Можна довго філософувати на тему того, як саме змінився світ, люди й ставлення до життя під час пандемії, але краще зафіксувати цей момент у розмовах і фактах.

Ми разом із Visa в межах кампанії #ПідтримайСвоїх запускаємо серію інтерв’ю головного редактора The Village Україна Андрія Баштового з власниками українського малого та середнього бізнесу.

Говоримо про те, як інноваційні рішення та прогресивне мислення допомагають вистояти навіть у період кризи. І шукаємо відповідь на запитання: «Пандемія – це криза чи все ж нові можливості?».

Ростислав Русаков

Співзасновник та артдиректор ЮБК і Hedonism Festival

До пандемії

Сьогодні

22

іноземних артисти

0

іноземних артистів

9–10

подій на тиждень

3–4

події на тиждень

55%

платежів – безготівкові

60%

платежів – безготівкові

Яким ти бачив цей рік на його початку?

Наприкінці лютого я був на середині моєї четвертої навколосвітньої подорожі. Тоді перебував десь у Патагонії між льодовиком Періто-Морено та Вогняною Землею (архіпелаг у Південній Америці – ред.), це одне з найменш заселених місць на планеті. Тоді вже стало відомо про коронавірус, але там його ще ніхто не сприймав як загрозу. Далі через США я полетів у Південну Корею, де саме був пік зараження. А Європа тоді ще була спокійна, думали, що до нас це не дійде, однак я відчував, що ця хвиля тільки починається.

Що стосується бізнесу, робота над новим сезоном ЮБК завжди стартує в березні. Ми починаємо бронювати артистів, плануємо сезон, починаємо будівництво, нові проєкти запускаємо. Цього разу в мене вперше було відчуття, що треба зачекати. Букінг-агенти мене вже починали задовбувати: «Артистів розберуть, сезон буде гарячий, усе буде нормально». А я заходив на сайт зі статистикою за вірусом і розумів за динамікою, що весь хардкор ще попереду.

У результаті, я свідомо не забронював жодного артиста. Минулого року до нас приїхали понад 20 іноземних музикантів, цього ж року – нуль. Останнім скасовували Джей-Джея Йогансона за декілька днів до виступу, адже кордони в серпні знову закрили. Зараз деякі артисти відкладають тури навіть на 2022. Тобто хтось вже й на 2021 не розраховує.

Як пройшов сезон для ЮБК?

ЮБК – це локація, яка працює тільки 4 місяці в році, а всі інші 8 – поглинає кошти. Ми її консервуємо, але платимо за охорону, оренду, персонал, промо. Це менші суми, ніж у сезон, але все одно вони є.

Дехто думає, що чуваки просто побудували якийсь сарайчик на пляжі, качають гроші, нічого не роблять. Насправді ж, наші головні витрати – це щосезонна модернізація локації всередині та зовні. За нею не можна не доглядати. Щороку оновлюємо сцени, дерево будівлі, робимо нові дизайнерські елементи, додаємо зручності, удосконалюємо всю територію довкола, доріжки, лавки, освітлення, електрику, лобіюємо інфраструктурний комфорт на Трухановому острові.

Зазвичай у травні-червні ми працювали, щоб вийти в нуль та окупити інвестиції в інфраструктуру й артистів, а другу половину літа працювали в плюс і заробляли на період консервації проєкту.

Цього ж року ми відкрилися лише в кінці травня та працювали як бар на відкритому повітрі з вільним входом. Були заходи, але ми їх не особливо анонсували, просто грала фонова музика й гості відпочивали на березі з дотриманням карантинних норм. Придумали найбільш безпечний формат для музикантів – пульт і діджейку винесли на пляж, щоб грати на відкритому повітрі й не збирати гостей в одному місці. Запровадили всі карантинні заходи: система безпеки, маски, санітайзери, дистанція. Пляж великий, це дозволило уникнути скупчень людей.

У липні ми не провели жодної нічної вечірки, працювали тільки до 22:00, тому що вже о 22:20 до нас (як і до інших нічних закладів) приїжджала поліція, стояла на вході та не давала людям зайти. Якщо порівняти липень із липнями минулих років, то прибуток зменшився в 5–6 разів. Його не було майже, якщо рахувати величезні витрати на утримання.

У серпні разом із HMG ми провели перший концерт Крихітки на дальній великій сцені. Розділили загальну квадратуру на 5м2 й отримали оптимальну кількість людей. Стільки ж квитків і продали – на 380 гостей. Але це формат виживання, цього не вистачить, щоб протриматися 8 місяців.

А далі нашим планом було просто зробити все можливе відповідно до закону, щоб не піти в мінус, дотягнути до кінця вересня й молитися до наступного сезону, аби культура мала змогу вийти з ізоляції разом з усім світом.

 

ЮБК – це локація, яка працює тільки 4 місяці в році, а всі інші 8 – поглинає кошти. Ми її консервуємо, але платимо за охорону, оренду, персонал, промо. Це менші суми, ніж у сезон, але все одно вони є.

