Власний рахунокСкільки заробляє кіберспортсмен

The Village Україна продовжує серію розповідей про доходи та витрати людей цікавих професій.

Як стати професійним кіберспортсменом?

Я почав серйозно грати в Counter-Strike у сьомому класі. Мені дуже подобався оригінальний Counter-Strike, до цього додалися й амбіції: хотілося не просто грати, а грати краще за однокласників.

Коли я починав грати, епоха комп’ютерних клубів уже відійшла, всі вже грали з дому. Близько року я активно грав сам і в мережі, а тоді дізнався, що у Києві проводять змагання з Counter-Strike. Остаточно мене захопило, коли я потрапив на перший турнір: виявляється, є люди, які займаються цим серйозно. Звичайно, перші два матчі я програв. Але почав присвячувати грі дедалі більше часу, збирати перші аматорські команди. Можна сказати, що у той момент я захотів стати професійним кіберспортсменом.

Ми зібрали кілька команд, постійно тренувалися та відсіювали слабших гравців. Із часом, коли ми вийшли на стабільний склад і результати, нас помітила організація, яка вирішила вкласти у команду гроші. Вони побачили, що є сенс вкласти кошти у перспективних гравців, які можуть вирости, і надали умови для тренування та зарплату.

Коли з’явилося відчуття, що це те, чим я міг би заробляти на життя? У 2010 році у світі було буквально кілька професійних команд із Counter-Strike – у Швеції, Данії тощо. В Україні та навколишніх країнах на професійному рівні команди ще ніхто не вів: заробляти на цьому стабільно навряд чи можна було. Тому спочатку я думав не про заробіток, а про те, щоб грати й перемагати. Коли це почало приносити гроші, це був ніби приємний додаток: «О, за це ще й гроші дають!»

Пам’ятаю першу зарплату. Коли навчаєшся в університеті і взагалі не маєш грошей, це було дуже приємно. 250 доларів у 2014 році – це були непогані гроші. До цього, щоправда, отримували призові – 100-200 доларів за перемогу на турнірі.

Після закінчення університету я був на роздоріжжі: треба було вирішити, що далі робити зі своїм життям. У мене були моменти, коли я тривалий період не грав. Певний час думав про те, щоб займатися чимось іншим. Можливо, якби на той момент в індустрії не з’явилися гроші, я б пішов з кіберспорту.

Та за останні кілька років в індустрії відбулися величезні зміни. У 2012 році вийшла нова версія гри, Counter-Strike: Global Offensive. Після цього спільнота отримала єдиний майданчик для змагань у дисципліні Counter-Strike. Тож люди, які сьогодні приходять у кіберспорт, знають, що можуть заробляти цим на життя. Ти розумієш, що вкладений у гру час може не бути витраченим даремно.

Особливості роботи

У середньому я витрачаю на тренування в Counter-Strike щонайменше вісім годин на день шість днів на тиждень. Зазвичай це шість-сім годин командних тренувань та одна-дві години теоретичних занять. Виходить близько дев’яти годин на день, але є гравці, які тренуються й по дванадцять годин.

Командні тренування ми називаємо «праки» – граємо у мережі з іншими командами, імітуємо таким чином виступи. На теорії ми заходимо вп’ятьох на сервер і говоримо про тактику: що ми хочемо бачити у своїй грі, що треба виправити, чого додати; радимося з тренером, якщо у команді він є. Решта часу – це індивідуальні тренування. Тут ти просто тренуєш техніку або граєш «мікси» – з іншими гравцями. Це вже індивідуальна історія: хтось може виділяти на це 5-6 годин часу, а хтось по мінімуму.

На тиждень є принаймні один вихідний, інколи може бути два – як пощастить. Окрім того, є змагання, графік яких постійно оновлюється. Наприклад, у топових команд світу постійно проходять живі змагання, вони можуть літати на турнір з призовими у кілька сотень тисяч доларів ледве не кожні два тижні. У решти команд більшість турнірів відбувається у мережі: ігри можуть бути щодня, а може кілька тижнів нічого не бути. Тобто графік ненормований, ти зазвичай не знаєш, що буде із зайнятістю.

Дохід

У професійних кіберспортивних командах гравці отримують заробітну платню. Зараз моя місячна зарплата становить тисячу доларів. Це те, що я отримую стабільно. Окрім того, є призові, з яких я отримую 80-85%, а решту віддаю роботодавцеві. Це залежить від кількості турнірів і призових фондів, але бувало, коли отримували й додаткові півтори тисячі доларів. У середньому – близько 500 доларів.

Наскільки я знаю, у дисципліні Counter-Strike: GO професійні гравці отримують у командах від 500 до 2 000 доларів на місяць. Але топові кіберспортсмени мають індивідуальні контракти, за якими можуть мати ставку й у кілька десятків тисяч доларів. В Україні та сусідніх країнах є люди, які отримують від 20 000 доларів. Зрозуміло, що у США це все множиться в рази.

У Dota 2 все приблизно так само: є топи, які отримують дуже багато, і є команди середнього рівня, де гравці отримують від 500 доларів на місяць. В Україні та Росії є шість-вісім команд, у яких люди мають щомісяця по 1 500-2 000 доларів. Але в цій дисципліні є свої особливості: менше турнірів для команд середнього рівня, а отже, й менше можливостей показати себе; відповідно, менше організацій підтримують молоді команди і дають їм можливість прогресувати.

У FIFA все гірше, це менш популярна дисципліна. Не знаю, які зарплати у топових «фіферів», але грошей там точно значно менше. В Україні найбільш популярні CS і DOTA, в інших іграх себе важко проявити. Але за кордоном активно розвиваються нові дисципліни – насамперед Fortnite з мільйонними призовими. За останні роки індустрія зросла настільки, що з’явилися справжні рок-зірки від світу кіберспорту. Це люди, які мають серйозні контракти, до того ж заробляють на призових і рекламі.

Мені на життя заробітку вистачає. До того ж у мене просто немає часу на те, щоб брати якісь додаткові роботи. Якщо ти хочеш чогось досягнути, треба присвячувати цьому увесь свій час. Раніше знаходив час на інші ігри, грав у Dota 2. Але сьогодні хочу намагаюся проводити вільний час подалі від комп’ютера.

Витрати

У мене одна стабільна стаття видатків – їжа. Найчастіше їм удома, виходжу в супермаркет по готову їжу. Інколи виходжу в кафе. Інколи мама щось передає, тому що живе поряд. Зазвичай на місяць на ці витрати йде не більше як 300 доларів.

У мене є квартира, за оренду житла платити не потрібно. На транспорт я майже не витрачаю, тому що працюю вдома. Якщо треба кудись виїхати, їду на маршрутці. На таксі – тільки якщо поспішаю. У вихідні можу вийти десь погуляти з друзями в центрі.

Ще частину грошей закладаю на кишенькові витрати: доларів 200-300 на місяць просто десь зникає. То на відпочинок, то на одяг.

Відкладаю щомісяця 15-20% зарплати – наприклад, на відпочинок. Можу раз на пів року з друзями з’їздити на море. З подорожами складно, тому що розпланувати вільний час не вдається через нестабільний графік.

Ілюстрації: Тетяна Костик