За оцінками World Economic Forum, у світі налічують 10 мільйонів соціальних підприємств, які генерують приблизно 2 трильйони доларів доходу щорічно і створюють майже 200 мільйонів робочих місць. І хоча дані по Україні також потрапили до звіту за 2013–2023 року, ніхто точно не знає, скільки саме соціальних підприємств є у нас, адже не існує єдиного законодавчого визначення цього поняття.

The Village Україна разом із громадською організацією School of ME в межах програми USAID «Мріємо та діємо» розповідають коротку історію соціального підприємництва в Україні й пророкують його майбутнє.

Від захисту осіб з інвалідністю до офіційного статусу

Соціальне підприємництво в Україні пройшло три етапи розвитку.

1 етап

1991–2010 роки

Почався з ухвалення закону №875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», який забезпечив людям з інвалідністю додаткові можливості для ведення бізнесу. Хоча цей закон дав поштовх для розвитку соціального підприємництва, саме поняття ще не було відоме. Лише у 2004 році з’явилися перші згадки про соціальне підприємництво завдяки проєкту «Мережа громадської дії в Україні» (UCAN), фінансованому USAID.

2 етап

2010–2016 роки

Відзначився створенням консорціумів і програм розвитку.

У 2010 році заснували консорціум «Сприяння розвитку соціального підприємництва в Україні», до якого ввійшли British Council, East Europe Foundation й інші організації. Вони провели тренінги для тренерів і тренерок, відкрили три ресурсні центри й запустили програму кредитування соціальних підприємств. Василь Назарук, співзасновник Всеукраїнського ресурсного центру «Соціальні ініціативи» й порталу socialbusiness.in.ua, став основною фігурою в розвитку цієї сфери.

У 2015 році розпочалася Програма соціального інвестування від Western NIS Enterprise Fund, а у 2014 році вийшла перша велика українськомовна публікація на цю тему – книга Катерини Смаглій «Зміни творить кожен із нас».

3 етап

з 2016-го й донині

Характеризується активним залученням міжнародних донорів й університетів.

Український форум благодійників за підтримки ЄС сприяв популяризації соціального підприємництва, а Національний університет «Києво-Могилянська академія» й Український католицький університет почали викладати цю дисципліну. Віднедавна KSE також ввела її в програму. Нині, крім того, видають посібники із соціального підприємництва, проводять численні тренінги й фінансові програми підтримки для соціальних підприємств.

Про початок четвертого етапу настане час говорити, коли в законодавстві України введуть офіційне визначення поняття «соціальне підприємництво» й остаточно вирішиться питання його форми й оподаткування. Про важливість створення законодавчої бази ми писали в попередній статті.

Артем Корнецький

Доктор філософії, доцент Українського католицького університету, співзасновник і керівник School of ME

Якщо спиратися на практики країн Заходу, де соціальне підприємництво вже має чітко визначені форми, я вважаю, що для України релевантний досвід США, які мають ефективний підхід до соціального підприємництва. Там створена спеціальна організаційно-правова форма для соціальних підприємств, а держава не втручається в їхню діяльність. Натомість існує механізм отримання сертифіката B-Corps. Це недержавний і прозорий процес, завдяки якому соціальні підприємства можуть отримати доступ до спеціальних можливостей від донорів й інвесторів. Така система забезпечує підтримку без бюрократичних перепон і сприяє розвитку соціальних ініціатив на ринку.

Майбутнє соціального підприємництва

Удвічі більший за індустрію реклами й прибутковіший за індустрію одягу. Таку оцінку у свіжому звіті World Economic Forum дають соціальному підприємництву. Водночас дані із 35 країн й опитування, яке провів Глобальний альянс соціального підприємництва Фонду Шваба, підкреслюють, що соціальні підприємства стикаються з перешкодами протягом усього життєвого циклу: від зародження до зростання й масштабування своєї діяльності.

