Де ти працюєшЯ працюю в Одеському порту

Фото: Євген Карєв

Порт заснували одночасно з Одесою – у 1794 році. Його будували 100 років замість запланованих п’яти. Сталося це через те, що Катерина ІІ, за якої розпочалося будівництво, померла через два роки, а наступний правитель загальмував процес.

Порт – це місто в місті. Тут є власні вулиці та перехрестя, а також медична і пожежна частини, заправка, спорткомплекс, швидка допомога, їдальні тощо. На території розташовані і старовинні склади з червоної цегли – пакгаузи. Частину з них досі використовують, інші – мають лише історичну цінність.

Економічна модель порту – це партнерство між державою та приватними компаніями. Це означає, що загальним управлінням займається державне підприємство – Адміністрація Одеського морського порту. А на причалах працюють приватні компанії. Вони беруть території у довгострокову оренду, встановлюють крани та займаються вантажними роботами.

Як пояснюють в Адміністрації, завдяки такому партнерству порт розвивається, бо приватні компанії інвестують у новітні технології та інфраструктуру порту. Ця модель працює вже понад 20 років.

Інша особливість Одеського порту – він розташований у центрі міста. Це означає, що тут не можна працювати з хімічними або небезпечними вантажами, лише – з екологічно чистими. Основні вантажі, які приходять у порт – це метал, вантаж у контейнерах, руда, зерно, рослинні й технічні масла, нафта і газ.

Через територію порту прямують потяги, тут розташована станція «Одеса-порт». У 1996 році почали будувати транспортну естакаду, аби вантажівки оминали центр міста, не псували доріг та не створювали затори. Довжина естакади – 7 км.

Пост регулювання руху суден

«Ми контролюємо та регулюємо рух суден в акваторії Одеського порту. Будинок-башта посту регулювання руху суден має унікальну архітектуру: на висоті 45 метрів встановлена величезна конструкція  – «бочка», яка розділена навпіл по горизонталі. Внизу розташована технічна частина, зверху – оперативний зал. Зараз ми перебуваємо в оперзалі, на 13 поверсі.

Угорі крутиться антена радіолокаційної станції. Вона опромінює простір, і завдяки цьому ми бачимо сигнал на радарі – моніторі лоцмана-оператора».

«Відколи існують судна, є і лоцмани», – жартує старший лоцман-оператор Євген Количев.

Завдання лоцмана – провести судно в порт і нести вахту, аби стежити за безпекою у морі. Лоцман в Одеському порту має стежити також за тим, чи не забруднюють судна навколишнє середовище.

Коли судно входить у зону, за якою стежить лоцман-оператор, він ідентифікує судно, запитує в капітана інформацію про вантаж, осадку та передає ці дані диспетчерові порту.

Далі лоцман-оператор рекомендує, як рухатися у порту, та підводить судно до місця, де вже морський лоцман сідає на борт. Він знає особливості порту, тому разом з капітаном вони проводять судно до причалу.

Євген Павлович працює на посту регулювання руху суден уже 13 років. До цього він 24 роки був капітаном і працював у Чорноморському пароплавстві та закордонних фірмах.

Водолазна служба

«Ми займаємося підводно-технічними роботами. Це й обстеження акваторії порту, і ремонт малих суден, і очищення корпусу судна, а також підводне зварювання та різання по металу.

Всього у водолазній службі працює 7 водолазів та 6 інженерів. А зараз ви бачите, як діє водолазна станція: тут працюють водолаз і ще двоє – той, хто страхує, і той, хто відповідає за забезпечення.

Ця робота дуже небезпечна, під тиском води. Зазвичай ми працюємо на глибині 12 метрів – це глибина порту. А якщо виходимо на рейд (частина акваторії порту, придатна для стоянки суден на якорі – ред.) – глибина сягає 24 метри.

З водолазом потрібно постійно підтримувати зв’язок. Адже різні ситуації можуть бути – перепади тиску чи проблема зі здоров’ям. Тому ми маємо подавати сигнали та реагувати на них. Якщо водолаз не відповідає – то це вже аварійна ситуація.  Ми використовуємо аудіо- та відеозв’язок, або сигнальний кінець (трос, через який водолаз подає умовні знаки – ред.).

І хоча робота складна, проте дуже цікава. Наприклад, біля маяка плавають рибки, повзають краби – у такі моменти я отримую велике задоволення від роботи. Ще цікаво, коли знаходимо затонуле судно, бетонні масиви та старовинні якорі».

Швартування суден

«У порту я почав працювати у 1969 році. Закінчив пожежну школу і був старшим інженером пожежної служби і помічником капітана з пожежної частини. Після розвалу Радянського союзу працював у приватній компанії, а 2003 року завершив курси боцманів і знову працюю в порту, у швартовій команді.