Власний рахунокСкільки заробляє акторка

Запитуємо в акторки одного з київських театрів, з чого складається її заробіток, на що вона витрачає кошти і чим цей фах схожий на садомазохізм.

Як стати акторкою?

Я почала займатися акторською майстерністю ще в дитинстві. Мабуть, найбільше мені тоді подобалися заняття в театральній студії. Вона діяла при музичній школі, після цього я продовжила навчання у спеціалізованій театральній школі в Одесі.

Звичайно, це професія, яка рідко знаходить підтримку батьків. Мама завжди знала, що я хочу стати акторкою, але батько вважав, що краще обрати більш стабільний фах. При вступі до вищого навчального закладу мені довелося зробити непростий вибір: вагалася між акторською майстерністю та журналістикою. Треба сказати, що обидві професії далекі від стабільності. [Сміється]. Зрештою пішла на журфак, але провчилася там недовго – вирішила переїхати до Києва і вступити до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

Ясна річ, коли ти закінчуєш профільний виш, то автоматично не отримуєш ролі. Знаєте цей жарт, що люди, які вже закінчили університет, наступного року все одно чекають, поки їм хтось надішле розклад пар? У мене після випуску також був стрес. Треба було шукати роботу. А як це робити? І що взагалі робити? Це була жесть.

Університет не дає роботи. Що він дає, то це знайомства. Мені пощастило: майстер на моєму курсі знав багатьох режисерів і знайомив нас з акторами. Адже це професія, у якій ключову роль відіграють знайомства. Не в тому, що стосується пільг. Просто постійно треба бути в тусовці. Що більше тебе бачать, то більше бачать можливостей знайти тобі застосування – як розкрити актора в кадрі, які ролі йому підходять тощо.

Завдяки цьому мені вдалося отримати лінійну роль у серіалі, в якому головні ролі виконували медійні актори. Хто такі медійні актори? Це впізнавані обличчя, які знає вся країна, які постійно знімаються у кіно та серіалах. В Україні таких акторів можна перелічити на пальцях двох рук. Наприклад, це Ірма Вітовська, Остап Ступка, Ольга Сумська, Валерія Ходос тощо.

У театр вдалося потрапити з другої спроби, причому завдяки випадку. У знайомого театрального режисера злетіла акторка, він запропонував замінити її на сцені. Я почала брати участь у постановці, навіть не розраховуючи на те, що врешті мене візьмуть. Але прийшов художній керівник, сказав, що я можу працювати, і мені запропонували роботу.

Особливості роботи

Я впевнена, що акторами переважно стають люди, яким бракувало уваги в дитинстві. У мене трохи інша історія: я завжди була невпевненою в собі людиною, але акторська професія дала можливість боротися з цією проблемою.

У нашому театрі перед виходом на сцену висить табличка – авангардна, в стилі радянського плаката. Великими червоними літерами написано: «Человек, ты молод. Если сцена не приносит тебе удовольствия, уходи отсюда!». Чи були випадки, коли я дивилася на цей напис і думала, що треба йти? Звичайно, це відбувається постійно. Певно, раз на кілька місяців.

Як акторка я живу з постійним біполярним розладом – це такі американські гірки, які ніколи не зупиняються. Я не знаю жодної іншої професії, де треба настільки часто стикатися з відмовою. І наражаєш себе на це ти сам. Я Б НАВІТЬ СКАЗАЛА, ЩО ЦЕ ФОРМА САДОМАЗОХІЗМУ.

Ти постійно ходиш на кастинги – і здебільшого, наскільки б хорошою акторкою ти не була, тобі відмовляють. Це насправді найскладніше у професії, саме це найбільше демотивує людей займатися акторством. Складно постійно заспокоювати себе, шукати раціональні пояснення. «Просто не склалося». «Це не той типаж, там просто потрібна інша зовнішність». «Я просто не сподобалася продюсеру». Власне, зазвичай причиною відмови є якраз те, що ти суб’єктивно не подобаєшся режисеру чи продюсеру.

Однак ремесло постійно тримає тебе в формі. Це як із фітнесом: якщо тривалий час не займаєшся, починаєш гірше почуватися. Понад те, у нашій професії все настільки залежить від фізичного стану, що потрібно завжди працювати над собою. Я регулярно ходжу на йогу, можна також займатися хореографією чи контемпом.

Водночас треба сказати, що в театрах досить гнучкий графік. Це все залежить від того, наскільки ти потрібний. Звичайно, бувають дні, коли є дві вистави на день. Але найчастіше це не так багато репетицій і виступів. Інколи може бути й одна репетиція на тиждень – з 11:00 до 14:00 або з 18:00 до 21:00. До того ж в академічних театрах один день на тиждень, зазвичай у будні, є вихідним.

Дохід

Коли я почала працювати в театрі три сезони тому, у мене була символічна зарплата 2 000 гривень. Усі розуміли, що це смішно. Але це фактично був випробувальний термін. Із часом мене перевели на півставки, а тоді – на повну.

У нашому театрі ставки акторів залежать від категорій. Якщо ти актор першої категорії, то заробляєш 10 000 гривень. Якщо другої, як-от я, – це 7 000. Перейти в іншу категорію можна за вислугу років чи творчі досягнення. Зрозуміло, що медійні актори мають постійні надбавки, премії тощо. Заслужені артисти, народні артисти також мають свої пільги та премії.

