Де ти працюєшЯ працюю на Житньому ринку

Фото: Анна Бобирєва

Житній ринок – найдавніший ринок Києва, який досі діє. Місцевість навколо Житнього історично пов’язана з торговельною діяльністю: перші ринки у цьому районі з’явилися ще в часи Київської Русі. У 1980 році тут звели криту конструкцію нового типу, особливістю якої став увігнутий дах, який підтримується завдяки противазі. Ще одна унікальна риса Житнього – декоративне оздоблення з історичними сюжетами на фасаді ринку.

Комплексний ремонт у будівлі не проводили від моменту введення в експлуатацію. Улітку 2017 року Київська міська державна адміністрація заявила про намір реконструювати Житній ринок. Повідомлялося, що на реконструкцію історичної будівлі мали виділити 35 мільйонів гривень, а закінчити її до 2020 року. Термін «реконструкція» викликав занепокоєння громадськості Подолу, перед будівлею ринку провели акцію протесту – вимагали залишити за будівлею визначене призначення і зберегти карбування на фасаді.

У відповідь на це виконавець обов’язків генерального директора ринку Аман Моламов заявив, що архітектурний конкурс на реконструкцію будівлі не оголошували, а також пообіцяв висувати всі майбутні проекти на громадські обговорення. Своєю чергою, менеджерки з розвитку Житнього ринку Христина Скрипка та Яна Жадан, які співпрацювали з адміністрацією Моламова, запропонували облаштувати на другому ярусі будівлі фудкорт і точки з фермерською продукцією.

У травні 2018 року, за результатами конкурсу на посаду, генеральним директором Житнього ринку став Вадим Фіоктістов, колишній комерційний директор харківського стадіону «Металіст». За словами Фіоктістова, ринок потребує реконструкції, яка дасть змогу продовжити термін його експлуатації на 40-50 років. Зокрема, будівля потребує експертизи вантових тросів, які утримують її конструкцію. На час проведення реконструкції Житній закриють щонайменше на два роки. Очікується, що вона розпочнеться у 2020 році й триватиме до 2022-го.

Про Житній

Не можу похвалитися тим, що давно працюю на Житньому ринку чи давно з ним пов’язаний. Мене призначили на цю посаду після проходження конкурсу в травні. Та в процесі підготовки я, звичайно, вивчав, що таке Житній ринок. Чесно зізнаюся, було аж трепетно: виявляється це не лише найстаріший ринок Києва, а й, як зазначено у літописах, один із найстаріших ринків Київської Русі.

Житній – ще й просто унікальний ринок. Подібних будівель у світі можна на пальцях однієї руки порахувати. Будівля Житнього ринку спроектована наприкінці 60-х – початку 70 років. У життя її було втілено у кінці 70-х. За проект архітектори ринку отримали Ленінську премію, найвищу державну нагороду на той час. Після вдалого архітектурного експерименту багато будівель у Києві та й по всьому Союзу споруджували за цією вантовою системою.

Річ у тому, що ринок не є будівлею у традиційному розумінні, а навісом, який має увігнуту форму. Тобто у ринку немає несучих стін, це просто облицювальні конструкції, які його закривають. Увігнутий дах Житнього – результат вантової конструкції. Цей унікальний архітектурний ансамбль дає змогу накривати величезні площі дахом, що сам є несучою конструкцією.

Поділ – це дуже колоритний та специфічний район, тут люди люблять поспілкуватися. На Житньому постійний мурашник – особливо на вихідних. Люди можуть нічого не купувати, але вважають за обов’язок прийти сюди. Тут можна всіх зустріти, навіть тих, кого не бачив кілька років, зі всіма поговорити, обговорити свіжі новини. І Житній має залишитися таким центром.

