Здається, повномасштабна фаза війни Росії проти України не залишила без змін жодну з галузей нашого життя. Журналіст The Village Україна Серж Хуцану поговорив з українськими порноакторками, щоб дослідити, чи вплинула війна на порноіндустрію.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

Чи дивляться в Україні порно під час війни?

Українці стали менше дивитися порно у 2022 році, свідчить статистика Pornhub, де можна чітко відстежувати зміни у вподобаннях користувачів сайту. Зокрема, видно, що українці стали менше споживати порноконтент: торік ми втратили дві позиції за обсягом перегляду порнороликів на PornHub, що закономірно пов’язано з більшою кількістю часу, який наш народ витрачає на визвольну боротьбу. Водночас найкращі 15 ми не покинули. У топі запитів наших земляків – «лесбійки», MILF, «аніме» та «жорстке».

Також звіт PornHub фіксує зростання попиту в українізації контенту. Так, запити на «Українське порно» в рейтингу популярності зросли на 84 позиції з моменту початку повномасштабної агресії з боку Росії, тоді як «російське домашнє», яке ще у 2021-му було одним із найбільш популярних серед українських користувачів, втратило в рейтингу шість позицій.

Щодо тенденцій у світі, то в березні минулого року запит #Ukraine був у тренді на Pornhub і подібних сайтах із заголовками на кшталт «We are bombed and we f**k, Kharkiv, Ukraine», «Ukrainian soldier f***s Russian girl before going to war!» чи «Porn action during war in Ukraine». Тоді автори феміністичного видання Ms. Magazine в матеріалі The Pornification of War in Ukraine звинуватили порноіндустрію в монетизації кризи в Україні та мізогінії. «Українським жінкам і дітям потрібен притулок від сексуальної експлуатації, а не більше відео, розміщених на Pornhub», – йдеться в матеріалі.

Порносайти та війна

На початку повномасштабного вторгнення РФ деякі популярні сайти для перегляду порноконтенту підтримали Україну різними способами. Так, на сайті HQPorner біля головного лого й досі можна знайти активний банер UA, який перенаправить користувача на сайт war.ukraine.ua, де можна задонейтити на різні потреби – гуманітарну, медичну чи військову допомогу, ба навіть приєднатися до «Іноземного легіону».

Своєю чергою, інший відомий сайт із контентом для дорослих xHamster у березні 2022-го подвоїв суму виплат для українських авторів і підтримав Україну у відповідній публікації. Також інтерфейс сайту став доступний українською мовою.

У червні того ж року Pornhub через війну в Україні звільнив єдиного російського співробітника Дмитра Колодіна. Про це сам Колодін розповів у своєму Telegram-каналі.

В Україні заборонено знімати порно. Чому?

Для того, щоб поглянути на питання зсередини, ми звернулися до працівників індустрії. За оцінкою Forbes, у порноіндустрії працюють щонайменше кілька десятків тисяч українських громадян. У процесі підготовки матеріалу ми звернулися за коментарями до низки представників галузі, але отримали публічні коментарі лише від двох порноакторок. Це не дивно, оскільки в Україні порноіндустрія криміналізована, українські професійні акторки найчастіше працюють у Європі, зокрема в Празі, Будапешті й інших столицях Східної Європи.

Закон України «Про захист суспільної моралі» визначає порнографію, як «вульгарну та непристойну фіксацію статевих актів, показ геніталій, процесу сполучення, малюнків з натури, які не відповідають етичним правилам, ображають людську гідність, спонукаючи негідні інстинкти». Водночас еротичний контент (кіно, реклама, друковані видання), який «спрямований на досягнення естетичного ефекту, орієнтований на дорослу аудиторію й не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти», дозволений за умови, якщо він доступний особам старше 18 років. Порушення закону може каратися штрафом, обмеженням волі, тюремним ув’язненням із забороною обіймати посади.

Проблема полягає в тому, що межі між порнографічним та еротичним контентом є нечіткими, хоча за статтею 301 Кримінального кодексу «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів» передбачена кримінальна відповідальність. Під цей закон підпадають й аматорські зйомки та вебкам-сфера. Стаття 301 не передбачає різницю між розповсюдженням власного та комерційного сексуального контенту, тому покарання за розповсюдження порнографії може загрожувати як її авторам, так і користувачам порносайтів та онлайн-платформ на кшталт OnlyFans, пояснює адвокат Денис Овчаров.

Так, в Україні регулярно відбуваються затримання авторок власних відвертих фото чи відео за поширення або розміщення в мережі інтернет. За даними OpenDataBot, в Україні щороку відкривають майже 1200 кримінальних проваджень за розповсюдження порнографічного контенту. У 2021 році таких випадків було 1493. До суду передали лише половину справ (767), ще 205 закрили на етапі досудового слідства.

 Читайте окремий матеріал The Village Україна про те, як працювати порноакторкою

Що кажуть українські порноакторки?

