З нагоди річниці The Village Україна редакція підготувала серію матеріалів, що розповідають про людей, які працюють у команді. У рубриці «Робочий стіл» редакція дізнається у людей різних професій, яким є їхній робочий простір. У новому випуску головний редактор The Village Україна Андрій Баштовий.

Фото: Анна Шакун

Про роботу в The Village Україна

Мої основні функції пов’язані з постійною комунікацією. Я завжди маю бути на зв’язку. Основне завдання в цьому випадку – відсікати зайві комунікації. Маю дуже чітко виставляти пріоритети: оперативно відповідати на термінові запити по роботі; всім, кому це менш важливо – відповідаю пізніше; а на неважливі запити не відповідаю взагалі.

Друга функція – це бути постійно в курсі всього, але не пірнати остаточно у медійне поле. Я маю постійно багато читати, але не жити щоденними новинами. Таким чином, ми маємо й ідеї для реактивного контенту, і здоровий порядок денний, який задається нами, а не просто механічно відстрілюємо щоденні новини.

Кожен у нашій команді частково включений у всі процеси роботи редакції: від новин до графіки. Так, кожна людина готова підстрахувати колегу, підсилити команду там, де це можливо. Це стосується і мене. Навіть коли увечері я йду з бару в бар і стається якась подія, я маю бути готовим дістати лептоп і поставити новину на сайт. У мене має бути все: графіка, заглушка на сайт та опенграф для соцмереж.

Власне, моє ставлення до всіх інструментів роботи – не має бути нічого зайвого, що може мене відволікати. Все має бути під рукою, без елементу хаосу. Бо хаос вбиває мій час.

Робочий стіл і пошта

Мій основний інструмент – це лептоп. Він завжди має бути під рукою, хоч це буває незручно. Треба ходити на вечірку чи в бар з рюкзаком, у який поміщається ноут. Без нього я починаю сильно хвилюватися. А на вихідних ноут має бути хоча б у радіусі моєї досяжності, щоб за 10 хвилин їзди я міг до нього дістатися. Я без телефона так не нервуюся, як без лептопа. Адже якщо щось станеться – я маю оперативно включитися. Поки це не дуже бісить людей навколо мене і я з цим живу.

Я не люблю, коли на робочому столі зайнято багато простору. Я одночасно працюю в кількох вікнах. На одному екрані одночасно можу відкрити «Блокнот», Slack і Telegram. На іншому в мене браузер. Коли пишу новини – відкриваю третє вікно з текстовим редактором.

Telegram – для оперативної комунікації: пересилка файлів і читання каналів. Slack – це комунікація за робочими проектами. Skype майже не користуюся. Notes – місце, де я багато чого зберігаю.

Більшість моєї роботи проходить через браузер, там я проводжу 90% часу. Користуюся двома браузерами. Найголовніша панель у мене вгорі. Я стараюся систематизувати всі закладки по папках. Окремо виділив найважливіші робочі сервіси, як-от адмінка сайту, редакційний план, стрічки в Facebook. Їх у мене дві: одна послідовна для натхнення, а друга – звичайна хаотична. Іноді зразу заходжу в Messenger, аби дарма не скролити Facebook.

 Більшість моєї роботи проходить через браузер, там я проводжу 90% часу

В іншому браузері я всюди залогінений: робоча пошта, редакційна пошта, аналітика сайту.

Увесь оперативний треш зберігаю на робочому столі. Але регулярно його чищу. Усі папки я впорядковую з лівого краю робочого столу. Мені важливо, щоб хоча б третина простору справа на робочому столі була вільна. Там опиняються усі термінові файли, з якими я працюю зараз: графіки, скріни, приклади верстки. Робоча панель у мене справа. На екрані все дрібне – подобається маленький масштаб.

На робочому столі є папка з фотографіями, які завжди потрібні під рукою. Решту зберігаю на Google Photos. Також є окрема папка з усіма важливими речами для The Village: графіка, заглушки на сайт і тому подібне. У папці «Всяке» зберігаю все, що треба буде розібрати. Є папка, де зберігаю скріни з крутими моментами The Village. Наприклад, у нас було дуже багато людей на сайті чи інша така ж милота. Сюди ж потрапляють скріни з позитивними чи негативними фідбеками, вони потрібні для історії. У «Cases»  йдуть приклади, які мені подобаються. Раз на кілька місяців я проглядаю цю папку, видаляю те, що вже не вражає. А щось із цього беру в роботу як основу для ідей. Папка «Shit» – це медитативна папка, куди я зберігаю речі, які мене колись обурили. Через місяць її проглядаю і розумію, що я це вже відпустив, мене це вже не турбує. Важливо відпускати образи.

 Я не люблю, коли на робочому столі зайнято багато простору

Телефон

Це другий за важливістю інструмент для роботи. На стартовому екрані в мене сервісні штуки, якими я найчастіше користуюся: пошта, карти, купівля квитків. Дуже часто користуюся нотатками, можу тут писати пости для соцмереж. На іншому екрані всі додатки для обробки фото. Далі – медійні додатки. Найбільше користуюся Pocket – зберігаю туди лонгріди, не обманюю себе в тому, що встигну все одразу прочитати. Зазвичай перечитую їх у метро чи в літаках.

Часто сиджу в YouTube з телефона – можу снідати під відео, коли лінь діставати ноут з рюкзака.