Навіщо проводити реконструкцію

Зараз стан будівлі дуже плачевний. Комплексного ремонту не проводили з 1980 року. Річ у тому, що дах Житнього складається з двох частин. Те, що можна побачити зсередини ринку – це не дах. Це противага з натягнутими вантовими тросами, між якими залиті бетонні блоки. Саме ці блоки утримують конструкцію. Своєю чергою, над противагою є покрівля, яка повторює геометрію і форму противаги та виконує функцію даху.

Ми розуміємо, у якому стані перебувають вантові канати на мінімальних точках натягу, де провисає противага. Але не розуміємо стану тросів на точках напруги, де вони кріпляться до стійок. Щоб зрозуміти стан тросів, треба зняти дах, просвердлити дірки в бетонних конструкціях до тросів, оцінити їхній стан і провести повну експертизу.

На превеликий жаль, розріз конструкції саме там не проводили – принаймні це не відображено в технічному звіті. До того ж, коли ми робили проектну пропозицію і спілкувалися з архітекторами, вони нам повідомили погану новину. Через те, що немає повної картини щодо стану вантових канатів, у період реконструкції треба провести повне обстеження противаги. І лише після цього можна буде ухвалити остаточне рішення – можна її залишати чи потрібно замінити.

Ми знаємо європейські зразки, на них усі люблять посилатися. Але я наведу вітчизняний приклад. Місто Харків, Сумський ринок. До моменту реконструкції він перебував у приблизно такому ж стані, як Житній. Але будівля Сумського була визнана аварійною, тому її знесли. У випадку з Житнім, сподіваюся, вдасться зберегти конструкцію.

Зберегти Житній як ринок

Імовірно, реконструкцію розпочнуть у 2020 році й уже 2022-го Поділ отримає оновлений торговий комплекс. Ми плануємо реконструкцію, яка не передбачає ані змін щодо архітектурних форм, ані щодо функціоналу ринку. Унікальну вантову конструкцію не можна змінювати, оскільки будь-які втручання у неї призведуть до повного руйнування будівлі.

Після реконструкції Житній залишиться ринком із самобутнім виглядом радянського ультрамодернізму 70-х років. Усе карбування, розміщене на його фасадах, плануємо зберегти, відреставрувати і повернути. Ці елементи вписуються в архітектурний ансамбль на Подолі в оточенні церков та монастирів. Тож Житній залишиться Житнім, але матиме сучасний характер – із новими підходами та матеріалами обробки.

Проте на період реконструкції ринок треба закрити. Наявність досить небезпечної конструкції вантового натягу противаги не передбачає можливості експлуатації ринку під час реконструкції, включно з експертизою вантового перекриття.

Терміни реконструкції визначити важко. Думаю, її процес триватиме щонайменше два роки. Будівля потребує повної модернізації, зокрема оновлення всіх комунальних мереж, силових кабелів тощо. Після визначення вартості ремонту депутати міської ради будуть вирішувати питання фінансування проекту. Або місто профінансує реконструкцію самостійно, і будівля залишиться у повній господарській власності, або вони вирішать, що це занадто велике фінансове навантаження і є потреба оголосити інвестиційний конкурс.

Про фудкорт і ресторан на Житньому

Безумовно, у пропозиції змінити призначення верхнього ярусу ринку є свої переваги. Наявність фудкорту додає йому колориту. Люди могли б приходити на ринок не лише для того, щоб купити якусь продукцію, а й щоб скуштувати її на місці. Якщо на Житньому буде якісний фудкорт – це буде стимулювати і загальний розвиток. Зони на кшталт ресторанів чи кафе, на мій погляд, більш перспективні для ринку, ніж речовий відділ.

Однак нині доля цих проектів залежить від низки чинників. Річ у тім, що ринок свого часу проектували саме як місце торгівлі. У нього свої вимоги і свої потреби. Своєю чергою, вимоги щодо санітарних та епідеміологічних норм, які висувають до сучасних фудкортів, тут дуже важко реалізувати.

