The Village Україна дізнається в людей різних професій, як вони заробляють і витрачають гроші. У новому випуску історія про перекладачку книг. Її головне завдання – відчути авторський стиль і максимально точно його передати українською мовою, уникаючи шаблонів і стилю гугл-перекладача.

«Лабораторія» – одне з українських видавництв, що вказує ім’я перекладача на обкладинці поруч із іменем автора книги.

Професія

Перекладачка книг

Доходи:

30 000 грн

Витрати:

5 000 грн

Харчування

1 500 ГРН

Доставка їжі

2 000–2 500 ГРН

Догляд за собою

1 000 грн

Їжа для кота

4 000 ГРН

Відпустка

1 000 грн

Одяг

1 500грн

Розваги

1 500–2 500 грн

Комунальні послуги

6 000–8 000 грн

Мрія

300 грн

Спорт

Як стати перекладачкою

Моя історія перекладачки водночас не стандартна, але певною мірою й типова для нашого часу. Я не навчалася в лінгвістичному університеті. За освітою не перекладачка. Я журналістка та закінчувала ІЖ (ред. – Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка).

Вчилася-вчилася на журналістиці, спробувала нею займатися. Зрозуміла, що не моє, не туди пішла, ок. Вирішила шукати далі. Пішла працювати копірайтеркою. Потім ще три роки працювала на телебаченні. Зрештою, як і більшість людей віку 20+, вирішила: «Буду фрілансеркою».

Увесь цей час зі мною були мої знання англійської мови. Мову вивчала з дитинства, із першого класу. Англійську я знаю добре. Мені пощастило з учителями, також я ходила до репетитора й мала особистий потяг до вивчення цієї мови. Я дивилася, слухала англійською.

Й ось я зустріла людину, яка перекладала кіно для дубляжу. Йому потрібна була допомога. Він запропонував мені зробити переклад. Я спробувала, переклала, вислала файл. Минуло кілька днів, і він каже: «Ні, не те, зовсім не те». Вирішили спробувати ще раз. Спробували й знову: «Ні, Насте, ні, зовсім не те».

А мені сподобалося. Мені сподобалося перекладати. Але треба розуміти, що переклад під дубляж дещо специфічний. Там є така особливість – ліпсинк. Це коли ти маєш перекласти речення так, щоб міміка губ у мові оригіналу збігалася з перекладеним варіантом. Це складно. Але оскільки мені переклад «зайшов», я вирішила перекладати для себе. У блозі робила переклад англомовних статей, матеріалів, які, на мій погляд, були цікаві.

А далі чоловік, який спробував дати мені перекладати фільми, зробив репост головної редакторки видавництва «Наш формат». Вони шукали перекладачів. Ура! Я написала їм, отримала тестове, виконала та пройшла. Так мені й віддали першу книжку в день мого народження. Мені було 24. Це був 2014 рік.

Особливості роботи

Перша книжка

Перша «моя» книжка називалася «Проти шторму. Виживуть усі або ніхто» авторів Кейсі Шермана, Майкла Тоґіаса. Це пригодницький роман з елементами мариністики. Але в основі реальні події. Емоційна й потужна історія, де через шторм 1952 року на східному узбережжі США водою накриває танкери з людьми. Рятувальники на човнах пливуть рятувати людей у той час, як море продовжує вирувати. Згодом Disney за книжкою зняв фільм The Finest Hours (українською «Проти шторму»).

Працювати перекладачкою – це дуже багато гуглити

Я не очікувала такої кількості термінів. Я ніколи навіть поруч не стояла з кораблебудуванням. А тут шлюпки, ванти, палуби, корма. Де що розташовується? Тоді вперше дізналася, що працювати перекладачкою – це дуже багато гуглити.

Як відбувається переклад

Переклад книги проходить кількоми етапами. Іноді можна й дві книжки паралельно перекладати. Це не забороняється політикою видавництв. Але важкувато. Треба багато енергії. Це не такий швидкий процес. Я не можу перекласти сто сторінок за день.

Золота норма – це п’ять сторінок на день гарного, вдумливого та сконцентрованого перекладу з гуглінням. Це мають бути правильні формулювання, а не просто механічний переклад з однієї мови на іншу. Інакше виходить не дуже добрий переклад.

