив. Мені дуже подобається все те, що видає звуки. І ти можеш їх вибудувати в певній послідовності, а тоді послухати. Але давно цим не займався, тому що дитина, робота.

Instagram – це моя найменш улюблена соціальна мережа, тому що там лише картинки. Я stories дивився всього кілька разів і жодного разу нічого не записав. Зберігаю тут якісь фото на пам’ять, але навряд колись вестиму його повноцінно. Більше люблю тексти – це мій улюблений формат.

Робочий стіл і майбутня книга

На заставці мій друг Олег Томин – він моя муза.

На робочому столі безлад, але якщо мені потрібно щось знайти, я користуюся пошуком. Не бачу сенсу складати всі файли за папочками, це займає багато часу. Є папка «Ярослав» і папка, в яку падають усі завантаження.

Зараз я пишу книгу з реклами. Фіксую думки спочатку в нотатках на телефоні, а тоді, якщо вона піде у книгу, переношу її в програму Scapple. Вона допомагає мені об’єднувати думки та ідеї в групи. Після того, як якась думка опиняється у самому тексті книги, з цієї програми я її видаляю.

Пишу по 20-30 хвилин щодня. Зрозумів, що тут головне не настирливість чи впертість, а методизм, писати книгу треба систематично, упродовж певного часу. Якщо вийде сторінка – прекрасно, якщо вийде півсторінки – теж добре. Але це треба робити щодня.

Мабуть, років 10 для пошуку та завантаження музики користуюся програмою SoulSeek. Якщо я десь почув трек і він мені потрібен, я знаю, що тут обов’язково його знайду. Це працює за принципом торенту. Зручно тим, що тут можна знайти те, чого не буде в Apple Music. Наприклад, live-виступ чи якусь раритетну річ.

Часто користуюся Photoshop, Adobe Premiere і Adobe After Effects. Я люблю щось монтувати, робити найпростіші анімації, титри, звуки пододавати.

Ще моя улюблена програма Ableton Live – це один із найкрутіших професійних редакторів. Це як фотошоп для звуків, можна пісню написати. Це програма, яка має бути завжди зі мною, якщо її немає, я починаю нервуватися.

Пошту використовую дуже рідко. Можу зайти, якщо мені хтось каже, що там для мене щось важливе є. У нашій компанії пошта – для спілкування з клієнтами. Для командної роботи є Slack.

Користуюся двома браузерам. Google Chrome у мене для розваг – там картинки, відео, те, що я відклав на потім подивитися, чи якась стаття смішна. Стараюся, щоб в Google Chrome був Facebook. Для роботи використовую Safari.

Люблю сидіти на Slideshare. Загалом тут треш типу «вийди із зони комфорту», але іноді трапляється щось справді цікаве. Люблю дивитися, як люди презентації роблять.

Активно користуюся LinkedIn. Мене читають у Лос-Анджелесі, Нью-Йорку. Заходжу щодня по кілька разів обов’язково, публікую і читаю, для мене це дуже цінне джерело інформації. Тут немає нічого випадкового, що не було б пов’язано з роботою. Люблю цю мережу, втягнувся, налаштував свою стрічку, додав тих, хто мені подобається. Тут не можна написати щось, не подумавши. Кожний пост має мати сенс, бути корисним та ідейним.

Facebook використовую рідко, переважно по роботі. Мало що лайкаю, тому що не бачу постів у стрічці. Дехто може за це на мене ображатися, думати, що я навмисно. Але це тільки тому, що я мало користуюся цією соцмережею. Ніколи не буду скролити Facebook у режимі зомбі. Я помітив, люди сидять, скролять, таким чином хтось медитує, хтось заспокоюється чи видихає. Я заспокоююся, коли читаю текст. З дитинства люблю літери та слова.