У нас уже є багато пропозицій з цього приводу. До прикладу, всім дуже подобається краєвид із Житнього на Андріївську церкву – її звідси видно як на долоні. Це просто ідеальне місце для дорогого якісного ресторану. Що зупиняє людей, які могли б вкласти гроші в цей ресторан? Загальний стан будівлі. І це замкнуте коло, яке можна буде розірвати лише після реконструкції. Коли люди розумітимуть, що їхні інвестиції будуть збережені на довгий термін, вони зможуть оформлювати довготривалі договори на оренду приміщень.

Уранці орендатори привозять свою продукцію на ринок. Тоді завозять туші – хай це яловичина чи свинина – в лабораторію на аналіз. Коли лабораторія дає висновок, я контролюю, щоб усі туші були з печатками і висновками, а також зважую м’ясо. Окрім того, стежу за порядком у залі: як м’ясо зберігають, у якому воно стані.

Мої основні обов’язки – дочекатися, поки вантажник підвезе м’ясо до колоди, і здійснити розруб. Причому зробити це, по-перше, за стандартом, по-друге, так, як хочуть продавці. У них свої вибрики бувають, як то кажуть. Буває, м’ясо по-різному вирізається, ребра по-різному вирубають.

Працюю на ринку, здається, з 1998 року. І увесь час із м’ясом. Раніше сам торгував, тепер працюю на ринок. Колись це була дуже гарна професія, м’ясники могли багато заробляти. А тепер вона не в пошані.

Я працюю на Житньому вже давно – років двадцять, мабуть. Тут моя мама працювала, бабуся, прабабуся. Можна сказати, що в нас династія: в сумі років 50 тут стоїмо. Щойно спілкувався з постійною клієнткою, вона вже десять років до мене ходить.

Увесь цей час стою в цьому боксі. Сам вирощую продукцію, сам продаю. Як тут працюється? Зручно. Добре, що є можливість торгувати всередині ринку, товар узимку не мерзне.

Що будемо робити, якщо ринок закриють на реконструкцію? Ну то переїдемо на інший ринок, що ж іще робити? Мені на «Лісову» навіть ближче буде.

Я з Чернігівської області, приїжджаю двічі на тиждень. Скільки років я тут працюю? Я не працюю тут, я торгую. Уже більше як двадцять років тут, третій десяток пішов.

Люди на ринок уже не ходять. Не знаємо, чого вони базару бояться. У мегамаркети ж усякі ходять, а сюди? Ну нема. Добре, що є свій клієнт. Він ходить. Тільки заради постійних покупців і приїжджаємо сюди. Раніше були оптовики, на пароходи брали продукти, а тепер що?

Я працюю на Житньому з 2010 року. Це видатна архітектура, звичайно. Але, якщо відверто, більше вона дивує іногородніх, а не киян. Тут багато туристів, іноземці часто фотографують. Але ми ж це бачимо щодня, для мене це буденність уже. До того ж Володимирський ринок приблизно за таким самим принципом побудований: там, може, менший нахил, але конструкція теж бетонна.

Раніше ми працювали на вулиці, недавно нас усередину на другий ярус перегнали – добровільно-примусово. Тут гірше, людей менше. Поки нам сказали, що будемо тут працювати максимум до наступної осені. Кажуть, що ринок включено у Програму соціально-економічного розвитку міста. Він то включений. Але ж головне, щоб гроші були.

Дивіться, які гарні гарбузи! Але цього року щось не дуже беруть. Людей уже менше – не так, як раніше. Скідочкі навіть роблю, але дівчата все повз проходять.

Я вирощую картоплю і гарбузи в Чернігівській області, продаю на Житньому. Уже двадцять років щодня приїжджаю сюди, ще з 90-х. Десять різних адміністрацій ринку бачив. Я тут почав працювати ще до того, як відкрили цю будівлю. Де зараз автостанція напроти, там у 70-х роках був базар. Я стояв там, мак продавав.

Як я ставлюся до реконструкції? Не знаю. Та вони вже двадцять років кажуть, що будуть закривати ринок. Подивимося. Руки-ноги у нас є, якось воно буде.