Власний рахунокСкільки заробляє комік

The Village Україна дізнається у людей різних професій, як вони заробляють та витрачають гроші.

Теоретично стати стендапером легко: треба прийти на відкритий мікрофон та виступити. Але зробити стендап професією та заробляти цим вдається одиницям. The Village Україна говорить зі стендап-коміком, для якого почуття гумору — основний вид заробітку.

Як стати стендап-коміком

Я інженер з нетрадиційних джерел енергії: підземні води, сонячні батареї. Колись писала наукові праці. Спочатку грала у КВН, потім був Comedy на регіональному рівні.

Потім цього стало мало, це все-таки естрада, я зрозуміла, що не хочу займатися цим. Хочу щось глибше, ширше.

Була сценаристом декілька років, працювала в продакшині, писала ситком. Паралельно пробувала себе у стендапі. Через рік зрозуміла, що не хочу займатися кон’юнктурою, не хочу писати для цільової 35 +, домогосподарки. І вирішила займатися тільки стендапом. Відтоді я заробляю на себе сама, у мене немає постійної зарплати. Є хороші місяці, коли заробляю більше, і погані місяці, коли заробляю менше.

Стендап – це історї про себе, про своє життя. Комусь це може бути близько, а комусь ні. І тоді зовсім не смішно. Уяви, на сцену виходить якась «тьолка» і каже, що ви неправильно живете. Каже, що не хоче дітей, що для неї вийти заміж – це нісенітниця.

І всі такі: «В сенсі? Ні, це не так».

Щоб стати стендап-коміком, потрібні інтелект та почуття гумору. Про все можна пожартувати без інтелекту, і без відчуттів, але це не буде смішно, це буде вульгарно. Ти просто береш тему і копаєш настільки глибоко, наскільки можеш. Є коміки, які говорять про історію, про Бога, про сенс життя.

Спочатку я ходила на виступи, як глядач, потім мені сказали, що потрібна дівчина.

Я вийшла та спробувала, мені дуже сподобалося те, що відбувається на сцені. Я там переживаю катарсис, очищуюся внутрішньо, не зважаючи на те, що це всього лише жарти. Бувають виступи, коли ти просто жартуєш, бо це відпрацьований матеріал. Але коли працюєш з новими текстами, то дістаєш те, що тобі болить і тебе попускає.

Спочатку треба написати матеріал, перевірити його на відкритому мікрофоні. Вони часто з’являються по Києву, але є постійний в «Амігос» на Контрактовій площі. Буває, що ти там жартуєш в тишу. Якось було, що ніхто не сміявся з мого стендапу. Хоча ті жарти мені дуже подобалися, я в них вірила. І в кінці виступу я з них сама сміялася.

Зараз у мене є колектив, з яким я влаштовую читки. Якщо виходить – вигадуємо жарти, якщо ні – кажемо, що треба доробити, яку думку розкрити і таке інше. Підказуємо одне одному і так матеріал росте.

Мій перший стендап був про те, що я єдина у дівчина у чоловічому колективі. Перед виступом у мене розійшовся комбінезон. А мені кажуть: «Вдягни чоловічу куртку». А я кажу, що в мене це перший раз, я не можу виступати. Усі жарти записані на листочку, руки дрижать, паніка. Але коли люди почали сміятися, стало легше.

На першому корпоративі я вийшла і давай розповідати про свої проблеми. А люди, напевно, подумали: «Чому я на відпочинку слухаю про життя незнайомої дівчини»? І почали відвертатися. Тільки один столик посередині на мене дивився. А я говорю дуже емоційно, і не зводжу з них погляду. Вони кривляться все більше, але не відвертаються. Я закінчила, до мене підійшов організатор і каже: «Я розумію, як вам було важко, але той столик, який ви вибрали для контакту – це були  іноземці». Вони взагалі не розуміли, чому це жінка зі сцени на них кричить.

Я двічі вигравала 50 000 гривень у «Розсміши коміка». У мене там зараз 1,5 млн переглядів. Але в такому форматі важко розвивати жанр стендапа, бо ти чим швидше хочеш дійти до точки сміху, коміки можуть розсміятися посередині жарту, і виходять обривки фраз. І ти їх потім не продовжуєш, ти починаєш з наступної.

Особливості професії

Моя задача в тому, щоб змінити ставлення людей до якихось речей. Щоб ми всі стали трохи легші, перестали кудись бігти, паритись, щоб ми були більш відкриті, перед собою в першу чергу, щоб ми міняли щось всередині. Сміх – це мій фідбек, заради якого все відбувається. По сміху я розумію, чи зрозуміли мене, а це найголовніше. Якщо мені кажуть: «У мене змінилася думка стосовно цього» чи «Я приведу свого чоловіка, щоб послухав» – значить я попала в ціль, задачу виконано.

У передостанньому стендапі я говорила про кунілінгус. У нас дуже багато зажимів, пов’язаних з сексуальною культурою. Гроші – теж зажим, і стосунки – зажим. Ми живемо в зажимах, боїмося чи соромимося говорити про те, що нас не влаштовує. У такому форматі життя зводиться на «ні». Це позначається у повсякденному житті, стосунках, у ліжку. Наші люди, загалом, бояться говорити про те, що з ними насправді відбувається. Намагаються себе відбілити.