Що важливо, більшість театрів – це державні структури. Тому періодично у нас можуть затримувати виплати, інколи й на місяці. Проте часто бувають й додаткові виплати. Одного місяця можеш бути королем, а наступного не мати взагалі нічого.

Думаю, аби нормально почуватися в Києві, треба заробляти близько 20 000 гривень. Тому доводиться зніматися в серіалах чи рекламі, працювати на корпоративах ведучими чи йти кудись як хостес – уже як кому щастить.

За один знімальний день у хорошому серіалі можна заробити 6 000 гривень. Медійний актор за день може отримати й 10 000. Якщо пощастить і в тебе буде кілька знімальних днів, за цей час можна заробити кілька місячних зарплат. Але є одна проблема. Як каже режисер Ярослав Лодигін, у серіалах часто плутають вміння «грати» і «вміти заучувати десятки сторінок тексту». Це й не дивно, коли за день знімають 17 сцен.

Пристойні гонорари й у рекламних зйомках. За один такий ролик можна заробити 15-20 тисяч гривень. Реклама – це формат, де для зйомок не обов’язково бути актором. Інколи достатньо мати нетипову зовнішність. Але треба розуміти, що за ці гроші ти фактично продаєш своє обличчя. Наприклад, колись я знімалася в рекламі «Мівіни», яку стилізували під «Гру престолів». Було вагання, коли підписувала цей контракт. Але мені сказали: «Розслабся, ти ж не тампони рекламуєш».

Ще був випадок, коли я знялася в рекламному ролику зубної пасти, і згодом його придбали для трансляції в кількох інших країнах. Це найкращий варіант для актора: у такому разі за кожну наступну країну ти отримуєш повторний гонорар.

Улітку я знімалася в боллівудському фільмі. Індійці створювали стрічку в Україні, проводили тут кастинг на роль білошкірої героїні з допомогою українського продакшну. Це, звичайно, зовсім інший світ. Фільмів без пісень і танцювальних номерів у Боллівуді немає: на майданчику під час зйомок працює режисер і три хореографи. Я пройшла кастинг, приїхала на зйомки на Західну Україну, і мені кажуть: «Танцюй!». Зрозуміло, що в мене вийшло трохи не так, як у людей, які з дитинства дивляться ці фільми і вміють висловлювати свої почуття через танець. Проте це був надзвичайно цікавий досвід. За знімальні дні мені тоді заплатили приблизно стільки, скільки за український серіал.

Було б дуже важко заробляти, якби не було корпоративів. Це стабільний дохід, якщо ти активно працюєш у подібному форматі. Наприклад, я проводила як ведуча дитячі дні народження. Це може бути 2 000 гривень за чотири години. 5 000 гривень я отримувала як ведуча заходу. Та, якщо відверто, це не зовсім моє: ти віддаєш людям дуже багато, натомість отримуєш мало. До того ж треба мати почуття гумору, яке, так би мовити, резонує з масовою аудиторією.

З огляду на те, що кожний місяць у мене різні зйомки, загальна сума доходу завжди різна. Це залежить і від сезону. Наприклад, друга половина зими – це зазвичай майже повна відсутність проб. У середньому я намагаюся заробляти від 15 000 до 20 000 гривень на місяць. Найбільше могло бути 35-40 тисяч. Але, якщо зовсім немає зйомок, може бути й 7-8 тисяч гривень.

Витрати

Для більшості людей, особливо некиян, основною статтею видатків є оренда житла. У мене трохи інакше: я винаймаю квартиру з двома подругами. Місячна оренда помешкання становить 10 000 гривень – це велике житло поряд зі станцією метро. Але за одну кімнату самостійно платить одна моя подруга, а за другу я сплачую разом з іншою подругою. Дивилися фільм «Ла-Ла Ленд»? Там персонажка Емми Стоун мешкала разом з кількома подругами. У мене так само – це водночас і любов, і щастя, і заздрість.

Та останні кілька місяців мої найбільші витрати – їжа. Ходжу на багато зустрічей, і зазвичай їх призначають у кафе. Звичайно, я не їм у закладах постійно, частіше готую вдома. Але в мене ще є окрема форма ментальної розрядки – піти в «Сільпо» і накупити чогось смачненького. Буває, погано проходить репетиція – і хочеться кинути все і побігти на фудкорт у супермаркеті. Прикро, коли грошей менше і доводиться йти в «АТБ». [Сміється].

Окрема стаття видатків акторки – догляд за собою. Нормальні косметичні засоби коштують не так дешево – на лінійку дорогої косметики мені грошей не вистачить. Але на мас-маркет, скажімо, цілком достатньо. Звичайно, я маю на увазі косметику особистого використання, а не для гримерки. На місяць можу витратити на це до тисячі гривень.

Також займаюся йогою, періодично ходжу на заняття, одне коштує 120 гривень. Для мене це форма відновлення енергії. Якщо я віддала енергію на сцені, то розумію, що її треба чимось компенсувати. Таке відновлення важливе для будь-якої людини, але для актора – особливо. На місяць можу дозволити собі витратити на відпочинок до 6 000 гривень. Наприклад, я щойно на кілька тижнів їздила додому в Одесу у відпустку, витратила приблизно стільки.

Оскільки в нашій професії є багато ризиків, я намагаюся відкладати кошти. Заздрю колегам, які надають перевагу жити нинішнім днем і не думають про гроші на чорний день. Зазвичай такі люди не залишаються ні з чим, до них постійно приходять гроші. Також періодично жертвую кошти на благодійні ініціативи.

Ілюстрації: Євген Величев