На п’ять сторінок перекладу треба близько чотирьох годин. Але якщо вже розібралася з автором, його стилем і подачею, то виходить швидше. Тому за робочий день, за 8 годин, можна перекласти й десять сторінок. Проте під час перекладу завжди є перерви. Я використовую томатотаймери: 25 хвилин працюєш, 5 хвилин відпочиваєш. Я люблю вийти прогулятися, подихати повітрям, поїсти, подивитися серіал, пожмакати кицюню.

Також є різниця, що перекладати: художню книжку чи науково-популярну. Перекладати нон-фікшн – це як вести машину: треба багато чим управляти, багато чого знати. Але перекладати художку – це як керувати літаком. У нон-фікшені простіше, тому що менше образності, гри слів, менше емоційності. Коли перекладаєш художку, треба весь текст пропустити через себе й фактично написати все наново власною мовою. Механічно перенести текст з англійської мови в українську не можна. Наприклад, є фраза it’s raining cats and dogs. Ми не перекладаємо це, як «іде дощ для котів і собак» чи «іде дощ із котів і собак». Для цього є сталий відповідник – «ллє як із відра».

Є природне відчуття мови, є знання, є, зрештою, гугл і словники сталих висловів. Я беру англійську сталу фразу й шукаю відповідник в українській. Або шукаю такі відповідники в кількох мовах, щоб краще відчути тональність вислову, а тільки після цього перекладаю.

Щастя в тому, що перекладач не остання інстанція. Наприклад, у мене була книжка про Data Science. Це цікаво, це челендж, багато дізнаєшся. Але моїх знань у цій сфері замало. Тому є спеціальна людина – науковий редактор. Це не журналіст, не редактор, не перекладач. Це фахівець у конкретній галузі й відповідно людина, яка знає тему, читає й каже: «Що це?» А після цього пропонує правильний варіант формулювання термінів. У гостро специфічних книжках це дуже корисно. Я перекладала книжки з елементами мариністики, із військовими поняттями, ця ж Data Science, книжки про ІТ, математику або «Що очікувати під час вагітності», де купа медичних термінів.

Крім наукового редактора, ще є коректори, які доводять переклад до ладу. Усувають помилки, чистять текст, щоб усе було правильно без ляпів. Пам’ятаю, як перекладала другу свою книжку, досвіду ще не було, а мені трапилася фраза Our non-human friends. Ішлося про чотирилапих друзів. Я переклала її як «наші друзі нелюдського походження».

Чудово, що це потрапило до редакторки, яка мені телефонує й запитує: «Хто це такі друзі нелюдського походження? Інопланетяни?» Ми посміялися й разом повернулися до адекватного формулювання. Або ще була ситуація з книжкою «Проти шторму», де я написала щось на кшталт на носі корми. Редактор мені пояснив, що в корабля є ніс, але є й корма. Це різні поняття. Тому носу корми не буває в принципі.

Є природне відчуття мови, є знання, є, зрештою, гугл і словники сталих висловів

Тому завжди книжка проходить усі ці етапи. Я перекладаю, вичитує науковий редактор, коректор, а потім, як правило, книжку повертають знову мені. Я маю вичитати, чи після всіх коректур усе гаразд, чи не замінили чогось такого, що не можна було чіпати. Такі ситуації були. Наприклад, я перекладала книжку Селести Інґ «Несказане». Там героїня вивчала поглиблений курс англійської. В оригіналі це був advanced. Я це переклала як «просунутий рівень англійської», але після правок книжка вийшла із фразою-ляпом, де просунутим виявився не рівень мови, а рівень сучасної англійської літератури.

Після всього настає мій улюблений момент, коли книжка приїжджає з друку, я тримаю річ, яку створила. Це так кайфово. Це приємніше, ніж коли ти просто щось для когось пишеш. Книжка – це фізичне. Ти тримаєш її, вона пахне, ти відчуваєш результат роботи.

Де брати замовлення

Із 2014 року я без перерв працюю з видавництвом «Наш формат». Там змінювалися редактори, керівництво. Але я залишилася. Коли пішла редакторка, яка мене вперше взяла в «Наш формат», я зателефонувала у видавництво й казала: «Агов, я не знаю, хто ви, ви всі змінилися, але я у вас перекладала». Мені відповіли, я знову робила тестове завдання й після цього ми продовжили співпрацю. Тому здебільшого я працюю з цим видавництвом. Декілька робіт переклала для КСД («Клуб сімейного дозвілля»). А тепер уже й для видавництва «Лабораторія». Там працює колишня головна редакторка «Нашого формату», і вона покликала перекладати для них.

