Де ти працюєшЯ працюю в НСК «Олімпійський»

На НСК «Олімпійський» я працюю з відкриття: спочатку був заступником головного агронома, працював з англійським фахівцем Полом Фленеганом – представником компанії STRI, що готувала стадіон до Євро-2012. Зараз я керую агрономічним відділом, у моєму підпорядкуванні ще чотири людини.

Агроном – це досить специфічна професія. В Україні немає навчальних закладів, які виховують фахівців, що спеціалізуються на газонах. Так, є спеціалісти з ландшафтного дизайну, але в нашій роботі інша специфіка. Я закінчив Житомирський національний агроекологічний університет за спеціальністю «Агрономія». Після вишу працював у київському гольф-клубі. У гольфі вимоги до газону багато в чому схожі на вимоги до футбольних, але це все-таки дві різні системи.

Здавалося б, що там доглядати за газоном? Прийшов, покосив, полив водичкою, все класно! Але насправді це складний процес, за яким постійно треба стежити – напередодні матчу, після матчу, щодня. Ми не можемо запланувати програму обробки газону на місяць, тому що неможливо спрогнозувати погоду; постійно відбуваються й зміни в розкладі матчів.

Передусім газон повинен бути максимально міцний і низький. Але що коротша трава, то важче її підтримувати в належному стані. Для цього ми використовуємо сучасне обладнання: наприклад, роторні косарки, які за рахунок вакууму водночас косять і збирають траву.

Газон на НСК «Олімпійський» – це не монокультура. Працюємо з двома різними сортами трави: так званими райграсом і м’ятликом. Райграс є багаторічною культурою – він дає зелену масу і швидкий приріст. М’ятлик – це коренева маса; саме він становить основу і тримає на собі газон.

Зона, з якою доводиться працювати найбільше – це штрафний майданчик. Адже ворота – ключова частина поля. Іноді навіть доводиться вирізати ділянки з інших частин поля і пересаджувати туди. Поле – це живий організм, як людина. Якщо ти поріжеш руку й одразу не продезінфікуєш рану, це буде проблема. Тож одразу після пошкодження газон треба ремонтувати.

НСК – зелений стадіон. Він має унікальний для Європи дах. Прозора структура та овальні отвори – не тільки для сонячного проміння, а й для абсорбування опадів. Сніг, дощ – усе це збирається і за спеціальними каналами спускається на очистку, а тоді застосовується у технічних цілях.

Навіть влітку ми використовуємо додаткове світло – лампи штучного освітлення. Установки розтягуються по полю, як гармошки; у такому вигляді вони займають сьому частину поля. Тож повністю обробити газон можна за сім підходів. Освітлювальні установки не гріють поле, вони надають потрібний спектр світла. Можна сказати, що вони на 80% здатні замінити сонце: лампи насичують стебла хлорофілом.

З 14 квітня стадіон перебуває під управлінням УЄФА. Але ми не будемо передавати нікому свої обов’язки. Напередодні фіналу Ліги чемпіонів ми перебуваємо у тісному контакті з інспектором УЄФА. Вимоги до матчу такого рівня надзвичайно високі. Певна річ, це не означає, що до матчу «Динамо» ми ставимося більш легковажно. Але УЄФА виставляє певні вимоги до стану газону: наприклад, скіс трави повинен бути рівномірний, а висота стебла – від 22 до 28 мм.

Я працюю на стадіоні два роки. НСК «Олімпійський» – це головна спортивна та культурна арена країни. Вона повинна приносити задоволення всім відвідувачам. Але за цим стоїть важка робота дуже багатьох людей.

Реконструйований стадіон відкривали за проектом архітекторів із Німеччини. Треба сказати, що німці спроектували тут складне обладнання – за ним треба постійно стежити. Усі системи «Олімпійського» можна поділити на кілька груп: освітлення, енергозабезпечення, водозабезпечення, а також кондиціонування та ізоляції.

Це все потребує догляду і немалих фінансових витрат. На кожну систему в мене є чотири окремі відділи: є головний енергетик, головний механік, головний агроном тощо. Усього в технічному відділі працює 35 людей.

Також ми відповідаємо за президентську ложу. Крісла у президентській ложі оснащені системою підігріву. Квитки у цю ложу не продають. Щоби потрапити сюди, треба бути гостем президента.

Скайбокси – це місця бізнес-класу з власним ресторанним обслуговуванням під час матчів та концертів. Є можливість дивитися футбол і через скло, і по телевізору. Усього їх на стадіоні 40.

Одразу поряд – місце, де нагороджують чемпіонів. На Євро-2012 збірній Іспанії кубок Європи вручали саме тут.

Музей стадіону має назву «Музей 90-річної історії «Олімпійського». У різні часи стадіон мав різні назви – від Льва Троцького до Микити Хрущова. Були різні покровителі, різна мода. З 1996 року – це Національний спортивний комплекс «Олімпійський».

Один із найбільших цінних експонатів у музеї – квиток на матч 22 червня 1941 року. У той день «Динамо» готувалося прийняти команду з Москви. Як відомо, матч скасували через Другу світову війну. Але глядачам сказали зберігати квитки. У нас була людина, яка прийшла з цим квитком у 1981 році. Певна річ, її впустили на матч.

Ми називаємо музей «живим»: усі експонати нам принесли або гості стадіону, або спортсмени. Дехто віддає експонати на певний час, дехто дарує стадіону. Наприклад, Олександр Усик подарував футболку з автографом під час відвідування стадіону.

Музей розділили за тематичними відділами. Знайшли місце для макету стадіону, який запропонувало німецьке архітектурне бюро GMP von Gerkan, Marg und Partner. Також є частина, присвячена Олімпійським іграм 1980 року – «Олімпійський» приймав низку матчів футбольної частини московської Олімпіади. Серед інших відділів – Євро-2012. Зокрема – репліка кубку Європи, який розігрували на «Олімпійському».

У кінозалі ми зберегли крісла, які стояли у бізнес-зоні до реконструкції 2008 року. Також представлена весільна сукня Соломії Вітвіцької – першої нареченої, яка провела весілля на оновленому НСК перед проведенням Євро-2012.

Роздягальні мають по двоє дверей. Це розраховано на те, щоб під час змагань із легкої атлетики можна було ставити додаткову перегородку і розділяти простір. Таким чином збільшується кількість роздягалень для легкоатлетичних змагань.

Обкладинка: Влад Василькевич для La Boussole