ВласникиSpiilka Design Buro: як за рік отримати Red Dot і вийти на ринок США

Фото: Анна Бобирєва

С: Насправді у той самий час, що й Настя, я теж проходив через низку криз. Колись ми відкрили агенцію Aimbulance із партнерами, але із часом наші погляди на справи почали розходитися. Не скажу, що це було критично, із цим можна було працювати. Та це наклалося на внутрішнє переосмислення: що далі? Я обіймав посаду креативного директора, і в агенції це була стеля. Мої обов’язки здебільшого полягали в тому, щоб давати рекомендації. Але таким чином ти не завжди відчуваєш, що створюєш щось власноруч. До того ж, як я зрозумів пізніше, тоді я втомився від реклами.

Ж: Нагадай, яке порівняння ти тоді наводив?

С: Як казав вже мій духовний наставник, у рекламній сфері ти ніби перебуваєш у великій бульбашці. Тобі здається, що в ній усе кипить і постійно змінюється, а ти – у вирі подій. Але це все тільки всередині. Насправді ця бульбашка котиться дуже повільно.

Ж: Вова взяв творчу відпустку. Коли я теж пішла з Aimbulance, ми зустрілися на черговий обмін думками. Я почала з ним радитися, і він поставив питання руба.

С: Запитав Настю, чим вона хотіла б займатися в ідеальному світі.

Ж: Я відповіла, що хотіла б працювати у бюро за прикладом улюбленої команди Anton & Irene. Це агенція з двох партнерів, які наймають окремих фахівців тільки для окремих проектів. Вони діють за своїми правилами – і це працює. Вони гнучкі, бо їх мало. При цьому вони видаються не менш крутими (а то й більш), ніж великі дизайн-студії.

С: Як не дивно. Тому що зазвичай, коли люди кажуть, що працюють за своїми правилами, мається на увазі відсутність правил.

Ж: Як ми запускали Spiilka? Перше, що ми зробили – провели дизайн-сесію. Ми сиділи і робили SWOT-аналізи: переваги, недоліки, з ким хочемо працювати, з ким не хочемо. Це ж не так складно – відкрити свій бізнес. Складніше його потім не закрити.

С: У нас не було якоїсь ейфорії, пов’язаної із запуском бюро. Ми хотіли побудувати все на певних чітких критеріях: цілях, цінностях тощо.

ж: Якби у нас не було інструментів, які ми тоді для себе визначили, ми б, певно, винайшли інші. Але можна сказати, що те, чим зараз є Spiilka, ми заклали вже тоді.

Чому Spiilka?

C: Дві літери «i» у назві – від двох співзасновників. Spiilka – це бюро бутикового формату.

Ж: Spiilka– це об’єднання професіоналів певної справи. Ми щось на кшталт «Месників» або «Вартових галактики». У кожного з нас свої суперсили. Але ми ще сильніші як команда.

С: Тобто це не ієрархічна структура великої агенції з джуніорами, мідлами та одним керівником, який, як у феодальні часи, високо сидить і дивиться на всіх згори вниз.

Ж: Мені дуже сподобалося, як про цей формат сказав один із потенційних клієнтів: «У мене є гроші, я міг би звернутися до великої агенції. Але там до мене будуть ставитися як до ще одного клієнта. Маленькі ж студії завжди працюють з великою самовіддачею, ловлять кайф від роботи».

С: Із самого початку ми визначили, що всі рішення будемо ухвалювати спільно.

Ж: Власне, спершу ми домовилися, що вирішальне право голосу будемо почергово передавати одне одному за рік. Але врешті це не знадобилося.

С: Cпільники ми не тільки в команді, а й з нашими клієнтами. Для нас дуже важливо знайти до клієнта якщо не дружній, то близький підхід.

Ж: І ринок дуже добре це сприйняв. Власне, застереження на початку роботи було одне: чи не скажуть нам, що ми замалі для якогось клієнта.

С: Але поки такого не було.

Ж: Річ у тім, що ми досить швидко прийшли до розширення команди.

С: Здали один складний проект – і зрозуміли, що наступний хотіли б робити вже інакше.

Ж: Удвох ми робили один проект на місяць. А хотілося більшого.

С: Ми зрозуміли, що наші гіпотези працюють, що все класно. Але, якби у нас з’явилася ще одна людина, було б набагато крутіше.