ЮБК – це локація, яка працює тільки 4 місяці в році, а всі інші 8 – поглинає кошти. Ми її
консервуємо, але
платимо за охорону,
оренду, персонал,
промо. Це менші
суми ніж в сезон,
але все одно вони є.

Що змінилося в роботі команди?

Регулярно проводимо зібрання понеділками, які зазвичай затягуються на 5–6 годин, 80% тем обговорень – про безпеку роботи майданчика та функціонування проєкту в новому форматі.

Ми зробили дуже великий акцент на пляж. У нас пів тисячі шезлонгів і мішків, гостям не обов’язково приходити танцювати чи стояти в чергах, можна посидіти на пляжі з коктейлем і подивитися на наше красиве місто. Наче й у клубі, але при цьому на природі та в центрі міста.

Середній чек упав, як і всюди, у півтора-два рази. Публіка стала більш боязкою, обережною: у фінансовому аспекті й у поведінковому. Останні роки в нас був акцент на безконтактній оплаті. Зараз ще думаємо запровадити додатки для бронювання столиків, онлайн-замовлень.

На роботу барменом ЮБК щороку доволі великий конкурс. У нас одна із найвищих зарплат + чайові, до того ж атмосфера максимально здорова й дружня – працюєш, наче на курорті. Уже котрий рік основа барменського колективу в нас не змінюється, є спрацьована команда. І мені дуже боліло, коли я розумів, що не зможу цим людям забезпечити той рівень зарплат, що був у попередні роки.

Навіть колектив, який займався організацією заходів, – SMM-відділ, PR, маркетинг – ми теж обмежили. Лише трохи розширилися на серпень. Ми майже нікого не звільняємо, розходимося щороку у вересні, щоб зустрітися знову в наступному сезоні. Усе спроєктовано, архітектори й будівельники на низькому старті, але все перенесли на наступний рік. Тому чекаємо, що навесні всі знову зустрінемося робити одну велику та важливу справу.

 

Що стало новою нормальністю у світі?

Ми навчилися мити руки й цінувати те, що в нас є. Я помітив за нашими гостями – наче це остання їхня вечірка або вихід у світ. Таке враження, що завтра не настане. Люди перестали сприймати подію, як ще один черговий захід.

Стаєш дуже мобільним, швидко схоплюєш кон’юнктуру всього, що відбувається навколо. Якщо раніше я бронював артистів за рік, купував їм квитки, готелі, то зараз усе це втратило сенс. Зараз має значення лише сьогодні. Ти розумієш, що наступного тижня може не бути. Пролітає гарячий артист повз Київ – домовився та привіз його завтра. Це ніби й складніше, але водночас вчить адаптуватися, комунікувати з аудиторією по-новому.

 

 

Плани на наступний сезон великі: оновлення ЮБК і ще три великих інфраструктурних проєкти. Це бар-тераса в парку, великий спікізі-бар на Подолі та арткомплекс.

Плани на наступний сезон великі: оновлення ЮБК
і ще три великих
інфраструктурних
проєкти. Це
бар-тераса в парку,
великий спікізі-бар
на Подолі та
арт-комплекс.

Які висновки зробив для себе?

Я став більше займатися музикою, внутрішнім розвитком і творчістю. Записав багато міксів на Soundcloud і заснував канал з актуальним музичним контентом у Telegram.

Від своїх планів ніколи не відмовляюся. Навіть за другу половину своєї останньої навколосвітньої подорожі (січень, лютий, березень 2020-го) я проїхав Чилі, Аргентину, Перу, Колумбію, Еквадор, Мексику, США, Південну Корею, Індонезію й Катар. Ще в мене є план перетнути один із континентів від краю до краю під час пандемії. Який та як саме – дізнаєтеся з мого Instagram.

Найбільш прикро, що я всі свої подорожі протягом останніх 15 років підлаштовував під культурні та не дуже події: Art-Basel, Glastonbury, Coachella, Burning Man, Sonar, Primavera і т.д.

А зараз це велика втрата для мене особисто й для всього музичного та артком’юніті. Тепер залишилися тільки дика природа та новий формат міського життя.

Я б хотів найближчим часом потрапити у світові мегаполіси, в яких уже бував. Наприклад, Нью-Йорк, який зараз виглядає, як місто-привид, без свого звичного хіпстерського духу та динамічного ритму. Мені цікаво глянути на Бруклін і Манхеттен під новим кутом, відчути це своєрідне оновлення й навіть очищення, на тлі якого точно виросте щось нове та цікаве.

Учора помітив, що в мене на Facebook-сторінці написано під головним фото «Вириваю(сь) із зони комфорту». Вирвався. Написано було задовго до пандемії. Що хотів – те й отримав.

Visa запустила ініціативу #ПідтримайСвоїх #WhereYouShopMatters для допомоги малому бізнесу.

Компанія платіжних технологій Visa створила платформу підтримки малого бізнесу, де можна знайти необхідну інформацію про те, як почати, як вести та розвивати власну справу.