У Facebook всі задоволені та щасливі, ніхто не публікує постів про справжнє життя. Те саме із зірками. Поговорити про щось глибше – проблема. Вони мають прописані відповіді на стандартні запитання, щоб хтось не подумав чогось поганого. Хоча зрозуміло, що ми всі займаємося сексом, зраджуємо, напиваємося і тому подібне. Ідеальні люди сидять в горах, в лісах, вони не тут, не в світі.

Є такі виступи, після яких не можеш себе зібрати докупи декілька днів. Ти віддаєш частину себе, але глядач тебе не зрозумів, не дав фідбек. І ти виходиш порожній. Ти дав, але ти нічого не отримав. Сміх – це магія. Перед виступом ти ніколи не знаєш, який настрій у людей, яка атмосфера в залі. Успішний виступ може навтіь залежати від розміщення столиків. Коли люди далеко одне від одного і багато вільного простору – важче працювати. Твоя особиста магія, твоя енергія, теж дуже важливі.

Нещодавно я думала про те, що стендап не повинен бути завжди смішним. Але у кожного коміка є боязнь тиші в залі. Тобі треба правильно розділити точки сміху, бо коли ти довго говориш про щось серйозне, ти можеш втратити увагу глядача. Хоча в мене був один експеримент, де не було жодного жарту, про те, що «мене бісять чоловіки, які кажуть, що не будуть займатися сексом з презервативом, тому що «відчуття не ті». А я така: «Відчуття не ті – це коли з тебе виходить 3-кілограмове дитя. Це мучитись потім все життя в хрущовці на одну зарплату, помирати на зупинці, старим і злиденним, і на могилу вона не буде ходити, і в морзі скаже – це не він. Ось це «не ті» відчуття». А секс з презервативом – це нормально».

Іноді я не можу зупинитися жартувати. У коміка завжди є певна злість чи біль, завжди працює сарказм. Інколи це переноситься на друзів. Я пояснюю їм, що реакція на такі жарти теж має бути нормальною, що треба легко до себе ставитися. Якщо ти переживаєш, як стосовно тебе жартують, значить тобі є над чим працювати.

Зарплата

Я заробляю на корпоративах, як ведуча, виступаю на стендапах, як комік. Іноді можу взяти в роботу сценарій, якщо дуже потрібні гроші. Наприклад, я провела місяць на Філліпінах, і коли повернулася – взяла собі в роботу серію.

Мій гонорар за корпоратив – 20 000 грн. Якщо колектив мене знає, можу включити в програму стендап. Останні 5 років я не вела нічого, почала робити це перед Новим роком. Друзі допомогли – розповіли, як до цього потрібно  ставитися. Раніше після роботи у мене була депресія. 300 людей, і ти намагаєшся і сподобатися, і допомогти, і щоб було смішно, і щоб все встигнути. Це велика відповідальність, це дуже складно. Я змінила ставлення до ситуації і тепер просто кайфую разом з усіма.

Якщо це стендап з іншими коміками – 5000 грн за виступ.

У мене був сольний концерт та тур Україною. Ми з командою розуміли, що не відіб’ємо вкладені гроші. Але у нас були й інші завдання. Два моїх директори хотіли зрозуміти, як можна продавати стендап в регіонах. У мене була своя надзадача: просунути стендап, щоб люди розуміли, що це взагалі таке.

Бувають місяці, коли я написала текст і провела кілька корпоративів. А бувають місяці, коли в мене було 8 виступів, ще й у Європі.  Моя зарплата – це завжди сукупність факторів. За кордоном один мій виступ коштує від 300 євро. Це трохи більше, ніж в Україні, але значно менше, ніж беруть російські артисти. Їхні гонорари іноді по кілька тисяч євро.

Мінімум, за який я живу – це трохи більше 20 000 грн.

Витрати

Якщо я отримую великий гонорар – він відразу йде в справу: реклама, фотосесії, промо або подорожі. Місяць була на Філліпінах. Частину грошей відправляю мамі в Одесу.

Дуже багато грошей у мене йде на алкоголь, тусовки. Бо і в понеділок, і у вівторок, і в середу хочеться кудись йти, щось робити. А середній рахунок такої забави – 1000 грн. Це якщо ти повечеряв і випив три коктейлі.

Зараз трохи простой, заробіток розтікається по звичайних потребах: квартира, їжа, допомога мамі, два рази манікюр і фарбування, пересування містом. Це той мінімум, який в мене має бути завжди.

Іноді сиджу і думаю, типу, триндець, що далі? Це ж треба ще сильніше фігачити, щоб заробляти більше. Але з іншого боку я розумію, що можу займатися тим, чим хочу. У мене вільний день, я можу вийти на вулицю і просто піти. І мені не потрібно ні в кого відпрошуватися. Я собі спокійно планую гастролі, тому що я знаю, що я нікому нічого не винна.

Поки виписується новий матеріал на наступний концерт, ми паралельно працюємо над гастролями: Європа, найближчі країни, Білорусь, Молдова, навіть Америка. Хочеться, щоб було більше шоу. Може це колись переросте у якесь вечірнє шоу, у якому ми з командою однодумців робили б якісний український гумористичний контент.

Ілюстрації

ЄВГЕН величев