7 квітня з’явилася інформація про те, що кафе «Ярослава» на вулиці Ярославів Вал закривають. 9 квітня цю інформацію спростувала адміністрація булочної. Утім, новина встигла викликати хвилю обговорення у соціальних мережах: з’явилася навіть пропозиція викупити кафе у чинних власників.

The Village Україна запитує у містян, чим для них є «Ярослава».

Сергій Дідковський

PR-стратег Adwise.Agency та співзасновник ресторанного консалтингу «Ресторанські»

Для мене «Ярослава» – це один із символів Києва та важливе туристичне місце, адже є інформація про те, що це кафе працює з 1946 року. Кожного разу проходячи повз нього, думаю – взяти з собою пиріжки з вишнями чи сиром?

Для людини, яка народилася в Києві, це місце відіграє певну сакральну роль. Тобі може подобатися «Ярослава», може не подобатися, ти навіть можеш помилково називати її «Ярославною». Але ти точно знаєш, що вона є. Як є перепічка чи Софійська площа.

У ресторації, що розташована у підвалі «Ярослави», дійсно унікальна атмосфера – так, цей термін у цьому випадку доречний. Адже тільки там за три копійки в штучній атмосфері лицарської трапезної можна чудово відсвяткувати похмілля із пивом, котлетою по-київськи та макаронами з овочами.

Як на мене, у Києві залишилося лише два культові місця родом із минулого – це перепічка та «Ярослава». Звісно, жодне з них не відповідає витонченим смакам шанувальників високої кухні. Проте конкретно у «Ярослави» є власний впізнаваний бренд – на відміну від сотень одноденних ресторанів та кафе.

Маріам Найєм

художниця

«Ярослава» була зі мною в усі часи. Коли я ходила в музичну школу на Ярвалу і була голодна після сольфеджіо. Коли навчалася в університеті і могла дозволити собі лише одну булочку та какао – у якого, до речі, такий самий смак і молочна плівочка, як у дитсадку. Коли дізналася про слово «фалафель» і в гаманці було вже більше сотні гривень на обід. Вона була зі мною у всі часи.

Усіх знайомих іноземців завжди приводила в «Ярославу», бо це місце здавалося мені справжнім дзеркалом Києва. Не модні кафе з макарунами та хумусами, а саме «Ярослава».

І от тепер треба додати, що я хочу публічно зізнатися в коханні: булочко з корицею, я тебе люблю!

Юліанна Сліпченко

cпіввласниця Привіт/media&production та comma.com.ua

Моя перша асоціація з «Ярославою» – це булочка з корицею і склянка молока. У «голодні» студентські роки цей набір був просто ідеальним: смачно, швидко, недорого. Коли ж я переїхала жити наподалік «Ярослави», першою думкою було: «Ну все, тепер я буду постійно об’їдатися гарячими пиріжками, стану пухкою і буду котитись клубком».

Також це місце дуже органічно поєднує різні покоління. Якщо пройтися ввечері біля булочної, можна зустріти і відомих художників, і місцевих бабусь, і модну молодь, і навіть «зожників» на шосейниках. Таких атмосферних місць з історією в Києві насправді не дуже багато.

Костянтин Почтар

музикант (5 Vymir, Postman)

В «Ярославу» мене вперше привів Вадік (Вадим Лазарєв, інший учасник гурту 5 Vymir, – прим. ред.) і його подруги у 2008 році, коли ми ходили на підготовчі курси Київського національного університету театру, кіно і телебачення.

Торт із журавлиною і чай із лимоном – це було моє перше замовлення. Під час навчання в університеті це було місце зустрічей, відтак – вже просто булочки на виніс. Я приводив туди усіх без винятку друзів із різних країн, які приїжджали до Києва. Незважаючи на часом грубих працівників і хиткі столи, із яких розтікається чай з пакетика, там найсмачніший торт із журавлиною і булочки з корицею та маком. «Ярослава» – це символічний заклад для Києва. Символ, на який ми заслужили.

Ксенія Сергєєва

засновниця Format Bureau

«Ярослава» для мене є місцем, де можливо все: шуба на першому побаченні, трохи розтягайчиків із рибою перед діловою зустріччю, чотири компоти один за одним зранку після вечірки. Унікальне місце. Настільки не стильне, що стильне. Настільки завжди смачне, наскільки ж із чергою. Його настільки важко оминути, як і рухати ці ковані стільці зі столами.

Я не вірю, що пиріжкова легенда колись закінчиться, бо ще купа моїх друзів не куштували пиріжки з картоплею і м’ясом. А це має зробити кожен.

Публикация от @na_bazu

Микола Балабан

комерційний директор Zdatni

Для мене це місце стало майже відкриттям: про нього я дізнався порівняно нещодавно, приблизно три-чотири роки тому. Раніше думав, шо атрибут Києва у випічці – це перепічка на Хмельницького, але справжнім таким місцем виявилася «Ярослава».

Не пам‘ятаю ситуації, коли би був поруч і не зайшов. Там з’являється якесь дивне відчуття, ніби ти знаєш більше за інших. Тобто «Ярослава» – це як певне інсайдерське місце. До того ж я завжди зустрічав там когось знайомого.

Мій стандартний набір: пиріжок з вишеню; пиріжок з маком; пиріжок з гарбузом; чай чорний з бергамотом.

Софія Пилипюк

редакторка The Village Україна

«Ярослава» – це secret place, яке показали мені мої подруги-киянки, коли я тільки починала досліджувати Київ після переїзду. Пиріжки там полюбилися нереально – особливо з корицею! – тому я завжди дуже раділа, коли мій маршрут проходив через Ярвал.

Коли ж я їхала на навчання до США, друзі підготували мені farewell-подарунок. Туди увійшов величезний пакунок пиріжків з «Ярослави», який ми спробували, але так і не осилили розділити всі разом.

Євген Петрощук

архітектор, координатор проекту «Київська вітальня»

Нині я живу на вулиці Ярославів Вал, тому є постійним відвідувачем цього місця. Але навіть коли ще там не проживав, часто шукав нагоду відвідати «Ярославу».

Це сакральне місце, про нього знають всі кияни – і у кожного є свої спогади про нього. Уперше я побував у «Ярославі», певно, у 1996 чи 1997 році. Мало що пам’ятаю з першого візиту, запам’яталося тільки одне – мене привела до кафе мама.

Для людей, скоріш за все, це місце, яке пам’ятають з дитинства. Тому і смак пирожків у «Ярославі» – це смак дитинства. Ну а для всіх інших це смак пиріжків, як удома. Основне для мене – це пиріжки з капустою. Можу їх з'їсти до десяти штук. Ще одне захоплення – пиріжки з вишнею. А ще тут робили коктейль з молоком – він теж на смак, як дитинство.