Робочий стілГагарін на усіх гаджетах: робочий простір Каті Галицької
Продюсерка Radioaktive Film про свій блокнот, телефон, робочий стіл і Facebook
The Village Україна дізнається у людей різних професій, яким є їхній робочий простір. У новому випуску продюсерка продакшн-компанії Radioaktive Film * Катя Галицька.
Фото: Анна Бобирєва
Про роботу в Radioaktive Film
Продюсер відеопродакшена – це людина, яка отримує в руки розкадровку, а віддати має готовий ролик. Моє найважливіше завдання – правильно підібрати людей під проект. Йдеться не тільки про результат роботи, а й про процес. Іноді одна неправильна людина може зіпсувати роботу всієї команди. Тому намагаюся підбирати команду так, щоб усім було комфортно працювати. У всьому цьому важливо не лише вміти гроші рахувати, а ще знати, наприклад, де міститься вісь камери, яку не можна пересікати при зйомці, щоб не мати проблем з монтажем.
Якщо щось трапляється на майданчику на будь-якому рівні, за це також відповідаю я. Через мене проходить усе – від обіду до якихось концептуальних рішень. Я повинна постаратися максимально передбачити і запобігти усім можливим факапам, а якщо вже щось сталося – запропонувати варіанти розв’язання проблеми.
* Radioaktive Film знімає фільми, рекламні ролики, музичні відео. Робили кліпи для Coldplay, Onuka, Foals, MØ, Years & Years, Tame Impala.
Нагороди: Cannes Lions, MTV Music Video Awards, Ciclope, New York festivals, Epica awards.
Над проектом працюємо 2-3 тижні, залежно від об’єму. Це проектна робота, часто непередбачена, я можу працювати кілька тижнів поспіль, а потім не працювати якийсь час узагалі. Нічого не можу планувати сильно заздалегідь. Тож коли мені пропонують якісь зустрічі, я часто кажу, що сьогодні або завтра можу, а от що буде навіть через 2-3 тижні – уже важко сказати.
У проекті є керівники департаментів, які відповідають за конкретні речі. Адміністративна група перед початком роботи розподіляє обов’язки. Тривалий час я намагалася контролювати все, це було складно. Могла, наприклад, о третій ночі раптово прокинутися з думкою, чи викликали ми на завтра гримера, а потім подзвонити асистентці й запитати про це. Легко все контролювати, коли в тебе один проект. Коли їх 3-4, це вже стає фізично складно. Я вчуся делегувати, вчуся довіряти людям, насправді це не просто. Мені здається, для продюсера це дуже важлива якість.
Блокнот
У мене два блокноти, обидва стараюся заповнювати за системою bullet-journal.
Один для довгострокового планування, другий для дрібних щоденних завдань. Тільки-но починаєш фіксувати свої завдання – важливо тримати їх у якомусь одному місці. Вони або в голові, або вже в блокноті.
Обидва блокноти – для планування майбутнього і збереження минулого. Я постійно пишу дрібні списки. Загалом мені вони потрібні, щоб займатися ще чимось, крім роботи. Я записую усе – і побутові справи, і творчі завдання, і особисті цілі та проекти. Наприклад, у мене є список книг, які я збираюся прочитати, список книг, які я вже купила, а також 61 книга у жанрі постмодернізм, що я дуже хочу прочитати.
А ще в мене є список логічних помилок, яких ми припускаємося у своєму мисленні. Наприклад, помилка тих, що вижили: ми схильні слухати успішних людей, надихатися тим, що привело їх до успіху, але часто ігноруємо досвід невдах і ті обставини, через які вони зазнали невдачі.
У блокноті є і технічний розклад на місяць, щоб бачити, коли в мене зйомки. Крім того, я записую сюди усі фінансові надходження, щоб розуміти, скільки взагалі заробляю і на що витрачаю.
Аплікація – це як арт-терапія, я купую наліпки, потім починаю робити колажі. Якщо взяти старі блокноти, можна зрозуміти, де у мене був поганий настрій – там я нічого не клеїла або просто «накидала» картинки на пусті місця і все.
Витрачаю 15-20 хвилин на день для записів. Коли працюю, блокнот завжди лежить розгорнутим на столі поруч, інакше я не розумію, що відбувається.
Як користуватися Bullet Journal
Телефон
Мені у 90% випадків телефонують по роботі, дуже багато спілкування перемістилося у месенджери. У напружені дні буває до 100 дзвінків, у спокійніші – 20-30.
