Nuare – українська компанія, яка спеціалізується на свіжообсмаженій каві. У компанії є кілька брендів кави, а також кавовий центр і школа на Арт-заводі Платформа. Керівники Nuare Віктор Шраменко і Ксенія Полтавець розповідають The Village Україна про шлях від першої мобільної кав’ярні у Києві до компанії з планами розширення на Європу.

Віктор: Мої батьки кияни, але переїхали до Одеси, тому що батько був моряком. Одеса на мене вплинула дуже серйозно. Оскільки я ріс там, мама мене виховувала, як одеського хлопчика: завжди казала мені, що я найбільш красивий, найбільш розумний і найбільш талановитий.

Ксенія: Це ж найкраще виховання: коли тобі з дитинства кажуть, що ти будеш успішним. Якщо мама так думає – треба ж її не підвести [сміється].

В: Тато нещодавно пригадував, що у дитинстві мене запитали, яка в мене буде машина, і я сказав: «Мазераті».

К: Звідки ти взагалі знав тоді про такий бренд? [сміється]

В: Уявлення не маю. Це ж був якийсь 1992 чи 1993 рік. Але в школі я завжди шукав можливість для підробітку, щоб були кишенькові гроші. Думаю, звідси й мій інтерес до бізнесу.

К: У мене було трохи інше виховання. «Ти повинна вчитися, повинна працювати». В ідеалі – у державній установі, щоб заробляти на пенсію. Думаю, через це у мене рано з’явилося бажання бути незалежною.

 Nuare Coffee Center

Рік заснування: 2017

Концепція: виробництво кави

Адреса: м. Київ, вулиця Біломорська, 1-А

Кількість працівників: близько 50

Facebook

В: Ви ж ще на другому курсі почали з подругою влаштовувати вечірки, так?

К: Як бізнес ми тоді це не сприймали, але справді організовували вечірки, дрібні заходи. Як і Віктор, я теж навчалася у Київському національному економічному університеті.

В: Ми бачили одне одного в університеті, але познайомилися пізніше. Зустрілися на якомусь заході. Потім я почав регулярно дзвонити Ксюші й запитувати, яке вино купити. Виявилося, що вона якась винна богиня – яке б вино не радила, все було дуже смачне.

К: А потім Вітя почав запитувати про все, що треба купувати у магазині [сміється]. Певний час я працювала в алкогольній компанії, тому добре знаюся на вині. Ще до цього працювала в журналі, концертному агентстві та міжнародній компанії.

В: Тобто офісна робота тебе вже тоді не цікавила? [сміється]

К: У мене завжди були плани на власний бізнес, але, коли я про них розповідала, всі сміялися. Казали, що це не серйозно. Поки я не почала займатися своєю справою.

Віктор Шраменко

засновник і виконавчий директор Nuare

Мій найбільший факап полягав у тому, що я постійно шукав, на чому можна зробити гроші. У 2005 році я намагався здати в оренду офіс у бізнес-центрі. Ми придумали схему, за допомогою якої можна було заробити 100 тисяч доларів. Ідея полягала в тому, щоб зняти офіс в оренду і перездати його в суборенду. Але нас обманули брокери – вони вирішили зробити це самі.

Ще в мене була історія, коли я купив землю, якої не існувало. Але борг за неї віддавати довелося. Це був 2010 рік, я тоді якраз пішов працювати в академію наук аспірантом на зарплату 3500 гривень. Сідаю і рахую на калькуляторі, що для виплати боргу мені треба буде працювати на цій роботі 160 років. Словом, було очевидно, що треба щось робити.

У 2010 році кавової культури як такої у Києві не було. Але каву все одно всі пили. Просто це була розчинна кава – у кращому разі McDonald’s. Тому в мене з’явилася ідея з мобільними кав’ярнями у машинах.

План був грандіозний – створити мережу мобільних кав’ярень. Думав, що у всіх моїх друзів у багажниках будуть стояти кавоварки. Але за два місяці пропрацювання стало зрозуміло, що в мою автівку кавоварка не влізе. Тому я продав її, купив іншу з більшим багажником і встановив туди обладнання, а на решту грошей зробив мамі ремонт у кімнаті – як подяку.

Я пішов до ректора університету, розповів йому про свою геніальну ідею, і він дозволив поставити машину з кавою біля корпусу. Зараз у Києві ці машини з кавою на кожному кроці. Але, напевно, моя була першою.

За день до мене приїжджає якийсь крутелик на джипі й каже: «Хлопчику, якщо я завтра тебе тут побачу, покладу обличчям у підлогу». Наступного дня приїжджає служба з боротьби з економічною злочинністю – на «сімці» BMW. Я переїхав на інше місце, але за три дні туди приїхали вже не на BMW, а на двох Pajero. А я кажу їм: «Хлопці, у вас бензин коштує дорожче, ніж ви з мене хочете взяти». Ну, вони посміялися і поїхали. Я ж хотів змінювати світ, працював в академії наук. Яка корупція взагалі?

Платити хабарі я не хотів, а виїжджати на такі точки стало все більш стресово: якось мені сказали, що викличуть оперативну групу і мене поб’ють. Тож я вирішив продати машину з кавоваркою – і заробив на цьому 4-5 тисяч доларів. Тоді зробив ще одну мобільну кав’ярню – і продав ще дорожче.

Зрозумів, що заробляти можу на цьому – будувати і продавати мобільні кав’ярні. Я знайшов партнерів, і ми створили бізнес з побудови мобільних кав’ярень, відкрили для цього виробництво. У певний момент під нашим брендом працювали 20 точок в Одесі, а в Києві з нашими наклейками їздила понад сотня авто.

