«Кожен четвертий українець в Україні матиме бойовий досвід», – такий приблизний прогноз озвучує Христина Курганська, голова ГО «Доладу», що займається психологічною реабілітацією ветеранів. У розрахунку вона спирається на ті дані, які є зараз у Міністерства економіки й Міністерства ветеранів – ідеться про понад 1,7 мільйона учасників бойових дій і членів їхніх сімей.

Повернутися до цивільного життя – важливий і часто непростий крок на шляху ветерана. Як у цьому може допомогти бізнес – розповідають у заміському комплексі «Уліс», що разом із ГО «Доладу» й Ізраїльською коаліцією травми роблять відновлювальні виїзди для демобілізованих. Там працюють над ментальним, фізичним станом і соціалізацією.

Чим займаються ГО «Доладу»

Організація фокусується на створенні екосистеми в галузі ментального здоров'я. Працюють задля підтримки всіх українців, не лише військових. Фокус – на допомозі людям, які мають перетворити травму в досвід. ГО «Доладу» працюють у холістичному підході, тобто не відділяють фізіологію від психології.

В організації є кілька напрямів:

  • Стабілізаційна програма – центри психологічної реабілітації на базі державних медичних закладів охорони здоров'я (це лікарні, де захисники та захисниці проходять медичну реабілітацію після поранень). Психологічну реабілітацію тут надають за протоколами Всеукраїнської асоціації психосоматичної медицини.
  • Амбулаторний центр психологічного відновлення та психосоціальної підтримки. Наступна сходинка після лікарні спрямована саме на повернення до цивільного життя. Тут проходять програми, пов'язані з родиною, ментальним здоров'ям, відновленням фізичної функціональності, освітою, перекваліфікацією та працевлаштуванням.
  • Заміська реабілітація – виїзди на природу на три-чотири дні для відновлення за принципом «рівний рівному» – усі інструктори також є ветеранами.

«Ми впроваджуємо комплексний і мультидисциплінарний підхід, що поширюється на всі сфери життя людини: фізичне, ментальне здоров’я й соціальний добробут. Тобто ми закриваємо різні потреби людини при відновленні: від адаптивного спорту до юридичних консультацій», – розповідає голова ГО «Доладу» Христина Курганська.

 

Пілотна заміська реабілітація: як це було

14 ветеранів, три дні, заміський комплекс «Уліс» на Київщині. Основне в цьому проєкті – дати людині максимум користі за принципом «одного вікна». Тобто ветерани, які приїхали в «Уліс», мають відновитися емоційно: побути в тиші, на природі, поруч з іншими людьми, а також здійснити чекап організму чи закрити юридичні питання.

«Бо коли ми говоримо про психологічну складову відновлення, насправді на неї може впливати цілий комплекс питань. Людина може мати поганий сон чи тривожність через те, що не знає, як тепер прогодувати сім’ю, або через проблеми з фізичним здоров’ям», – додає Христина Курганська.

Програма для заміської реабілітації складена спільно з Ізраїльською коаліцією травми. Проводить її фахівець із бойовим досвідом. Зараз навчають також українських ветеранів, щоби вони могли працювати з цим підходом. Завдання ретриту – дати ветеранам розуміння того, що відбувається з ними та людьми навколо, опанувати принципи самодопомоги в різних емоційних станах. Щоби людина змогла розпізнати ступор чи істерику та знати, як із цим бути, адже не в усіх випадках є можливість отримати кваліфіковану психологічну допомогу.

 

 

Ця програма розрахована на ветеранів, які вже демобілізувалися й не повертатимуться до військової служби. Тобто спрямована на соціалізацію й повернення до цивільного життя. Христина Курганська розповідає, що суперсила програми в тому, що вона дає можливість ветеранам створювати ком'юніті. Наприклад, хлопці, які познайомилися на першому заїзді програми, уже створили музичний бенд. «Вони розповіли одне одному, хто на чому грає, потім домовилися зняти студію, і так запускається процес соціалізації – реабілітації через соціум», – розповідає Курганська.

Протокол Ізраїльської коаліції травми базується на знаходженні власних ресурсів у кожного ветерана. Є шість напрямів, у яких людина може брати ту чи іншу силу для себе. Тобто програма – це, по суті, відшукування цих ресурсів для ветерана, а також допомога з розумінням себе та своїх станів. 