Джозефіна Джексон – псевдонім української порноакторки, моделі та контент-креаторки. Входить до найкращих 100 акторок на PornHub, має понад 200 мільйонів переглядів на сайті. Також була номінована в декількох категоріях XBIZ/AVN Awards. Працювала з великою кількістю студій, зокрема, Brazzers, BangBros, Reality Kings і FakeHub Studio (Faketaxi, FakeAgent, PublicAgent, FakeHostel). Ми запитали її про роботу після 24 лютого, реакцію індустрії на розв’язану РФ війну проти України та спільні сцени з росіянами.

Джозефіна Джексон

порноакторка, модель

– Чи вплинула якось війна РФ проти України на порноіндустрію?

– Дуже прикро, що у сфері, де я працюю, усі байдужі до сьогоднішньої ситуації, яка склалась в Україні. Загалом всі співчувають і засмучуються, але якихось конкретних дій чи підтримки в бік українців або проти росіян не зробили зовсім. Я очікувала іншого ставлення до російських актрис, які принаймні ніяк не висловили свою позицію, але ж ні, вони гордо виставляють у своїх профілях російський прапор, їздять світом, знімаються з топовими компаніями, отримують номінації, нагороди та всесвітнє визнання. У той час (це, знову ж таки, тільки моя суб'єктивна думка) оці топові компанії стараються відгородити себе від подібних тем, як війна в Україні, і відговорити від себе людей, які про це говорять.

Я почала відчувати більше ігнору в соцмережах від великих студій, особливо коли ти позначаєш їх у постах/історіях, а у відповідь – ігнор. Ігнор мене, але не інших.

Хочу виділити чеських людей, які як ніхто інший розуміють нашу ситуацію, тому що самі пройшли окупацію Росією свого часу. Тому на зйомках у Чехії можна відчути більшу підтримку у свій бік і ненависть до Росії.

– Чи знаєте приклади, коли українці відмовляються працювати з росіянами в спільних сценах/фільмах?

– На жаль, не дуже обізнана в цьому, для мене робота – це тільки робота, після завершення зйомок я живу своїм життям не в Європі, а під час зйомок про такі речі немає часу говорити, та й не настільки близькі одне з одним, щоби взагалі про щось таке спілкуватись.

Мені дуже рідко доводилось зніматися з росіянками чи українками. Але навіть зараз, у період війни, коли в мене випадали зйомки з росіянкою, агенція чи студія попередили мене про це та дали вибір, працювати з нею чи скасувати зйомку. І це ні на що не впливає.

Є конкретні студії й агенції, які проявили лояльність до українок, попереджаючи їх про зйомку з росіянкою/росіянином і даючи вибір – хоче вона зніматися з нею/ним, чи ні.

Це, на мою думку, єдиний лояльний крок, який зробили назустріч українським акторам після початку війни.

– А чи є якісь публічні/непублічні протести проти війни від артистів із РФ?

– Ні, я не бачила жодного випадку. Ця тема не те що не порушується на рівні самих росіян, вона не порушується зовсім у галузі порно. Звичайно, знаючи, що я з України, усі завжди приязно запитують, як я, чи моя сім’я в безпеці, яка ситуація дома. Але протести – ні, ніколи, принаймні я ніколи про таке не чула.

Звісно ж, є окремі люди, які підтримують Україну, роблять збори, допомагають фінансово та матеріально. Один із них – мій хороший друг Ден Леал (Dan Leal), він американський продюсер, який живе зараз і працює в Угорщині. Ден уже двічі приїжджав до України після того, як почалась війна, привозивши павербенки й інші потрібні речі нашим солдатам. Але це поодинокий випадок такої щирої підтримки в індустрії порно.

– Як щодо випадків виїзду чи остаточного переїзду за кордон?

– Так, звичайно, є люди, які переїздили, є ті, які залишились в Україні та їздять працювати в Європу. Оскільки я не в тісних стосунках серед людей у цій індустрії, мені важко щось конкретне сказати.

Адель Асанті

порноакторка, модель

Адель Асанті – українська модель, яка має досвід знімання в порно. Розповідає, що першу зйомку провела в режисера П’єра Вудмана у 2018-му році, знімаючись у сцені з російським порноактором. «Звичайна людина, ні симпатії, ні відторгнення він не викликав. Надалі я з ним ніколи не перетиналися, та й не горіла бажанням», – розповідає Асанті.

Утім, Адель пояснює, що спільні сцени українських і російських акторів не є розповсюдженою практикою, а приємніше зазвичай працювати з європейцями та американцями. «З часом у мене з'являлися друзі з порноіндустрії, але це були актори й акторки з Іспанії, Італії, Франції, Греції, Канади та США. З ними мені було добре, наше спілкування було невимушеним і легким. Ми були, як сім’я. Тим більш я непогано володію англійською (дякую мамі, що змалку водила мене на заняття), тож проблем із комунікацією не було. До того ж менталітет схожий, з ними легко, немає пихатості та зверхнього ставлення, на яке я іноді натрапляла від росіян».

Чи були в Адель комунікації з колегами з РФ після 24 лютого? «Скажу чесно, з початку повномасштабного вторгнення та на сьогодні ні з українських, ні з російських працівників порноіндустрії жоден не писав і не дзвонив мені», – відповідає українська модель.

