Власний рахунокСкільки заробляє манікюрниця

Запитуємо в майстрині манікюру, чи справді це високооплачувана професія, як вона заробляє і на що витрачає гроші.

Як стати манікюрницею?

Я почала робити манікюр у десятому класі, тобто одинадцять років тому. Здавалося, що це так легко і на цьому можна добре заробляти. Годину витрачаєш на роботу, отримуєш за це 150 гривень, що для старших класів дуже круто. Це було моїм хобі, а згодом я пішла на професійні курси.

Я продовжила працювати з нігтями в університеті. Зробила сусідці в гуртожитку манікюр, отримала 70 гривень. Тоді на певний час пішла у кол-центр. Але, коли з’явилася можливість повернутися до роботи з манікюром, погодилася. Це була точка з експрес-манікюром у торговельному центрі на Троєщині.

Як це – працювати манікюрницею у ТРЦ? Звичайно, це стрес – ти постійно на видноті, всі на тебе дивляться. До того ж у такі точки приходять різні люди: бувають виховані, бувають не дуже. Це і дівчата зі старших класів, і бізнесвумен, і жінки похилого віку. Тут я працювала вісім місяців, а потім до мене на манікюр прийшла керівниця мережі салонів і запропонувала роботу.

Певний час працювала у салоні на Петрівці, тоді ще кілька років на Окружній. Це якраз був переломний момент для мене. Я закінчила Національний авіаційний університет з відзнакою, дипломну написала про забруднення атмосферного повітря викидами від авіадвигунів. Мені одразу запропонували посаду заступника начальника відділу з екологічної безпеки на заводі «Антонов». Звучить ніби солідно, але заплата – 2 700 гривень. Водночас кімната, яку я винаймала, коштувала 2 500 гривень. А як майстриня манікюру я вже тоді заробляла близько 10 000 гривень. Звісно, це було питання грошей. А як інакше? Тепер я не шкодую про це рішення.

Особливості роботи

Умовно майстринь манікюру можна поділити на дві групи – ті, хто працює на себе, і ті, хто працює на салон. Якщо ти працюєш у салоні, то маєш постійний потік клієнтів, за тебе думають про обладнання, рекламу тощо. Але якщо працюєш на себе, то сама несеш відповідальність. Я працюю у салоні на Подолі, але в моєму випадку салон дає не повноцінне місце роботи, а платформу – місце, де можна приймати клієнтів. Відповідно, я віддаю частину заробітку, сплачуючи таким чином за оренду.

Найкраща реклама для манікюрниці – «сарафанне радіо». Раніше всі гралися із соціальними мережами, було легко через якісь спільноти шукати клієнтів. Тепер це не працює. Люди хочуть знайти свою майстриню і ходити до неї постійно. Завдяки Facebook чи Instagram до мене може прийти, скажімо, двоє людей. А мої постійні клієнти за цей час приведуть ще 20 знайомих. Тому 80% моєї роботи – це психологія, розмови під час манікюру.

Зазвичай постійні клієнтки приходять до мене раз на два або раз на три тижні. Бувають винятки, коли щомісяця. Звична схема – це три послуги на місяць. Тобто переважно спершу йдуть на манікюр, а ще за два тижні – на манікюр і педикюр. Зрештою, все залежить від фінансового становища, від зайнятості. До того ж педикюр – це все-таки сезонна історія.

Під події до мене не ходять – я з цим уже зав’язала. Якщо людина хоче робити манікюр, умовно, на день народження, Новий рік чи випускний – це для них не обов’язкова послуга. Тому ставлення до майстрині відповідне. До того ж заради цього треба відкладати зустрічі з постійними клієнтами. Тому я беру такі замовлення, лише якщо є вікна між постійними.

Я працюю шість днів на тиждень, єдиний вихідний залишаю на неділю. Для мене неділя – залізний вихідний. Востаннє була у відпустці у травні, відпочивала п’ять днів. Моя робота пов’язана із графіком клієнтів, тому відпустку планувати непросто. Хочеться і клієнтів не втратити, і самій заробити. Тому, коли планую подорож, намагаюся заздалегідь розкласти записи.

Дохід

Чи насправді майстрині манікюру добре заробляють? Так. Але тільки у тому випадку, якщо фахівець відповідає певному рівню. Я працювала і в гуртожитку, і в торговельному центрі, і в салоні. Та за рівнем заробітку завжди почувалася більш комфортно, ніж подруги, які, наприклад, працювали у кол-центрі. Зараз я задоволена своїм доходом. Якби це було не так, то, певно, шукала б щось інше.

У середньому манікюр із покриттям у київських салонах коштує 400-500 гривень. Нарощування – 700 гривень. За педикюр теж заплатите 700 гривень, але його можна зробити значно швидше. Окрема оплата – за дизайн кожного нігтя. Якщо це складне дизайнерське завдання, дизайн одного нігтя може тривати й годину. У мене одна процедура найбільше коштувала 1 100 гривень.

Звичайний манікюр триває близько півтори години. Найчастіше за день може бути шість клієнтів, але може бути й вісім. Іноді відвідувало за день по десять клієнтів. Менше ніж троє людей на день у мене не буває.

Окрім власне послуг, у мене є ще один вид доходу – продаж супутніх матеріалів для манікюру. Наприклад, лаки, обладнання тощо. Це може бути і 5 000 гривень, і 10 000 на місяць.

Чайові – це окрема історія. Найчастіше на чай залишають люди, які також працюють у сфері послуг. Наприклад, офіціанти, баристи – фахівці, які розуміють, що таке чай і навіщо його залишати. А також бізнесвумен, вони винагороджують за якість і час: якщо ти все зробила якісно і швидко, то обов’язково отримаєш на чай. Якщо на день шість замовлень, то двоє-троє залишать винагороду. У середньому – по 50 гривень, орієнтовно 10% від послуги. Якщо відверто, я чайові не рахую – це для мене гроші на каву.

Витрати

Основні статті видатків – це оренда простору в салоні та витратні матеріали. Інструменти, стерилізація, лаки – це все постійно потрібно оновлювати. Якщо інструмент упав на підлогу, ти більше не можеш його використовувати. Щомісяця на оренду та матеріали я витрачаю до 15 000 гривень, близько чверті мого доходу.

Я вже купила квартиру, але поки не переїхала у власне житло. Наразі винаймаю квартиру на Солом’янці, разом із комунальними витратами це близько 9 000 гривень. Я живу сама, тому мені дешевше обідати в закладах, ніж готувати вдома. Інколи буває натхнення, хочеться ввечері щось приготувати. Але це 100% дорожче, ніж поїсти десь у місті.

Я їжджу на власному автомобілі. Двічі на місяць заправляю повний бак. Це коштує 950 гривень; якщо округлити, приблизно 2 000 гривень на місяць. Багато витрачаю на одяг. Це як бонус для мене – щотижня треба купити щось нове, щось для себе. Врешті-решт, я працюю із заможними клієнтами, хочеться їм відповідати.

Окрім того, витрачаю гроші на самоосвіту, Наприклад, нещодавно почала ходити на курси з візажу. Цікаво ознайомитися з іншою сферою. Моя мета – відкрити свій салон. Зрештою, щоб контролювати інших майстринь, треба розуміти, якою є їхня робота.

Ілюстрації: Марі Кінович