Де ти працюєшЯ працюю в Міністерстві охорони здоров’я

Фото: Юлія Вебер

Штаб-квартира Міністерства охорони здоров’я України розташована у комплексі в Маріїнському парку поблизу Верховної Ради. Першу його будівлю звели 1871 року для Київської удільної контори – установи, що керувала майном царської родини Російської імперії.

У 1930-ті до історичної будівлі прибудували ще один чотириповерховий корпус. До того часу в ній розташовувався Київський науково-дослідний інститут загальної та комунальної гігієни. Міністерство охорони здоров’я УРСР працювало в комплексі з 1956 року, переїхавши сюди з вулиці Рейтарської. Після здобуття незалежності в цій же будівлі продовжило роботу Мінохорони здоров’я України.

З 2016 року в будівлі МОЗ працює команда виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. (Суд тимчасово відсторонив Супрун від виконання обов’язків міністра до кінцевого рішення за позовом народного депутата Ігоря Мосійчука – ред.)

«Які у нас були перші враження від цієї будівлі? Розповім одну історію. Коли ми почали оглядати приміщення, то в підвалі знайшли скульптуру Гіппократа. Вона була побита і стояла в темряві, повернена головою в темний кут», – показує архівну світлину на телефоні Супрун. Це було показово щодо того, як до медицини ставилися у державі до Євромайдану, додає українка американського походження, яка повернулася в Україну напередодні Революції гідності.

Супрун каже, що бачить своєю метою повернути Гіппократа, символа медицини, обличчям до людей. Для реставрації скульптури найняли майстра, який зазвичай займається відновленням ікон, зрештою для оновленої статуї знайшли більш поважне місце – прямо навпроти одного з входів до будівлі.

Знак пошани Гіппократу є і в кабінеті очільниці відомства – клятву «батька сучасної медицини» зобразили на периметрі верхньої частини стін простору попередники. Та найбільше, за словами Супрун, мотивує її інше. Над робочим столом у кабінеті – портрети перших членів Небесної Сотні Сергія Нігояна та Владислава Зубенка. «Це мої янголи. Нагадують, що вони віддали за те, аби ця країна змінилася. Якщо ми добре попрацюємо, може, буде не так важко на них дивитися», – каже Супрун. (Разом із чоловіком Марком Уляна Супрун надавала на Майдані допомогу пораненому Зубенку, але попри це 22-річний чоловік помер у лікарні – ред.)

У кабінеті з краєвидом на Маріїнський палац – великий стіл для перемовин, полиця з листами на підпис виконувачці обов’язків міністра та спортивний тренажер. «Звичайно, знайти час виходить не завжди, але я намагаюся щодня набігати хоча б 10 кілометрів», – каже Супрун. Просимо керівницю показати майстер-клас іншим урядовцям, Супрун знімає піджак і йде на тренажер. За кілометражем стежить за допомогою наручного трекера.

На робочому столі очільниці МОЗ – стос паперів, багаторазова пляшка для води та велика червона кнопка. Жартуємо, що це кнопка, як у містера Бернса в «Сімпсонах»: натискаєш – і людина, яка не вірить у щеплення, падає в безодню. Насправді це подарунок Супрун від сестри. «У день, коли мене призначили виконувачкою обов’язків міністра, сестра подарувала мені цю кнопку з написом «Ні». Сказала, що хороший менеджер завжди повинен знати, коли треба відмовити», – пояснює керівниця МОЗ.

«Система охорони здоров’я – мабуть, найбільш складна для реформування. І наша будівля – найскладніша для ремонту», – продовжує керівниця міністерства. Додає, що тут дуже багато невеликих кабінетів і неправильно використаного простору. Як приклад наводить величезну залу для зібрань колективу зі сценою і трибуною, яку нині майже не використовують. Супрун називає простір «музеєм совка». На театральній завісі на сцені – старий герб МОЗ. Трохи нижче, на трибуні – оновлений брендинг міністерства з назвою українською та англійською мовами.

Схожий приклад – спеціальна простора зала, яку раніше використовували винятково для переговорів з міжнародними клієнтами. «Уявіть собі – зал, який увесь час простоює. Чекає тільки на закордонних гостей», – сміється Супрун. Тепер простір використовують для командних зустрічей.

У ще одній залі облаштували систему для відеоконференцій із департаментами охорони здоров’я у регіонах. Утім використовували тут не безкоштовне програмне забезпечення на зразок Skype, а окрему дорогу систему, в якій кожен дзвінок обходився приблизно у сотню тисяч гривень. На стіні – годинник зі старим гербом МОЗ. «Зверніть увагу, що годинник зупинився. Тобто їхній час уже збіг», – жартує Супрун.