Віктор Шраменко вийшов із бізнесу з мобільними кав’ярнями у 2017 році. Новим проектом власника став бренд кави Nuare. У квітні 2017 року він відкрив кавовий центр Nuare Coffee Centre у форматі шоуруму у вигляді обсмажувального цеху та кав’ярні, а також школи освітньої платформи для барист на Арт-заводі Платформа.

В: Чому я продав мобільні кав’ярні? Це була вигідна угода. Але питання було не в грошах. Я просто хотів звільнити час для інших проектів.

К: Цей бізнес займав багато часу, і нам хотілося чогось більшого.

В: Зараз Black для нас є ключовим проектом. Під цим брендом ми збираємо багато маленьких проектів, які, своєю чергою, підтримують одне одного. Це школа, кафе, кейтеринг і кілька брендів кави, а також окрема компанія з імпорту кави, яка може заробляти і заробляє окремо.

Аби приготувати якісну каву, її треба не лише доставити з країн із кавовими плантаціями, а й належним чином обробити. Кавові зерна арабіки – делікатний продукт, який має вичерпний термін зберігання. Особливо цінується кава, походження якої можна встановити не лише до країни-виробника, а й до району і плантації, де і коли її виростили.

Не менш важливо й те, коли зерна обсмажили. Великі комерційні виробники можуть зберігати мішки з обсмаженим зерном роками. Та в ціні так званого спешелті-сегменту – кава, обсмажена якомога ближче до процесу споживання кінцевим клієнтом. В Україні у цьому сегменті працюють виробники, які замовляють зелене зерно з-за кордону і обсмажують каву на місці. Для цього використовують спеціальне обладнання – ростери.

У цій сфері працює і Nuare. У компанії кажуть – вони володіють найбільшим ростером у Києві у своєму сегменті. Пріоритетом для компанії є робота у сфері гостинності: вона співпрацює із близько 200 ресторанами і кафе в Києві та Одесі й ще кількома сотнями закладів у регіонах. Зокрема, це київські заклади Barvy, «Веранда», «Стейкхаус», «БарменДиктат» і Tarantino. Ці заклади компанія забезпечує не лише кавою, а й сервісом – від тренування баристи до налаштування обладнання.

В: Півтора року тому ми могли обробляти не більше як 500 кілограмів зерна, тепер щомісяця обсмажуємо 30 тонн, тобто щодня – по півтори тонни кавових зерен. У нас ростер на 40 кілограмів. Зараз ми купуємо ростер, який дасть нам змогу  обробляти 100 тонн кави на місяць.

К: Перевагою Nuare є те, що ми можемо працювати з об’ємами, співмірними з великими комерційними обсмажувальниками, але при цьому давати клієнтам якість на рівні крафтових.

В: Можна сказати, що зараз ми найменші з великих обсмажувальників і найбільші з маленьких.

К: Контроль зерна, контроль обсмажування, найвищий рівень освіти фахівців, індивідуальне профілювання кави – із цим підходом ми працюємо з клієнтами, для яких важлива якість і які хочуть платити за неї відповідні гроші.

В: Це і мережі кав’ярень, і мережі ресторанів, і інші великі замовники.

К: Клієнти вже готові куштувати якісні українські продукти. Після 2014 року вже нікого не здивуєш українськими сирами, м’ясом чи чимось іншим. Так само і з кавою. До того ж ціна на українські товари завжди буде більш справедливою, ніж на закордонні.

Окрім того, Nuare виводить на ринок новий бренд у сегменті домашнього споживання кави Black. У компанії кажуть – хочуть надати змогу українцям пити справді якісну каву вдома. Зробити це планують завдяки продажу свіжообсмаженої кави за доступною ціною.

В: Є дуже багато людей, які тільки починають своє знайомство з кавою свіжого обсмажування. Ми хочемо не ускладнювати, а спростити для них цей процес. Наша мета – перевернути ринок спешелті-кави – запропонувати якісний продукт за доступною ціною. Для цього ми смостійно імпортуємо зелене зерно: ми маємо змогу обрати справді класну каву, така за якістю в Україні коштуватиме удвічі дорожче.

К: Це не про традиційну супернішеву модель розвитку кавового бренду, а про продаж кави в упаковках з полиць і онлайн.

В: Ми хочемо, щоб свіжообсмажену каву пили вдома і щоб масова аудиторія почала розуміти, у чому її перевага.

К: Наприклад, більшість людей не знає, як їм обрати моносорт свіжообсмаженої арабіки: про що це все, як воно впливає на напій, який я приготую зрештою. Це як із вином – є бар’єр спочатку. Тому з Black ми націлюємося на цей сегмент широкого ринку.

У Nuare є плани на відкриття кількох закладів у Києві – за межами Арт-заводу Платформа. Наразі компанія шукає відповідну локацію у центрі міста. Окрім того, бренд не приховує наміру вийти на європейський ринок.

В: За цей рік Nuare виріс у 20 разів. Ми бачимо перспективу збільшення бізнесу ще в десятки разів. Плани у нас великі.

К: У наступні п’ять років ми хочемо відкрити великий кавовий центр з освітньою програмою чи школою, а також мережу брендових магазинів. Зараз ми шукаємо локацію в центрі Києва формату, схожого на Black by Nuare. Кав’ярень ми відкривати поки не хочемо. Наш бізнес-план передбачає формат магазину, у якому каву можна придбати з собою.

В: Але там буде кавова машина.

К: Ми хочемо знайти місце, де можна було б відкрити і кафе, і бар, і виробництво. Нам треба місце сили. Щоб людина заходила і думала – кави треба випити тут.

В: І ми точно вийдемо зі своїм продуктом на експорт.

К: Думаю, що це не занадто амбітна мета – відкрити заклади під нашим брендом у Берліні чи Амстердамі. Плануємо розпочати цей процес до кінця року.