Власний рахунокСкільки заробляє стюардеса

The Village Україна спілкується з людьми різних професій, щоб дізнатися, як вони заробляють та витрачають гроші. У першому випуску – стюардеса приватної авіакомпанії.

Я надіслала анкету та забула про це. Потім закінчився проект переатестації національної поліції, яким я займалася, і я знову згадала про цей сайт. Зайшла та ще раз заповнила анкету, просто прикріпивши іншу фотографію. Мені пощастило – у них якраз був набір і мене через два дні запросили на співбесіду.

Співбесіда тривала 9 годин з кількома перервами. Спочатку була особиста розмова з комісією. Мені здалося, ніби вони запитували все, що приходить в голову: чому я  поклала ногу на ногу; чому у мене замкнута поза; хто я за знаком зодіаку і таке інше.

Потім були продажі на борту: я мала продати годинник з Duty Free. Ми змоделювали ситуацію: сидять дві пасажирки, роздивляються каталог. Я проходжу повз і питаю, чи потрібна допомога. Вони ставлять мені запитання з приводу годинника і я на них стримано відповідаю. Цей етап я також пройшла.

Ще був тест з англійської. Нам казали, що ті, у кого середній рівень і вище будуть літати в міжнародні рейси; ті, у кого рівень нижчий, літатимуть лише по Україні. Люди через це переживали, але воно не виправдалося і їх потім пустили в міжнародні рейси. Ще в нас був хлопець з китайською хорошою, комісія одразу собі відмітила це і я думаю, що зараз він вже літає в Китай. Володіння мовами це плюс, але по якихось стратегічних напрямках. Якби я знала французьку – це був би плюс, але в Париж постійно я б не літала.

Медкомісія була через півтора тижні після співбесіди. Після кожного лікаря ти або йшов далі, або ні. Обстежували геть усе: шкіру, волосся, слух, зір, координацію. Крутили на цетрифузі, як космонавтів, був навіть тест на артикуляцію, чи роздільно і гучно ми говоримо. Давали на вибір читати прозу або поезію. Я вибрала українську прозу, точно не пригадаю, що саме. Але там було багато специфічних термінів, які я читала вперше.

Треба було підготувати ще пакет документів і чекати на свідоцтво бортпровідника. Його виготовляє міністерство транспорту. Паралельно з цим мені шили форму. Це роблять персонально, після особистого заміру. Форму та свідоцтво я отримала майже одночасно.

Навчання тривало більше місяця. Воно було інтенсивне, з 9:00 до 18:00. Мені дуже сподобалася теорія авіації: чому літак злітає, як він сідає, як розганаяється. Стюардеса має знати багато технічних характеристик літака. Наприклад, закрилки, передкрилки – ми маємо знати, як вони функціонують у польоті, коли закриваються, коли відкриваються, щоб у випадку їх несправності попередити екіпаж.

Я вчилася працювати на Boeing 737. Це не дуже великий літак – 186-210 місць. Він універсальний, їх багато у нашому гаражі. Спочатку усіх стюардес навчають на нього, через 9 місяців можна довчитися на інші моделі, в залежності від того, що є в гаражі перевізника.

Ми вчилися гасити пожежі, проводити евакуацію через двері, надавати першу медичну допомогу, вести переговори з терористами. Про терористів усе було в теорії. Ми мали дізнатися, де знаходиться вибухівка, коли і від чого вона може спрацювати, для чого це робиться.

Мій перший рейс був до Лондона, 11 липня. Я тоді не працювала повноцінно, а допомагала екіпажу, виконувала їхні вказівки, але жодних важливих функцій на мене не покладали. Мені попалася тоді дуже класна команда, я з ними ще перетиналася під час інших рейсів, тому все пройшло добре. Пам’ятаю, я сиділа ззаду, спиною вперед, і це було дуже незвично, бо, зазвичай, злітала обличчям до напряму руху. І ще було дуже гучно, тому що залізо на кухні дзвеніло.

Особливості професії

Екіпаж літака – це останні люди, на яких ти можеш зірватися, накричати за те, що рейс затримали через погоду, або що тебе пересадили на інший рейс, або що якісь проблеми з багажем. Але нас це ніяк не стосується. Тільки людям цього не поясниш.

Перед кожним рейсом відбуваються брифінги. Перевіряють чи напрасована форма, дивляться на стан здоров’я, дізнаються про самопочуття, запитують теорію про обов’язки на борту, в залежності від ролі. Іноді проводять алкотести, нам не можна пити 24 години до рейсу.

У літаку на 200 людей 4 бортпровідники. Перший номер – старший бортпровідник, він координує роботу команди. Другий, наприклад, відповідає за бізнес-клас, третій – за кухню, четвертий – за салон. У кожного є перелік того, що треба зробити, де треба стояти, куди дивитись, усі дії регулюються та перевіряються. Кожен з номерів має свою документацію, яку треба заповнити після рейсу. 3-4 аркуші А4 – з їжею, продукцією чи технікою, яку ми здаємо або приймаємо, усюди підписи.

Я знала, що продажі – частина роботи стюардеси, але не думала, що така велика. Ми отримуємо відсоток від проданих товарів на борту, які розподіляються на весь екіпаж. Суми виходять мізерними. Це програма антимотивації і трохи напружує.

У випадку нестачі, коли неправильно дав решту під час продажу або не записав щось, несеш персональну відповідальність. Ми рахуємо продажі в гривні, в євро, в доларах, у фунтах. Все треба перевести по курсу та вірно порахувати. У мене одного разу було нестача – 10 євро. Доклала свої.