Організатори розповідають про салютогенний підхід до оздоровлення, зосереджений на здоров'ї, а не на хворобі. «Згідно з цим підходом, якщо у ветерана внаслідок травми ампутована одна рука, це не інвалідизує його, адже він має ще одну руку. І не потрібно все робити за нього. Це дуже впливає на самовідчуття людини», – кажуть у «Доладу». Розповідають про ветерана з ампутованою вище коліна ногою, який казав, що його ображає, коли йому відчиняють двері, адже він і сам може це зробити. «Це прості речі, які дуже впливають на моральний стан захисників», – підсумовує Христина Курганська. Правильно буде спитати в людини, чи потрібна їй допомога.

 

 →

Раніше ми розповідали, як етично говорити з ветеранами та людьми з інвалідністю

 

 

Програма побудована так, що за кожною дією є терапевтичне підґрунтя. Фізичне навантаження є обов’язковим елементом. Також важливими є спільні дії, зокрема, приготування їжі. Це обов’язкова умова для учасників програми – вони мають готувати собі їжу разом. «Дуже важливо, щоб вони готували самі, тому що це елемент роботи одне з одним. А також це можливість повернути собі відчуття контролю, хоча б над такими маленькими моментами. Це допомагає мозку знизити рівень тривоги, бо ось є щось, що я можу контролювати».

Команда проєкту – це ветеран із бойовим досвідом, який знає основи першої психологічної допомоги, людина, яка відповідає за фізичну активність і дозвілля (наприклад, похід із наметами, екскурсія місцевістю чи мотузкові активності) та лікарі, які проводитимуть чекап на місці.

Медичний чекап під час програми проводить партнер «Фріда», що має понад тисячу лікарів-волонтерів, які виїжджають на першу лінію й надають там медичну допомогу. Лікарі «Фріди» приїжджають у комплекс, де відбувається реабілітація та роблять базовий чекап фізичного стану здоров’я. Серед лікарів – кардіолог, терапевт, невролог і психіатр, який пояснює вплив фізичного здоров’я на ментальне й ментального – на фізичне. 

Перших 14 ветеранів зібрали внутрішнім ресурсом – із запитів від бізнесів-донорів. Після їхнього зворотного зв’язку з’явилося розуміння, що ще можна додати й покращити.

 

Чому «Уліс»

«Уліс» будувався як рішення для людей, утомлених містом. До нас приїжджають, щоби перезавантажитися й побути віч-на-віч із природою. Гості завжди відзначають терапевтичний ефект, тому для нас логічним продовженням є реабілітація захисників», – додає маркетинг-директор «Улісу» Максим Виноградний.

«Уліс» завжди має соціальну місію, зокрема відновлює Димерську громаду, що постраждала під час окупації Київщини, лагодить дороги та змінює освітлення. «Ми намагаємося відгукуватися на потреби й запити суспільства, а зараз основний запит – це впоратися з наслідками війни. Ми як експерти в гостинності можемо огорнути військовослужбовців турботою у процесі реабілітації – це те, що ми вміємо робити», – коментує Виноградний.

«Такі проєкти потрібні зараз, щоби згодом інституалізувати ці стандарти й не просто відновитися, а побудувати нову країну», – додає Курганська.

Побажання до бізнесів-партнерів

Усвідомлення важливості цієї роботи. Курганська каже, що, хоч вони й усвідомлюють, що подібні проєкти – це робота держави, усі ми як суспільство несемо відповідальність за реінтеграцію ветеранів. І поки держава вирішує першочергові питання, бізнеси можуть починати вкладатися в ментальне здоров’я нації. «На жаль, в українців унікальний досвід, тому що реабілітація та відновлення відбуваються під час війни. Але це не можна відкладати на потім. Тому першочергово ми шукаємо партнерів-однодумців, які це теж розуміють», – додає очільниця ГО «Доладу». 

Безбар’єрність. Максим Виноградний з «Уліс» розповідає, що вони планували використати свою експертизу в гостинності для реабілітації й шукали для цього партнерів. Цей комплекс підходить для заміської реабілітації, оскільки є повністю безбар’єрним. 

«Це не тільки про умови під'їзду, це взагалі про сприйняття кордонів. Найпростіший приклад – у нас немає парканів, комплекс є частиною природного ландшафту. Також у нас безконтактне обслуговування, тобто людина не стикається з іншими людьми», – додає Виноградний.

 Обстановка. Природа є однією зі складових терапевтичного процесу. Тому для партнерства розглядають різні заміські комплекси, оскільки в місті відпочити від галасу та шуму буде набагато важче. Пріоритетом можуть бути комплекси на Київщині або в Карпатах.