Сповіщення надходять тільки від месенджерів. Усе інше вимкнула. Мене дуже дратує оця червона літерка поруч із додатком, тому стараюся робити так, щоб її не було. Дуже уважно ставлюся до свого сну, у мене є комендантська година – о 23:00 вимикаю усе. Зате о 5-6 ранку вже на ногах і можу працювати.
Facebook міститься в папці Procrastinate, як і решта додатків, які вбивають час.
Для книжок використовую iBooks. Зазвичай у мене з собою є дві книги – Art of Thinking Clearly і «Війна світів Z». Коли не хочеться слухати музику, я слухаю ці аудіокниги.
It was last longer – це папка для усього, що пов’язано із фотографіями.
Окремо лежать додатки для здорового способу життя. Користуюся Mi Fit, до них під’єднані ваги. Раніше активно користувалася Sleep Cycle. Вмикаєш цю програму, кладеш телефон поруч на матрац, і вона визначає фази твого сну. Також там була опція зі звуками природи, щоби краще засиналося.
Найчастіше з робочих додатків користуюся, звісно, Excel, потім Dropbox.
WeatherPro – це платна програма погоди з розширеним функціоналом, у ній навіть кількість сонячних хвилин у годині можна побачити.
Sun Seeker – це додаток, який показує, де буде сонце в певний момент. Взагалі цей app повинен бути в оператора на випадок, коли зйомка відбувається на вулиці, щоби краще розуміти, у який час знімати.
Аrtemis – це програма, якою користуються оператори, іноді режисери, вона імітує об’єктиви.
Музику слухаю через GooglePlay. Мені так зручніше, програма працює не тільки в додатку, а й у браузері.
Elevate – це гімнастика для мозку. Я стараюся робити цю зарядку вранці, сповіщення стоїть на 9-ту. Але весь останній місяць майже не заходила.
До телефона в мене ще є годинник – брат наполіг, щоби я його купила. На нього приходять усі сповіщення, і я розумію, чи потрібно діставати телефон, чи ні.
Ще у мене є iPad Pro. Це зменшена версія комп’ютера, з ним зручно їздити у відрядження. На ньому значно більше книжок.
Люди, які мене знають, легко здогадуються, що це мій гаджет. На усіх робочих столах у мене Юрій Гагарін.
Робочий стіл і пошта
Ноутбук для мене – це повноцінний робочий інструмент. На ньому можна швидше друкувати, Excel також найкраще працює саме на ноутбуці.
Уся корпоративна робота у нас побудована в Dropbox, тому що робочі документи завжди повинні бути під рукою, незалежно від того, яким гаджетом ти користуєшся. Крім того, у мене є власний акаунт, там зберігаються усі важливі документи, фінансова звітність. Усе розкладене в окремі папки, інакше я заплутаюся.
На ноуті користуюся найчастіше офісними програмами. WhatsApp на комп’ютері – це геніальний винахід, майже як Skype. У нас робоча група в WhatsApp.
Щодо файлів на комп’ютері – у системі продуктивності getting things done є поняття dump, або «звалище». Туди потрапляють усі скріншоти, завантаження, які потім видаляю чи переміщую у правильні папки. Я чищу цей простір раз на тиждень.
Найважливіша комунікація, зокрема і юридична, проходить через пошту, усі великі завдання мають фіксуватися там. У папці «вхідні» залишаються тільки непрочитані повідомлення. Щойно лист відкритий – він одразу знаходить потрібну папку. За цим треба стежити і впорядковувати, інакше почнеться хаос.
Я намагаюся якомога менше часу проводити в Facebook. Якби він настільки не інтегрувався у наше життя, я його видалила б. Не вважаю його корисним чи цікавим, стараюся не використовувати месенджер як засіб особистої комунікації. У мене вимкнені сповіщення, якщо я вже заходжу у Facebook, то новини читаю в режимі most rescent, щоб не бачити все підряд.
Також у мене налаштований список цікавих мені людей, їхні пости я читаю першими в стрічці, іноді нижче них не опускаюся. Я фільтрую новини, деяких людей додаю з ввічливості, але читати їх не можу, бо вони публікують нерелевантний для мене контент. Намагаюся уникати того, що викликає хайп, не піддаватися масовим рухам, маніпуляціям.
Я рідко щось публікую, хіба цитати, які дуже відповідають моєму стану. Постити щось по роботі, чесно, не хочу. Стараюся навіть не пускати нічого в таймлайн, коли мене тегають. Мені не важливо, скільки лайків під постом і чи мене взагалі лайкають. Facebook для мене – вбивця часу, від якого неможливо відмовитися, бо для деяких моїх друзів він тепер замість пошти і телефона.