– На початку вторгнення мені писали та дзвонили друзі-порноактори й акторки, а також режисери з Америки, Канади та Європи. І я їм дуже вдячна за підтримку. З російських акторок, за якими я могла спостерігати лише в інстаграмі, я не помітила, щоб вони переймались або виступали проти війни. Бачила, що декотрі виїхали з РФ до Європи.

Що я можу сказати про них? Життя в тоталітарному путінському режимі має свої наслідки. На Росії або тобі промивають мізки, або тобі їх вибивають. Тож не варто чекати якихось надзвичайних дій від росіян. Уся надія тільки на ЗСУ.

На запитання, чи знімалася б вона зараз із російськими акторами, Адель твердо відповідає, що ні. «Дуже боляче дивитись на зруйновані життя українців, тому все російське викликає відторгнення та нудоту. Скажу більше – у мене є родичі росіяни, зокрема батько (якщо цього чоловіка взагалі можна назвати батьком). Буквально нещодавно, після стількох років ігнорування, він написав «прівєт». Як з'ясувалося, зробив він це лише для того, щоб виплескати свою словесну діарею про «бандерівців», «нациків» і «київський режим». Боже, у мене кров ішла з очей, коли читала цю маячню. Не вагаючись послала його якомога далі, хай іде за своїм «руським кораблем». Україна – мій дім, а він просто манкурт. І я нікому не дозволю ображати мою вітчизну. Це не порожні фрази».

Про волонтерство

Адель розповідає, що їй дуже хочеться, щоб українці жили мирно й незалежно, та для цього потрібно докласти зусиль: «Для перемоги, окрім патріотизму, треба багато чого зробити. Дрони й усілякі військові штуки для ЗСУ, допомога людям, які залишились без домівок, діти-сироти, самоті літні люди. На все треба дуже багато коштів».

Розповідає, що після того, як відвезла сім’ю в безпечне місце, робила те, що було в її силах, допомагаючи небайдужим людям і збираючи кошти. «Я не в праві бити себе в груди та хвалитися, мій внесок скромний у порівнянні з іншими. Моїм завданням було готувати щось типу бутербродів і легкого перекусу. Потім був збір, уже на мою банку, на дрон для воїнів-прикордонників. Завдяки небайдужим людям швидко назбирали необхідну суму. Добили збір на стендап-концерті у Львові, дякую хлопцям-стендаперам. Але треба було ще більше допомоги, ще більше грошей».

Адель каже, що планує запустити благодійний фонд для системної допомоги. «Але це не робиться за один день, – пояснює вона. – Треба внести певну суму, щоб зареєструвати. Потім рахунок відкрити. Ну і потрібно мати команду (бухгалтерією та логістикою повинні займатись фахівці), а от команди поки що немає. Але я маю надію, що все в мене вийде найближчим часом».

Чи потрібна легалізація порноіндустрії в Україні?

Петиція про легалізацію порно в Україні з'явилася торік на тлі інціативи «Теронліфанс», яка приносила чимало коштів на допомогу армії, залишаючись доволі небезпечним заняттям. «Більшість розвинених держав не мають заборон на порнографічну діяльність. В Україні цей закон ухвалювали з міжнародними зауваженням, що він порушує свободу слова. Крім того, цей закон не має жодного сенсу, адже всі, хто хочуть зніматись у порно, можуть виїхати за кордон і підіймати економіку іншим державам. Відповідно, він лише шкодить економіці та правам людини в Україні. А суди за його порушення нагадують Середньовіччя, що бентежить українців і шокує іноземців», – пояснював автор петиції Тарас Сіромський.

Крім того, автор наголошував, що заборона на порнографію породжує корупцію, адже законодавство чітко не визначає, що саме можна вважати порнографією, а що – еротичним контентом, який є дозволеним. Водночас необхідність легалізувати порнографічний контент автор також обґрунтовує тим, що в суспільствах, де є «надмірна цензура», більший ризик сексуальних злочинів.

 Ми вже розповідали про рух «Теронліфанс» і ситуацію з порноіндустрією в Україні в матеріалі-розмові з учасницею спільноти.

Чи потрібно дозволити легальне знімання порно в Україні? Адель Асанті вважає, що так. «Ще до повномасштабного вторгнення в мене була мрія про легалізацію порноіндустрії. Але після повномасштабного вторгнення вже було не цього, – коментує The Village Україна Асанті. – Ніхто не знає, як воно краще, але порноіндустрія – це немалий прибуток для держави. Як приклад: дівчата з OnlyFans, які своїми грудьми назбирали офігену суму».

«Вихід порноіндустрії з тіні був би як ніколи доречним. Якщо ми йдемо в Європу, то чому б і не легалізувати? – каже Асанті. – Насамперед це прибутковий бізнес. Оренда локацій, студійних приміщень, білі податки. Прибуток ішов би в казну, а не в кишені ділків. Маю надію, що наша влада розгляне питання легалізації. Петиція назбирала необхідні голоси, там стоїть і мій підпис. Та, на жаль, поки що нічого не змінилось». Петиція зібрала необхідні 25 тисяч підписів у серпні 2022 року, але поки її не розглянув президент.