Для стюардеси важливі фізична сила і витримка. Це дуже важкий графік. Треба часто прокидатися вночі, спати дві години, тоді працювати, знову дві години спати, потім знову працювати. З часом я звикла спати у будь-яких місцях – тепло, холодно, темно, світло; у літаках, в маршрутках; у будь-яких позах. Я навчилася відключатися будь-де. Було уявлення, що стюардеса робить дуже мало, що вона більшу частину часу десь там – у хвості літака – сидить і чекає прильоту. А коли я прийшла у професію, то зрозуміла, що ми сидимо тільки коли літак взлітає чи сідає – для безпеки.

У мене була ситуація, коли пасажиру стало дуже погано, це був рейс до Кутаїсі. Я відразу на нього звернула увагу, це був дуже незвичайний пасажир. Дорослий чоловік, який просто так сидів з м’якою іграшкою. Летів сам. Я з ним жартувала, щоб зрозуміти, як він поводиться, як почувається. Ми почали знижуватися, була команда пристібнути ремені. Я дивлюся, а він зеленого кольору і з закритими очима. Дуже пощастило, що літак був незаповнений. Я пересадила відразу людей, які біля нього сиділи. Сіла поруч, намагалася дізнатися, як він почувається, але реакції не було. Він знепритомнів. Принесли балон з киснем, він подихав, але йому не стало значно краще, хоча він почав відкривати очі. І я сиділа поруч з ним до самої посадки, казала, що ми вже знижуємося, давала дихати киснем, щоб він не втрачав свідомість. У цей момент усі мої обов’язки автоматично перейшли наступному номеру екіпажу.

Тоді усе обійшлося. Коли він виходив з салону, я сказала йому, щоб у подальшому попереджав екіпаж, що має проблеми, аби уникнути позаштатних ситуацій.

Графік

У середньому ми літаємо 15 рейсів на місяць. Рідко тільки туди й назад, у нас є квадрати по 4 міста. Наприклад: Київ-Відень – Відень-Київ, Київ-Прага – Прага-Київ. Усе це з невеликою перервою тільки для того, щоб підготувати літак.

Якщо рейс тривав довше 6 годин – ми повинні мати 12 годин відпочинку після цього, і тільки тоді повертатися назад.

Графік є, але він постійно змінюється. У нас багато резервів. Вони бувають в аеропорту, а бувають домашні. Тебе в будь-який момент можуть смикнути, тому планувати щось немає сенсу. Особливо неприємно, коли це резерв в аеропорту. Ти приїжджаєш готовий до рейсу, просиджуєш день і тобі це не оплачується.

Відпустка у нас 28 днів на рік, перший рік спланувати її складно, бо пріоритет в отриманні відпустки має той, хто літав більше.

Зарплата

Близько 20 000 грн на місяць. Ми отримуємо офіційну мінімальну ставку, до якої додається 10% за шкідливість. Решта суми – це добові у доларовому еквіваленті, які вираховуються по курсу гривні на перше число і перераховуються на картку.

Найдорожча Європа – Німеччина, Франція – 50 $ за добу. Літати вдень та вночі – це різні добові. Якщо ти вилітаєш о 7 ранку і повертаєшся о 5 вечора додому – це одна сума. Якщо ти вилітаєш о 7 вечора і повертаєшся о 2 ночі – це вже подвійна сума.

Ще ми отримуємо відсоток від продажу на борту, але він мізерний. Бувають рейси, де активно купують, наприклад, Барселона. А буває Мінськ чи Стамбул, де не купується майже нічого.

Витрати

Я живу в своїй квартирі і плачу лише за комунальні послуги. Найбільше грошей витрачається на одяг, догляд за собою та кафе. Через те, що на борту нас годують, я менше витрачаю на їжу, коли в Києві – готую вдома. Робота дуже виснажлива, тому я дозволяю собі посидіти з друзями у кафе та перепочити.

Кожного місяця я купую книжки, виділяю гроші на благочинність: АТО, діти, або тварини. У мене є знайомий військовий, якому треба допомагати ліками, бо він поранений. Я люблю ці гроші напряму витрачати, знаючи куди, кому і на що. Бо я не дуже довіряю людям.

У догляді за собою у мене нічого не змінилося з цією роботою. Серед стюардес є тенденція купувати дорогу косметику Dior, Chanel у DUTY FREE. У мене такої звички немає. Косметику я купую у нас. Люблю якісний одяг. За кордоном купувала лише сувеніри, цукерки друзям та родичам. Я не ганяюся за шопінгом, коли потрапляю в іншу країну чи DUTY FREE.

Після рейсу найкращий відпочинок – це поспати. Виснажуєшся сильно, емоційно в тому числі. Від графіку, від проблемних пасажирів, від хасидів.

Я люблю читати, люблю ходити на презентації книжок, літературні вечори, не ходжу на дискотеки та в клуби. На концерти складно ходити, бо ти або в рейсі, або в резерві. Нереально щось спланувати. Вдається вриватися тільки з дня на день, якщо є квитки.

Коли ти приходиш в авіацію, то думаєш, що політаєш, побачиш світ, заробиш трохи грошей і все. Але це все дуже складно потім обірвати, бо авіація сильно в мозок в’їдається. Ти починаєш ловити кайф від літаків, від стилю життя, від вихідних у невихідні. І дуже складно себе потім зупинити. Але що далі? Досвід отримала класний, але не думаю, що він буде цінуватися в компаніях, які працюють з інтелектом.

Ілюстрації

ЄВГЕН величев