Хоча умови відрізняються від країни до країни, соціальні підприємства в усьому світі зазвичай стикаються з такими барʼєрами:

обмежений доступ до фінансування через унікальне поєднання соціальних і фінансових цілей

низькі обізнаність і визнання серед споживачів і споживачок, інвесторів й інвесторок, політиків і політикинь

недостатня підтримка з боку держави й відсутність сприятливих регуляторних меж

складні й неоднозначні правові й фіскальні умови, що ускладнюють діяльність

обмежений доступ до державних і приватних закупівельних процесів

В умовах воєнного часу українські соціальні підприємства мають ще більше викликів, проте розвиток культури волонтерства спонукає українців та українок, особливо молодих людей, відкривати дедалі більше соціальних підприємств.

Аліна Бочарнікова

консультантка із соціального підприємництва

Майбутнє соціального підприємництва вже почалося. Тенденції такі, що в Україні ми бачимо три типові моделі, як бізнес включається у вирішення соціальних / екологічних проблем:

1.

Модель перерозподілу прибутку.

2.

Модель інтеграції вразливих груп населення за допомогою працевлаштування

3.

Модель виготовлення соціально значущих товарів і послуг.

Ці три типи соціальних підприємств ми й будемо бачити надалі.

Як приклад першої моделі – кавʼярні / магазини / виробники, які з прибутку системно фінансують перемогу України. Соціальний бізнес на деокупованих територіях, найімовірніше, матиме за мету скеровувати кошти у відбудову зруйнованої культурної й соціальної інфраструктури.

Соціальні бізнеси, які обрали другу модель, орієнтовані залучати до роботи людей з інвалідністю, членів родин загиблих захисників і захисниць України, внутрішньо переміщених осіб, людей, які пережили окупацію.

Також уже зараз ми бачимо, як багато виникає ветеранських бізнесів, які ставлять за соціальну мету брати на роботу й повертати до активного життя ветеранів і ветеранок. І кількість таких соціальних підприємств далі буде тільки рости. Дедалі частіше бачимо роботу психологічних і реабілітаційних центрів, приватних медичних закладів, які надають платні послуги та з прибутків безплатно відновлюють наших захисників і захисниць. Ці приклади з нами на наступні 30 років точно.

Чи буде окремий закон про соціальне підприємництво? Сумніваюся. Законодавча діяльність направлена на захист прав людей, тож, найімовірніше, надалі зʼявлятимуться оновлення чинних законів і державні програми для різних вразливих груп населення для їх інтеграції в трудову діяльність. В Україні низькі податки 3–5% від доходу (навіть як порівняти із сусідньою Польщею, де підприємство сплачує 18–32%), тож пільг в оподаткуванні я не чекала б.

Соціальному бізнесу потрібніші кошти на розвиток, а не економія на податках. За останні два роки в Україні зʼявилися державні програми «єРобота», «Власна справа», гранти для ветеранського бізнесу, активно допомагають навчанням і фінансами міжнародні організації (наприклад, в межах комплексної програми USAID «Мріємо та діємо»). У майбутньому різноманіття таких можливостей буде більшати.

Факт: соціальним підприємствам простіше перемагати в таких конкурсах (як порівняти зі звичайним бізнесом – ред.) і набирати більше балів під час оцінювання. Клієнти й журі обирають тих, хто хоче запускати бізнес і заробляти гроші не для себе, а для суспільних змін і поліпшення життя в Україні.

Більше про соціальне підприємництво в Україні й досвід соціальних підприємців і підприємиць читайте за посиланням.

Як School of ME допомагає соціальним підприємцям

Дізнатися більше

Матеріал підготовлено в межах програми «18:35. Бізнес-підтримка», яка втілюється в межах програми «Мріємо та діємо», що впроваджується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується IREX у партнерстві з Making Cents International (MCI) і School of ME

Ця стаття стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст цього матеріалу є відповідальністю громадської організації School of ME та не обов'язково відображає погляди IREX, USAID чи Уряду Сполучених Штатів.