Ім’я перекладача: де йому місце в книжці

Коли я починала перекладати книги, ім’я перекладача ніколи не стояло на обкладинці. Я взагалі не знала, що може бути інакше. На обкладинці – ім’я автора книжки. А перекладач, як і всі інші, хто працює над виданням, далі, усередині книги.

«Лабораторія», зокрема, стала першим видавництвом, яке вказує ім’я перекладача на обкладинці

Згодом почала більше дізнаватися. Виявилося, що за кордоном перекладача вказують на обкладинці. Або навіть є ще така історія, що перекладач отримує роялті від продажу книги. Це додатковий заробіток до гонорару. Ідеальна картинка. Такий досвід є у Великій Британії, США. Звісно, стало трохи сумно, що в нас не так. Але в Україні за останні 6–7 років ситуація на видавничому ринку змінилася кардинально. Є надія, що зміни будуть продовжуватися й далі.

«Лабораторія», зокрема, стала першим видавництвом, яке вказує ім’я автора на обкладинці. Це кайф, це круто. Мені приємно це бачити.

Зарплата

Як і більшість українських перекладачів, я займаюся не тільки перекладом. Також ще працюю копірайтеркою, щось пишу, беру проєкти. На фултаймі в нас, в Україні, перекладачів дуже мало насправді. Тому я беру книжки в роботу, але додатково ще працюю в іншому місці. Якщо говорити про виключно перекладацьку діяльність, то там є прайс. Вартість моєї роботи не залежить від того, що я перекладаю: нон-фікшн чи художку. Є тарифікація за авторський аркуш (40 тисяч знаків), і все. Якщо говорити про переклад у режимі повного дня, то щомісячний дохід становить 30 тисяч гривень.

Витрати

Є базові витрати, що їсти, де жити, що носити. На їжу в мене йде близько 5000 гривень. Плюс під час карантину часом додатково 1500 гривень іде на доставку їжі: то якийсь проєкт запустили, хочеться спробувати, то акція, то хочеться чогось цікавого та смачного.

Якщо говорити про квартиру, то мені пощастило. Житло я не знімаю, але є комунальні послуги. На них іде 1500 гривень улітку і десь 2500 гривень узимку. З одягом окрема історія. Раніше я витрачала на одяг десь 1000 гривень на місяць. Але за час локдаунів переглянула свій гардероб. Багато речей роздала. А нових купувала мало, бо переважно працюю вдома. За рік я, мабуть, загалом витратила 4000 гривень на новий одяг.

З особливих витрат – це платний контент в усьому та гроші на мрію. Кілька років тому я повністю перейшла на платний контент, оскільки й сама одна з людей, які живуть завдяки тому, що інші купують результати моєї роботи. Тому я плачу за підписки на Netflix і Megogo, купую книжки, завантажую платні застосунки. У місяць на це йде десь 1500 гривень.

Оскільки зараз карантин, то спортом я займаюся вдома. За десять доларів на місяць купую застосунок. Там п’ять програм. Зокрема, йога, медитація, баре.

Повернуся до мрії. Щомісяця я відкладаю на неї 6000–8000 гривень. Якоїсь зими я хочу поїхати на 2–3 місяці в Азію, де тепло, гарно, красиві серфери. Поїхати й не працювати. Тобто я хочу зібрати гроші, щоб поїхати туди й узагалі забути про роботу. Я працюю з першого курсу. Скоро буде 15 років, відколи я регулярно й багато працюю.

З особливих витрат – це платний контент в усьому та гроші на мрію

Якщо говорити про відпочинок, то влітку я майже ніколи не виїжджаю з країни. Страшенно люблю намети, а тому, як тільки стає тепло, із наметами вирушаю в ліс, на річку, море. Наприклад, відпочинок на морі нам із бойфрендом обійшовся в 6000 гривень (по три тисячі на людину). Інша річ – зима. Узимку ми їдемо туди, де тепло. Це буває різний бюджет. Наприклад, були в Індії. Ця подорож обійшлася у 1500 доларів. А іноді просто летимо в якесь місто й за 200 євро. Так було в нас із Берліном.

Ілюстрації: Анна Шакун