Як Spiilka обирає клієнтів?

Ж: У нас є пул тем, від яких ми далекі. Робити проект для бренду цигарок, скажімо, ми не будемо.

С: Або чогось іншого, що шкодить здоров’ю.

Ж: Ми тут усі фанати Девіда Бекхема. І часто жартуємо, що буде складно відмовитися, якщо запропонують працювати з брендом цигарок, які рекламує Бекхем.

С: Сподіваюсь, Бекхем усе-таки не буде рекламувати цигарки. Насть, а якщо він піде у політику? [Сміється].

Ж: Я уже готова плакати малювати! [Сміється].

С: У нас немає категоричності у цьому плані. Хочеться робити цікаві проекти. Так, політика – це чутлива тема. Усі кандидати, які є зараз – напевно, ми б з ними не працювали. Але, скажімо, якби Вакарчук пішов у політику [і запропонував нам співпрацю], я подумав би. Зрозуміло, що на тебе через це виллють тонни лайна. Але в мене було б вагання: ми точно не хочемо цього? Це цікавий челендж.

Ж: Це просто до того, що ми підходимо до підбору клієнтів без снобізму.

с: У нас є три види критеріїв: Fun, Famous, Finance. Коли до нас заходить якийсь клієнт хоча б за двома з цих критеріїв, він для нас уже цікавий.

ж: Припустимо, у клієнта обмежений бюджет. Тоді визначаємо, чи підходять нам інші два критерії. Famous – це про те чи принесе проект нових клієнтів, чи візьмемо ми за нього нагороди, чи зможемо показати у ньому круті дизайн-прийоми.

С: І третє – Fun. Чи добре ми проведемо час ми при роботі з цим проектом? Чи цікаво комусь із нас це робити?

Показові проекти Spiilka

С: Ми платимо за контент, тому для нас було важливо співпрацювати з одним із найбільших сервісів цифрової дистрибуції України Megogo.

Ж: Ми сприймаємо це як частину великого тренду на відповідальне споживання. Адже відповідально треба ставитися до всього.

С: У Megogo дуже складний бізнес і велика конкуренція – є пірати, є Netflix тощо. Складніше, певно, конкурувати тільки у бізнесі забудовників, де рубка йде за кожного клієнта. Але складність цього проекту більше полягала в тому, що компанія виросла зі стартапу, тому їм завжди хочеться все швидше.

Ж: Ця історія зайняла у нас півроку – і досі триває. У Megogo стільки платформ, стільки девайсів, що не можна змінити все одразу.

С: Ще один клієнт, який дуже близький до нас за цінностями – «Планета кіно». Це такий perfect match, вони підходять нам за всіма критеріями. Це дуже приємний бізнес з крутими ідеями, який ведуть класні люди. Дмитро Деркач чітко розуміє, що у майбутньому виживуть лише ті кінотеатри, які даватимуть людям більше. Інакше конкурувати з диваном неможливо. Словом, ми теж фанати мережі.

Ж: Але не тільки ми фанати «Планети кіно». Додаток ми робили для дуже великої кількості людей. І не всі були готові одразу прийняти зміни.

С: Коли ми робили цей проект, хотіли запропонувати щось нове. Якби ми робили його як звичайний ecommerce-додаток, це був би просто ще один ecommerce-додаток.

Ж: Та для нас було важливо уявити відвідувача «Планети кіно» і зробити додаток зручним для нього.

С: Ми буквально їздили у кінотеатр і кидалися на людей, які щойно вийшли з сеансу, із запитаннями.

Ж: Адже гості мережі – це не тільки постійні відвідувачі кінотеатру, це також люди з регіонів, які раз на кілька місяців приїздять в ІМАХ. І користувачами додатку є дуже-дуже різні люди з інколи зовсім відмінним user flow.

С: Можна сказати, що додаток вийшов незвичним. Тому що у ньому було мало нативних штук, мало звичного з іншими додатками.

Ж: Так, треба повчитися, як уперше купити квиток. Але після цього цей спосіб стане найбільш зручним способом ever. Навіть у Google вийшов новий гід, у якому пишуть: нативність – це зло.

С: Перша хвиля антихайпу вже відійшла, зараз у додатку рейтинг 4,8. До того ж ми продовжуємо його покращувати.