Для робочої комунікації на телефоні стоять Slack і Telegram. Перший зручніший у десктопній версії, а Telegram з телефона дуже ок. Тут у нас є окремий робочий чат для оперативних новин.

Я нормально ставлюся до вирішення питань телефоном. Але не люблю повідомлення штибу:  «Привіт, мене звати Анна, дайте ваш номер телефону». Якщо людина не змогла пояснити двома реченнями, хто вона і чого хоче – це лінь. Звісно, є ситуації, коли треба щось оперативно вирішити, тоді телефонні розмови ефективні. Але здебільшого телефонують з неважливих питань. Я вирішую оперативні питання телефоном, але месенджери майже вбили потребу в розмовах. Близькі можуть дзвонити мені в будь-який час, але й вони стараються телефонувати тоді, коли я теоретично менш завантажений.

Звичка, яку я випрацював, це не одразу реагувати на сповіщення на телефоні. Я дуже часто не відповідаю на повідомлення одразу, якщо воно не термінове. Спеціально його не прочитую, аби його не загубити та відповісти пізніше. Є загроза, що якщо я відкрив меседж і не відповів, то можу на щось відволіктися і забути відписати.

Блокнот

Раніше я користувався одним блокнотом і мені цього вистачало. З нового року я завів другий і розділив їх за функціями: один у мене для проектної роботи, а другий для щоденних завдань. Це така собі чернетка із зустрічами і поточними справами. У проектному блокноті я детально розписую всі етапи, процеси роботи, аби краще це уявляти. Більше того, я постійно повертаюся до нього: щось викреслюю, а щось дописую. Це місце для таких глобальних речей, як структура, цілі та меседжі проекту.

Я веду свої блокноти за методом Bullet Journal, але це моя більш спрощена версія. Я пробував вести і місячні списки справ, але для мене це не так ефективно. Мені естетично подобається ускладнена версія Bullet Journal з усіма їхніми позначками, але я використовую тільки дві. У мене є квадратики для справ і кружечки для подій. Події я не викреслюю, а ставлю хрестик, якщо не пішов, і галочку – якщо пішов.

Мене на роботу налаштовує прибирання. Того ж робочого столу чи списку справ. Я відчуваю, що зробив щось корисне, і можу рухатися далі.

Списки справ на день я зазвичай роблю зранку або вже коли приходжу на роботу. Дуже важливі речі я прошу мені нагадувати і не соромитися робити це по декілька разів. Я вже звик, що можу щось забути, нормально нагадувати мені про щось по 15 разів.

 Мене на роботу налаштовує прибирання

У блокноті я люблю писати лайнерами та олівцями. Такими іграшками я мотивую себе для роботи. Умовно, ідеш в зал – купи красиву форму. Так само і з веденням справ: лайнером і хорошими олівцями мотивую себе вести записи.

Ведення блокнотів для мене – це спокій. Мені подобається бачити прописані завдання і як я їх викреслюю. Більше того, коли в мене накопичується багато справ, я виділяю 10 хвилин, аби їх знову переписати. Відразу швидко виконую якісь прості завдання, щоб їх викреслити й отримати свою сатисфакцію. Далі беруся за щось серйозне.

Моя додаткова система перестрахування – це вести Google Calendar. Туди я дублюю зустрічі та події, на телефон надходять сповіщення.

Ще я маю звичку на вихідних проглядати свій календар і структурувати свій тиждень. Я візуал і сприймаю більше не інформацію, а те, як події розміщені в моєму календарі. Можу не пам’ятати, що саме у мене сьогодні, але знаю, що внизу в районі шостої – червоний квадратик.

Facebook

Facebook вбиває багато часу, і я стараюся менше в ньому сидіти. У мене є чітка Facebook-гігієна. Є три варіанти розвитку: якщо хтось із моїх друзів генерує багато нецінного контенту, я просто приховую ці публікації. Коли я бачу, що хтось рендомно потрапив у друзі й не можу зрозуміти, хто це – просто видаляю. А тих, хто шерить дивні конкурси, агресивні тексти – я просто блокую. Цей список у мене зовсім не великий.

Для мене Facebook – це канал для будь-якої комунікації. Мені досить ефективно писати у Facebook, але я не люблю, коли спочатку пишуть на пошту, а потім ще в приват.

Із The Village досить ефективно комунікувати через пошту, весь масив листів ми опрацьовуємо. Ми не завжди відписуємо, але важливу інформацію беремо на новини. Якщо треба щось уточнити – відписуємо.

У Facebook я зазвичай додаю людей по роботі, раз на рік чищу свої запити. Люблю, коли незнайомі люди просто підписуються на мене, це комфортно для обох.

У стрічці я лайкаю здебільшого друзів та кількох політиків, які генерують інфоприводи. Також є медіа, які я лайкаю. Є люди, які мені приємні та близькі, але з якими ми зараз на відстані. Їх я позначаю зірочкою, бо боюся загубити.

Сам шерю контент The Village, який теоретично має бути цікавим для моїх друзів. Та цим не зловживаю. Час від часу ділюся власними думками, але пишу, мабуть, у п’ять разів більше постів, ніж публікую. Часто перечитую написане і думаю, що це повна фігня. Однак зараз я намагатимуся писати більше, адже якщо вже хочеш щось сказати, то чому б цього не робити. Я не хочу/не можу стати «лидером мнений», який фіксує кожен власний крок публічно.