Простір. «Уліс» – порівняно невеликий комплекс, і в перший заїзд пройти реабілітацію одночасно змогли лише 15 людей. Водночас запит вимірюється тисячами. «Масштаб проєкту настільки великий, що потрібно максимально залучати свідомий бізнес», – підсумовує Христина Курганська.

У «Доладу» одним з ідеальних сценаріїв вважають той, коли різні бізнеси в різних куточках країни впроваджують подібні програми для локальних ветеранів, учасників бойових дій і цивільних, які пережили велику кількість травмувальних подій.

 

Бізнес проти стигми

Окрім самої реабілітації, у ГО «Доладу» працюють над зменшенням стигматизації навколо реабілітації. «Це нормально – просити про допомогу, коли живеш у ненормальних умовах», – коментує Христина Курганська. Вона зазначає, що багатьом чоловікам дуже важко погодитися на відновлення на природі, адже досі працюють пострадянські стереотипи на кшталт «чоловіки не плачуть» або «чоловіки не втомлюються».

Також для бізнесів важливо бути повністю безбар’єрними, тобто готовими приймати дуже різних гостей із різним травматичним досвідом. Це і про сервіс, і про доступність території, і про навички першої психологічної допомоги для персоналу. Кожен бізнес стикатиметься й із ветеранами-клієнтами чи гостями, і з найманням ветеранів на роботу.

«У нас у всіх дуже багато роботи. І ми не можемо перекласти її лише на психологів чи інших спеціалістів. Бізнес має ставати свідомим, щоб у синергії масштабувати подібні проєкти. Кожна людина повинна знати, куди звертатися по допомогу, що робити це не соромно, і як формувати власну життєстійкість», – каже Курганська.

Бізнес може долучитися в різних форматах: надавати приміщення, профінансувати програму або запропонувати робочі місця. «Ми працевлаштовуємо ветеранів для того, щоб давати їм по суті нові сенси життя», – коментує Христина Курганська.

«Доладу» шукають зараз близько десяти партнерів на Київщині, де програму можна реалізувати найшвидше. Також розглядають комплекси на заході країни, де можна скористатися терапевтичністю гір.

 

 

Як ветерану потрапити на програму

На сайті «Доладу» з’явиться вільний набір і для ветеранів, і для бізнесів-партнерів. Можна буде заповнити форму, щоб потрапити на програму. Для учасників обов’язковою буде анкета з питаннями про фізичний і психологічний стан. Після цього спеціалісти організації обиратимуть людей на ту чи іншу програму. 

Програми обмежені за кількістю людей – у групі може бути не більш як 20 учасників, щоби була можливість попрацювати з кожним і приділити всім увагу. Тому розростатися проєкт буде залежно від можливостей бізнесів-партнерів.

У березні стартує навчання нових тренерів від Ізраїльської коаліції травми. Це будуть перші 14–16 ветеранів, які надалі будуть тренерами. Це також дасть можливість масштабувати програму та проводити її одночасно на різних локаціях.

 

 

Перші відгуки

Організатори кажуть, що декому було важко наважитися поїхати на відновлення, а потім ці люди не хотіли повертатися. Багато хто дякував за можливість відвідати лікарів, яких людина сама б не відвідала. Також організатори відзначають, що майже всі учасники казали про чудову нагоду познайомитися з гідними ветеранами. Терапевтичним було саме перебування серед «своїх», серед людей, із якими вони мають спільний досвід. 

У «Доладу» кажуть, що перше, що треба змінити – збільшити кількість днів ретриту. Перший виїзд тривав три дні, наступний уже буде чотири. «Ми усвідомлюємо, що за чотири дні людину неможливо реабілітувати. Але є можливість закласти фундамент і розпочати якісь процеси. Вони відбуватимуться не тільки під час самої реабілітаційної програми, а й після неї. Бо людина усвідомлює, що з нею відбувається й куди звертатися по допомогу», – каже Христина Курганська. І додає, що учасники першого заїзду продовжують зустрічатися й після його закінчення.

Незмінними у програмі залишаються ізраїльські протоколи, робота з психологами, фізичний чекап. Додадуть також консультації з юристом, який також є ветераном і допоможе розібратися з юридичними аспектами ветеранського життя. Також з’явиться лекція про таланти, хард- і софт-скіли кожного учасника, щоб допомогти їм із подальшим працевлаштуванням. Оскільки статистика свідчить, що понад 60% захисників і захисниць не повертаються на свої робочі місця. Окреме місце займуть лекції з розпізнавання своїх емоцій, бо це те, що багатьом учасником, за словами організаторів, не так просто вдається.