Переформатувати довелося й низку інших відділів. «Наш юридичний департамент мав один кабінет на першому поверсі, другий на третьому, а ще один простір – в іншій будівлі, – продовжує Супрун. – Довелося оптимізувати відділ, щоб вони могли краще співпрацювати». Своєю чергою, відділи екстреної медичної допомоги та АТО перенесли з підвального приміщення на інші поверхи. З підвалу прибрали й магазин, де їжу продавали без відповідної ліцензії, каже Супрун.

«Це дуже незручно, що ми розташовані в парку. Так, тут поряд Верховна Рада і Кабмін. Але для того, щоб десь призначити зустріч – не найкращий варіант», – додає виконувачка обов’язків міністра. Запитуємо, чи є потреба перенести головний офіс міністерства до нової будівлі, як це з урядовими установами робили, до прикладу, в Грузії. «В ідеалі це можна було б зробити років за десять, коли наша країна вже буде економічно зростати. Але поки на це немає коштів», – відповідає Супрун.

Ірина Литовченко разом із партнерками заснувала благодійний фонд «Таблеточки», що опікується онкохворими дітьми. З лютого 2018 року Литовченко очолює директорат стратегічного планування та європейської інтеграції МОЗ. Серед завдань директорату – стратегічне планування системи охорони здоров’я, співпраця з міжнародними організаціями та координація роботи різних відділів міністерства.

«Міністерство внутрішньо змінюється: раніше тут працювали здебільшого державні службовці, які звикли діяти до інструкцій та виконувати накази, а з початком реформ сюди прийшла група нових людей, які хочуть робити трансформації. Ці два світи інколи зіштовхуються, і між ними потрібно організовувати співпрацю», – пояснює Литовченко. Над її робочим столом – малюнки від дітей як подяка «Таблеточкам». Поряд – боксерська груша. «Щоб знімати стрес. Подарували друзі», – сміється Литовченко.

Уперше мене впустили в цю будівлю, коли тут проходило засідання тендерного комітету. Причому відбувалося це саме в цьому кабінеті – і мене з нього вигнали. Одне слово, це був цікавий досвід, коли після вступу на посаду мені виділили саме цю кімнату. [Сміється].

Мене дуже напружує цей кабінет. Це нераціональне використання робочого місця, тут можна було б знайти простір для шести людей. Треба сказати, що ця будівля загалом погано пристосована до комфортної роботи. Тут немає можливості посадити працівників разом, утворити оупен-спейс. Усі ці десятки окремих кабінетів розбивають людей – не лише суто фізично за допомогою стін, а й на касти. У нормальних закордонних бізнес-структурах кабінет керівника не буде відчутно відрізнятися від працівника нижчої ланки. Тут усе інакше: де тебе посадили, так до тебе і ставляться.

Ірина Величко очолює канцелярію Міністерства охорони здоров’я. З 1965 року цю посаду обіймало дві людини – Величко та її попередниця Світлана Вишнева.

Я працюю в міністерстві з 1978 року. Потрапила сюди волею випадку. За фахом я історик, закінчила аспірантуру і планувала займатися наукою. Але трапилося так, що треба було відпрацювати за фахом в архіві, і мене скерували в МОЗ. Знаєте, як буває в житті – думаєш, що ненадовго, а виявляється, на багато-багато років. Начальниця помітила мене в архіві та запропонувала цю посаду. Власне, Світлана Михайлівна передала мені її після майже двадцяти років роботи – починала ще в 1965-му. Вона й тепер нам допомагає, ми її іноді просимо.

У різні часи наш відділ називався по-різному: управління справами, управління документального забезпечення… Грубо кажучи, канцелярія. Ми відповідаємо і за звернення громадян, і за реєстрацію всіх документів. Специфіка роботи нашої команди полягає в тому, що хто б не був при владі, хто б не був міністром – ми завжди потрібні. Ми незаангажовані й не граємо в жодні політичні ігри. Для нас головне – якісно організувати документообіг міністерства. Це й робимо. Зараз, звичайно, починаємо це все переводити в електронний вигляд, будемо освоювати техніку.

Чи зручно працювати в цій будівлі? Дуже зручно і комфортно. Що може бути краще, ніж працювати в центрі міста, в парку? У мене з вікон надзвичайно красивий краєвид – Маріїнський парк, Верховна Рада. Депутатів усіх бачу! Красиво що взимку, що влітку. А ще це дуже почесно. Я дуже щаслива, що доля кинула мене саме в Міністерство охорони здоров’я. Усім співробітникам завжди кажу: «Цінуйте, що ви тут».